Осінній політичний сезон в Україні стартував разом із відкриттям чергової сесії Верховної Ради України. І в перший же день її роботи політиками різних таборів було проголошено багато думок та тверджень, які дають уявлення про те, які позиції вони зайняли на старті сезону, і чого від них можна буде очікувати найближчим часом.

Ось про це ми і поговоримо з читачами сьогодні.

Політичні підсумки літа: з чим підійшли до осені?

Для України головним у літніх політичних процесах була боротьба з Росією, точніше, з її тиском на нашу країну. За фасадом миролюбних заяв з обох боків відчувались наростаюча жорсткість і прагнення досягти свого методами, які інколи породжували скандали.
Форми цієї боротьби на поверхні були економічними – претензії до якості української продукції, посилення митних бар’єрів тощо – але сутність була політичною.
Геостратегічний вибір України – ось що з обох сторін бачилося головним, і на що Росія всіма силами прагнула вплинути.
Для впливу на Україну Росія минулого літа використала все, що могла. Російські економісти та урядовці наводили свої численні розрахунки, які мали би переконати Україну, що вступ до Митного союзу (МС) значно вигідніший для неї і дасть їй конкретні торгівельно-економічні бонуси, які втіляться у мільярди доларів додаткових доходів.
Щоб до «нетямущих хохлів» дійшло, як погано їм буде без російського ринку, українській продукції на російських митницях влаштували тижневу митну блокаду, не пропускаючи українські товари і влаштовуючи їм посилені перевірки та примушуючи днями і навіть тижнями чекати пропуску – що обернулося для українців втратами у декілька мільярдів доларів.
Російські політики та їх українські «адвокати» на кшталт Медведчука попереджали Україну про неминучий спад української економіки у випадку приєднання до ЄС, про вал дешевих європейських товарів, які хлинуть до нас і зметуть неконкуретноздатні вітчизняні товари, про значну втрату суверенітету і необхідність підкорятися європейським вимогам тощо.
Нарешті, на вищому політико-церковному рівні Росії Президент РФ В. Путін – разом із Патріархом РПЦ Кірілом (Гундяєвим) – використали нагоду відзначення 1025-річчя Київської Русі для максимально активного просування так званого «Русского мира» в Україні, всіляко акцентуючи на спільному історичному і релігійно-духовному минулому наших країн, на схожій ментальності, на споріднених духовних цінностях, що ґрунтуються на Православ’ї, на тому, що Київська Русь, мовляв, є нашою спільною історичною колискою.
При цьому, правда, скромно замовчувалося, що російська історіографія давно вже присвоїла собі це «спільне минуле» і трактує Київську Русь виключно, як давню російську державу, а всіх київських князів тих часів називає не руськими від слова Русь, а «русскими» від слова Росія, тобто, власне, російськими і жодного місця Україні там не відводить.
Однак, усі ці спроби впливу на Україну бажаного для росіян результату не дали. Українська опозиція відкрито протестувала проти російського схиляння України до МС, вітчизняні експортери, які постраждали через торговельну «війну» росіян проти них, висловлюють оптимістичні надії, що не пропадуть і навіть повернуть собі російський ринок.
Навіть церковно-релігійний інструмент повною мірою, як це йому хотілося б, використати Патріарху РПЦ Кірілу не вдалося.
Як пам’ятають читачі, попри його ультиматум, Святіший Філарет, Патріарх УПЦ КП був запрошений на низку заходів у рамках відзначення ювілею Київської Русі, зокрема, і на урочисту Академію в Національному палаці «Україна», на виступ Президента Януковича. Більше того, у Промові Президента пролунали слова, що для держави всі церкви і релігійні організації є рівними. Тому і Блаженніший Святослав, Предстоятель УГКЦ, також був запрошений, попри всю нелюбов Патріарха Кіріла до українських католиків.
Відзначення Дня Незалежності України посилило позиції тих, хто виступає за справжню Незалежність і змусило тих, хто її відзначає лише формально, трохи прикусити язики.
Президент Янукович на святі знову виступив зі серією державницьких заяв, зокрема і підтвердив орієнтацію української влади на євроінтеграцію.
Таким чином, на кінець серпня передумови початку осіннього політичного сезону виглядали наступним чином:
Торговельна «війна» та інші форми переконань і тиску з боку Росії не досягли результату і налаштованість на підготовку української політико-державної еліти до листопадового саміту у Вільнюсі стала ще більшою та конкретнішою.
А ця конкретність мала би втілюватися у декілька кроків України, які вона, згідно з вимогами ЄС, має пройти у стислі терміни вересня-жовтня.

