У попередній статті я розповів про ситуацію, що склалася в Україні напередодні політсезону-2013 та початок роботи чергової сесії Верховної Ради України. Саме в парламентській залі прозвучали спічі лідерів основних політичних сил України, і по них можна вже судити, які позиції зайняли влада, опозиція та представники проміжних точок зору.

Саме ці спічі ми й проаналізуємо разом з читачами, щоб вони мали ясну картину стартових позицій чотирьох політичних сил на початку осіннього політичного сезону-2013.

	В. Рибак на трибуні, Р. Кошулинський та І. Калетник у президії

Позиції влади: Рибак і Єфремов

Презентувати позиції влади у день відкриття сесії Верховної Ради України першим почав Президент В. Янукович, про що я розповів у попередній статті. Виступи Голови Верховної Ради України Володимира Рибака та керівника фракції Партії регіонів Олександра Єфремова відрізнялися стилем та змістом, але були переповнені підкресленим слідуванням за Віктором Януковичем.
Наголошу на тому, що після своєї промови Президент В. Янукович та Уряд, який у повному складі був присутнім у ложі, негайно покинули парламентську залу. У діалог з парламентарями вони не вступали, запитань їм поставити ніхто не встиг, наступних виступів вони не вислухали.
Можна сказати і так: Президент поставив до відома нардепів щодо своєї позиції і підкреслено дав зрозуміти, що ця позиція залишиться незмінною, тому ні запитання, ні діалог з депутатами, зокрема, опозиційними нічого не змінить, а тому В. Януковича все це не цікавить.
Тому всі наступні виступи лунали, так би мовити, у спину Президентові, який – разом з Урядом – «відчалив» від депутатського корпусу, що містить основний спектр політичних сил країни.
І це виглядало досить символічно: Президент прийшов до вітчизняного політикуму, сказав своє слово, розвернувся і пішов.
Що скажуть вони – критичного чи схвального – його демонстративно не цікавило.
Після перерви головував перший заступник Верховної Ради України компартієць Ігор Калетник, і першим він надав слово для виступу керівникові парламенту регіоналові Володимиру Рибаку.
У промові Голови Верховної Ради України явно прозвучали дві теми: занепокоєність низькою ефективністю роботи ввіреного йому парламенту та намір законодавчо оформити ініціативи Президента й Уряду.
Чи то так постаралися спічрайтери, чи й сам В. Рибак так думає, але у його промові містилася низка думок, оцінок, закликів, які властиві, скоріше, опозиціонерам, ніж провладним політикам.
Так, зі самого початку своєї промови він закликав депутатів «до праці, на яку очікують наші виборці, чекає вся Україна, якої вимагає доба наступних відповідальних рішень».
В. Рибак апелював і до депутатського гонору: «Сподіваюсь, ви погодитесь, що цього вимагає і наша корпоративна, професійна та політична честь. Бо, згідно з останніми соціологічними дослідженнями, населення України визнає авторитет Верховної Ради найнижчим, порівняно з іншими вищими гілками державної влади та суспільними інститутами».
Думаю, що Рибаку було нелегко сказати ці слова, але громадська думка щодо Верховної Ради дійсно є такою. На мій погляд, одна з глибоких політичних драм незалежної України полягає у тому, що її парламент в очах суспільства перетворився на щось несерйозне, де прогулюють, голосують незаконно «за того хлопця», просувають відверто лобістські закони і періодично влаштовують «циркові вистави» з мордобоєм та розриванням сорочок.
За всім цим стоїть не тільки вперта політична боротьба протилежних сил, але і низький рівень політичної культури багатьох нардепів, недопрацьований Регламент роботи Верховної Ради України, який дозволяє безкарно порушувати і законодавство, зокрема, трудове, і моральні норми, яких притримується більшість народу України.
