Світлину, якою я відкриваю статтю, жартівники назвали «Обмін блохами». Якщо уявити собі, що це символ протиборства людини і влади, то чим може закінчитися найближчим часом це упирання лоб в лоб – кульмінацією протиборства чи своєрідним «обміном блохами»?

Андерс Ослунд, шведський економіст, назвав найближчі дні українською драмою, що підходить до кульмінації.
Про це і поговоримо сьогодні, враховуючи, що влада втрачає левову частку своєї сили, але ще може ударом лапи сильно травмувати людину (про найгірше промовчу).

Де нині центр українських подій?
Увесь останній час увага громадськості і ЗМІ була прикута до Майдану та боїв на вулиці Грушевського. Наш часопис також тримав на цьому фокус свого журналістського інтересу.
Однак з минулого тижня в столиці наступило нетривке перемир’я. Призупинилися бої, посилилися перемовини. Влада й опозиція зробили певні кроки для цього, хоча ці кроки багатьма дуже критикуються.
Але така ситуація дала підстави політикам та експертам стверджувати, що центр подій у ці дні перемістився з вулиць у приміщення.
І головним з цих приміщень наразі є Верховна Рада України.

До чого готуватися?
Позачергова сесія Верховної Ради України відбулася зовсім недавно, й у багатьох залишилося враження, що Верховна Рада і не переривала роботи. Однак парламентські канікули, хоча й короткі та перервані, все-таки, були. І ось настав час нових робочих буднів, хоча й з дуже посиленою відповідальністю.
По-перше, офіційне повідомлення сповіщає, що, відповідно до статті 83 Конституції України, 4 лютого 2014 року, о 10-й годині, в сесійній залі Верховної Ради України (Київ, вулиця М. Грушевського, 5), відбудеться відкриття четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання. А реєстрація народних депутатів України розпочнеться того ж ранку, о 9-й годині, в кулуарах сесійної зали.
По-друге, станом на сьогодні, 3 лютого, маємо цілий букет очікувань і передбачень, що може статися завтра, 4 лютого, або, принаймні, післязавтра.
А тим часом продовжується хиже полювання на активістів та учасників протесту, а то й зовсім непричетних українців. Рахунок іде уже на тисячі… Горять у столичних дворах та вулицях припарковані автомобілі з номерами західних областей. Рахунок йде на десятки.
Хижаки на полюванні…

Передбачення перше – чи не відходить Президент?
Дехто з експертів сприйняв повідомлення про те, що В. Янукович зліг на лікарняний з гострим респіраторним захворюванням трохи поспішно. Зазвучали голоси, що це – не просто застуда. Деякі єврочиновники висловили припущення, що це – засіб не зустрічатися з ними і не вислуховувати їхні неприємні запитання.
Уже згаданий А. Ослунд взагалі заявив: «Президент Янукович, здається, готовий до виходу. У четвер, 30-го січня, він взяв лікарняний, з якого вже може не вийти».
Однак заступник керівника Державного управління справами з медичних питань Олександр Орда сумніви розвіяв: «Після проходження необхідного курсу лікування Президент України почувається добре, стан його здоров’я оцінюється як задовільний. У понеділок Віктор Янукович планує вийти на роботу».
І дійсно, 3 лютого 2014 р. Президент зустрівся з учасниками Міжнародного круглого столу «Демократичний процес і загроза радикалізму в Україні», що відбувся у столиці. Він там і виступив, але про це нижче.

	На що «папєрєднік» М. Азаров благословляє А. Клюєва (зліва)?

