1) Національне свято День подяки з’явилося завдяки авторці пісні «Mary Hada Little Lamb».
Сара Джозефа Хейл (Sarah Josepha Hale) – одна з найвидатніших жінок в американській історії, вона 20 років докладала зусиль для того, щоби День подяки зробили національним святом. Під час її кампанії, з якою вона зверталась до 5 президентів, доки не знайшла одного – Авраама Лінкольна, який зацікавився її ідеєю, вона постійно лобіювала до конгресменів, писала редакторські статті на цю тему, надсилала щорічні листи кожному губернатору в Сполучених Штатах і листи всім американським президентам, які були у той час при владі.
Врешті-решт, вона змогла переконати Лінкольна, що це гарна ідея для того, щоб об’єднати країну, яку зруйнувала громадянська війна. Її останній лист до Лінкольна був надісланий 28 вересня 1863 року. Після того, коли він прочитав цей лист і обдумав його, 3 жовтня 1863 року він вирішив зробити останній четвер листопада національним святом – Днем подяки. До цього єдиними національними святами, які існували у США, були День незалежності та День народження Вашингтона. З того моменту й аж до 1941 року, коли конгрес офіційно затвердив святкування Дня подяки, кожен президент США, за винятком Рузвельта, присвячував останній четвер листопада святкуванню національного Дня подяки.
1) Дату святкування Дня подяки одного разу спробували змінити, щоби підтримати економіку:
Президент Франклін Рузвельт вирішив змінити традиційну дату Дня подяки у 1939, 1940 і 1941 роках і відсвяткувати його не в останній, а в другий четвер листопада, щоби збільшити період різдвяних покупок на тиждень. На жаль, тільки половина штатів підтримали його ідею; всі інші, окрім Техасу, дотримались традицій і відсвяткували цей день в останній четвер листопада. На відміну від усіх, Техас вирішив прийняти обидві дати. Така заплутана ситуація не могла довго тривати. Відтак, конгрес у жовтні 1941 року офіційно встановив конкретну дату святкування, рішення вступило в силу 1942 року. Дата, яку вони встановили, була компромісом – четвертий четвер, який час від часу міг стати останнім або передостаннім.
2) Чому ми їмо те, що їмо на День подяки: Намагання Хейлс зробити День подяки національним святом на цьому не закінчились. Вона також написала багато статей, які стали широко розповсюдженими «правилами», що готувати на обід в честь Дня подяки. Ці рецепти включали багато страв, які не подавались на першому святкуванні, але сьогодні стали традиційними завдяки їй. Це такі страви, як індичка, гарбузовий пиріг, соус із журавлини, солодка картопля та пюре.
3) Додаткові факти: – 91% американців їдять індичку на День подяки, – близько 280 млн. індичок продаються щороку до Дня подяки, це близько 7 млрд. фунтів індички і близько $3 млрд. обігу, – близько 20% журавлини, яка споживається у США впродовж року, споживається на День подяки.
4) Які страви насправді були на першому Дні подяки:
– відомо тільки те, що на перший День подяки подавали оленину, різні види птиці, тверду кукурудзу, тріску, окуня й інші види риби.
5) День подяки колись, зазвичай, святкувався європейцями та американцями впродовж року. Приблизно у той час, коли пілігрими прибули до Америки 1620 року, в Англії та багатьох частинах Європи існувала традиція – періодично влаштовувати Дні подяки Богу. У Новому Світі, де життя було досить складним спочатку, у людей було багато причин влаштовувати такі дні. Для прикладу: коли був дуже добрий врожай, закінчувалась засуха, людям вдавалось пережити сувору зиму, групі людей вдавалось відбити напад корінних американців, корабель з припасами прибув з Європи і так далі. Така традиція в Сполучених Штатах була досить розповсюдженою до того часу, коли День подяки став національним святом.
6) Як пілігрими отримали таку назву?
Перші згадки про термін «пілігрим» стосувались деяких пасажирів корабля May flower і ще однієї групи, яка прибула пізніше, та з’явились у публікації Вільяма Бредфорда «Of Plymouth Plantation». У ній він використав біблійні образи, щоби описати від’їзд пілігримів з Лейдена 1620 року: «І так вони покинули тиху і приємну гавань, яка була місцем їхнього відпочинку майже 12 років; та знали вони, що пілігрими не зважали на це, але скерували свій погляд до неба, до своєї рідної країни і заспокоїли дух свій». Ще два джерела, в яких їх було названо пілігримами, були публікації Натаніеля Мортона та Коттон Мезер 1669 та 1702 років, які були переказом слів Бредфорда. Ще одна згадка з’явилась 1793 року, коли Чендлер Роббінс декламував слова Бредфорда на святкуванні Plymouth Fore fathers Day. Відтоді термін підхопили, і він почав використовуватись стосовно «пілігримів з Лейдена». До 1820 року Деніел Вебстер назвав цю групу людей «пілігримами» на святкуванні двохсотріччя Плімута; як наслідок, термін став назвою цієї групи.
7) Тільки половина людей на кораблі May flower були пілігримами.
8) Зі 102 пасажирів корабля тільки половина були тими, кого традиційно називають пілігримами. Інші, яких називали «чужинцями», були просто людьми, які приєдналися до подорожі у новий світ.
9) Чому індичок називають індичками?
У 16 сторіччі, коли індички з Північної Америки були вперше продемонстровані європейцям, була ще одна відома птаха, яку у великих обсягах імпортували до Європи та Англії, вона називалась гвінейська птиця (guineafowl). Її імпортували з Мадагаскару через Османську імперію. Купців, які займались цим, називали «турецькими купцями» (turkey merchants). Гвінейська птиця через це часто називалась турецькою (turkeyflow), як і інші товари, які імпортувалися Османською імперією, такі, як «турецька кукурудза (turkeycorn)», «турецька пшениця (turkeywheat)» і так далі. Вважалось, що Північно-Американські індички були різновидом гвінейської птиці, яка імпортувалась Османською імперією, тому англійською її теж почали називати «турецька птиця (turkeyflow)», назву згодом скоротили до індички (turkey).
Ще один факт про індичку:
Через те, що біле м’ясо стало найпопулярнішою частиною індичок, їх почали спеціально вирощувати так, щоби у них була велика грудинка. Дійшло до того, що у сучасних умовах домашні індики не можуть паруватись, тому що їм заважає грудинка. Тому багато інкубаторів використовують штучне запліднення, щоб отримати яйця домашніх індичок.
10) Вислів «полювання на індичку» походить з ранніх традицій Дня подяки.
Фраза «полювання на індичку» походить з 19 сторіччя, коли зранку, в день святкування, індичок прив’язували ззаду до колоди так, щоб видно було тільки їхні голови, і влаштовували стрілецькі змагання, намагаючись відстрелити індичці голову.
11) Усе, що відомо про «перший» День подяки, походить з двох коротких уривків:
Перший такий уривок був у листі Едварда Вінслоу до його друга. У листі, написаному у грудні 1621 року, описувався фестиваль врожаю. Другий – походив з публікації «On Plymouth Plantation», написаної Вільямом Бредфордом через 20 років після події.
«Наш врожай зібраний, наш губернатор послав чотирьох чоловіків вполювати птицю, щоби ми могли по-особливому святкувати разом після того, коли зібрали плоди нашої праці; ці четверо чоловіків вбили стільки птиці, скільки – з невеликою допомогою – компанія могла б споживати майже тиждень. Серед інших розваг ми тренували свої руки. Багато індіанців прийшли до нас, серед них був їхній найвеличніший король Massasoit з 90 людьми, яких розважали та пригощали три дні, після чого вони пішли і вбили 5 оленів, яких принесли до плантації і подарували нашому губернаторові, капітану та іншим».
Едвард Вінслоу