Можна сказати, що жоден трудовий колектив України, жодна державна організація, включаючи Уряд і Адміністрацію Президента, апарати міністерств і відомств, не кажучи вже про простих трудівників, не може собі дозволити таку цинічну поведінку, таке відверте нехлюйство, таке ігнорування службових обов’язків, яке періодично демонструють так звані «народні обранці», ніскільки цього не соромлячись і навіть не приховуючи.
Сесія Верховної Ради, про яку я веду мову, є вже третьою для цього депутатського корпусу з моменту його обрання у жовтні минулого року. Дві попередні були малоефективними з точки зору законодавства, бо провладні та опозиційні фракції вперто і жорстко відстоювали свої позиції щодо основ парламентської роботи – наприклад – обов’язкового особистого голосування кожного депутата, долі парламентських зрадників-«тушок» тощо.
Читачі пам’ятають, що блокувань і бійок у залі під час попередніх двох сесій було набагато більше, ніж продуктивних голосувань. Тому і трибуна блокувалася, і бійки спалахували, що ніхто не хотів поступатися.
У нинішньому складі Верховної Ради України, зокрема, й у фракції Партії регіонів, є багато досвідчених парламентарів, які вже назубок знають роботу нардепа і законодавчий процес. Тому досить дивно прозвучали слова В. Рибака: «Період нашого політичного учнівства залишається позаду. Попереду ж на нас чекає чотири місяці сесійної праці, яка має довести народові України нашу професійність, нашу політичну зрілість, масштабність нашого державного мислення та відчуття відповідальності за долю нашої держави».
Скажемо так: якщо досвідчені нардепи, які вже не вперше обираються до Верховної Ради, у минулому не змогли довести народові України свою корисність та патріотизм, то чотирьох місяців для цього явно замало.
Досить дивно було чути від кадрового «регіонала», екс-мера Донецька і нинішнього очільника Верховної Ради Володимира Рибака такий ось спіч щодо євроінтеграційного вибору України: «Ми відкриваємо третю сесію сьомого скликання у період, який визначить майбутнє України та її місце у світі на наступні десятиріччя. Через три місяці Україна опиниться в епіцентрі політичного сюжету, який, за його масштабами, можна сміливо зарахувати до розряду геополітичних явищ. Наприкінці листопада у Вільнюсі буде підписуватися не просто пересічний міжнародний договір – Угода про асоціацію України з Євросоюзом – а буде визначена історія незалежної України в широкому європейському контексті. Рішень такого калібру, такої складності та доленосного характеру для подальшого розвитку держави Україна ще не приймала».
Під цими словами регіонала Рибака підпишеться й опозиціонер, але ж досвідчені політики та журналісти добре пам’ятають традиційно проросійську позицію Партії регіонів, яка роками трималася на плаву і вигравала вибори не останньою чергою за рахунок антизахідної, антиєвропейської риторики.
Скільки гнівних звинувачень за останні 10 років регіонали всіх рангів кидали національно-демократичним та націоналістичним політикам України, що ті орієнтуються на Захід і бачать майбутнє України у зближенні не з Росією, а з Європейським Союзом. І ось вам кульбіт через голову: нині Партія регіонів по команді Віктора Януковича в момент переорієнтувалася й обома руками голосує за підписання Угоди не з Росією, як вони це обіцяли своєму електорату, а саме з Європейським Союзом: «Із наближенням вільнюського саміту наростатиме відчуття нашої відповідальності за наступні політичні рішення, чіткіше визначаться потенційні політичні, економічні, гуманітарні наслідки цих рішень. Досягнення реальної асоціації, запровадження європейських стандартів життя в Україні сьогодні залежить, насамперед, від нашої спільної роботи. У Брюсселі справедливо вважають, що зараз Верховна Рада відіграє вирішальну роль у тому, що підписання угоди про асоціацію стало можливим».
