У ці буремні дні нам приходить надзвичайно багато листів. Україна втратила багатьох найкращих своїх синів, ми повинні знати кожного з них. Слава Україні! Героям слава!

Народився 2 січня 1968 року в с. Котильово, Новоселицького району, Чернівецької області. В 1974 році сім’я переїхала в м. Чернівці. Навчався в СШ № 2, був добрим учнем. Після закінчення школи продовжив навчання в будівельному училищі. По досягненню призивного віку служив на північному флоті в м. Североморську, Мурманської області. Після закінчення строкової служби залишився на службі в ранзі мічмана. Прослуживши один рік, повернувся додому, в м. Чернівці, на моє прохання бути разом, оскільки він мій єдиний син, якого я виховувала сама, без батька, зі семирічного віку (батько нас залишив).
Після повернення додому син працював будівельником. Виховував двох дітей – Ольгу і Даниїла. Був дуже добрим батьком, чоловіком для дружини Наталії і сином для мене – мами. З 2004 року був активним членом ВО «Батьківщина». З листопада 2013 року неодноразово виїздив в м. Київ на Майдан. Олександр був віруючою, чесною і порядною людиною, мав багато друзів, його поважали за чесність і безкомпромісність у захисті прав простих людей на гідне життя.
Сашко дуже любив Україну і вірив у світле майбутнє нашої держави. 20-го лютого, біля чернівецької палатки на Майдані, пострілом у серце вбивці-снайпера обірвалось життя мого єдиного сина. Мені, як матері, дуже важко писати ці рядки, оскільки я залишилась без єдиної моєї дитини. Дуже боляче на серці, це такий біль, що словами не передати.

Щербанюк Олена Василівна, мати Олександра Щербанюка.

Контакт – Сергій Воронюк,
 двоюрідний брат Олександра,
т. +380503379501