Минулої неділі The Bank of America Chicago Marathon пройшов без інцидентів. Враховуючи події Бостонського Марафону, були вжиті безпрецедентні заходи безпеки впродовж усієї 42- кілометрової траси, але це не сполохало учасників.

Дехто з учасників та глядачів були вдячні за підвищені заходи безпеки, інші ж ледь помітили зміни.
У недільний вечір чиказька поліція звітувала про відсутність серйозних проблем протягом ясного та жвавого ранку. Джордж Чампас, керівник медичної служби Марафону, сказав, що 750 осіб потребували медичної допомоги та 26 з них були транспортовані до лікарень, стан жодного з них не був критичним.
Охоронці Марафону зі знаком заборони носіння «одягу, що покриває обличчя чи безформного громіздкого одягу» були помічені ще до початку заходу, біля місця реєстрації учасників.
Бігуни повинні були зберігати свої речі в прозорих пластикових сумках, які забезпечили організатори дійства, також поліція спорудила сторожові вежі, щоб спостерігати за 40 230 атлетами, які збиралися у Grant Park.
Коли забіг стартував о 07:30 ранку, учасники почали рух через вулиці міста у супроводі офіцерів поліції в жовтих жилетах, агентів ФРБ у камуфляжній формі та полісменів під прикриттям. Найбільш помітною поліція була всередині Loop, щонайменше, по одному офіцеру на кожному.
Інші запобіжні заходи також були очевидними. Скриньки для газет зникли у деяких частинах міста, так само великі сміттєві баки в Loop були запечатані, тому глядачі, які були попереду, змушені були складати чашки від кави на них. Поліцейський собака, що носив на собі латку з написом «Не гладити», патрулював фінішну пряму разом з офіцером із Department of Homeland Security. Деякі глядачі сказали, що вони були розчаровані останньою ділянкою шляху, яка раніше була відкритою для громадськості, але цього року була обмеженою для тих вболівальників, які мали квитки від різних благодійних організацій. На питання про те, чи можуть чиновники розширити доступ громадськості, директор гонки Кері Пінковський сказав, що такі рішення будуть прийматися тільки після консультації з містом та поліцією. Датан Рітценхайн, з Портленда, штат Орегон, володар п’ятого місця, який був серед топ американських бігунів чоловіків, сказав, що навіть з посиленою охороною цьогорічний марафон був кращим, ніж будь-коли. «Я не думаю, що те, що відбулося в Бостоні, залишило негативний вплив», – сказав він. «Можливо, подія навіть мала позитивний ефект. Вона зробила так, що спільнота бігунів стала згуртованішою».
Цей Марафон відзначився надзвичайно сприятливими погодними умовами впродовж усього забігу, який охопив 29 чиказьких районів. Вранці, на початку забігу для елітних бігунів, було 53 градуси за Фаренгейтом. Підвищена нічна вологість зникла одразу ж з променями сонця. Цього року в Марафоні взяла участь рекордна кількість бігунів, що вказує на зростаючу популярність забігу.
Під час спортивного свята було зроблено також дві пропозиції одруження:).
Переможниця забігу серед жінок – Рита Джепту – показала надзвичайний результат.
Вона не лише побила свій особистий рекорд в 2:19:57, а що важливіше, далеко відірвалась від інших. За подолання 2:20 бар’єру вона заробила бонус на 40 тис. доларів до своїх зароблених 100 тис доларів. Це її другий великий марафон цього року після виграного Бостонського. Минулого року вона не стала першою в Чикаго, відставши лише на секунду від переможниці.
«Забіг був чудовим», – сказала 32-річна кенійка. – «Погода була доброю. Я щаслива бути знову у Чикаго. Я сподівалася на 2:20 чи 2:21. Сьогодні я дуже щаслива, що пробігла свій кращий час».
Земляк переможниці – кенієць Деніс Кіметто – також відзначився чудовим результатом – 2:3:45. Хоча це гірший результат, від встановленого в Берлінському Марафоні Вілсоном Кіпсангом у 2:03: 23, однак все одно це вражаючий результат, який приніс Денісу, окрім належних 100 тисяч доларів призу, бонус на 75 тисяч доларів.
Але особливим рекордом можна вважати результат останнього учасника забігу – майже 17 годин! Венесуелець, 38-річний Майкел Меламед, має рідкісне захворювання м’язової маси – міопатію (м’язова слабкість, атрофія м’язів). При народженні йому давали сім днів життя. Проте на Чиказькому Марафоні він показав результат – 16 годин 48 хвилин.
Коли він пробіг 21 милю, то готовий був здатися. Саме в цей час, близько 40 тис. інших учасників уже фінішували, і марафон офіційно закінчилася годинами раніше. З п’яти миль, які зосталося пройти, його сумнів зростав з кожним кроком.
«З усіх трьох марафонів, цей був найважчим», – сказав Меламед, він повинен був вибирати шлях на конкретній полосі тротуару, оскільки організатори марафону познімали прилади фіксування часу та медичні намети. Завдяки підтримці його подруги Перли Сананес, яка сказала, що супроводжувала його всю дорогу, Меламед повідомив, що він фінішував через 16 годин і 46 хвилин того ж дня. В понеділок рано-вранці десятки членів сім’ї та друзів з Венесуели, Коста-Ріки і Флориди зустрічали його у Грант Парку зі слізними привітаннями та обіймами уже в темряві.
Джеремі Борлінг, представник організації марафону у Чикаго, сказав, що час фінішування Меламеда не був зареєстрований, тому що прилади фіксування часу зняли близько восьми годин після початку гонки. Не було жодної можливості перевірити, чи він тримався маршруту. Тим не менш, він високо оцінив зусилля Меламеда.
Меламед отримав ступінь з економіки Andres Bello Catholic University в Каракасі та продовжив вивчати Гештальт психотерапію. Як розповідає Меламед, у 2006 році він підкорив вершину Bolivar Peak, яка сягає 16.000 футів та є найвищою горою Венесуели. У 2010 та 2011 роках він подолав половину марафону в Боготі та Маямі, а також стрибав з парашутом та займався дайвінгом.
Федеріко Пізані, особистий тренер Меламеда, у Венесуелі, сказав, що запланований 50-годинний графік тренувань у тиждень був суворим, але необхідним. Дуже багато тренувань було проведено в басейні.
Пізані розповів, що коли вони почали тренування 4 роки тому, Маламед міг пройти тільки 500 метрів за один раз.
Навіть у Пізані були сумніви, коли вони почали підготовку до першого марафону. Ті побоювання були й у неділю.
«Йому дійсно надзвичайно важко під час марафону», – сказав Пізані, який був з ним більшу частину забігу. «Майже 17 годин без зупинки. Спостерігати за ним неможливо без болю... Проте, це – неймовірно».
Меламед розповів, що він брав участь у марафонах Нью-Йорка, Берліна та Чикаго, і планує взяти участь у забігах в Токіо і Бостоні, а також – у Загальному Всесвітньому Марафоні (World Marathon Majors). Його неофіційний час у Нью-Йорку і Берліні був кращим, ніж у Чикаго.
У понеділок вранці, будучи фізично виснаженим та невиспаним після Марафону, Меламед пересувався в інвалідному візку. Перед тим, як він зробив це в одному кварталі від свого готелю в центрі міста, туристи зупиняли його для фотографій.
«Якщо ви мрієте про щось, зробіть все, щоб це відбулося», – Меламед заявив журналістам одразу після того, коли перетнув фінішну межу. – «Тому що ваше життя – це найпрекрасніше, що може трапитися з вами. Тому робіть усе можливе».