Як міняються часи! Скільки вислухали націонал-демократи за останнє десятиріччя від регіоналів дорікань і звинувачень у тому, що ними, мовляв, керують із Брюсселя і Вашингтона, і ось тобі на: один із провідних регіоналів радіє, що Брюссель справедливо – ви чуєте, справедливо – вважає Верховну Раду під проводом регіонала В. Рибака з найбільшою фракцією регіоналів вирішальним фактором євроінтеграційних устремлінь України. Чудеса, і тільки!
Голова Верховної Ради прямим текстом визнав, що суспільство і Президент у бажанні євроінтеграції пішли вперед, а Рада відстала і закликав колег: «Отже, прийшов час, коли Верховна Рада, її депутатський корпус мають, врешті-решт, наздогнати суспільство і Президента України та чітко усвідомити, для чого народ нас обрав та видав нам мандат приймати рішення в інтересах мільйонів людей. Тільки так ми зможемо відродити довіру народу до найвищого законодавчого органу влади, поновити повагу до звання «народний депутат».
А ще усього два-три роки тому «рішеннями в інтересах мільйонів людей» регіонали називали зближення з Росією і віддалення України від Заходу.
Далі у промові В. Рибак нагадав ключові законопроекти, які потрібно терміново прийняти, назвавши їх законодавчим боргом депутатів перед народом і наголосив на необхідності посилити законодавчу роботу, зокрема, і через посилення ролі парламентських комітетів.
За його словами, борг цей містить аж 494 законопроекти, які, виявляється, досить давно і повністю підготовлені для розгляду на пленарних засіданнях, але за блокуваннями і бійками ними було ніколи займатися.
Далі вже пішла корпоративна розмова про стан справ у своєму господарстві, тобто, Верховній Раді. Рибак побудував її так, що всі законопроекти, які необхідно прийняти, він представляв як законодавче забезпечення так званих реформ Президента Януковича і Уряду Азарова.
Згадавши про соціальні законопроекти, В. Рибак мимоволі проговорився, назвавши метою «забезпечення добробуту громадян на достатньому життєвому рівні для всебічного розвитку особистості».
Зайве говорити, що так званий «достатній життєвий рівень» – це означає так годувати і забезпечувати людину, щоб вона хіба що не вмерла, і на своїх крихітних квадратних метрах житлоплощі ледь животіла, радіючи кожній кістці, кинутій їй владою.
А заявлений всебічний розвиток особистості стає можливим, коли держава забезпечує потреби людей на рівні, що є вищим, ніж середній. Коли не думаєш про шматок хліба і гроші для комунальних сплат, тоді й з’являється бажання розвиватися всебічно.
Закінчив Рибак свою промову непоганими словами: «Україна вступає в часи відповідальних державницьких рішень та високих очікувань. Суспільство чекає на вирішальні зміни, на позитивні результати законодавчо закріплених економічних та соціальних реформ, на прямий діалог з владою, на помітне покращення життя українського народу, на нові європейські перспективи нашої держави.
Нам залишається з вами, шановні народні депутати, єдиний шлях – поліпшити думку про себе серед виборців, бути гідними їхніх очікувань та сподівань, бути достойними нашого народу».
Але наскільки ці правильні слова підкріпляються реальними справами?
Адже саме у ці дні для одного «Мерседеса» з гаража Верховної Ради України купили колеса, кожне з яких, за даними ЗМІ, коштувало 27 тисяч гривень.
Вгадай, читачу, хто їздить на цьому броньованому «Мерсі»? Чи не той, хто шукає «шлях поліпшити думку про себе серед виборців»?
Після того, коли Рибак зійшов з трибуни, на неї піднявся новообраний нардеп, екс-росіянин Вадим Новинський, що має великий бізнес в Україні, став тут олігархом, прийняв українське громадянство і виграв мажоритарні вибори у суто проросійськи налаштованому Севастополі.

