Українське науково-експертне середовище продовжує підводити підсумки 2013 року, спираючись на об’єктивні наукові процедури – опитування, соціологічні дослідження тощо.

Я знайомив уже читачів із дослідженнями Фонду «Демократичні ініціативи» та соціологічної служби Центру Разумкова.
Цікаво перевірити їхні підсумки іншими незалежними дослідженнями.
З цією метою пропоную увазі читачів ознайомитися з найсвіжішим грудневим дослідженням Інституту соціальної та політичної психології Національної Академії Педагогічних Наук України щодо електоральних намірів громадян України, люб’язно наданим директором Інституту членом-кореспондентом НАПНУ країни Миколою Слюсаревським.
Сподіваюся, що мої коментарі до таблиць та інших елементів дослідження допоможуть читачам їх осмислити.
Актуальність цього всеукраїнського репрезентативного опитування, передусім, у тому, що воно допомагає зорієнтуватися у намірах електорату. Адже скільки б не намагалися окремі політичні сили та їхні лідери за кулісами визначити когось із кандидатів, як єдиного, остаточне слово за народом.
Троє лідерів опозиції і деякі інші політики, що мають намір балотуватися у 2015 році на посаду Президента України, поки що не дійшли спільної думки щодо того, в якому форматі визначати опозиційного кандидата – чи то визначити його за результатами першого туру, в якому мають балотуватися всі троє, чи то вибрати єдиного кандидата ще до початку виборів, можливо, вже й у 2014 році.
Наукові дослідження, зокрема, і пропоноване, можуть допомогти їм зорієнтуватися у тому, що думають з цього приводу ті українці, які й будуть вибирати майбутнього Президента України у 2015 році.

Електорат під прицілом дослідження	Голосувати чи ні?

Характеристики соціологічної вибірки: кого опитували?
Важливим є питання – а наскільки у дослідженні було враховано соціально-демографічний склад населення України, яке має право голосувати, і регіональні особливості електорату.
Організатори даного дослідження ретельно формували вибірку, яка б моделювала загальноукраїнський електорат. До речі, читачам буде корисно і пізнавально ще раз усвідомити, за якими соціально-демографічними показниками поділяються різні групи українського повнолітнього населення і в яких пропорціях.
Так основні соціально-демографічні характеристики вибіркової сукупності розподілялися за віком, статтю, освітою, національністю, родом занять наступним чином:
за віком:
18-29 років – 20,3% опитаних; 30-55 років – 46,8%; від 56 років і старші – 32,9%;
За статтю:
чоловіки – 45,4%; жінки – 54,6%;
за рівнем освіти:
повна вища – 16,2%; неповна вища, середня спеціальна – 22,6%; повна середня – 42,6%;
неповна середня – 18,6%;
за національністю:
українці – 86,0%; росіяни – 10,8%; особи інших національностей – 3,2%;
за родом занять:
працівники промисловості – 11,6%; працівники сільського господарства – 5,0%;
працівники сфери обслуговування – 16,5%; держслужбовці – 3,8%; працівники освіти, науки, охорони здоров’я, культури тощо – 9,4%; студенти, учні – 4,2%; підприємці – 7,1%; військовослужбовці (МВС, СБУ) – 0,9%; пенсіонери – 27,9%; безробітні – 6,0%;домогосподарки – 5,5%; особи іншого роду занять – 2,0%.

	Таблиця 1. Розподіл відповідей на запитання «Якби сьогодні відбувалися вибори Президента України, чи взяли б ви участь у голосуванні?», у %

Для аналізу регіональних особливостей використано умовний поділ України на такі регіони: таблиця 1.
· Західний (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області);
· Центральний (Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області, м. Київ);
· Східний (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області);
Південний (АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області).
Подивіться, як змінювалися електоральні настрої за останні 2.5 року:
Як бачимо, шановний читачу, у грудні 2013 року починає проявлятися певна поляризація намірів електорату – бажаючих взяти участь у голосуванні майже на 8% більше, ніж у серпні того ж року, а тих, хто схильний не брати у цьому участь, на 3.3% менше, ніж 4 місяці тому.
Можна прогнозувати, що до початку виборчої кампанії-2015 ця поляризація ще посилиться. Зокрема, можна очікувати зростання кількості бажаючих голосувати і заявити свою позицію.
Нашим читачам, серед яких дуже багато вихідців зі Західної України, безумовно приємно ще раз переконатися, що виборці цього краю є традиційно найактивнішими. І тут найменше тих, кому важко відповісти, бо люди давно вже налаштовані вибирати своїх достойників (таблиця 2).