	Обережний В. Литвин та різкий О. Ляшко втілюють різні настрої нардепів

Депутатські настрої: що об’єднує, а що розділяє?

Законодавчими вимогами є декілька так званих єврозаконів, точніше, Законів України, які Верховна Рада України зі самого початку роботи нової сесії ВР повинна прийняти невідкладно і у темпі.
Настрої провладної більшості та опозиційної меншості парламенту тут більшою мірою збігаються, але частково і розходяться.
Опозиція у складі всіх трьох фракцій – «Батьківщини», «УДАРу» і «Свободи» – звісно, налаштована голосувати за єврозакони. Більша частина фракції Партії регіонів також, але дещо з іншої мотивації.
Частина з них є простими «бійцями» фракції і голосуватиме «за» тому, що так накаже «шеф» Янукович. Інша частина, пов’язана з великим бізнесом прямо чи опосередковано, голосуватиме, тому що й активи наших олігархів, і офшорні рахунки, і бізнес-інтереси та плани більшою мірою пов’язані якраз зі Заходом.
У той же час, у складі фракції Партії регіонів проявилася група нардепів, які більше орієнтовані на Росію і тому схильні не голосувати за євроінтеграційні закони, а виступають за входження до Митного союзу з Росією.
У зв’язку з цим називалися імена Нестора Шуфрича, що має давні відносини з Медведчуком, співавтора «мовного» закону Вадима Колесніченка, новообраного нардепа від Севастополя екс-росіянина Вадима Новинського, В. Богуслаєва.
Якщо Шуфрич, Колесніченко та Новинський апелюють до політичних мотивів, то колишній директор запорізького заводу-гіганту «Мотор-Січ» В. Богуслаєв посилається на суто техніко-економічні причини, підкреслюючи, що після вступу до ЄС Україні доведеться скасувати 20 тисяч технічних регламентів, що може заблокувати зовнішньоекономічну діяльність та торговельні відносини.
Фракція Компартії має традиційно антизахідні настрої, але є підстави думати, що у цьому політичному сезоні вони спробують грати і проти опозиції, і проти влади. Є підозра, що проти влади вони гратимуть, здебільшого, «на публіку», на свого традиційного виборця – звичайно, у тих межах, які при цьому дозволять їм продовжувати задовольняти свої інтереси і отримувати свої бонуси.
Позафракційні депутати були стурбовані тим, щоб якимось чином посилити свій вплив і перестати бути розрізненою «піхотою» в парламенті.
Ось з такими настроями підійшов депутатський корпус до відкриття чергової сесії Верховної Ради України.

