rss
11/21/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#364

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Репортаж \ Світова дипломатія проти агресії Російської Федерації в Криму. Прес-конференція Представника України при ООН Посла Юрія Сергеєва для американської англо-української та російськомовної преси

Прес-конференція відбулася в приміщенні Місії України в ООН 7 березня 2014 р. Вона спричинена тривожними подіям фактичної окупації російськими військами Криму. Окупація почалася, як відомо, 1-го березня – з того, що Вища палата Державної думи РФ дозволила президенту В. Путіну розпочати введення військ. Світ був шокований безпрецедентним порушенням всіх міжнародних правил та неадекватністю поведінки очільників та дипломатів Російської Федерації, відсутністю серйозних аргументів для виправдання агресії.

  Title
  

Зустріч Надзвичайного та Повноважного Посла, представника України при ООН Юрія Сергеєва з журналістами відбулася, скоріш, у формі круглого столу, дискусії, обміну думками. Неофіційний, розмовний, образний стиль пана Посла сприяли невимушеності дискусії, що тривала близько 2 годин. Була висловлена низка пропозицій, зокрема, щодо інформаційної роботи в середовищі одурманених дуже потужною медійною проросійською пропагандою мешканців США – вихідців з колишнього СРСР (окрім, звичайно, української громади). Порушувалося питання про необхідність звернень у даній трагічній ситуації в Криму до міжнародних організацій «Червоний Хрест», «Лікарі без кордонів». Посол дав поради, як можна юридично розпочати цю ініціативу. Йшлося також про неефективність діяльності сьогоднішньої ООН.
У зустрічі взяв участь прес-секретар Місії України в ООН Єгор Пивоваров та представники преси метрополії Нью-Йорка. Це редактори: Рома Гадзевич («UkrainianWeekly» та «Свобода»), Валентин Лабунський («Нова Газета»), Степан Слуцький («Національна трибуна»), Петро Рибчук («Закордонна Газета») та кореспонденти Лев Хмельковський («Свобода»), Лідія Корсун («Час і Події», Чикаго), Сергій Панько (прес-служба НТШ). Олександра Свірідова разом зі своїми активістами, що працюють у соцмережах, Львом Свірідовим та Мариною Дейнекою, представляла проукраїнську позицію в російськомовних ЗМІ Нью-Йорка.
У вступі до дискусії Посол Юрій Сергеєв окреслив загальну характеристику дій РФ на території нашої країни, зокрема, в Криму, і як вони класифікуються з точки зору міжнародного права. А також поінформував, що зроблено Радою безпеки ООН з моменту розпочатої РФ агресії: проведено три засідання РБ за фактом агресії Росії в Криму, закриту консультацію та готується четверте засідання, на якому має бути прийнята резолюція. Визначення «агресія» було підтверджено цитуванням Резолюції РБ ¹ 3317 від 14 грудня 1974 р. Із 15 членів РБ всі, окрім представника Росії, висловилися за збереження територіальної цілості, непорушності кордонів України та необхідності негайних переговорів для врегулювання ситуації. Більшість із них наголошували на порушенні Росією Статуту РБ. Представник Росії в ООН Віталій Чуркін, незважаючи на одностайну критику, дозволяє собі у відповідь відверту брехню, яка викликає моментальну критику інших членів РБ.
На неї не реагують, і Росія вперто йде до своєї мети. Якої? Здійснити одночасно варіанти Осетії та Абхазії 2008 р. У Криму зараз спостерігаються ознаки того й іншого варіантів. В Осетії, як відомо, Росія масово видавала російські паспорти, а тоді ввела війська ніби для захисту громадян Росії. (Це саме робить Росія і в Криму). В Абхазії довго розігрувалася сепаратистська карта. Прихильників сепаратизму була меншість, але вони провели референдум без участі прогрузинських мешканців. У результаті, меншина проголосила незалежність і попросила військового «захисту» у Росії.

 

Title  Title

 Журналісти українських та російських друкованих та інтернет-видань на прес-конференції в Представництві
України при ООН 7 березня 2014 р.

