rss
04/20/2024
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Культура \ Поетична сторінка \ Пливи до вічності…
Ось Рай…
Все та ж сосна над тим же самим морем.
А ми мремо, не мирячись із Часом.
Пейзажем цим до нас Господь говорить:
«Ось Рай. В такому буду вас стрічати».

Пливи до вічності
Коли в гріхах – частіше згадуй Реріха,
Його безмежність, небо, гори, сніг.
Відчаливши, не прагни знов до берега,
Пливи до вічності – хоча б у сні…

 
 
  
Стартуємо з Неба
Серце каже: «Давай!..»
Розум твердить: «Не треба».
Щоб потрапити в Рай,
Ми стартуємо з Неба –
Де живе Висота,
Де так вільно Польоту.
І земля наша там –
Там, де Чайка з Пілотом…

  Title
  

До тої блаженної дати…
Червона на чорному квітка –
Як щастя палаюча мітка.
На чорному траурі зелень з червоним –
Життя з небуттям передзвони.

Вступай в дев’ятнадцять, у рік сподівань,
Як в річку нестримних бажань,
Та стримувать вмій їх, умій загнуздати
До тої блаженної дати…

Так квітніть же...
Напівбутон, напіврозквітла –
Ти вся зі свіжості і світла,
як ця троянда, юності шедевр,
під поглядом закоханих дерев.
Напівсльоза, напівбрильянтик
В твоїх очах, в очах троянди –
Їх розсипи на ваших пелюстках,
Щоках, губах, на віях і листках.
Обидві ви прекрасні, юні, чисті,
обидві у сріблястому намисті
зі сліз і сміху, звершень і надій –
так квітніть же наперекір біді!

Ці двоє…
        1.
На фото ці двоє навіки застигли у Часі.
В житті ж вони поряд, і з ними ще рано прощатись.
Вони ще живуть і ще можуть усіх здивувати –
Бо щастя гарячим і вчасно потрібно кувати…

        2.
Ці двоє зустрілися не випадково –
Їх колір єднає й на щастя підкова.
А де ж та підкова, у кого вона?
Коли ж вони вип’ють п’янкого вина?

Все йде, як йде…
1.
Хоче Рибка випити світлого вина.
Келих наче поряд, та вона сумна –
Викривлено Простір і убито Час,
Між вином і Рибкою – самоти свіча.

        2.
В продовження теми вина: затуманити Розум
Нам інколи треба, щоб серце своє просвітлити
І, п’яним від щастя, тверезо відкинуть загрози –
Це просто, якщо не помилишся, з ким варто пити…

        3.
Троянди, долька мандарина,
Ковток невипитий вина –
Хай гріє серце ця картина,
Як осінь, літо і весна!
Тобі на згадку надсилаю
Троянди запах, винний смак,
Думки печальні відсуваю –
все йде, як йде. Хай буде так…

Перед вічністю
Ти переповнена,
А я пустий.
Ти – води повені,
А я – густий.
Ти сяєш свіжістю,
Я – повен тьми.
Та перед вічністю
Щасливі ми.

Дорога в рай
Ти не цілуєш без любові?
Ну так скоріше покохай,
І пестощі цілодобові
Відкриють нам дорогу в рай.

В дитинстві
Вчепившись у Буття, щокою припадаю
До світу, боячись, що пропаду.
Що жде мене? Цього я не вгадаю,
Та всім єством очікую біду.
Маленький я. Мене ви пожалійте.
Зігрійте, захистіть і полюбіть.
Можливо, що й мені колись настане літо,
А нині я втомивсь триматись і тремтіть.

Печерськ
Липову алею на столичній вулиці
Липській вирубано
            Із газет
На Липській – безлип’я. Їх всіх розіп’яли –
Ті липи, що, схлипнувши, зразу прив’яли
Уже перед тим, як їх з пилом спиляли,
Валили, палили, їм тризну справляли.
А на Шовковичній шовковиць немає –
Асфальтовий шовк на ній землю вкриває,
Без суду сади на Садовій убили –
Зелений Печерськ тепер весь почорнілий.
В печерах у Лаврі святих вже немає –
Німує Печерськ, та і Київ дрімає.
Святі – на іконах, а грішні – у норах
Та в порохівницях вже сушиться порох!

Фраєр-шоу
Є опозиція, а є і фраєр-шоу –
Сукупність політичних лицедійств
Для лохів. Наче в казочці Єршова*
Кінь-горбунець тікає від злодійств.

На «Чорнім квадраті» Малевича…
Я – лист, ще зелений, на Чорнім квадраті Малевича –
У цю чорноту Небуття я лечу, опадаю в прощанні
осінньому.
Як тяжко мені відчувати передсмертне полегшення –

  Title
  
Бо тут залишаю усе, що люблю, чим я жив, усі слабкості
сильного.
Хто запам’ятає цей лист, хто заплаче, і хто проведе його
поглядом?
Коли навкруги – листопад, то на що ж тут листку
сподіватися?
А той, хто іще за життя поїдав його поїдом,
Услід усміхнеться – прокльони його почали вже
збуватися.

  
  
Останні сльози
Поезія померла. Криза прози
Примушує подумать про земне.
Вірші мої останні, наче сльози
Прощання, як земне мене зімне.

Розсію…
Не хочу гнити навіть після смерті.
Спаліть мене. Спаліть мене. Спаліть.
Хоча я з життя і буду стертий –
Та попіл слів своїх розсію між століть.

Трохи Сонця

Поїзд прийде, як завжди… за розкладом

Ще одна війна#2015-31 (07/30/2015)
Плач#2015-31 (07/30/2015)
Щось цікавіше#2015-31 (07/30/2015)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers