Костур Олександр Олесьович, 1992 року народження, студент 5 курсу факультету математики та інформатики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ. 20 січня поїхав до Києва підтримати мирний спротив разом зі співмешканцями.

22 січня, близько 13:00 години, Олександра Костура побили силовики «Беркута». Олександр отримав удар по голові кийком від спецназівця, коли його затримували на вулиці Грушевського (є фото- та відеопідтвердження цього). Як видно на фото та відео, Олександр не був озброєним, а також не мав ні при собі, ні на собі жодних спецзасобів (каски, жилета, битки тощо). На ньому також не було жодної символіки, що зайвий раз підтверджує мирний характер його дій. Також на відео чітко видно, що Олександр не чинить спротив, не б’ється. Він не перебував в епіцентрі подій. Його було затримано далеко від барикад, біля будинків.
Олександра посадили у автомобіль (автозак) разом з іншими затриманими (фактично незаконно викраденими) і повезли у невідомому напрямку. Прямо в автозаку почався допит. При допиті Олександр у кишені набрав на телефоні номер тітки: вона близько години слухала його розмову з правоохоронцями. Відтоді він не виходив на зв’язок.

Кмітливість Сашка зіграла вирішальну роль у його долі: якби він не зміг заховати телефон, то близькі ще довго б не знали, куди він зник, і що з ним трапилося. Рідні та друзі Сашка подали оголошення в службу Євромайдан SOS. Протягом кількох годин було створено паблік «За Сашка» в соціальних мережах, завдяки якому до пошуків Сашка долучилось кілька тисяч людей. Дві доби друзі та рідні Сашка не спали, постійно в телефонному режимі спілкуючись з адвокатами, свідками, волонтерами та просто небайдужими людьми.
Із моменту фактичного затримання до моменту, який вказано у протоколі, минуло близько 10 годин. Майже півдоби рідні не знали, де Сашко, і в якому він стані. Як виявилося пізніше, увесь цей час автозак із фактично викраденими людьми їздив по Києву та околицях, а допити проводилися прямо в автозаку. За непідтвердженими даними до затриманих застосовувалася фізична сила. Одного зі затриманих сильно побили. Сашку пощастило не отримати значних тілесних ушкоджень.
Увечері, завдяки спільним зусиллям усіх небайдужих, стало відомо, що Сашко перебуває у Святошинському райвідділі міліції. Хлопцеві вдалося поговорити з батьком по телефону. Почався пошук адвокатів, збір необхідних документів, а також – підтвердження того, що він поводив себе мирно і не брав участь у бойових діях чи діях, які можна охарактеризувати як масові заворушення. Про останнє свідчать фотографії та відео, на яких видно, що він без будь-яких засобів захисту, амуніції, зброї та символіки жодним чином не чинить опір при затриманні. Сашко просто опинився неподалік від того місця, де силовики почали штурм.
Тисячі українців і навіть іноземців об’єдналися в соцмережах задля підтримки Сашка. Мас-медіа надали справі розголосу, адже Сашко став першим івано-франківцем, якого затримали у Києві. Крім того, Сашко є одним із тих затриманих, стосовно яких не виникає сумніву в їхній непричетності до масових заворушень. Усі допомагали, чим могли: хто інформаційно, хто матеріально, а хто молитвою.
2 доби Сашко перебував у Святошинському райвідділку, і за увесь цей час його лише один раз годували. 24 січня відбулися слідчі дії, після чого було встановлено запобіжні заходи, які будуть застосовані до судового розгляду справи, – 2 місяці утримання під вартою. Це, незважаючи на те, що Сашко напівсирота: він у ранньому віці втратив матір, а також, що його батько – інвалід 1 групи, адже за законом у такому випадку батько та син повинні бути в одному місті. Однак Сашка посадили до Лук’янівського СІЗО  № 13 у місті Києві. Звинувачення: «Участь у масових заворушеннях. Передбачено покарання терміном до 10 років».
За місцем навчання дуже подивовані фактом затримання, адже у Сашка репутація скромного і навіть нерішучого студента, захопленого любов’ю до математики. Його висока мораль і відчуття патріотичного обов’язку перед Батьківщиною не дозволили йому сидіти вдома у час, коли вирішується доля України. І він вирішив долучитися до мирного протесту, наголошуємо: до мирного! Сашко ніколи не мав нічого спільного з екстремістськими організаціями. Жодного разу не був причетним до будь-яких протиправних дій, а також ніколи не був членом організацій, діяльність яких могла б кинути тінь на його репутацію законослухняного громадянина.
Зараз на підтримку Сашка організовуються акції не тільки в Україні, а й за кордоном. Друзі, рідні та знайомі готові вийти на майдани і підтримати його та решту українського народу, що переживає такі важкі часи.
Буквально щойно стало відомо, що адвокатам вдалося зробити все можливе для покращення умов утримання Сашка, а 27 січня подаватиметься апеляція щодо зміни застосування запобіжного заходу.

Анатолій Мицкан і Лілія Шляпська