Таблиця 2. У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

Таблиця 3. У віковому розрізі (на момент останнього опитування):

Таблиця 4. За статтю (на момент останнього опитування):

Таблиця 5. За рівнем освіти (на момент останнього опитування):

До речі, незважаючи на те, що виборці Східного та Південного регіонів України поки що не так активно налаштовані голосувати, майже 92.4% виборців Віктора Януковича мають намір зробити це однозначно, або скоріше за все.
Отож, опозиціонерам не варто сподіватися, що прихильники чинного Президента залишаться вдома у день майбутнього голосування. Переконаний, що їх так відмобілізують, що проголосують усі 10%, а то й більше, як це вже було, – з урахуванням масових вкидань бюлетенів.
Читачі наші знають, що старші люди, зазвичай, голосують активніше, а молодь вибори частенько ігнорує. Проте наявне дослідження фіксує значну активність молоді, чому, напевно, сприяв Євромайдан і студентська протестна активність (таблиця 3).
Жінки традиційно менш активні у політиці, але чоловіки могли би більшою мірою налаштуватися на майбутнє голосування – адже вони за своєю місією у житті є воїнами, тож не можна перекладати відповідальність на ніжні жіночі плечі (таблиця 4).
Ми ще раз переконуємося, що чим більшою мірою виборець освічений, тим активніший він у політиці, а значній частині малоосвіченого електорату майбутні вибори, на жаль, «попри мешти». Але ж мова йде про подальшу долю України, отже, активізуватися потрібно всім (таблиця 5).
Зверну вагу читачів на такі особливості таблиці 6:

Таблиця 6.  Розподіл відповідей на запитання «За кого з перелічених нижче осіб ви проголосували б на виборах Президента України, якби вони відбувалися сьогодні?», у %

	Куди прийде В. Янукович?

1. Найвищий рейтинг поки що має Віктор Янукович, але спільний рейтинг нині діючих трьох лідерів опозиції – В. Кличка, А. Яценюка та О. Тягнибока – більше, ніж вдвічі, перевищує рейтинг кандидата від влади. Рейтинг Юлії Тимошенко поки що є, скоріше, символічним, оскільки важко собі уявити, що її дадуть змогу балотуватися. У підсумку можна передбачити, що кандидат від опозиції у другому турі має на сьогодні значну перевагу і шанси перемогти. Сьогодні Віктор Янукович йде по червоній доріжці рейтингу. Але куди він прийде у 2015 році?;
2. Петро Порошенко останнім часом різко активізувався, прозвучав на протестних акціях, регулярно стоїть на сцені Євромайдану поряд з трійкою опозиційних лідерів і тому й отримав значний приріст свого рейтингу. Прихильники Порошенка також можуть стати частиною опозиційного електорату. Про можливість його балотування у першому турі поки що говорити рано, але я цього не виключаю. Думаю, як виважений і вдумливий політик, Порошенко буде визначатися перед самими виборами і має шанс зіграти на них свою роль. Яку – проаналізуємо іншим разом;
3. Глава Компартії Петро Симоненко має помітний рейтинг, але фактично його роль у першому турі виборів буде ритуально-технічною За нього проголосує традиційний компартійний електорат, а у другому турі Симоненко, скоріше за все, віддасть своїх виборців Януковичу – або прямо закликавши їх підтримати лідера регіоналів, або за його мовчазною згодою компартійні виборці значною мірою зроблять це самі.
4. Рейтинги можливих технічних кандидатів – В. Медведчука, В. Ющенка, О. Ляшка тощо – на сьогодні є настільки незначними, що говорити про їхню помітну роль на майбутніх президентських перегонах не варто. Але те, що подібні кандидати, включно з перерахованими, будуть і зіграють на боці провладного кандидата – сумнівів нема.

5. Не можна забувати і про те, що електорат очікує якогось зовсім нового кандидата – усього 0.8% бажали б обрати когось іншого. Отже, булаву мають розіграти добре знайомі українцям декілька ключових політиків – від влади Янукович, від опозиції – хтось із трійки і теоретично можливо, хоча й малоймовірно, – хтось з позиції «третьої сили», наприклад, той же П. Порошенко.
З таблиці 7 читачі бачать, що В. Янукович на Заході і у Центрі має більше прихильників, ніж, скажімо, О. Тягнибок на Сході і Півдні.
Отже, однією з передумов майбутньої перемоги кожного з кандидатів на булаву має бути нарощення ними прихильників у «не своїх» регіонах України.
З цієї точки зору найперспективнішим опозиційним політиком на сьогодні виявляється Віталій Кличко, бо має найкращий розподіл підтримки у всіх чотирьох регіонах України.
Тільки у Центральному регіоні він поступається Юлії Тимошенко, в інших трьох регіонах має перші місця серед опозиціонерів. Навіть на Заході В. Кличко переважає Олега Тягнибока, Арсенія Яценюка і саму Юлію Тимошенко.
Якщо влада не зніме В. Кличка з виборів, то він має вагомі шанси стати єдиним опозиційним кандидатом, зокрема, і після першого туру виборів.
І молодь найбільше підтримує В. Кличка, зате серед старших людей його прихильників порівняно мало. Тут з відривом тримають лідерство В. Янукович, П. Симоненко, Ю. Тимошенко (таблиця 8).
Зрілі виборці середнього віку підтримують В. Януковича, Ю. Тимошенко і В. Кличка, а рейтинг П. Симоненка серед них значно падає.
Зрілі і старші виборці складають основу рейтингу Петра Порошенка, до молоді він поки що не достукався. Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок мають підтримку у всіх вікових категоріях, але за розміром вона поступається колегам-опозиціонерам.

