Протистояння між США і Росією через Україну посилило інтерес до вельми тривожного питання: чи не становить величезний державний борг США закордонним країнам загрозу національній безпеці Америки? Є побоювання з приводу того, що Китай, Росія або ще якийсь великий власник цінних паперів американського казначейства може раптово почати їх продавати, через що облікові ставки різко впадуть, і на ринку виникне хаос.

Насправді ті, кого турбує ситуація на ринку американських облігацій, повинні приділяти не меншу увагу країнам Карибського басейну. Саме там можна знайти найважливіших «іноземних» власників. Зазвичай, це американські інвестори і компанії, що через податки зберігають гроші за кордоном.
Нещодавно відбулися дві події, які викликали тривогу з приводу можливої атаки на ринок цінних паперів. По-перше, радник російського президента Володимира Путіна попередив, що Росія у відповідь на американські санкції може викинути в продаж за демпінговими цінами свої великі запаси американських державних облігацій. Потім раптове зменшення на 100 мільярдів доларів суми державних цінних паперів, які зберігають у Федеральному резерві іноземні центробанки, викликало спекуляції про те, що Росія виконує свою погрозу.

Але наразі ці страхи є невиправданими. Жодних великих розпродажів за цим не відбулося, і даний факт свідчить про те, що 100 мільярдів доларів всього лиш перемістилися на безпечне зберігання в іншу країну. Тут важливіше інше. Російські запаси американських казначейських паперів не настільки великі, щоб могли завдати великої шкоди. Станом на кінець січня вони становили 132 мільярди доларів, або близько двох відсотків усіх іноземних вкладень у державні облігації США.
Разом з тим, інші іноземні власники американських цінних паперів володіють значною силою для того, щоб впливати на ринок. За їхньою діяльністю необхідно стежити, тому що один з найбільших у світі власників американських держоблігацій ФРС обмежує щомісячні обсяги закупівель, які здійснювали, аби простимулювати економіку США.
За деякими оцінками, найважливішими іноземними власниками американських казначейських паперів є країни Азії. Станом на січень, на частку Китаю та Японії окремо припадало понад 20 відсотків від загального обсягу закордонних запозичень, що складає 5,8 трильйона доларів. Ці країни також зараховують до найбільших нетто-покупців, тобто, щомісячні обсяги покупок у них, зазвичай, істотно перевершують обсяги продажів.
Обидві країни колись теж погрожували знизити обсяги своїх вкладень у цінні папери американського казначейства. Але до таких загроз слід ставитися скептично. Якщо вони почнуть позбуватися американських держоблігацій, то це призведе до зниження цін і до великих втрат для них самих. Іншими словами, величезні обсяги їхніх вкладень знижують рівень небезпеки з їхнього боку, тому що ці країни зацікавлені в стабільності ринку (і своїх обмінних курсах).
Але останнім часом підвищується значимість іншої групи іноземних власників цінних паперів США. Мова йде про фінансові центри, такі, як Британія і деякі острови в Карибському морі. Вони є довіреними представниками інвестиційних фондів, інвестиційних керуючих компаній і американських фірм, що зберігають свої гроші за кордоном у пільгових податкових юрисдикціях. Сума авуарів у Британії та країнах Карибського моря в січні становила всього 456 мільярдів доларів або близько восьми відсотків від загального обсягу. Але на долю таких інвесторів припадає набагато більша частка валового обсягу операцій або загального обсягу придбаних і проданих за кордоном бондів. Тому їхнє мінливе ставлення до ризиків і реакція на політичні кроки може створювати волатильність, що неодмінно позначиться на прибутковості облігацій і на процентних ставках будь-якого виду запозичень.
Оскільки Китай і Японія мають тенденцію купувати американські державні облігації і зберігати в них свої інвестиції замість того, щоб активно займатися купівлею-продажем, вони грають не дуже істотну роль у валовому обсязі операцій. Так, у січні на частку цих країн у сукупності припадало лише п'ять відсотків валового обсягу транскордонної активності іноземних юридичних осіб. А от на частку інвесторів з фінансових центрів Британії та країн Карибського басейну припало 37 і 24 відсотки відповідно. Обсяги грошових потоків, зазвичай, невідривно слідують за подіями на фінансових ринках і за вжитими на ринку заходами. У найпохмуріші кризові дні в 2009 році вони скорочувалися, а коли ФРС проголосила програму купівлі бондів, відому як валютне стимулювання, ці обсяги почали істотно збільшуватися.
Коротше кажучи, якщо ви хочете знати, що відбувається з ринком державних казначейських паперів США і з процентними ставками, вам не варто надто сильно замислюватися над Китаєм, Японією або Росією. Слідкуйте за тим, що відбувається в зоні Карибського басейну.
Кетрін Манн – професор світових фінансів, що працює в школі міжнародного бізнесу університету Брандейса.

Автор: Catherine L. Mann
Джерело: Bloomberg
(http://www.bloombergview.com )