Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда,
За вас слава,
І воля Святая!

Прихід весни для українців завжди особливий – адже вже давно танення снігів, спів пташок і пробудження природи нерозривно пов’язані з великим ім’ям для України, ім’ям вірного сина своєї землі – Тараса Григоровича Шевченка. Вірші його були завжди пророчими, викривальними і такими сучасними для кожного покоління українців. Здавалось би, 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря – величезний проміжок часу, здавалось би, щорічні свята вже все сказали про нього та його творчість, та ні – щоразу гостріше звучить поезія, щоразу вдаліше вплітається його постать у події сьогодення!

Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся...

Свято у школі українознавства при парафії св. Йосифа Обручника розпочалося вступним словом директора п. Світлани Фаріон, яка привітала всіх присутніх і, звичайно ж, підкреслила зв’язок цьогорічного виступу з подіями в Україні – певно, немає нікого байдужого до того, що відбувається на нашій Батьківщині, і кожен переживає ці події по-своєму, проте рідко хто лишається осторонь:
Людей катували, людей убивали, а люди терпіли, за правду стояли.
За волю народу, за свою родину, стояли ті люди до свого загину.
Тепер все залежить тільки від тебе! Вставай за країну! Молися до неба!
Проси сили й мужності в святого Бога! Будь патріотом – то наша дорога!
Дуже зворушливо та щиро прозвучала молитва «Отче наш» у виконанні всіх учнів школи українознавства, а також батьків та гостей. І полинули зі сцени вірші та пісні у виконанні наймолодших дошколяриків:

І тепер наш Тарас в кожній хаті,
З нами словом живим розмовляє.
Є в Шевченка народження дата –
Дати смерті в Шевченка немає!

А далі прозвучали пісні на вірші Великого Кобзаря «Тече вода із-за гаю» та «Садок вишневий» у виконанні учнів першого та другого класів, які не лише співали ці пісні, а ще й підтанцьовували.
Україна та Тарас Шевченко... Тісний зв’язок, нерозривність, любов та біль, переживання та смуток, визнання та пошана... Родючі поля та щедрі люди, верби та тополі, калина та пшениця, милозвучні пісні та щирі люди... Переживання за рідних, дітей, за батьків – чи не це все промайнуло у нашій уяві, коли линула пісня на вірші Василя Симоненка «Виростеш ти, сину» учнями п’ятого класу:

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину!

І всі ці почуття ще більше були підсилені піснею «Про Україну» на слова Маркіяна Шашкевича у виконанні вчителя початкових класів п. Ірини Панчишин:
Цвітка дрібная молила неньку,
Весну раненьку:

«Вволи ми волю – дай мені долю,
Щоб я зацвила, весь луг скрасила!»

Згодом третьокласники проспівали пісню «Розкажу про Україну», яка ще більш детальніше змалювала неперевершену красу просторів українських:

Ми живемо під небом ясним,
А навкруги шляхи, поля
І села, і міста прекрасні –
Це рідний край, моя земля.
Високі крила журавлині,
Співучі вірші Кобзаря –
Ми живемо на Україні,
Це – рідний край, моя земля!

Усе незмінно та впевнено переплітається у нашому житті – минуле з теперішнім, сьогодення з прийдешнім, радість і смуток, сльози та сміх, горе та щастя... Так і на сцені у школі українознавства тісно переплелись твори про Україну, про Тараса Григоровича Шевченка з поезією Великого Кобзаря – і все звучало гармонійно та у доповненні одне одного. Учні четвертого класу виконали пісню «Бандуристе, орле сизий», та несподіваним і досить приємним було звучання сучасної «Молитви за Україну», яка була виконана у стилі реп:

Ще не вмерла Україна,
Хай живе і геть руїна!
Так, як мати любить сина,
Україна любить нас!
Як Шевченко заповів,
Ми кайдани порвемо!
Правду й волю в своїй хаті
Разом ми захистимо!

Було і дитинство малого Тараса – сценка, яку вдало розіграли Богдан Мендюк (9 клас) та Анастасія Тиха (6 клас), була і подорож долею Кобзаря – «Доля великого Тараса – доля України» (учні 7 класу), прозвучали поезії «Лілея» (Соломія Плугатор), «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм...»(Софія Худик), а також вірші про співця народу нашого, які продекламували учні 6-го, 8-го, 9-го та 10-го класів:

Який потрібно мати в душі
безсмертний цвіт,
Щоб хвилювати людство і через сотні літ.
Яким зарядом треба наснажити слова,
Щоб пісня і сьогодні звучала, як нова!

Настоятель парафії св. Йосифа Обручника отець Микола Бурядник щиро подякував усім присутнім, передусім, дітям, учителям та батькам за те, що у співпраці народжуються такі свята, а також звернувся до всіх учнів школи з проханням – щиро молитися – і не тільки за власне здоров’я та родини, а й за долю нашої неньки – України, адже тільки щира дитяча молитва, так само, як і молитва від усіх нас, може бути дуже помічною та почутою! І ще раз прозвучала молитва «Отче наш» з твердою вірою у спокійне та мирне вирішення конфліктів в Україні! Також отець подякував за ті кошти ($1000), які були зібрані всіма присутніми і передані від школи на допомогу сім’ям «Небесної Сотні» в Україні. Голосно, з вірою, з любов’ю до рідної землі звучав у стінах школи українознавства «Заповіт» Великого Кобзаря:

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте!

Віри у Бога, спокою та миру хочеться побажати всім, сил та терпіння, щоби все перебороти; подякувати всім батькам за співпрацю, учням – за їхню наполегливість та бажання йти шляхами Кобзаря, за любов до України; вчителям школи – за невтомну працю, за талановитість та терпіння.