«Вокальне відкриття» сесії – хор на балконі ВР

Відкриття сесії

На сесію депутати збиралися під дощем. Мітингової «облоги» приміщення Ради не було. Лише стояли поодинокі пікети з протестами проти запланованого прийняття закону про толерантність до сексменшин.
Традиційного на відкриття сесії нардепи збираються максимально повним складом. Але цього дня декількох десятків нардепів керівники фракцій не дорахувалися.
У залі зареєструвалося всього 385 народних депутатів. Про це і оголосив Голова Верховної ради України В. Рибак, відкриваючи сесію.
Він проінформував, що в церемонії урочистого відкриття третьої сесії Верховної Ради України сьомого скликання бере участь Президент України В. Янукович, присутні: Прем’єр-міністр України М. Азаров та члени уряду, керівники судової гілки влади, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим та голови обласних рад, а також – закордонні гості – керівники Моніторингової місії Європейського парламенту, колишній Президент Республіки Польща Олександр Кваснєвський та колишній президент Європейського парламенту Пет Кокс, глави дипломатичних представництв іноземних держав та інші офіційні особи.
Після кожного імені у залі звучали ввічливі оплески.
За добре знайомим ритуалом Голова ВР оголосив третю сесію Верховної Ради України сьомого скликання відкритою, зала, стоячи, вислухала гімн України. Руку до серця при цьому стовідсотково у повному складі приклала лише фракція ВО «Свободи». В Президії це зробив лише свободівець віце-спікер Руслан Кошулинський, який при цьому ще й співав. Спікер-регіонал В. Рибак та перший віце-спікер компартієць І. Калєтнік мовчки вислухали гімн, як і більшість нардепів. Регіонали та комуністи руки до серця не прикладали традиційно. Але що мене дивує, дивилась на них, не прикладаючи руку до серця, і чимала частина опозиційних депутатів «УДАРу» та ОО «Батьківщини». Очевидно, гімн України до серця їм не доходить, лишається у вухах.
Прослухавши гімн, В. Рибак запросив до вітального слова Президента України Віктора Януковича.
Перед цим керівництво Верховної Ради досягло домовленості з депутатами опозиційних фракцій, що вони не будуть шуміти, стукати ногами, кричати «Геть!» і «Ганьба!» чи ще щось подібне. Тільки за такої умови Президент погоджувався прийти до парламентської зали і виступити.
Мало значення і те, що саме скаже Глава держави, які месседжі пошле депутатам і суспільству, чи обмежиться тим, що озвучить написаний спічрайтерами ритуальний вітальний текст.

Офіційне відкриття сесії. Фракція «УДАРу» руку до серця не прикладає

Отож, зала з увагою почала слухати промову.
А ми з вами, шановні читачі, повинні проаналізувати, яку розмову започаткував Президент, якою була реакція на неї його соратників і противників, які головні месседжі ми з вами можемо виокремити і запам’ятати.
Звернувшись не тільки до присутніх, але й до усіх співвітчизників, Янукович почав з того, що висловив, на перший погляд, нереалістичне сподівання: «Розпочинається новий політичний сезон. І я маю надію, що друге півріччя 2013 року стане часом політичного порозуміння, взаємодії плідних та своєчасних рішень… Я впевнений, український парламент зможе об’єднати зусилля навколо проблем, без вирішення яких, без перебільшення, залежить доля України».
Такими двома стратегічними проблемами В. Янукович назвав «прийняття пакету законів, необхідних для подальшого просування в європейському напрямі… аби Україна змогла підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом і розширену угоду про зону вільної торгівлі з ЄС», а також – «реалізацію модернізаційної стратегії прискорення економічних та соціальних реформ».
Щодо пакету єврозаконів, то тут опозиція підтримує рух України до ЄС, отже і дії Президента Януковича. Отже, його сподівання на співпрацю в цьому напрямку є виправданими.

А ось щодо програми реформ Януковича-Азарова, то тут сподівання Президента на підтримку опозиції є, напевно, марними.
Усі їхні реформи опозиція іменує «так званими», нищівно критикує, і сподіватися, що перед президентськими виборами-2015 опозиція підтримуватиме економічну політику свого головного конкурента, було б, звичайно, наївно.
Янукович це ясно розуміє. Але політес вимагає висловлювати загальні заклики до єднання, і він це робить – без усілякої надії на відповідь опозиції.
У цій частині промови Президент виклав свою версію економічних здобутків Уряду. Так, він заявив, що, «передусім, ми суттєво знизили рівень інфляції. З спочатку року ціни зросли лише на 0,1 відсотка, а за минулий рік впали на 0,2. Протягом останніх трьох років зарплати зросли, в середньому, майже на 60 відсотків, а пенсії – більше, ніж на сорок.
Ми збільшили довіру до національної валюти та української банківської системи. З початку цього року гривневі депозити населення зросли на четверть, протягом останніх років ми маємо рекордні врожаї».
Далі Глава держави вказав на проблеми, які заважають Уряду: «продовження світової економічної кризи. Відповідний стан товарних ринків та надвисока ціна на імпортний газ, що ми маєво внаслідок контракту, укладеного в 2009 році. Перша проблема – це падіння промислового виробництва і відповідне зниження темпів зростання внутрішнього валового продукту…

