Парафія св. Володимира й Ольги в Чикаго у своєму циклі духовно-релігійного життя проводить багато гарних заходів, які вже набули традиційності й повторюються з року в рік. Одним з таких заходів є уряджати для своїх парафіян спільну вечерю напередодні великого празника Богоявлення, точніше, на Щедрий вечір. Я пробував розпитати в людей, коли ця практика почалася, але ніхто не пам’ятав, коли відбулося це дійство вперше. Та й вже сьогодні немає багато тих, які могли б це пригадати. З архівних матеріалів важко це з’ясувати.

	Льодовий хрест перед Собором св. Володимира й Ольги

У 2013 році, який щойно проминув, парафія відзначала своє 45-річчя. Офіційне відзначення цієї вагомої річниці відбулося у празник Покрова Пресвятої Богородиці. Цей празник також належить до традиційних свят парафії. І ось під час трапези з нагоди святкування 45-річчя парафії, при столі, біля якого я сидів, люди розмовляли про минуле парафії, пройдений шлях, про наші успіхи і досягнення, також і про недоліки та наші проблеми, багато з яких ми часом самі собі створюємо. І тут, при столі, була розмова про те, як гарно, що парафія створила цикл різних урочистостей, бо ті урочистості є приводом до того, щоб ми могли збиратися разом, знаходити нову силу й бажання до праці, до нових досягнень тощо. До таких урочистостей також належить Щедрий вечір.
Відбувається він щорічно 18 січня. Ще й досі приходить на це дійство багато людей. А могло би приходити більше, адже нас сьогодні в парафії багато, втроє більше, ніж було, коли створювалася парафія. Правда, цього року, на сам Щедрий вечір, погода не сприяла – випав сніг, й була низька температура надворі. Все ж таки, знайшлося понад 250 осіб, котрі не звертали увагу на атмосферні примхи.
Кожного року сценарій проведення Щедрого вечора ніби повторюється, але також є й нововведення, і не тільки щодо учасників виступів, але й змісту програми. Хочу підкреслити, що цьогорічний Щедрий вечір під певним оглядом був унікальним, залишив у присутніх гарні й бадьорі настрої, духовне й національне піднесення, і заразом, тривогу про завтрашній день, зокрема, стосовно того, як розвиватимуться події в Україні...
Щедрий вечір, який також має назву «Надвечір’я Богоявлення», – це особливо святковий день. Він почався в парафії вранці Святою Літургією св. Василія та Йорданським Водосвяттям всередині храму, продовжувався Великою Вечірнею у підвечір і закінчився спільною Парафіяльною просфорою, про яку тут ітиме мова. Ця остання складова Щедрого вечора відбулася в парафіяльному Культурному осередку, її відкрив парох собору святих Володимира й Ольги о. крилошанин Олег Кривокульський і був її ведучим.

Святкове дійство почалося молитвою – співом колядки «Бог Предвічний народився». Відтак, відбулося запалення трисвічника, яке здійснили: о. Олег, Перший радний Парафіяльної ради Олег Караван та директор Культурного Осередку пані Ганна Шалева. Відтак, почалася святкова програма – спів різних колядок різдвяного періоду. Першими виступили діточки садочку «Дзвіночок», з якими працює п. Оксана Петрів, наступним був музичний номер – гра на скрипці та фортепіано, який підготувала п. Оля Карабінович.
Відчувалася радість, коли загостив з колядою до аудиторії великий гурт учнів цілоденної школи св. отця Миколая; гурт розвеселяв присутніх співом популярних наших колядок. Колядників представив присутнім д-р Юрій Мельник. Заразом він розповів присутнім про школу св. отця Миколая, яка, як і багато інших шкіл, перебуває у фінансовій кризі з приводу малої кількості учнів. На жаль, українські батьки чомусь радше посилають своїх дітей до довколишніх громадських шкіл, замість до своєї школи, яка була збудована на початку 50-х років минулого сторіччя, щоб наші діти могли здобувати початкову освіту в стінах будинку з українською атмосферою. До речі, школа св. отця Миколая має репутацію однієї з кращих шкіл міста Чикаго, і без застережень її випускників приймають до кращих High School міста. Учні колядували на школу й після свого виступу пройшлися поміж столами, збираючи добровільні датки на школу. Мені не відомо скільки зібрали, але люди були щедрими. На завершення релігійно-розважальної програми виступив церковний хор «Благовість» під орудою свого диригента Олени Новик-Балабан. На жаль, він був присутній у не надто великому складі й доводилося поповнити його склад співаками з-поміж присутніх гостей у залі.
З вітальним словом до присутніх під час святкової трапези звернувся Перший радний Олег Караван. Він вітав усіх присутніх від церковного проводу, складаючи всім найкращі побажання в новому році, заохочував парафіян до подальшої підтримки своєї парафії й церкви, закликав парафіян до праці у церковних організаціях, бо тільки ми зможемо зберегти нашу церкву й допомагати їй в її подальшому зростанні й розвитку. Він також передав вітання від проводу Української Щадничої Каси «Самопоміч» і передав коляду від Каси для парафії.