О. Єфремов

Українською мовою В. Новинський урочисто проголосив за папірцем: «Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет та незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу. Присягаю дотримуватись Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників».
У залі прозвучали оплески колег-регіоналів. Новинський розслабився і вже рідною російською додав: «Спасибо».
Як буде надалі боронити суверенітет та незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу цей новонавернений український громадянин, час покаже. А поки що для початку він дав зрозуміти напрямок своїх думок: увійшов до фракції Партії регіонів та відмовився голосувати за євроінтеграційні закони.
Очевидно переконаний, що суверенітет та незалежність України цілішими будуть в обіймах Росії, а не в компанії з європейськими державами.
Лідер парламентської фракції Партії регіонів Олександр Єфремов виступив у своєму стилі – виважено, спокійно, розважливо. Цей луганчанин вкрай рідко говорить українською, хоча володіє нею. І цього разу Єфремов говорив російською, хоча попередні дві сесії свободівці та інші опозиціонери билися за те, щоб кожен парламентар говорив у Раді тільки українською.
Під час його промови склалося враження, що Єфремов узяв на себе не свою ношу, бо весь виступ побудував не з позицій парламентаря, а з позицій якщо не Президента, то, принаймні, глави Уряду.
Наведу декілька тез Єфремова у моєму перекладі: «Сьогодні країна і суспільство перебувають на стратегічній межі. Геополітичний вибір, закладений у Законі про Основи внутрішньої і зовнішньої політики України, зроблено. Ми впритул підійшли до підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом.
При цьому, ніхто не може дорікнути нам в односторонньому підході до вибору економічних партнерів в сучасному світі. Євроінтеграція – це не примха чиновників чи політиків, а фактор об’єктивної реальності, обумовлений розміщенням нашої країни в центрі європейського континенту і бажанням більшої частини суспільства.
Керуючись цією ж логікою, ми зберігаємо і прагнемо розвивати рівноправні відносини з традиційними, історичними партнерами і друзями: Російською Федерацією, країнами Євразійської спільноти, іншими світовими лідерами і новими центрами економічного розвитку. Керівництво держави не будує нові бар’єри, а прагне до партнерства на більш високому рівні».
Єфремов спробував внести ноту тверезості у деякі завищені очікування: «При цьому я також переконаний, що ні ЄС, ні Митний союз не принесуть нам багатства і стабільність, якщо ми самі, спираючись на власні сили, не проведемо докорінну модернізацію держави».
Він оптимістично заявив: «Перші результати змін, які закладають фундамент нової країни, вже відчутні. Крок за кроком, ми будуємо платформу для довготривалого економічного зростання та підвищення добробуту людей. У першому півріччі, в умовах нестабільності світової економіки, ми не допустили падіння макроекономічних показників і своєчасно виконуємо зобов’язання з виплати зарплат, пенсій».
Ця і подальші заяви Єфремова викличуть надалі різку критику не тільки з боку опозиції, але й, що видалося дивним, від традиційних політичних «партнерів на побігеньках» – комуністів.
Єфремов говорив про показники зовнішньої торгівлі України за підсумками півріччя (мовляв, кращі за останні три роки), профіцит платіжного балансу, курсову стабільність національної валюти, низьку інфляцію, урожай зерна.
Словом, замість політичних і законодавчих тез, Єфремов видав спіч урядовця, продублювавши традиційні теми Азарова. Чи не натякав він цим шефу Януковичу, що заміна нинішньому Прем’єрові є, і ось вона – стоїть за трибуною?
Закінчив Єфремов під крики свободівців, які вимагали від нього говорити державною мовою: «Бажаю всім нам взаєморозуміння і плідної діяльності протягом третьої сесії».

Сатирики переробили відому світлину Леніна і Крупської у сімейну пару Симоненка та його дружини

Про яке ж взаєморозуміння можна говорити, якщо глава фракції принципово у парламентській залі не говорить державною мовою, знаючи, що тебе слухають три фракції опозиції, які саме цього вперто наполегливо вимагають?
Після Єфремова слово надали лідерові фракції Комуністичної партії України Петрові Симоненку, і той одразу врізав Єфремову, Уряду і Президентові, разом узятим: «Сподіваємося на те, що присутні тут, у залі, народні депутати реально знають, що відбувається в економіці. І крім тих заяв, які можна розцінювати, як намагання носити у решеті воду, я нічого не бачу у таких заявах. Бо сьогодні – обвал в економіці, і це зрозуміло. Хто не знає, що влітку на єдиному казначейському рахунку у нас були не мільярди, а 10 мільйонів на Україну зі 45 мільйонами населення?
Якщо це свідчить комусь про здобутки, то нам, комуністам, це свідчить не тільки про безвихідь, це свідчить про українську катастрофу.
Симоненко говорив про знищені основні базові галузі промисловості, про повний розвал у економіці і виробництві і в народному дусі резюмував: «Заяви, які лунають з цієї трибуни стосовно здобутків, – це вже, так скажемо, мертвому припарка».
Порушивши тему євроінтеграції України, Симоненко заявив: «Ми, комуністи, відрізняємося від вас, ми відрізняємося тим, що заявили: «Вибір стратегічний повинен робити народ України, а не олігархи України!»
І він не пропустив можливості хвицнути Азарова: «А ви знаєте, що Азаров, як Прем’єр-міністр, в руках не тримав цієї угоди? Він змісту її не знає! Ви знаєте, що під цією угодою… жодного підпису міністра немає! Хто взяв на себе відповідальність»?