Передбачення друге – новий Прем’єр
Нагадаю, що 28 січня Микола Азаров подав у відставку з просади голови уряду.
Президент Віктор Янукович тут же прийняв відставку Азарова і Кабінету міністрів. Він доручив уряду продовжувати працювати до початку роботи новосформованого уряду.
В. о. прем’єра став перший віце-прем’єр Сергій Арбузов. Після цього більшість ЗМІ повідомили, нібито, Микола Азаров виїхав до Австрії. Опозиція вже звернулася в СБУ з проханням підтвердити або спростувати це повідомлення. А тим часом сьогодні австрійський автомайдан уже пікетував маєток Азарова у Відні.
2 лютого лідер ВО «Батьківщина» Арсеній Яценюк вкотре заявив, що опозиція готова сформувати уряд і взяти всю повноту відповідальності за ситуацію в країні. Але мова йде не лише про посаду Прем’єра, яку йому зі самого початку запропонував В. Янукович, а про можливість формувати увесь Уряд.
Внесення кандидатури нового Прем’єр-міністра України має стати важливою інтригою початку роботи нової сесії ВРУ. Політикум, експертне співтовариство і ЗМІ активно обговорюють ймовірні кандидатури.
Одні спираються на соціологічні дослідження і вважають, що главою Уряду має бути найрейтинговіший опозиціонер – наразі це В. Кличко. Але серйозно ця кандидатура у політикумі не обговорюється. Чимало хто бачить В. Кличка можливим майбутнім Президентом України, але ось Прем’єром його всерйоз не бачать і тому не називають, бо суто економічними проблемами В. Кличко ніколи не займався.
Інші вважають, що ставленик «Сім’ї» і друг Олександра Януковича Сергій Арбузов має вагомі шанси, оскільки він і зараз виконує обов’язки Глави Кабміну. Однак звучать голоси, що деякі олігархи, які мають вплив на депутатський корпус, не захочуть чергового посилення цього клану.
Серед компромісних кандидатур називають Сергія Тігіпка та Петра Порошенка. Тігіпко, начебто, має вплив на 38 нардепів та не викликає остраху в олігархів, а Петро Порошенко останнім часом активно нарощує свій рейтинг і мав серйозні контакти на нещодавній зустрічі українських опозиціонерів з провідними політиками Заходу у Мюнхені.
Але захисник Юлії Тимошенко Сергій Власенко додав нову ноту у це обговорення. Він передбачає, що Президент подасть на розгляд кандидатуру свого найближчого на сьогодні соратника: «У вівторок-середу Янукович внесе до ВР кандидатуру прем’єр-міністра України. Швидше за все, це буде Клюєв. ВР за нього проголосує. 235-242. У такому ж режимі, як і за «амністію». Кнопками «за себе і за того хлопця» проголосують осіб 20 з Партії регіонів. Але влада буде на це плювати. Клюєв буде оголошений прем’єр-міністром і почне виконувати ці обов’язки».
На спадкоємство?
Як би то не було, але станом на 3 лютого Президент України Віктор Янукович не передавав подання щодо кандидатури нового прем’єр-міністра України до парламенту. Принаймні, цієї інформації не було на жодному офіційному сайті влади.

Передбачення третє – характер майбутнього Уряду
Є чимало прогнозів та побажань, щоб наступний Уряд мав технічний характер. Тобто, його мали б у такому випадку набрати не з політиків, а з кола професійних управлінців відповідних галузей. Чи реально це?
Залежно від того компромісу, на який може піти В. Янукович і Верховна Рада, ця ймовірність існує, але, напевно, буде обговорюватися не першою, а тільки у вигляді поступки влади перед опозицією.
А першим варіантом, ймовірно, буде пропонуватися коаліційний Уряд, в якому ключові посади захоче залишити за своїми призначенцями Президент. Сюди належать, передусім, ставленики сина Олександра – віце-прем’єри С. Арбузов та О. Вілкул, керівники силових міністерств і відомств, податкової тощо.
Стосовно декого з них існують варіанти кадрового переміщення. Зокрема, не виключають, що Д. Табачник може поїхати послом у Росію, а глава МЗС Захарченко буде пересунутий на посаду або віце-прем’єра, куратора силових міністерств, або голови Ради національної безпеки та оборони (РНБОУ), яка після призначення А. Клюєва главою Адміністрації Президента України залишається вакантною.
Про те, що майбутній Уряд може бути суто опозиційним, говорять лише самі опозиціонери. І готові на це йти – за умови повернення до Конституції 2004 року.