Title  Title
 Надзвичайний та Повноважний Посол, представник України при ООН Юрій Сергеєв та прес-секретар Місії України при ООН Єгор Пивоваров Посол Юрій Сергеєв та прес-секретар Єгор Пивоваров під час конференції радяться, як організувати нову інформаційну структуру в соцмережі для громадського користування

 

  Title
  

Це саме відбувається в Криму. Сепаратистська меншість, яка, як правило, представлена кримінальними елементами, такими, як кримінальний авторитет Сергій Аксьонов, якого за закритими дверима назвали головою Ради міністрів АР Крим, і створює всі проблеми. Тобто, сепаратистська меншість захоплює владу і цим дуже нагадує Абхазію. Різниця лиш у тому, що зі самого початку Росія вводить у Крим військових у формі без розпізнавальних знаків, що породило в риториці ЗМІ словосполучення «невідомі особи» http://youtu.be/bfcM9EjH2LU
Посол Юрій Сергеєв користується означенням де-факто «російські окупаційні війська», оскільки, згідно з міжнародним правом, це – АГРЕСІЯ. І пояснив чому. Згідно з Договором України і Росії про перебування Чорноморського флоту Росії у Севастополі, визначено кількість особового складу військових, що має право там перебувати. Це – 12 тисяч. Будь-які зміни в складі, згідно з Договором, мають бути ратифіковані Верховною Радою України. Цього не зроблено. Тому введення додаткових військ (а на сьогодні це більше, ніж 30 тисяч) класифікується як АКТ АГРЕСІЇ. Крім того, поповнення дислокується по всій території, а не в Севастополі, як має бути. Більше того, російські військовики нападають на наші військові частини, блокують наші кораблі, примушують наших військових до зради народу України та забезпечують «штиками» захоплення сепаратистами влади в інших, окрім Сімферополя, містах.
Тепер про т. з. «Кримську самооборону». На Майдані була створена самооборона для захисту громадян України від агресії тодішньої чинної влади, яка порушувала їхні конституційні права. В Криму ходять люди в камуфляжах, які незрозуміло кого від кого захищають. Етнічні росіяни жодного тиску не зазнавали і не зазнають, російською розмовляють всі етнічні групи. Казки про можливу окупацію «бандерівцями», «нацистами» – це навмисна, відверта, придумана брехня.
«Кримська самооборона» складається також з куплених кримінальників, які ходять по містах і примушують визнавати «нову» нелегітимну владу в особах Сергія Аксьонова та спікера ВР АРК Крим Володимира Константинова. Їх приймає Москва, Дума, голова Думи – наша землячка Валентина Матвієнко – і вислуховують їхні заяви: «Ми з вами зупинимо коричневу чуму Європейського Союзу!»

