rss
08/12/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Українське Чикаго \ Про події, що є часткою нашої щоденності. (Парафіяльний фестин)

Бувають події різні – радісні, веселі, настроєві, розважальні; події, що підносять на дусі, наповняють людину гарними переживаннями, створюють приємний настрій, ведуть до якоїсь мети. У часі вони пливуть і відпливають, як вода в річці, кожна з них залишає в нашій пам’яті сліди по собі. Будучи відокремленими одна від однієї, вони творять в нашій пам’яті неначе ланцюг пройденого. А от буває часто так, що, відділені одна від одної, вони мають спільну календарну дату. І що більше, між ними існує пов’язаність, бо мають якусь ідейну спільність, неначе навзаєм доповнюють себе.

 Title 
  

Метою цього допису є зробити звіт про гарну і веселу подію, яка принесла людям багато насолоди, гарних переживань; довела, що в щоденному житті відбуваються приємні речі. А тією подією був щойно завершений Фестин парафії св. Володимира й Ольги, який відбувся 7-го й 8-го вересня.
Але заки про фестин, хочу згадати про подію 29-річної давнини. Ви швидко зрозумієте, чому варто про неї тут згадати. Саме 29 років тому помер перший Патріарх Української Греко-Католицької Церкви – Блаженніший Йосиф Сліпий. Для парафіян парафії св. Володимира й Ольги він має особливе значення.
Пригадаймо дещо з минулого. По-перше, 45 років тому він заснував цю парафію під час особливих відправ у Grand Park-у, над озером Мічиган, у присутності двох митрополитів, численних владик і духовенства та понад 10 тисяч вірян та прихожан. Відтак, 1-го листопада, під час V-го Архієпископського Синоду в Рим,і він освятив наріжній камінь храму св. Володимира й Ольги, який врочисто вмуровано у храм 14 жовтня 1972 року. Врешті, на пам’ятку других відвідин Патріархом Чикаго було вмуровано ним посвячену таблицю в стіні собору в сам празник Воздвиження Чесного Хреста 27 вересня 1976 року.
Тож, у репортажі про парафіяльний фестин не можна було не згадати 29-ї річниці смерті творця парафії св. Володимира й Ольги, ця дата співпадає з днем, в який парафія цього року проводить свій Фестин. Ми є певні, що, перебуваючи у засвітах, у Божому царстві, Патріарх з великою радістю дивиться на своє «дитя» – парафію св. Володимира і Ольги. Він радіє, що, починаючи зі скромних початків, парафія виросла у велику духовну одиницю, стала багатолюдною, зберігає наші традиції так, як він проповідував і заповідав, та що вона вповні втілює в своєму поступі його велике і багатозмістовне гасло «Єдність Церкви і Народу». Тому він з не меншим задоволенням приглядається, як парафіяни та люди доброї волі в річницю його відходу у вічність розважаються на фестині, щоб підтримувати парафію, яку він створив, яка є його дитям, а він – її Хресним батьком.

Title  
  

І ще хочу згадати про іншу подію, яка випадково співпала з днем фестину в парафії. Саме в день 7-го вересня почався шкільний рік у суботній школі Українознавства. Така подія завжди починається Святою Літургією, і цього року це відбулося в соборі св. Володимира й Ольги. Понад двісті учнів – дівчат і хлопців у вишитих блузочках та вишиванках, під проводом директора школи Люби Маркевич та своїх численних опікунів-учителів – прийшли до церкви, щоб почати своє навчання з молитви. Під час Святої Літургії до учнів промовив парох – о. Олег Кривокульський, заохочуючи дітей до науки. Пригадаймо, що в своєму житті на цій землі Патріарх Йосиф Сліпий з великим притиском наголошував на вагомості науки, вважаючи її дорогою до кращого майбутнього нашого народу. І я є певний, що він незмірно радів, коли бачив так багато нашої дітвори, яка здобуває освіту. То ж не можна було не згадати про ці дві події, які співпали з датою 7-го вересня – першим днем фестину парафії св. Володимира й Ольги.
На суботу, 7-го вересня, метеорологи прогнозували можливість дощу під вечір. Дощу не було, і в неділю обійшлося без нього, хоч тут і там пролітали небом хмари. Може, крім нас, тут на землі, ще хтось молився і випрошував для парафіян св. Володимира й Ольги гарну погоду на ті дні – і вона була гарною обидва дні, в суботу – дещо спекотливою, а в неділю – осінньою, але погідною.
Фестин парафії св. Володимира й Ольги за своїм розмахом – це друга найбільша українська літня імпреза після «Українських Днів», що їх проводить УККА. Фестин сягає давнини. На початках відбувався як одноденне дійство, навіть дуже далеко поза містом, у Elgin, Іллінойс. Тепер відбувається біля собору, на кварталі прилеглої до собору св. Володимира й Ольги вулиці Superior і на парковій площі, що межує зі собором, та в аудиторії собору.
Захід відбувається впродовж двох днів і, видається, що набуває щораз більшої популярності й притягає більшу кількість відвідувачів. За своїм планом і регламентом ніби кожного року він повторюється, причому, розважальна частина вирізняється свіжістю та вплетенням новин. Та й з кожним роком зростає кількість і різноманітність продовольчих крамничок та харчових кухонь. Усіх разом цього року було аж 31 – рекордна кількість.