Друга проблема, яка вимагає спільного вирішення, це незавершеність реформ у соціальній політиці. Попри складну ситуацію в економіці, за останні два роки нам вдалося збільшити середню зарплату в Україні майже на четверть. Ми розгортаємо фундаментальні реформи в соціальних і гуманітарних галузях».
Президент повідомив, що «Кабінет Міністрів України підготував програму активізації економіки, реалізація якої потребує спільної роботи з Верховною Радою, і я сподіваюсь на відповідну підтримку парламенту».
Він закликав парламент брати більш активну участь у розробці соціальних реформ, «адже їхня послідовність та успішність – це шлях до європейських соціальних стандартів, до нової якості життя громадян України».
Сформулювавши свої очікування від роботи Верховної Ради України та завдання для Уряду, назвавши низку законів та економічних документів (зокрема, і насамперед, Державний бюджет України на 2014 рік), які, на його переконання, потрібно до кінця року прийняти, Президент зробив залові мотивуючий комплімент: «Прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчилль казав, що політики дбають про майбутні вибори, а державні діячі – про майбутні покоління. Вважаю, що у цій залі працюють, передусім, державні діячі, яким достатньо мудрості і відповідальності.

У житті кожної держави, кожного народу, є моменти, коли політична еліта країни має забути про партійні кольори та згадати про кольори національного прапору, забути про партійні чвари і пам’ятати, що всі ми є громадянами України, частиною великого народу».
В. Янукович згадав дві, як він висловився, «вікопомні дати, що ми відзначали цього року і які ми будемо святкувати наступного» і зарахував до них 1025-річчя Хрещення Русі та 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Апелюючи до Кобзаря, Янукович спробував перекинути місток у сьогодення: «І я переконаний, що нам усім вистачить мудрості згуртуватися навколо ідей вільної та заможної України, які він сповідував. Впевнений, що прийняття пакету законів, необхідних для підписання Угоди про асоціацію, ухвалення законів щодо реформування економіки стане рішучим кроком не тільки на шляху України до Європи, але і на шляху побудови Європи в Україні».
Але красномовним прикладом того, що він та його команда, попри усі декларації щодо любові до України, прагне обминати ті криваві дати, які так не подобаються його електорату і які такі важливі для електорату національно-демократичних сил є простий факт – до вікопомних дат Янукович не зарахував 80-річчя Голодомору 1933 року. А ця дата, нагадую, стала головною і пронизала наскрізь усю роботу Світового Конгресу українців у Львові, вона є раною у пам’яті мільйонів українців і всередині країни, і у діаспорі.
Насамкінець Янукович сказав: «Як Президент України, я підтримую кожну ініціативу, спрямовану на налагодження політичного порозуміння і співпраці в станах Верховної Ради. Бажаю всім депутатам плідної роботи в ім’я і на користь української держави. Дякую за увагу», – і під оплески своєї фракції ПР зійшов з трибуни.
Можна собі уявити, скільки нардепів хотіли поставити Президентові питання, зокрема, і найгостріші, скільки їх напружилося і підняло руки, сигналізуючи спікерові про свої бажання.
Але хутенько, не давши опам’ятатися залові, головуючий В. Рибак ледь не скоромовкою проговорив: «Шановні народні депутати, давайте подякуємо Президентові України, уряду на чолі з Прем’єр-міністром, усім тим, хто брав участь у церемонії відкриття сесії. І через тридцять хвилин продовжимо роботу сесії, оголошую перерву».
Допоки нардепи «переварювали» цю новину, поки викрикували – «Почекайте! А питання?» – весь почет на чолі з Президентом організовано евакуювався зі зали у надра закулісся.

(Закінчення у наступному числі часопису)