	Символ Конституції: демократична та диктаторська частини її обличчя

Передбачення четверте – повернення до Конституції-2004
Ключовим фактором можливих просувань у взаємодії влади та опозиції є питання скасування нинішньої Конституції, яка дає надмірні повноваження посаді Президента за рахунок відбирання їх у Верховної Ради та Уряду. Це може бути або шляхом повернення до Конституції-2004, або внесення серйозних поправок, а то й створення нової Конституції. Найкоротший шлях – повернення до минулого. Правові оптимісти стверджують, що це можливо протягом одного голосування, або ж, принаймні, дуже короткого терміну.
Песимісти сумніваються і прогнозують довгий процес перемовин, взаємокомпромісів, який може надто затягнутися, а то й взагалі зайти у глухий кут.
Реалісти виходять зі здорового глузду і вважають, що все залежить від того, чи вдасться переформатувати нинішню парламентську більшість у нову, яка не підлягатиме контролю Партії регіонів і особисто Януковичу.

Передбачення п’яте – переформатування ВР
Нинішня парламентська більшість складається, як відомо, з нардепів Партії регіонів (204 нардепи), Компартії (32 нардепи) та низки мажоритарників із 43-х наявних.
Досить довго ця більшість дисципліновано голосувала, згідно з вказівками з Банкової, але останнім часом слухняність зменшилася.
52 нардепи-регіонали на позачерговій сесії минулого тижня мали намір голосувати за опозиційний варіант Закону про амністію і лише особисте прибуття В. Януковича у Раду та його пряма погроза розпуску Верховної Ради вкупі з нагадуванням, що всі вони на гачку у правоохоронних органів, охолодили провладних «інакодумців», і вони проголосували за варіант Мірошниченка, на якому і наполіг Янукович.
Щоб переформатувати чинну парламентську більшість, необхідно – вважає опозиція – щоб депутати, які підконтрольні Р. Ахметову, Д. Фірташу, іншим великим і малим олігархам, відкололися від суто проянуковичівського ядра фракції (а це, орієнтовно, 120-150 нардепів) і разом з опозицією та деякими мажоритарниками створили цю нову більшість.
Якщо це вдасться, то новостворена більшість зможе проголосувати за повернення до Конституції-2004 і згодом набрати 300 голосів для внесення змін до Конституції України.
Голова Комітету ВРУ Давид Жванія досить оптимістично стверджує: «У парламенті є більшість, яка проголосує за повернення Конституції 2004 року і сформує коаліційний уряд. Профільний комітет підготував Акт про відновлення легітимності конституційного правопорядку в Україні, прийняття якого дозволить повернутися до Основного закону зразка 2004 року».
А якщо цей Акт не поставить на голосування спікер? Це в його силах.
Тоді, бадьоро заявляє Жванія, треба міняти Голову ВРУ. Що ж, сказати легко…

	Якими поступками опозиції вдовольниться «крокодил влади»?

Передбачень багато, а що очікується?
Українці вже звикли, що різні органи влади працюють у нас за необхідністю і ввечері, і вночі, і у вихідні та святкові дні – коли їм це накажуть зробити «згори».
Так ось, на даний момент – а це година ночі за київським часом уже 4 лютого – коли я пишу ці рядки, офіційно відомо наступне:
По-перше, Голова Верховної Ради України Володимир Рибак проінформував, щодо першого розділу порядку денного четвертої сесії включено 780 підготовлених до розгляду питань, а до другого розділу – 1132 питання, які доручається підготувати, доопрацювати на розгляд сесії.
Чи є серед них якісь доленосні питання, Голова ВРУ не прояснив.
По-друге, він звернув увагу керівників фракцій, що минулого тижня, під час позачергової сесії, було зареєстровано проект Постанови про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань підготовки та узгодження законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо повернення до парламентсько-президентської форми правління.

