rss
05/24/2024
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Відставка Прем’єра як політико-психологічний ексцес

Микола Азаров так давно є правою рукою Віктора Януковича, що їх багато років сприймали тільки в парі.

Як тільки Янукович обіймав якусь посаду, одразу ж підтягував до себе Азарова. Був двічі Прем’єром, і Азаров при ньому був двічі міністром фінансів та Першим віце-прем’єром. Став Янукович Президентом і очікувано призначив Азарова Прем’єром свого Уряду.
За ці три роки багато разів пророкували відставку Азарова у зв’язку з якимось черговим провалом, але Янукович свого вірного соратника в образу не давав, навіть коли економіка країни почала тріщати.
Терміном «азаровщина» називали не тільки економічні погляди та дії самого Миколи Яновича, але і його патрона.
Коли на Євромайдані прозвучали перші вимоги до відставки Азарова, мало хто в це повірив. Вважали, що Янукович може змінити навіть 90% складу Уряду, але Азарова не здасть.
Та й сам Азаров ще вчора на питання, чи піде він у відставку, бадьорився, відповідав, що це його не цікавить, бо треба, мовляв, «займатися ділом».
І ось новина ранку 28 січня 2014 року – повідомлено, що Азаров написав заяву про звільнення. Не встигли це сприйняти й обговорити, як Президент вже підписав його заяву і відправив свою «праву руку», разом зі всім складом Кабміну, у відставку.
Така раптовість застала всіх настільки зненацька, що інакше, як ексцесом, назвати цю відставку не можна.
По-перше, тому, що саме слово ексцес означає якусь крайність, несподіванку, перебрання міри і навіть неочікуваний вибрик.
То чому це сталося, що означає, і чого чекати далі щодо самого Азарова та майбутнього ймовірного кандидата у Прем’єри?
Однією з перших реакцій в українських ЗМІ була статті під назвою «Чао, Кровосіся!» Щодо «кровосісі» та інших азарівських мовних «перлів» ще скажу. А ось стосовно «чао», тобто, прощання з Азаровим, я б не поспішав.
По-перше, тому, що відставка Азарова тільки на перший погляд є поступкою Януковича опозиційним лідерам. На другий погляд, у ній проглядаються ознаки політичної павутини, в якій можна легко заплутатися.
Пропозиція Януковича Яценюкові обійняти посаду глави Уряду поставила того у складне становище.
Прийняти її він майже не може, бо буде цапом-відбувайлом при Президентові Януковичу і візьме на себе непосильну ношу залатування дірок у економіці, що ледве дихає. Нагадаю, що Азаров пішов, залишивши після себе гігантську діру у бюджеті – дефіцит у 64 мільярди 700 мільйонів гривень! Про це свідчать дані, опубліковані Міністерством фінансів.
Азарову вже не можна було кивати на «папєрєдніков», бо за минулий рік він наростив цей борг аж на 21,2%.
Відмовитися від посади – дати підстави своїм політичним противникам до безкінечності мусувати тему, що опозиція тільки на язик гостра, а діла злякалася, бо не вміє нічого робити.
Пробувати змінити Конституцію на варіант Конституції-2004, за якої Прем’єр вже не залежить від Президента – так це справа довга, потребує безлічі компромісів і угод з регіоналами та компартійцями.
Та й ВО «Свобода» заявляє, що вона проти повернення до старої Конституції.
Якщо ж опозиція не буде перейматися поверненням до старої Конституції, а захоче внести оперативні поправки у чинну Конституцію для посилення ролі глави Уряду, так для цього потрібна конституційна більшість у 300 голосів, а додати їх можуть, знову ж таки, тільки регіонали з комуністами. І на які поступки доведеться тоді йти опозиції? Згортати Євромайдан? Ще що?
Як не крути, ситуація нагадує роздоріжжя, де найкоротша дорога – в глухий кут.
