Художник Володимир Монастирецький належить до плеяди українських мистців, які залишивши рідний край не загубилися на Заході та продовжують утверджувати українську культуру та мистецтво у вільному світі.

Майстер працює в класичному стилі та визнаний на мистецькій ниві як на Батьківщині, так і за її межами. Член Спілки художників України, Польщі та колишнього Радянського Союзу, Володимир Монастирецький належить також до Асоціації художників-живописців Америки. Творчий доробок майстра пензля сягає понад 2000 картин, серед яких галерея портретів сучасних та історичних осіб, краєвиди та натюрморти. Особливістю його творчої манери є вишукана композиція, елегантний колорит і висока професійна майстерність.

З творчістю Володимира Монастирецького шанувальники його мистецького таланту мали змогу ознайомитися під час його персональних виставок у жовтні 2005 року в Українському Культурному Осередку та у вересні 2006 року в галереї "Незалежного Радіо". Разом з тим українські засоби масової інформації постійно висвітлюють творчий процес і цікавляться, що нового відбувається в творчій майстерні живописця.

В. Монастирецький. Портрет лемківського художника Никифора

З Володимиром Монастирецьким мене поєднує давня дружба, тож приятельські стосунки, які ми підтримуємо, дозволили мені ближче познайомитися з процесом творення багатьох циклів його картин та реалізації творчих задумів мистця. Дізнавшись, що 11 травня в Українському Культурному Осередку відкривається нова експозиція портретів, краєвидів та натюрмортів, я вирішив зустрітися з Володимиром Монастирецьким та порозмовляти з ним у ширшому контексті мистецького процесу, загалом, і виставки, зокрема.

На початку нашої розмови, Володимире, я хочу попросити тебе окреслити твоє творче кредо?

У своїй творчій праці я продовжую традиції української класичної школи, яка тісно пов'язана з розвитком та утвердженням Ренесансу. Прагнення до правдивості, виразності краси у зображенні дійсності, постійне вдосконалення майстерності є головним у моїй творчості. Це і є моїм творчим кредо, бо колористичне бачення світу, сприйняття та передача реальності засобами кольору - головна особливість мови живопису.

Шанувальники твого мистецького хисту з великим зацікавленням ставляться до твоїх портретних образів. Тож напрошується запитання, яке ж місце займає портрет у твоїй творчості?

Безперечно, що портрет, в силу своєї специфічності та складності у виконанні, заслуговує на окрему розмову.

Серед людей існує переконання, що портрет вдалий лише тоді, коли передана подібність до моделі, тобто особи, з якої пишеться портрет. Не спростовуючи це, можу лише додати, що ми маємо справу з цілим світом людських характерів, індивідуальностей, багатогранністю та неповторністю кожного індивідууму. Починаючи писати портрет, я дуже уважно ставлюся до особи, яка буде зображена на полотні. Доводиться вивчати оригінальність характеру шляхом безлічі ескізних замальовок. Що ж стосується процесу композиційного пошуку, то він триває досить довгий час. До праці над оригіналом я приступаю лише тоді, коли процес пошуку вже завершено і відчуваю, що портрет відбудеться.

Владика Всеволод

За роки праці в цьому жанрі з'явилися і досвід, і, що дуже важливо, деякі принципи, які допомагають провадити роботу в конкретному напрямку. Наприклад, в жіночих образах намагаюся передати зовнішню та внутрішню привабливість та чарівність Жінки. Для цього часто зображую її серед живої природи, в пленері. Гра світла й тіні, безліч рефлексів, тонкі переливи кольору підсилюють декоративну виразність таких полотен. Я завжди прагну осягнути її (виразність) та відтворити на полотні, і коли це мені вдається, то душу огортає радість звершення.

А чи таких принципів та підходів ти дотримуєшся і в робочі над чоловічими портретами?

Одразу хотів би відзначити, що жодних схем та уніфікованих підходів я не застосовую. Я лише пробую користуватися перевіреною практикою на стадії пошуку і, якщо це дає потрібний результат, тоді я поглиблюю працю за цією методикою, якщо ж, ні, то я відмовляюся від неї та шукаю нові шляхи реалізації поставленого завдання.

Чоловічі портрети гостріші за психологічною характеристикою. У них глибше розкривається внутрішній світ образу. Так, працюючи над портретом чіказького архиєпископа Владики Всеволода, я вів одночасно два портрети для того, щоб відтворити та передати всю глибину та багатогранність внутрішнього стану особи.

Тут я тебе на хвилю перерву і скажу про свої враження від цього портрету. Мені доволі часто доводиться зустрічатися з Владикою Всеволодом та спілкуватися з ним. І повинен зазначити, що це вагома та впливова постать у духовному світі, до думки котрого прислухаються та з нею рахуються не лише найвищі церковні ієрархи різних конфесій, але й політичні та громадські діячі.

