На сьогоднішній день виробництво українського кіно – це соціальний проект. Такими є більшість знятих в Україні фільмів. Але при цьому українське кіно може бути і має бути прибутковим бізнесом.

Теза про те, що якісний продукт продає себе сам, справедливий і в кіноіндустрії. Я б навіть сказав, що саме в цій сфері він особливо актуальний.
Коли ми вирішили взяти участь у виробництві фільму «Тіні незабутих предків», ми спочатку розуміли, що хочемо отримати на виході – український фільм, знятий на світовому рівні, відповідно до міжнародних стандартів. За перші кілька днів прокату в 97 кінотеатрах країни фільм зібрав близько 2,5 млн. гривень і посів третє місце після голлівудського блокбастера «Тор-2» і «Світанку» Рідлі Скота.
Фінансова інвестиція – річ, безумовно, важлива, але вона вторинна.
Ми потрапили з ними в одну трійку, хоча бюджети цих фільмів непорівняні. «Радник» обійшовся в $25 млн. На зйомки «Тор-2» витрачено $170 млн. Бюджет нашого фільму – близько $1 млн.
Тобто, за перші кілька днів прокату ми вже повернули 30% наших витрат.
Я не сумніваюся, що 5-8 млн. гривень ми зберемо лише в українському прокаті. А паралельно ми працюємо над підписанням договорів про прокат у Польщі, Казахстані, Російській Федерації, Білорусії і дуже розраховуємо на європейський і американський ринки. Загальну суму зборів я не беруся і не хочу загадувати. Але перші результати дозволяють розраховувати, що проект не просто окупиться, він буде дуже успішним. Можна виокремити декілька чинників, чому це вдалося.
Насамперед, ми співпрацювали з дуже талановитою творчою командою. У картині режисер Любомир Левицький отримав можливість певною мірою реалізувати свій потенціал. Зрозуміло, що не весь – але це точно не останній наш спільний проект.
Фільм орієнтований на людей віком від 17 до 35 років. Тому стояло завдання показати типаж український молоді і не втратити його за діалогами, сюжетом і спецефектами. Це дозволило достукатися до аудиторії, оскільки образ і моральні проблеми героїв були близькі глядачам, на яких ми орієнтувалися.
Синергія творчої команди і сучасного менеджменту з боку бізнесу. У проекті об’єднався творчий потенціал і наші фінансові та управлінські можливості. Повноваження і завдання були розділені, тому між цими сторонами ніколи не було конфлікту. Ми, як фінансовий партнер, не втручалися у творчий процес, але брали участь у кожному етапі виробництва – займалися організацією прокату, промоушен-кампанії фільму, також беремо участь у продажу картини в інші країни. Фінансова інвестиція – річ, безумовно, важлива, але вона вторинна. Вона спрацює, тільки якщо працювати в унісон.

Автор: Антон Клименко,
керуючий партнер UNISON group
Фото Thinkstock