Наша церква, що розташована у Бервіні, по вулиці Ріверсайд, невдовзі має святкувати 100-річчя, її було засновано у 1915 році.

Я розмовляю з подружньою парою – Михайлом та Ніною Возними. Вони приїхали до Чикаго з Німеччини у 1950 році – одними з перших з групи українців, що опинилися там під час війни. На той час церква налічувала лише 18 осіб й рентувала приміщення для своїх зібрань.
Ніна та Михайло вже були знайомі, бо відвідували у Німеччині одну й ту ж школу. Опинившись у Чикаго, юнак та дівчина почали зустрічатися частіше. Напрочуд цікаво слухати спогади про часи більш, ніж 60-річної давності. Ніна, що приїхала першою, влаштувалася працювати в американську сім’ю доглядати дітей. Вона вже непогано розмовляла англійською. Я поцікавилась, скільки їй платили – 25 доларів у тиждень.
Всім відомо, що вартість долара змінюється, та все ж, коли чуєш, що півстоліття тому можна було придбати будинок за 20 – 25 тисяч, це дивує.
Мій чоловік, що приїхав до Америки більш, ніж 40 років тому, любить згадувати, що галон молока коштував 61 цент, а дюжина яєць – 10 центів. Мені ж на думку спадає, як О. Генрі у своїх новелах описував життя молоденьких продавщиць, що одержували 5 доларів у тиждень.

Але повернемося до Михайла з Ніною. Їхнє постійне спілкування у новій, незнайомій країні перейшло у романтичні стосунки, й через рік вони заручилися. У серпні 1951 року їх вінчав пастор Олекса Гарбузюк. Почалося спільне подружнє життя. Два роки Михайло відслужив у армії Сполучених Штатів Америки, побував у Кореї.
Ніна та Михайло були дуже активними, молода жінка викладала у недільній школі, співала у хорі, багато років очолювала спілку сестер церкви, а її чоловік був серед дияконів. Церква у ті часи нагадувала одну велику сім ю – всі знали одне одного, допомагали, особливо новоприбулим, вболівали, коли в когось траплялася біда.
Українська баптистська церква зростала, прибували щораз нові люди – з України, Росії, Білорусі та інших республік колишнього СРСР.
У 1952 році церква отримала своє перше приміщення, що розташовувалося в Українській Околиці, по вулиці Деймон. Сучасне приміщення, до якого всі ми звикли, було придбане у 1985 році.
Першого січня 1993 року пастор О. Гарбузюк передав свої повноваження нещодавно прибулому молодому й ініціативному Олександрові Калініну, що успішно очолює церкву вже понад 20 років, зараз тут близько 270 членів церкви.
Дружина попереднього пастора – Софія Гарбузюк – постійно відвідує церкву й зараз, а його син, О. Гарбузюк, керує церковним співом.
Наша церква відзначається різноманітністю служінь – по-перше, це три мови, якими розмовляють її члени – деякі знають винятково українську, інші – російську, а дехто – англійську. Для цих, останніх, працюють перекладачі, й вони слухають проповіді з навушниками.

У церкві діють недільні школи для дітей різних вікових груп. За участю дітей готуються спеціальні святкові програми, які, зазвичай, користуються великим успіхом й приносять задоволення, важко сказати, кому більше – виконавцям чи глядачам.
У служіннях постійно беруть участь хори – спільний та чоловічий, акомпанує, звичайно, піаністка Г. Мейстер. Існують оркестри – молодіжний, струнний та духовий.
Нещодавно відбулося служіння, що присвячувалось Святу жнив та Подяки. Перед сценою присутні милувалися чудовою композицією з різних фруктів, овочів та хліба з в’язанкою пшеничних колосків та мініатюрним вітряком у центрі.
Служіння відкрили старші члени церкви М. Возний та О. Антонюк, було прочитано молитву над хлібом, що символізував достаток цього року. Великий успіх мала святкова програма молодшої групи дітей віком 4-6 років.
Квартет сестер у складі О. Деркач, Ю. Гаврилової, К. Маковецької та О. Причини чудово виконав гімн «Великий Боже».
О. Іванов, керівник молодіжної музичної групи, виконав пісню, де були такі слова: «Дякуй богові за все, що він дає, за все, що було та пройшло, за все, що буде та прийде. Він той же Бог, що життя тобі дає...»
Проповідь пастора церкви була присвячена Дню Подяки. Він розповів, що в минулому, коли жали пшеницю, перший сніп приносили до церкви. Свято жнив – це подяка Господові за наш достаток.
«Збирай врожай у полі твоєму, але залишків не підбирай, до країв не дожинай. Пам’ятай, що частка твого врожаю належить Богові».
Святкове богослужіння закінчилося молитвою благословення.