Обидва Віктори – Ющенко та Медведчук – у жодній із вікових категорій не набрали й одного відсотка підтримки, що свідчить про масове несприйняття їх виборцями.
Зверніть увагу, що серед провідних політиків жіночий електорат переважає над чоловічим тільки у Віктора Януковича, Юлії Тимошенко (як не дивно) та Арсенія Яценюка (таблиця 9).
А у таких брутальних мужчин, як Віталій Кличко та Олег Тягнибок, помітно переважають чоловіки-прихильники. У Порошенка електорат розподілився приблизно порівну.
Не помилюся, якщо пожартую – Петра Симоненка підтримують не стільки чоловіки і жінки, скільки члени Компартії, а вони дуже заідеологізовані й політичної статі, можна сказати, не мають.
Як жартували ще за часів СРСР: «Перш за все, ти член партії, а потім вже – імпотент».
Ті, хто іронізують над помилками та обмовками чинного Президента, напевно, здивуються, що в складі його електорату найбільшою є частина людей з повною вищою освітою. Але, загалом, на кожному освітньому рівні у чинного глави держави є вагома підтримка (таблиця 10).
Трохи відстає від нього у боротьбі за симпатії освічених В. Кличко, але з урахуванням виборців з неповною вищою та середньою спеціальною освітою, Віталій навіть переважає В. Януковича і виходить в лідери. На трьох кращих освітніх рівнях Віталій також має достатньо рівну підтримку і «просідає» тільки серед виборців із неповною середньою освітою.
Дивно, що ці, за освітою доволі прості, виборці не цінують видатного кулачного бійця.
Зате у Віктора Януковича нема конкурентів серед найменш освіченого електорату – з майже подвійним відставанням за ним йдуть лише Ю. Тимошенко та П. Симоненко, яких теж полюбляють виборці з неповною середньою освітою.
Усі інші значно відстають у боротьбі за прихильність малоосвічених виборців.

		Таблиця 8. У віковому розрізі (у % до кількості опитаних представників певного віку, на момент останнього опитування):

Таблиця 9. За статтю (у % до кількості опитаних представників певної статі, на момент останнього опитування):		Таблиця 10. За рівнем освіти (у % до кількості опитаних представників певного освітнього рівня, на момент останнього опитування):

Таблиця 11. Розподіл відповідей на запитання «А за кого з перелічених нижче осіб  ви проголосували б на виборах Президента України, якби у списку кандидатів не було Юлії Тимошенко?», у %

	Антимайдан за Януковича

І наостанок, подивимося, як політичні психологи вираховують вагу «фактора Ю. Тимошенко».
У всіх вищенаведених таблицях пані Юлія фігурувала як можливий учасник президентських перегонів, тому й отримувала певну підтримку серед опитаних.
Але реальна ситуація змушує припускати, що до виборів-2015 її не допустять, незалежно від того, чи буде вона сиділи у в’язниці, чи виїде на лікування.
То куди ж за таких умов подінеться електорат Юлії Тимошенко, кого підтримають її прихильники (таблиця 11)?
Науковцям відоме явище так званого «перетікання голосів», коли прихильники певного кандидата у разі відсутності їхнього фаворита змушені голосувати за іншого.
Але у даному випадку стверджувати, що всі без винятку голоси прихильників Юлії Тимошенко дістануться комусь одному, не доводиться. Найбільший приплив голосів від прихильників Юлії Тимошенко отримають А. Яценюк, В. Кличко, П. Порошенко та О. Тягнибок, що тільки зміцнить рейтинги опозиційних кандидатів та сукупний рейтинг того спільного кандидата, котрого у майбутньому визначать як єдиного кандидата від усієї опозиції.
Найбільше від цього виграє А. Яценюк, що є логічним, бо зараз він якраз займає місце Юлії Тимошенко на чолі партії ОО «Батьківщина» та її парламентської фракції.
Що цікаво, незначна доля голосів – по 0.4% – перепаде від прихильників пані Юлії навіть тим, кому, по ідеї, не повинні переходити її голоси – а саме В. Януковичу, П. Симоненку та В. Медведчуку.
Одному Вікторові Ющенку, як затятому противнику Юлії Тимошенко, красномовно світять повні нулі. Виборці Юлії Тимошенко за жодних обставин не планують голосувати за того, хто воював з їхньою фавориткою, хто її фактично «здав» Януковичу на президентських виборах-2010, і хто пальцем не ворухнув, щоб якимось чином врятувати колишню соратницю від в’язниці, а після вироку визволити її звідти.

(Закінчення в наступному числі газети)