Title   Title  
     

«У Криму, –продовжує Юрій Сергеєв, – з’явилися ще одні «захисники Вітчизни» – донські та кубанські козаки, які не соромляться казати: «Бий жидів та хохлів». Дуже цікава заява для тих, хто називає нас антисемітами...» http://youtu.be/VjREP1dG-rI
І відповіді Посла на запитання.
Що може зробити ООН у цій ситуації? (В. Лабунський)
– «Не перебільшуймо можливості ООН. Єдине, що ми можемо досягти в ООН – це підняти тривогу по всьому світу та налаштувати світ на нашу підтримку, переважно, моральну. Оце і все» http://youtu.be/FGoOyEub-gY
А далі Посол детально розповів про неспроможність ООН діяти та реально допомагати на прикладі Сирії. І прямо заявив, що все, що відбувалося довкола Сирії, свідчить про колапс старої системи діяльності ООН. Якби в Сирію були введенні миротворчі війська, як це пропонувала РБ, то вдалося б зберегти життя тисячам жертв. Замість цього протягом року «гралися в пінг-понг», перекидаючи одні одним заяви. А закінчилося тим, що Росія – одна з п’яти постійних членів РБ – скористалася «правом вето» щодо вводу військ, і нічого не вийшло. У нашій ситуації РБ теж готує резолюцію по Криму, яку мають представити на засідання Генеральної Асамблеї ООН. Проте, це теж довга процедура, яку треба пройти крок за кроком.
Те саме щодо Будапештських угод 1994 р. Тоді, в обмін на відмову від ядерної зброї, гарантом безпеки виступили США, Росія та Великобританія. Лише пізніше підписала Франція та Китай. Але це всього-на-всього меморандум, згідно з яким країни-підписанти зобов’язувалися не чинити на Україну жодного тиску, навіть економічного. Але Росія протягом всіх минулих років тільки це й робила. А це – виклик усьому світові. Адже світова безпека нині базується на принципі нерозповсюдження ядерної зброї. І коли обіцянки держав-гарантів не виконуються щодо країн відмовників, то це причина для країн, які претендують на ядерне озброєння (Ірану, Північної Кореї та ін.), не виконувати вимог. Це – колосальна небезпека, яка може призвести до неочікуваного розвитку подій.
Яка позиція Туреччини та Ізраїлю щодо їхніх народів на території Криму? (Л. Хмельковський)
– Кримські татари зробили сильну заяву, що вони не дозволять, щоб їх втретє вигнали з їхніх споконвічних земель. Туреччина зробила світову заяву про їх підтримку.
Днями на брифінгу в ООН, де масово були представлені світові ЗМІ, одна особа на ім’я Сара Німець, яка представилася американською патріоткою з Центру незалежного дослідження, запитала вороже: «Як ви можете підтримувати фашистів, нацистів, націоналістичні партії, всю вашу Західну Україну....», то я її зупинив і сказав: «Припиніть у стінах ООН називати мій народ фашистами. Це не зміг довести навіть Нюрнберзький трибунал, тому що були фальсифікації». Наступного дня МЗС РФ зробив окрему заяву щодо мене: ми, мовляв, готові надати свідчення пану Сергеєву. На що я, своєю чергою, теж відповів заявою: свідчення треба надавати не мені, а у свій час – Нюрнберзькому трибуналу. А нині поважайте Міжнародне право і не продовжуйте пропаганду. І знайте, що ми не допустимо, щоб в стінах ООН називали народ фашистами та нацистами» (Отакі бої нині і на дипломатичному фронті. І добре, що є кому дати достойну відсіч. – Авт.)
Де нині Янукович, і чи є оригінал листа, де він просить ввести російські війська в Україну? (М. Дейнека)
– Ми зробили запит у МЗС Росії – надати нам оригінал звернення Януковича, яке нам не надали. Якщо це правда, що він звернувся до російської сторони з проханням ввести війська, то це незаконно в рамках українського законодавства. Лише Верховна Рада може запросити військові сили іншої країни або для проведення військових навчань, або для надання військової допомоги. Президент такого права не має, і він таким чином порушив Конституцію, перевищив свої повноваження. Отже, став двічі зрадником свого народу. Де він – не знаємо. Нехай ті, хто дав йому прихисток, насолоджуються товариством гідного їх співрозмовника...
Чи готові Штати або НАТО надати нам допомогу? (Сергій Панько)
– Все в руках парламенту. Він може попросити НАТО. Ми не є його членами, але маємо договір «Партнерство заради миру», згідно з яким на території України щорічно проходять від 2-х до 4-х навчань. Нещодавно відбулося засідання «Україна – НАТО», де узгодили графік навчань, які має затвердити Верховна Рада. http://youtu.be/13vXqK17DUY
Відомо, що перед Другою світовою війною за акти агресії проти Фінляндії СРСР виключили з Ліги націй. Чи не можна це зробити зараз? (В. Лабунський)
– Є така думка. Але це дуже складна і довга процедура. Російська Федерація вже не вперше дискредитувала себе в ООН. Щойно я згадував її поведінку щодо Сирії, в результаті чого Саудівська Аравія, яку прийняли до Ради безпеки ООН, демонстративно відмовилася від цього статусу, тому що Росія скористалася «правом вето» на введення миротворчих сил у Сирію. Вони заявили, що таким чином Росія образила весь арабський і неарабський (маючи на увазі Ізраїль) світ.
Чи почалася процедура виключення, чи це лиш ідея? (Л. Корсун)