  Title
  

Звичайно, розважальна частина – це те, що приваблює відвідувачів. Як минулого, так і цього року, вона відбувалася під круглим шатром, яке надійно накриває сцену та понад тисячу осіб при столах, а також є захистом від спекотливого сонця і на випадок дощу є необхідною «парасолею».
Фестинне дійство в суботу відкрив молитвою парох – о. крилошанин Олег Кривокульський а в неділю – о. архімандрит Іван Кротець. З вітальним словом звертався до присутніх перший радник Олег Караван, який дякував відвідувачам за підтримку парафії. Підготовкою фестину займався окремий комітет на чолі з Андрієм Гриневичем, а ведучими розважальної програми були Діана Вруська та Степан Ворожбит.
У суботу, починаючи з 3-ї год. пополудні, розважали присутніх шкільний хор школи св. о. Миколая – диригент Ірина Дичій, учні школи «Барвінок» – керівник Юліанна Стацюк, танцювальний ансамбль «Іскра» – колектив осередку СУМ ім. полк. Д. Вітовського, керівником якого є Калина Васюнець, румунські музиканти «Карпатська рапсодія» – керівник Джан Суса. Розважали співом присутніх також солісти: Олександра Горшко, Таня Кулинич та Адріяна Попович.
Ще виступали наступні колективи: вокально-музичний ансамбль «Чарівний Глечик», танцювальний ансамбль «Громовиця ІІ» та широковідома своїми виступами у Північній Америці, в Україні та Європі «Громовиця» (художній керівник Роксана Дикий-Пилипчак). Ці колективи також розважали присутніх наступного дня, в неділю. Завершенням суботньої програми були дві забави: під шатром під звуки DJ Agent Max та в Культурному Осередку під звуки оркестру Михайла Демберецького.
Недільна програма була багатшою і довшою – почалася о 1-й год. пополудні. Започаткував її духовий оркестр «Беркут» – муз. керівник Богдан Скавінський. Новим у цьогорічній програмі було проведення конкурсу танців. Непоганий задум, але недопрацьованим було те, що тільки три пари виступали, було багато повторень трійки, що «коштувало» чимало часу. Окрім вже раніше названих колективів, що виступали в суботу і продовжували свої виступи в неділю, були інші виступи, а це – Румунська танцювальна груп «Мюріта», керівником є Каталіна Міндея та «Блискавиця» – школа балету і народного танцю, мистецькими керівниками якої є Марта Городиловська-Козицька та Роксана Дикий-Пилипчак і Марко Міскевич.
Позапрограмовою несподіванкою був виступ гурту трьох козаків, які продемонстрували атлетично-акробатичну динаміку «Бойовий Гопак». Як ми довідалися від їхнього керівництва, вони є членами міжнародної організації «Бойовий Гопак», мають осідки в багатьох містах України, виступають у різних країнах світу, а своє коріння прив’язують до Трипілля і навіть до часу, що передував йому тисячі років перед тим; вивчаючи старі традиції, займаються археологічними і антропологічними дослідженнями. Коли я розмовляв зі знайомими, то про них ніхто ніколи нічого не чув.
Приглядаючись з цікавістю до виступів танцювальних груп, з не меншою приємність присутні також слухали пісні у виконанні різних співаків – дуету сестер Мальгівських, Мар’яни Балаш-Сташко, Тані Кулинич та інших, що виступали в суботу.
Атракціями розважальної програми були виступи солістки зі Львова – Ірини Лончиної, яка чарувала присутніх своїм милим голосом, виконуючи сучасні українські пісні, та оперний соліст Володимир Окілко, який виступав у суботу і закінчив розважальний вечір у неділю.. Солістка Ірина Лончина мала два виступи, поміж якими була проведена лотерея.
Чи ви запримітили, коли оголошується проведення лотереї, то публіка міняє вигляд – переходить із «гомінкової» у неначе «завмерлу». Наступає тиша, і чути тільки тихе шепотіння. Увага охоплює людей, як дітей, коли до класу заходить строгий учитель. Кожний зітхає, думаючи тихцем: «Хто виграє», і мимоволі відповідає собі: «А, може, Я».
Були проведені дві лотереї. Головним призом лотереї, яку спонсорувала Каса «Самопоміч», був великий телевізор. Для презентації виграшу на сцену вийшли представники Каси «Самопоміч» – Олег Караван, Ігор Войтихів, Роман Яцківський та Ореста Фединяк – голова Фундації «Самопоміч», яка зробила заяву, що «Українська Кредитна Спілка «Самопоміч» завжди підтримувала парафію св. Володимира й Ольги і сьогодні складає для парафії пожертву в сумі 10 тисяч дол.», та й ще наголосила, що Каса «Самопоміч» допомагатиме парафії в майбутньому. Приз – телевізор – виграв парафіянин Ігор Драганчук.
Парафіяльну лотерею провели о. Ігор Кошик та Наталка Коваль. Парафія офірувала багато призів, головним з яких була готівка у розмірі 2,5 тисячі доларів. Щасливою людиною, яка виграла головний приз, був парафіянин Петро Власенко. Після оголошення виграшу цього призу атмосфера під шатром змінилася. Від тиші люди повернулися до гумору – почали вголос розмовляти, дехто зітхав, а дехто казав собі: «Може, я виграю в наступного року».
Бадьорість і радість серед публіки вкотре піднесла співачка Ірина Лончина, яку вдруге вітали теплими оплесками присутні. Такими ж теплими оплесками вітали присутні і Володимира Окілка, який подарував присутнім кілька оперних мелодій. На цьому парафіяльний фестин не закінчився. Картина змінилася. Публіка поповнилася новими відвідувачами і дещо помолодшала, а причиною цього була «Забава під шатром».

 

Title  Title
  
Title  Title
  
Title  Title
  
Title  Title
  
Title Title  Title    
       
Title Title 
  
Title  Title
  
 Title Title
  
Title Title 
  
Title  Title
  
Title  Title
  

Фото автора

І знову школа зустрічає...

У добрий час, моя шкільна родино!

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com