Чи не проспить опозиція вирішальні бої у парламенті?

Але його наступні слова стали холодним душем: «Узгоджені пропозиції щодо її персонального складу поки що відсутні. Тому прошу ще сьогодні подати відповідні кандидатури до Комітету з питань Регламенту».
Отже, комісії фактично нема. Чому? Тому що опозиція вважає її непотрібною і сподівається без усіляких комісій, лише голосуванням, відновити у правах Конституцію-2004?
А якщо не вдасться? Можна було б підстрахуватися і створенням вищеназваної комісії, хай би почала паралельну роботу.
По-третє, за словами В. Рибака, для забезпечення повноцінної роботи, насамперед, необхідно першими питаннями затвердити календарний план та порядок денний роботи сесії. «Поки ми не вирішимо ці два питання, ми не маємо права розглядати інші питання», – наголосив він.
А що ж включено до розгляду на поточному пленарному тижні?
В. Рибак офіційно сповістив, що включено 86 питань, зокрема, у вівторок пропонується розглянути 32 питання, серед яких – законопроект про чисельність Збройних Сил на 2014 рік, внесений Президентом України, і ще 8 законопроектів. Яких? Неясно.
Цього ж дня, сказав він, крім питання призначення позачергових місцевих виборів, маємо розглянути 20 проектів постанов.
На середу включено 10 питань, у четвер заплановано розглянути 38 питань, серед яких 8 стосуються питань ратифікації, 17 проектів пропонується розглянути у першому та 9 – у другому читанні, заплановано також обрати та звільнити суддів.
Знову ж таки – а де доленосні законопроекти, про які весь час гудуть мої розворушені бджоли, політикум, ЗМІ, громадськість? Може, пізніше, в інші дні?
Але, відповідно до проекту календарного плану, з 10 по 14 лютого передбачено роботу народних депутатів у комітетах і фракціях.
Щодо питання про Уряд, то Голова ВРУ В. Рибак обмежився тим, що звернувся до керівників фракцій з проханням внести питання щодо тематики «години запитань до Уряду».
Отже, планують запитувати старий Уряд. Про що? Коли він добровільно піде у відставку?

	Інколи опозиція подібно «лякає» владу…

Так цього дочекатися малореально.
Особливої уваги заслуговують наступні, зовні суто робочі і малопомітні, зауваження спікера: «Народні депутати звертаються до керівника парламенту з вимогою – не проводити постійні переговори з керівниками фракцій, а виносити питання на розгляд усього депутатського корпусу. Є питання, які дійсно потребують узгодження на рівні лідерів фракцій. Тоді збираємося у мене, нехай Перший заступник веде далі сесію, щоб сесія приймала закони», – наголосив В. Рибак.
Уявляєте ситуацію? Лідери фракцій до хрипоти сперечаються у кабінеті Голови ВРУ, а тим часом у сесійній залі без них приймають закони. Які? Хто дає команду фракціям голосувати, чи, навпаки, блокувати трибуну?
А без цих команд важко собі уявити життя нашого парламенту нині. Є питання, які вирішують у залі тільки лідери фракцій.
По-четверте, реагуючи на проект Постанови про відставку з посади Першого заступника керівника парламенту представника Компартії Ігоря Калєтніка, В. Рибак заявив: «Я не думаю, що це треба робити. Постанова є, але вона не підкріплена підписами. Тому вона розглядатися не може».
Як не підкріплена підписами? Якщо її внесла опозиція, то хто ж за неї збиратиме необхідну кількість підписів? Дати проект Постанови і не забезпечити її підписами? Це вже непрофесійно.
Інша ініціатива опозиції щодо заміни Голови Верховної Ради України. Уже обговорюються кандидати на цю посаду, зокрема, то й же Порошенко, а ось що відповів 3 лютого сам В. Рибак: «Підписів щодо відкликання з посади Голови Верховної Ради немає. Як тільки списки візьмуть, і буде можливість, я одразу поставлю це питання на голосування, і нехай сесійна зала визначиться. Я за життя пройшов дуже багато посад і за крісло ніколи не тримався».
Тримається за крісло В. Рибак, чи ні, не це важливо. А те, що і за цю Постанову поки що голосів не зібрано, якщо вірити чинному Голові ВРУ. То чи не спить опозиція, чи не обмежується тільки гучними заявами?
І чого тоді чекати від широко анонсованого переформатування парламентської більшості? Хто зібрався виходити з провладних фракцій станом на 3 лютого?
Відповідаючи на запитання, чи є у керівника парламенту заяви народних депутатів щодо виходу з фракцій, В. Рибак коротко сказав: «У мене заяв немає».
То на що ж розраховує опозиція? На поступливість Президента?