На завершення глава комуністів висловив впевненість, що український виробник не захищений, і Угода України з ЄС поставить його на коліна, оскільки не прорахована, не вибудуваний захист вітчизняного виробника і ще раз пафосно наголосив: «Україна – це народ України, а не ваші офшорні компанії»!
Далі слово для виступу надали представникові фракції «Свобода» народному депутатові Олегу Тягнибоку.
Пан Олег виступав без папірця, говорив експресивно і напористо: «Оце ж бо ми щойно послухали виступ Президента вперше за півтора року. Нарешті, прийшли до нас в український парламент. Казали, що буде діалог. А жодного діалогу не вийшло. Був просто монолог і роздавання нарядів Верховній Раді України. А насправді Президент, говорячи про євроінтеграцію, лицемірно, мав би наряди роздавати своїй фракції – Партії регіонів, саме яка знищила і знищить поступово всі євроінтеграційні прагнення України.
Скажіть мені, будь ласка, чи вони хочуть запроваджувати реформу судової системи? Чи вони хочуть запроваджувати реформу правоохоронної системи? Чи для них важливо на сьогоднішній день ухвалити такі законопроекти, за якими українці могли би багатішати, могли би розвиватися і могли би мати завтрашню перспективу? Та, власне, представники теперішньої більшості, представники Партії регіонів і комуністи, знищують євроінтеграційний напрямок для української держави. Для них розмови про євроінтеграцію – це лише ситуативний бізнесовий інтерес. Вони фактично захищають свої мільярди в офшорних зонах, і хочуть це робити, нібито, інтегруючись в Європу. Для нас же, для опозиції і для Всеукраїнського об’єднання «Свобода», захист мільйонів українців – оце є євроінтеграційний напрямок.

Яценюк проти «Беркуту»

Ми чудово розуміємо, чому сьогодні українські націоналісти, чому сьогодні Всеукраїнське об’єднання «Свобода» захищає євроінтеграційний напрямок і бореться за те, щоби Україна однозначно отримала позитивний відгук у листопаді місяці і була підписана асоціація щодо вступу України в європейське співтовариство. Мета і мотивація тільки одна, найважніша мотивація, – це наш вступ до Європи унеможливить підписання будь-яких договорів з Митним союзом, підписання будь-яких угод сьогодні з Росією, і наше сьогодні гасло, основне гасло: «Геть від Москви!» А теперішня партія влади тільки те і вміє, що нищити все і руйнувати.
Господи, ти, Боже мій, скільки багнюки, скільки бруду за останній час було вилито на Всеукраїнське об’єднання «Свобода».
Я вчора дивлюся на телебачення, жахом даюся, яку брехню, який цинізм щодо мене і до нашої політичної партії ми чуємо на провладних телевізійних каналах. Та схаменіться, товариство! Та президентська кампанія ще не почалася! Чи, може, для вас свобода слова – це є свобода знищення ваших політичних опонентів?
Я думаю, що народ України, я думаю, що українське суспільство грамотно і правильно оцінить, хто є хто сьогодні і в українській владі, і який напрямок ми повинні будувати на завтрашній день.
Сьогодні є надзвичайно великою небезпекою війна, яку розв’язала Російська Федерація, Кремль, Москва проти України. І це не тільки торговельна війна, на яку, до речі, ми ще не почули реакції ні Президента, ні парламенту, ні багатьох очільників української держави. Зверніть увагу, що останнім часом Росія веде проти України релігійну війну, постійні інспекції (Гуньдяєва) Патріарха Кирила сюди і намагання його будувати так званий «русский мир» веде проти України міжнародну війну, намагання Кремля сьогодні не дозволити Україні підписати асоціацію з Європою. Як сьогодні Росія веде проти України енергетичну війну, як сьогодні веде гуманітарну війну. Тут варто згадати лишень отих всіх прихвоснів Кремля, які засіли в уряді України і в українському парламенті. Варто згадати і хоча би прізвище українофоба міністра освіти Табачника, чи отих 148 зрадників народних депутатів, московських прихвоснів, які кляузи писали до польського Сейму.
Товариство, це є велика ганьба теперішнього українського парламенту. І ми розуміємо, що оці наші кроки, євроінтеграційні кроки, сьогодні це є єдиний реальний шанс відірватися раз і назавжди від Москви.
Що сьогодні мала би робити влада? Влада мала би захищати національні інтереси. Влада би мала захищати українську націю. Влада би мала вести політику як зовні, так зсередини, які би відповідали, власне, українським національним інтересам.
До цього часу не скасований мовний закон. Ганебний мовний закон, який призводить до спекуляцій і напруження в українському суспільстві. Партія влади на сьогоднішній день не голосує за відзначення, за вшанування 80-х роковин Голодомору в Україні, що є великою трагедією української нації. Хіба це не є ганьбою?
І тому, товариство, ми нині, я звертаюся до всього українського суспільства, ми не повинні зважати на блеяння теперішньої влади. Як казав Шевченко: «Борітеся – поборете!» І з його нетолерантністю треба боротися проти того режиму, який доводить Україну до кризи. І ми разом переможемо. І Україна буде в Європі. І Україна буде заможною і великою країною. Слава Україні!»