На Щедрому вечорі нудно не було. Присутні частувалися різдвяними стравами, які приготувала кухня Культурного осередку під керівництвом Дарки Абрамюк. Не обійшлося на вечорі без колядування. Люди колядували спільно й окремо за столами, ніби змагаючись, хто голосніше заспіває, хто краще, хто знає яку колядку.
Без сумніву, під час просфори на Щедрому вечорі люди були веселі, в святковому настрої, в залі панувала добра піднесена атмосфера. Це дуже було помітно. Але в душах людей, в їхніх серцях нуртували переживання, була журба, а то й тривога. Тривога про те, що відбувається в Україні. Але це була якась дивна тривога. Окрім журби, містила в собі радість з приводу того, що наш народ нарешті почав усвідомлювати собі, що так далі не можна жити в своїй державі, коли теперішня влада, замість дбати про духовний і економічний добробут людей, нищить державу, веде її до господарського банкрутства, віддає народ у російське ярмо, в якому він перебував раніше, причому, дбаючи тільки про свої особисті інтереси шляхом обкрадання держави. (Як це сталося, що в минулому всі рівні сьогодні стали мільярдерами і мільйонерами за 22 роки? Спробуйте ви.) Мені здається, що наш народ нарешті остаточно зрозумів, що вибрав погану владу і тепер хоче її замінити на таку, яка була б чесною, справедливою, діяла згідно з Конституцією України і не міняла б закони для своїх цілей, а служила би народу і, понад все – була УКРАЇНСЬКОЮ.

Тож треба подякувати організаторам Щедрого вечора, що вони включили в програму святкового дійства показ двох роликів відео. У першому люди мали нагоду побачити на великому екрані вертеп, в якому взяли участь відомі українські актори на сцені, на Майдані в Києві, за сценарієм Олеся Донія. Люди з великою увагою приглядалися до театралізованого дійства, в якому впізнавали відображення сьогоднішнього стану в Україні, в іронічно зіграних сценках бачили представників сучасної української влади, її брутальність, зневажання та нехтування нею прав і свобод людини. Легко було впізнавати в окремих ролях людей поганих – морально звихнених, що при владі, і добрих, які проповідують демократію, політичну чесність та економічну справедливість. Зворушливим був момент у вертепній постановці, коли неозброєний «майданівець» дивиться у вічі «беркутівцю» у бойовому обладунку, розповідає йому про свою родину та розпитує про його родину, й, обіймаючи його, заявляє, що ми – брати. Це була маленька, але така багатослівна картина нашого народу, який звели на манівці різні окупанти заради того, щоб його завжди поневолювати.
У другому ролику присутні почули інтерв’ю, яке провів 5 канал із Главою УГКЦ, Блаженнішим Патріархом Святославом. У своїх відповідях Патріарх сформулював позицію нашої Церкви, яка повинна бути позицією всіх християн в Україні стосовно влади, політиків та народу. Патріарх Святослав сказав, що Церква є з народом, дбає і буде дбати про народ, бо все інше походить від народу. Тому Церква є осторонь влади і політики, але не може бути осторонь справедливих вимог народу, бо Церква служить народу.
Наступного дня, 19 січня, під кінець Святої Літургії, відбулося Велике Йорданське Водосвяття надворі, перед Собором. Як раніше, так і цього разу, статичності події надавав чудовий, різьблений хрест, виготовлений з льоду. Після освячення води присутні богомольці підходили до посудини з водою, щоб покуштувати ковток освяченої води і принести її до своєї хати. Верталися додому веселі, в піднесеному настрої, схвильовані читанням послання св. апостола Павла до Тита, в якому він писав: «Явилася благодать Божа, що спасає всіх людей, навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно…»
Прийшовши до наших домівок, ми ввімкнули наші телевізори й комп’ютери, з яких почули, що наш народ на Майдані, а точніше, на вулиці Грушевського, зайняв стійкішу позицію супроти випущених Януковичем озброєних шакалів проти борців за краще майбутнє свого народу. Боже, їм допомагай!