– Не розпочалася. Все в руках ООН. Все! Є можливість зупинити цю агресію, але вона не зупиняється. Є можливість зробити інші кроки, але вони не здійснюються. Тому що в ООН є свої інтереси. Про це саме ми говорили днями на окремих зустрічах з групами дипломатів та журналістів латиноамериканських та західних країн. Тут мають зрозуміти, що при продовженні нинішньої системи діяльності ООН її чекає доля Ліги Націй. Вже сьогодні вона розвалюється. Сьогодні ООН – це університетська кафедра. Кожен щось виголошує, а в результаті – нічого не відбувається...
Сьогодні, згідно з Будапештським меморандумом, ми маємо гарантію територіальної цілісності України, задекларовану США та Британією. Чи означає це, що на випадок розгортання бойових дій Росії на нашій території ці країни оголосять війну Росії? (С. Слуцький)
– Ні, не означає. Будапештський меморандум – це більше декларація, ніж офіційний документ. Немає механізму, завдяки якому у випадку військової агресії ці країни також застосують зброю.
Чи могла українська дипломатія у 1994 р в Будапешті досягти більшого, ніж меморандум? (Сергій Панько)
– Дипломатія – це завжди результат можливого, результат домовленостей. Очевидно, що наші колеги не були тоді готові. Нагадую, що угоду з нами підписали одразу ж США, Росія і Британія. А Китай і Франція приєдналися пізніше. І тому не відбулася та домовленість, яка могла би бути... На жаль.
Чому США та Європа так довго не реагували на агресію тодішньої української влади в час Майдану, потягом трьох місяців висловлювали лише «занепокоєність» і чекали, аж поки проллється кров, щоб запровадити, бодай, санкції. Це ж цинічно, аморально. (Л. Корсун)
– Політика сама по собі є аморальною. Моралі в політиці не шукайте. Ні у внутрішній, ні в міжнародній. Є інтереси, оце і все. Треба бути реалістом. У політиці є певна послідовність дій. Не можуть з першого сигналу зробити так, як вимагають. Спочатку сподівалися на те, що Янукович зреагує на дипломатичні заяви. Коли стало зрозуміло, що він нікого не чує, то почали говорити про санкції. Санкції США не дуже лякали його. Сюди він не буде літати. Всі його та «сім’ї», тобто, його оточення, гроші – в Європі. Там – їхні маєтки, рахунки, медичне забезпечення, конкретний бізнес та діти в університетах. Але й візові санкції їх не зупинили. Вони зупинилися лише тоді, коли ЄС заговорив про те, що починають не просто заморожувати рахунки, а відслідковувати трансфери (перебіг коштів). І найбільший сигнал у цьому плані зробив Ліхтенштейн, потім Монако, за ними – Швейцарія й Австрія. Тепер ці дії стали глобальними, все під контролем. Навіть до малих банків – українських кредитівок – звернулися контролюючі органи щодо трансферів. Процес пішов, і сподіваємося, що він буде мати результат. Але у великих країн є ще можливість не тільки персональних, а й загальнодержавних санкцій. Вони можуть «вдарити» більше, ніж будь-які інші...
Моє прізвище – Олександра Свірідова. Я представлю інтереси України, де народилася і прожила 20 років, але нині живу і працюю літератором та журналістом у Нью-Йорку. Друкуюся в російськомовних газетах, зокрема, «В новом свете». Всі російськомовні видання тут залежні, бо фінансуються Росією. Тому свої матеріали про події в Україні, правду про них, змушена подавати езопівською мовою або під іншими кутами. Людей тут отруюють російські телеканали, в соцмережах агресивно працюють оплачені російською стороною «тролі». Страшна інформаційна блокада... Моя пропозиція: чи можете ви відкрити під своїм дахом чи будь-яким іншим офіційним спеціальне джерело інформації, на яке можна посилатися, або людям самостійно звертатися для отримання об’єктивних новин... Якщо це зробити під вашим патронатом, то люди віритимуть, що це – не провокація. Я можу оголосити це джерело в російськомовних газетах та на Фейсбуці.
– Ви абсолютно правильно кажете. Помилка наша в тому, що раніше ми не займалися громадською діяльністю. Це – не функція Місії при ООН. Для цього є Посольство у Вашингтоні та Генеральні консульства. Ми намагалися бути максимально відкритими лише у питаннях нашої компетенції. Але зараз зрозуміли, що ми помилялися. Коли почалися ці події в Україні, був створений мій особистий твіттер для дипломатів. Щойно я вже сказав своєму помічникові (Єгору Пивоварову. – Авт.), щоб відкрити ще один твіттер для преси окремо. Подумаємо, як це зробити. Ми отримаємо дуже багато інформації, яку не встигаємо обробляти, але зараз це треба робити. Дякую за ідею.
Що є найважчим у роботі Місії сьогодні? (М. Дейнека)
– Стриматися від ненависті. Тому що, коли почну ненавидіти, буде важко стриматися на перемовинах. Нас усіх провокують, а нам не можна піддаватися на провокації, як колись у Грузії.
***
Після закінчення офіційної частини розмова з Послом Юрієм Сергеєвим та його помічником Єгором Пивоваровим продовжувалася індивідуально. Так, на запрошення директора Macaulay Honors College Льва Свірідова Посол дав згоду виступити перед студентами та викладачами цього коледжу.

Фото Сергія Панька та інтернет видань YouTube Петра Рибчука

200-річчя Шевченка: Кобзаря у Каневі вшанували тисячі українців, поляків і росіян

Україна повинна бути вільною!!!

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com