Побачивши портрет архиєпископа у твоїй майстерні, я відчув ніби фізичну присутність Владики і це відчуття не полишає мене й до сьогодні, варто мені лише згадати про відвідини твоєї майстерні. Яким би це не виглядало дивним, але в ту хвилину, коли з образу було знято тканину, що закривала портрет, я піймав себе на думці, що мимохідь стежу за диханням Владики. Це важко пояснити, але у мене було враження, що були стерті границі між реальним та уявним світом. Як ти можеш пояснити це моє емоційне враження з точки зору портретиста?

Патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий

Я не психолог, тож навіть не беруся під цим оглядом коментувати це явище так як це трактує психологія, як наука. Подібний стан я переживав переглядаючи вдалі портрети інших майстрів-портретистів і сам дивувався, як їм вдавалося з такою силою виразу і майстерністю відтворити образ.

Я хочу лише підкреслити, що мистецтво має надзвичайно великий вплив на психіку людини. Воно збагачує наше, часами важке та сіре, щоденне життя. Піднімає наш дух, утверджує життєрадісність, побуджує до добрих вчинків. Недарма ж кажуть, що світ порятує Краса.

Що ж до вищезгаданого портрету Владики Всеволода, то це був час емоційного піднесення та одухотвореності. Портрет, на мою думку, вдався. Я цією роботою дуже задоволений і відношу до найбільш вдалих портретів у своїй творчій кар'єрі.

У твоєму доробку багато портретів відомих історичних осіб, причому не лише визначних українців, але й зарубіжних письменників, композиторів, діячів культури і мистецтва, науковців та політиків. Чи на цій виставці будуть також представлені портрети відомих історичних постатей?

Що стосується портретів визначних українців минулої епохи, то я хочу створити цілу галерею таких робіт. Вони поступово будуть з'являтися й надалі, бо я відчуваю свій моральний обов'язок як українця та внутрішнє запотребування постійно працювати в цьому напрямку.

На виставці будуть представлені кілька портретів. В історичних портретах патріарха Йосифа Сліпого, папи Римського Івана Павла ІІ, галицького посла австрійського Сейму Тимотея Старуха виразно проявляються індивідуальні риси особистості в момент найвищого духовного натхнення. Енергійність характеру, зосередженість, сила духу, а разом з тим простота і доступність, відкритість широкому загалу. В образі Тимотея Старуха максимальна концентрація думки і почуттів, в портреті лемківського маляра Никифора внутрішня піднесеність та cхвильованість душі.

Тимотей Старух

У твоїй творчості значне місце займають і дитячі портрети. Як тобі вдається знаходити отой "золотий ключик", який відкриває доступ до дитячої душі?

Праця над дитячим портретом є дуже специфічною і вимагає витримки та терпіння як художника, так і самої дитини. Непосидючість маленького позувальника та його зацікавленість тим, що діється там, на полотні художника, приводить дитину в постійний рух. Я маю певний підхід до дітвори, і часом він дуже ефективно діє. Наприклад, перш ніж почати замальовки, я ставлю перед дитиною полотно, палітру з пензлями, а сам сідаю в крісло і прошу дитину, щоб вона намалювала мій портрет. Дітей це інтригує, вони напружуються і починають творчий процес. Фарба летить на підлогу, стіни, стелю, зрештою, вони через деякий час мають доволі професійний вигляд, бо їхні носи та щоки заляпані фарбою. А ще по якімсь часі їхній запал згасає, вони поступово стомлюються і люб'язно віддають ініціативу в мої руки та погоджуються короткочасно вже самим позувати для мене. Звичайно, що тривалість таких перепочинків, протягом яких я повинен встигнути зробити те, на що з дорослими йдуть години, займає не більше десяти-п'яти хвилин. І кожен фрагмент поступу в роботі з їхнього боку ретельно контролюється, коментується, але й разом з тим іде на користь творчому процесу. Діти сприймаючи позування як нову гру чи забаву, починають активно допомагати в праці.

На виставці будуть представлені кілька дитячих робіт, намальованих саме у такий спосіб.

У своїй творчості ти значну увагу приділяєш гірським краєвидам та морським пейзажам. Повинен сказати, що вони дуже різноманітні як за мотивами так і за жанровістю. Це і панорами Карпатських та Кримських гір, морська та озерна тематика, а також архітектурні ансамблі України, Європи та Америки.

