Голова Організації Українських Націоналістів (бандерівців) Стефан Романів після недовгої відсутності знову повернувся до киплячої народними протестами столиці повсталої України.

Лідер націоналістів встигає скрізь: на зустрічі з політичними лідерами, з громадськими активістами, представниками української діаспори та іноземними дипломатами, журналістами, слухає виступи на Євромайдані, полагоджує організаційні справи… Запах диму від багаття безпомильно вказує, де Голова ОУН провів останні години перед нашою зустріччю…
Стефан Романів навіть відвідав так званий «Антимайдан», аби поспілкуватися зі звезеними зі Сходу та Півдня його учасниками і особисто відчути, що ж їх привело до Києва і за що вони там стоять.
Попри «гарячий графік», голова ОУН (б) знайшов кілька хвилин, щоб поділитися з кореспондентом Української Інформаційної Служби враженнями від візиту та своїм баченням подальшого розвитку подій:
Кілька останніх днів перебував в Австралії, де організовував акції підтримки вимог Євромайдану та інформував місцевий політикум про ситуацію в Україні. Проте наше серце і всі наші помисли на столичних площах рідного краю.
Українці в усьому світі активно повстали на захист національних інтересів України і проводять різноманітні заходи. Рада Українських Державницьких Організацій, СКУ, наші структури прагнуть підтримати шанс українців вирватися з болота тоталітаризму і пут колоніалізму. «Обличчям до України!» Цей клич давно відомий у діаспорі. Тепер наші обличчя, серця, думки – все звернено до України. Тут твориться нова історія. Мусимо всі подвоїти, подесятерити зусилля…
Вселяє віру в перспективу низка моментів; насамперед, це рішучість і воля мільйонів українців в усіх регіонах України та за її межами змінити нестерпний стан корупції, брехні, злодійства, виборчих махінацій, порушень елементарних прав людини, приниження гідності, здачі національних інтересів – все це терпіти вже далі не можна. Також нас підтримує демократичний світ, і завдання діаспорних структур – прагнути посилення цієї підтримки шляхом висвітлення ситуації в ЗМІ, шляхом акцій підтримки, шляхом тиску на уряди і парламенти країн поселення. Злодії, які награбували мільярди, не повинні бути впевненими в безкарності, санкції мають Дамокловим мечем висіти над їхніми головами.
Надихає активність та організованість студентства – в очах цих людей немає ні страху, ні розгубленості. Пишаюся, що з нами моральні авторитети, такі, як кардинал Гузар, Євген Сверстюк, Ліна Костенко…
Але є й підстави для занепокоєння. Тривожить брутальний тиск і шантаж Москви, цинічна брехня і перекручення ситуації до «навпаки» на російських телеканалах. Обурення викликають провокації режиму, спроби зіштовхнути представників різних регіонів, готовність задля збереження влади застосувати силовий сценарій.
Я відвідував і акцію тих, кого називають «Антимайданом». Там є різні люди. Більшість із них не розуміють, що відбувається, не мають доступу до альтернативних джерел інформації, мислять совєтськими стереотипами. Спілкування з ними переконало мене в сотий раз, що необхідно посилити культурні, бізнесові, туристичні контакти між різними областями України. Потрібно активізувати просвітницьку роботу, необхідно протистояти українофобам та агентурі Кремля.
Народ не задовольнять косметичні зміни чи кадрові перетасовки, заміни Табачника на Колесніченка чи Азарова на Ківалова, народ прагне докорінних, системних, якісних змін. Народ міняється сам, стає активнішим, сміливішим, солідарнішим. Це і є те, що ми називаємо Революцією!

Автор: Сергій Вересень, УІС