	Кличко з колегами

Далі до слова був запрошений представник фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк. Він одразу сам узявся «роздавати наряди»: «Хотів би окреслити завдання, які стоять перед українським парламентом і перед українською опозицією на найближчі чотири місяці. Мені прикро, що Віктор Янукович прийшов до парламенту і замість того, щоби чітко окреслити план дій для того, щоб Україна стала членом Європейського Союзу, проявив, м’яко кажучи, економічну і політичну некомпетентність. Але зараз не про Януковича, а про долю України і про майбутнє нашої держави у майбутній європейській сім’ї.
На порядку денному України стоїть два питання. Перше – це підписання Угоди з Європейським Союзом. Три ключові параметри, які Рада Європейського Союзу поставила перед Україною як передумови для підписання цієї Угоди, на жаль, до сьогоднішнього дня не вирішені. Нагадаю, що мова йде, перше, про припинення політичних переслідувань та звільнення Юлії Тимошенко. Віктор Янукович сьогодні не сказав ні слова про те, яким чином буде виконана ця вимога.
Друге – це подолання економічної кризи, подолання безробіття, підвищення пенсій і зарплат. Що стосується реальної економічної кризи, яка є в країні. Або Президент не володіє ситуацією, або його вмисно дезінформують. Виявляється, що основне досягнення в Україні – це так звана нульова інфляція. Виставляти це як досягнення, є не що інше, як прояв економічного незнання. Україна перебуває в стагнації. Ціни, Вікторе Федоровичу, не ростуть тому, що в людей грошей немає, немає за що купувати. А якщо немає грошей, то і, відповідно, ціни на товари падають».
Бадьоро прозвучали завершальні слова лідера «Батьківщини»: «Ми, як українська опозиція, будемо підтримувати зміни в країні і зробимо все для того, щоб Україна стала європейською державою – це наша ціль, і ми її досягнемо. Слава Україні!»
– «Фракція «УДАР Віталія Кличка», народний депутат Віталій Кличко, прошу, – запросив до слова боксера-політика головуючий.
Лідер «УДАРу» почав з тієї ж євроінтеграційної теми, що й попередники: «Шановні колеги, хочу привітати всіх! Ми знову починаємо чергову сесію Верховної Ради, сесію, що має стати історичною, яка визначить долю України на багато десятків років вперед, і від нас залежить дуже багато… Ми повинні пам’ятати, що європейський вибір є волею переважної більшості українців, українське суспільство вже зробило свій вибір: Україна – це Європа. Тепер свій європейський статус має продемонструвати парламент.
Фракція «УДАР» зробить все можливе для успішного завершення підготовки до саміту у Вільнюсі і підписання Угоди про асоціацію. Як нагадування про те, що важливий кожний сесійний день, наша фракція носитиме європейську символіку доти, допоки не відбудеться саміт у Вільнюсі. Безумовно, деякі важливі питання залежать не тільки від нас з вами. Зрозуміло, наприклад, що питання звільнення Юлії Тимошенко – це питання політичної волі виключно Президента України Януковича. Наша принципова позиція – це політичний вирок, і він має бути скасований в будь-якому випадку і невідкладно.
… Зараз до мене підходило багато журналістів і питають: «Віталію, як вам сподобався виступ Президента України?» Хочу сказати, виступ був непоганий, правильні речі Президент казав… Але всі ці дії влади одночасно зі заявами про, нібито, європейські прагнення – це маніпуляції і фарисейство».
Наголосивши на необхідності розслідування побиття і переслідування депутатів, інших актуальних питаннях, В. Кличко пообіцяв: «Ми забезпечимо виконання вимог ЄС по суті, і зробимо все для того, щоб підписання про асоціацію з Україною відбулося, тому що Україна – це Європа». Ось такими були принципові промови політичних лідерів України. Загальним у них (окрім компартійців) були чітко виражені євроінтеграційні прагнення. Все інше розділяло владу і опозицію так само, як і раніше.
У всьому відчувалося, що політична боротьба в новому політсезоні буде гострою і з новою силою розгорнеться напередодні та особливо після листопадового саміту у Вільнюсі.