Пейзажу я приділяю надзвичайну увагу. Перш за все, мене цікавить конкретний стан природи, її різноманітність та мінливість. І цього я можу навчитися лише у матінки-природи. Тому я намагаюся якнайбільше працювати на її лоні. З цією метою я оволодів специфічною практикою ведення праці в пленері, а це пов'язано з частими творчими подорожами, під час яких я завжди беру етюдник і малюю невеличкі за розмірами картини-етюди. Нові краєвиди та натхненна праця над ними дозволяють мені зібрати матеріал, який сам по собі вже має мистецьку вартість, а також дає можливість компонувати нові твори. Така робота завжди дозволяє освіжити палітру і, разом з тим, набратися нових вражень для подальшого творчого процесу.

Лемківська церква в Тиличі

Коли дивишся на твої гірські пейзажі, часто виникає відчуття, що перебуваєш у рідних Карпатах. Чи може це оманливе враження?

Якщо таке відчуття справді виникає, то це підсумок моєї праці в карпатському пленері, і відповідно реалізація нових творчих задумів у майстерні, які базуються на моїх власних спостереженнях та матеріалах, привезених безпосередньо з тих місць. Я думаю, що ці враження, зафіксовані нашою пам'яттю, і є тим ключем, що розкриває загадку пейзажного живопису.

Володимире, ти уродженець поліського краю, тож нічого дивного в тому немає, що ти любиш лісові, озерні місцини.

А чим привабило тебе море, адже в дитинстві ти не бігав босоніж по піщаному чи кам'янистому морському узбережжі, не ходив з рибалками в море, не гойдався на гребенях морських хвиль під час шторму. Тож як так сталося, що у твою творчість так міцно увійшла морська тематика?

Щиро зізнаюся, я й сам не знаю, звідкіля це сидить у мені. Можу лише сказати з переконанням, що не писати морських пейзажів не можу. Це є моєю внутрішньою потребою. Морський пейзаж писати надзвичайно важко, бо тут дуже сильно повинен експлуатуватися розум та уява. Деякі мої роботи писалися роками. Я їх довго виношував, довго писав, а результат міг бути посереднім. Виникало невдоволення. Часом робота приводила мене до стану цілковитого вичерпання, я зарікався більше ніколи не братися за морську тематику і не отруюватися собі життя. Якщо у той час я не шматував на кавалки свою невдалу працю - а таких випадків було дуже багато - то вона чекала своєї черги у темному кутку майстерні часом рік, а часом і більше. Та минав час і якась незбагненна сила мене знову штовхала взятися за продовження незакінченої роботи та розпочати новий морський цикл. Після понад двадцятирічних творчих штормів та невдач я відчуваю, що мені таки вдається ця тема. Я вже зрозумів, як твориться складне переплетіння одночасних припливів та відпливів, як творяться буруни та морське хвилювання.

Шторм

Наша природа - незбагненна у своєму розмаїтті. Вона є чудовою школою для людства і зокрема, художників, які є особливо вразливі на її красу і таємничість. На виставці будуть показані мої роботи за такими жанрами: "Шторм під час заходу сонця", "Шторм" та "Похмурий день у штормову погоду". Це немалі за розмірами картини, які дозволяють відчути атмосферу водної стихії в штормову годину.

Серед твоїх мистецьких праць є багато натюрмортів. Яку мету ти переслідуєш пишучи такі картини?

Перш за все це постановка технічних завдань. Це свого роду мистецька кухня, в якій господиня готує страви, смак яких вона добре знає, або ж хоче спробувати чогось новенького. Так от у цьому напрямку я вдосконалюю суто класичну техніку старих майстрів, яка потрібна мені при написанні портретних робіт, а роботи над натюрмортами є вдячним полем для таких експериментів.

Я зауважив, що деякі твої твори, що належать до цього жанру, написані ніби в іншій манері, і в той же час як би на одному подиху. Складається таке враження, що тебе "заносить"?

Безперечно, що я належу до людей емоційних і часом хочеться "відпустити гальма" і дати душі волю, адже вона теж потребує свободи. Саме в такий момент я сягаю до техніки "а ля пріма". Вона дає можливість швидко та широко писати. У таких випадках я ставлю перед собою чи то квіти, чи овочі та фрукти, чи будь-які інші предмети, в тому числі й мистецькі атрибути, й компоную натюрморт. Вмикаю музику, пензель тримаю за самісінький кінчик, бо він тоді сам малює, беру потрібну фарбу і накладаю в потрібне місце. І на душі радісно, і робота робиться.

Дякую Володимире за розмову та від імені читачів часопису бажаю тобі творчих успіхів та реалізації мистецьких планів.

Роботи справжнього майстра завжди відрізняються правдивістю та конкретністю зображеного, високою живописно-пластичною культурою до якого б жанру він не звертався. Саме до таких майстрів пензля і належить Володимир Монастирецький. Тож запрошую всіх шанувальників живопису на його персональну виставку, яка відкривається 11 травня, у п'ятницю, о 7:00 годині вечора в приміщення Українського Культурного Осередку за адресою: 2247 W. Chicago Avenue й триватиме до 13 травня включно.