Настрій Януковича
Якщо вірити В. Рибаку, доведеться думати про одне з двох: або опозиція дійсно не допрацьовує, або вона у глибокій таємниці готує щось своє, вибухове, на найближчі дні. Або ж сподівається, що В. Янукович має поступитися під тиском обставин, Заходу, Майдану і, насамперед, його радикального крила – групи «Правого сектору».
Ось і Віталій Кличко в інтерв’ю австрійському виданню Der Standard покладає надію на поступливість В. Януковича: «Український уряд і президент повинні знайти компроміс з народом. Якщо це їм не вдасться, ситуація для влади стане небезпечною. Президент, який не дослухається до власного народу, ходить по тонкому льоду».
Тож виходить, що опозиції і трудитися особливо не потрібно, бо ж, на її думку, вихід повинні шукати і боротися за свій варіант не вони, а Уряд з Президентом.
Для протверезіння таких легковірних голів, не зайве процитувати Януковича з його виступу на вищезгаданому Круглому столі 3 лютого: «Розпалювання в Україні екстремістських проявів є неприпустимим. Треба сказати «ні» екстремізму, радикалізму, розпалюванню ворожнечі в суспільстві, в основу якої покладено політичну боротьбу за владу… Зазначаю, що такі прояви мають місце.
Якби певний період часу тому хтось про це сказав, ми не повірили б. На жаль, це у нас відбувається. Вандалізм, який ми бачимо під час захоплення державних установ, і заклики, які звучать, нагадують уроки тієї давньої історії. Нам би не хотілося, щоб, не дай Боже, це колись іще повторилося…
Величезна вдячність, що ви об’єдналися в цю організацію і проводите величезну роботу, яка, я впевнений, об’єднує людей у співтовариство здорових людей, позбавлене нацизму, расизму, ксенофобії», – підвів підсумок В. Янукович.
Кому неясно, що ні майданівцям, ні опозиції, ні її лідерам та активістам місця у «співтоваристві здорових людей, позбавленому нацизму, расизму, ксенофобії» чинний глава держави не знаходить. І кому неясно, що носіям, за його виразом, «нацизму, расизму, ксенофобії» він добровільно не поступиться нічим?
А що, невже лідери опозиції таки сподіваються на його поступливість?
Кличкові та всім іншим лідерам опозиції варто вчитатися у його слова, щоб зрозуміти – Янукович добровільно на серйозні поступки опозиціонерам жодним чином не піде.

Чекаємо…
Залишається чекати початку нової сесії та уважно відслідковувати перебіг подій на ній і навколо цих питань. Не все буде вирішуватися у парламентській залі. Своє слово в будь-який момент може сказати і вулиця, і Майдан, і люди з Грушевського. Недарма «Правий сектор» разом з афганцями, заявляє, що бажає бути третьої стороною перемовин і навіть почав такі зі силовиками влади про видачу ними полонених активістів протесту.
Може сказати своє жорстке слово і влада, хоча реакції вона побоюється. І реакції українців, і реакції Заходу. А його моніторинг і тиск на владу України наростає.
А Янукович тим часом збирається до Путіна на відкриття Олімпіади в Сочі 6 лютого. Що там обговорюватимуть? Як поступитися вимогам Євромайдану? Чи як його подолати?
Поради Путіна…