Якщо опозиція запропонує главою Уряду компромісну фігуру на кшталт Петра Порошенка, то «Сім’я» Януковича, разом із регіоналами, може наполягати на кандидатурі першого віце-прем’єра Сергія Арбузова, висунутого на цю посаду «під Азарова» старшим сином Януковича Олександром ще 2 роки тому. І який тоді компроміс шукати?
Припускати, що Янукович буде постійно поступатися опозиції – ілюзія. Скоріше, його штаб думає якраз над тими пропозиціями, які на перший погляд для громадськості та міжнародної спільноти виглядають компромісами, але які насправді важко прийняти і важко відкинути – як ось пропозиція лідеру «Батьківщини» очолити Уряд.
Теоретично кажучи, якщо сторони не домовляться про компроміс, то нинішній Уряд, який від сьогодні виконує обов’язки Уряду, і в якому всі є в. о. міністрів, віце-прем’єрів і… Прем’єра. Так, так, згідно зі законом, після відставки Микола Азаров поки що має бути виконуючим обов’язки глави Уряду – до сформування нового Уряду. Якщо, звісно, захоче.
А якщо Янукович і трійка опозиціонерів не домовляться про склад нового Уряду, про кандидатуру майбутнього Прем’єра, що може бути?
А може бути теоретично ситуація, в якій формування так званого «нового» Уряду Президент доручить … старому соратникові, тобто, Азарову. І пояснить громадськості – я ж, мовляв, пропонував опозиції очолити Уряд, а вона не захотіла, от я і змушений закликати перевіреного соратника, досвідченого керівника і т. д. і т. п.
І на сцені знову може виникнути Микола Азаров, «увесь у білому» і «поцукавітьця» – як же без нього давали собі раду ці опозиційні «кровосісі», скаже народові, що «трєба нє скігліті, а бріті в руки лопату і годуваті сім’ю», а Ірині Фаріон люб’язно додасть: «Я згодєн з Вамі пакращіваті українску мову». А всіляким там протестуючим грізно покиває пальцем: «єщьо раз попєрєджіваю прєкратіть єтот цирк!»
Неймовірно, скаже читач? Не хотілось би, але… У нас все можливо.
Можливим же став так званий «ексцес виконавця», що всі ці роки реалізовував наш персонаж. Нагадаю, що криміналісти ексцесом виконавця називають таку ситуацію, коли хтось залізає в хату зі задумом обікрасти, але бачить там господиню і неочікувано її ґвалтує. Тобто, ґвалтування не планувалося, але сталося ексцесом.
Так от Азаров заліз в українську економіку і добряче таки її попотрошив, а заодно і зґвалтував українську мову – та так грубо і з такими мовними збоченнями, що резонанс пішов по всій країні, і наш Микола Янович заробив собі на старості років переінакшене в його ж стилі прізвище Азіров – від вдячного народу, так би мовити.
Екс-Прем’єр Юлія Тимошенко, почувши новину щодо Азарова, закликає українців «перезавантажити всю владу». А я зазначу: треба спочатку перезавантажити до кінця в. о. Прем’єра Азарова особисто, переконатися, що він остаточно перестав бути другою людиною у владі, а потім уже братися за перезавантаження складу Уряду. Бо перевантажувати вертикаль Президент – Глава Адміністрації Президента – голови обласних і районних адміністрацій по всій країні – буде поки що дуже важко. А саме вони, посадовці цієї вертикалі, і є справжньою владою в країні, набагато більш впливовою, ніж міністри.
«Світовий Конгрес Українців вважає такий розвиток подій кроком у правильному напрямку та закликає Президента Віктора Януковича, провідників опозиції та Євромайдану продовжувати переговори для мирного і демократичного розв’язання кризи в Україні», – заявив з приводу відставки Азарова й Уряду Президент СКУ Євген Чолій.
Будемо відслідковувати наступні кроки у цьому напрямку.

Віктор Рибаченко,
Шеф-редактор «Час і Події»

Українці Болгарії пікетували Посольство та закликали відмежуватися від незаконних дій уряду

Повідомлення про Літературно-науковий конкурс

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers