Майдан тільки починається!
Великий Микола Васильович Гоголь зазначав: «… буває час, коли не можна інакше спрямувати суспільство чи навіть усе покоління до прекрасного, поки не вкажеш усю глибину його дійсної мерзенності…»
Для того, щоб дати об’єктивні оцінки тому, що відбувається, потрібно усвідомити масштаби подій, свідками й учасниками яких ми є.
Головні досягнення Майдану на даний час:
1. Він виявив жахіття того стану, в якому перебуває країна. Це – своєрідна люстрація системи влади. Україна виявилась «величезною Врадіївкою», а радше – нескінченою сукупністю «врадіївок».
2. Майдан (і це чи не найголовніше) дезактивував інструментарій майбутніх виборів. Він всю маніпулятивну могутність заготованих спецоперацій «заземлив» на себе. Ми отримали чітке уявлення про те, що мало відбуватись у 2015 році.
3. Майдан – це протест проти нав’язування соціального замовлення, проти маніпуляцій суспільним представництвом, проти розгардіяшу у полі взаємних прав, який приватну ініціативу перетворює на феодальну повинність.
4. За своїм складом, вимогами та еклектикою засобів, способів і мети Майдан засвідчив, що він є соціогуманітарною революцією, домінантами якої є свобода, гідне життя та злагода у різномаїтті – це формує солідарні дії. (Чи не тому такою виразною є участь жінок у подіях, що відбуваються, і таким вагомим є значення цієї участі).
5. І не менш важливе: кожен може дописати сюди все, що забажає.
Коли ми усвідомимо ці масштаби, то зможемо сформувати тактику подальших дій, бо найголовніше ще попереду.

«Революція журналістів»
(пастка Кремля)
Що стає очевидним:
1. Кремль щодо України провів операцію «внутрішньої окупації».
2. «П’ятою колоною» була досягнута узурпація формальної складової суспільного договору.
3. Політика України перейшла під керування Кремля, зі збереженням зовнішньої «атрибутики незалежності». Фактично не існувало такого закону, який би можна було прийняти не в інтересах Кремля («Харківські угоди»), і не було такої власності, яку б він не зміг би купити, чи якою не зміг би управляти (!) («Нафтогаз», «митні війни»).
4. Наступним кроком мала відбутись узурпація неформальної складової суспільного договору для окупації повної.
5. Ось тут і відбувся «головний прокол», який виявив згодом усю картину.
6. «П’ята колона» з неформальною складовою суспільного договору мала «працювати» через маніпуляції в тотально ангажованих ЗМІ.
7. АЛЕ: на певному етапі вона налаштувала проти себе журналістів (довга історія).
8. Сповідуючи, як ніхто інший, цехову солідарність, журналісти виступили консолідовано за свій суверенітет. А насправді їхній виступ виявився спротивом проти узурпації неформальної складової суспільного договору.
9. Так склалось, що у ЗМІ, як інституті громадянського суспільства, виявився найбільший соціальний капітал. Їхня сила впливу перевищила силу партійних об’єднань, асоціацій банкірів, роботодавців, профспілок і т. д.
10. У «п’ятої колони» залишився лише один ресурс – силовий. Але ним неможливо «захопити» (переформатувати) неформальну складову суспільного договору, бо це – суспільні та родинні стереотипи, які формуються досвідом (минуле), традиціями, віруваннями, забобонами (практики). Власне це – уявлення людей про справедливість.
11. Виник конфлікт, який за змістом став соціогуманітарною революцією.
12. У ній бізнес виступає проти втрат вже отриманих – узурпація формальної складової суспільного договору.
13. Молодь, журналісти, жінки (!), пересічні громадяни виступають за суверенітет неформальної складової – уявлення про справедливість.
14. У таких обставинах груба сила ніколи не перемагає. Вона може лише утвердитись як тиранія.
15. А тиранія не може бути ніким делегована. Вона може бути лише суверенною.
16. Ось тут Кремль і потрапив у пастку: при перемозі сили «п’ятою колоною» почне керувати тиран; при поразці сили Кремль так само втрачає «п’яту колону».
17. Єдиний для нього вихід – силовий варіант і «купівля» тирана. Але це – комерційно абсурдний проект. До того ж, він нереальний як світоглядний, а отже, не повний.
18. Що роблять наші «великі капітали»? Складається враження, що їхні власники «чекають, як свиня обуха», поки в країні встановиться тиранія, і з нею зникнуть і капіталізм, і їхні капітали. (Це підтвердження того, що питання вирішує «п’ята колона»).
19. «Великим капіталам», хоча б з метою збереження капіталізму, пора переходити на бік народу і забирати на бік народу всі «активи»: і владні, і комунікативні, і матеріальні.
Перше, що необхідно зробити, щоб уникнути наступних революцій, – докласти зусиль, щоб не тільки ЗМІ, але й усі інститути громадянського суспільства набули потужного соціального капіталу та міцної переговорної сили – завдання капіталу. А для цього вони повинні отримати реальний дієвий інструментарій: законодавчо закріплену звітність, підконтрольність та відповідальність усіх гілок влади – завдання політиків.

Вічна Слава і вічна Пам’ять Героям!