«Так вони зрозуміли, що Господь йде за ними їхніми шляхами і благословляє їхні втрати і прибутки, і за це Його святе ім’я повинні славити вічно всі покоління. Вони вже почали збирати незначний врожай, готувати свої будинки і приміщення до зими, будучи здоровими і маючи сили, і все необхідне у відповідній кількості. Когось найняли для зовнішніх справ, інші вправлялися у рибальстві: ловили тріску, окуня та іншу рибу, за яку вони отримували добрі гроші і завдяки чому кожна сім’я мала що їсти. Впродовж літа не виникало нужди: тепер почав збільшуватись запас птиці з початком зими, яка спустошила ці місця, коли пілігрими вперше сюди прибули (згодом температура підвищилась). І окрім водоплавних птахів та оленини, збільшився запас індичок. Окрім того, кожен мав достатньо їжі на тиждень, тому багато людей писали своїм друзям в Англії про свої достатки. Але це були не вигадки, а правда».
Вільям Бредфорд

Найбільш популярні цитати про День подяки
«Люблю індичку на День подяки. Це єдиний час, коли в Лос-Анджелесі можна побачити натуральні груди», – Арнольд Шварценеггер, актор, колишній губернатор Каліфорнії.
«Я святкував День подяки старомодним способом: запросив усіх сусідів до себе додому, у нас був

величезний обід, а потім я вбив їх і забрав їхні землі», – Джон Стюарт, комік, ведучий шоу.

Джерело: http://www.todayifoundout.com