Цього разу ми трошки порушимо усталену традицію публікації відомих творів –  головний твір нашого номера, містичний детектив, бачило лише журі цьогорічного Всеукраїнського конкурсу “Коронація слова” та редактори видавництва “Клуб сімейного дозвілля”. В друк він вийде тільки на початку наступного року – тож наші читачі мають ексклюзивний шанс прочитати роман першими. З міркувань дотримання авторських прав цей роман буде доступним лише у друкованому вигляді.
Автор роману Сергій Лобода замахнувся на серйозну філософську проблему – пошук істини в стародавніх легендах різних релігій.
І взявся за одну з найстрашніших легенд – про Ліліт. Ця легенда увійшла до багатьох священних книг різних релігій – її згадують в Корані, низці книг каббалістичної літератури, і навіть в «Епосі про Гільгамеша», одному з найстаріших літературних творів людства, в творах древніх шумерів. Однак у Старому Завіті це ім’я згадано тільки одного разу – та й то побіжно і не в найкращому сенсі.
Можна запитати – навіщо ж тоді щирому християнину цікавитися легендами інших релігій? На це можемо процитувати слова віце-ректора Українського Католицького Університету Мирослава Мариновича:

«Я не боюся того, що нібито моя правда може втратити привабливість, коли вона увійде у контакт з іншими правдами. Адже цим і перевіряється, наскільки моя правда є саме правдою. На основі цього принципу наш Інститут релігії і суспільства Українського католицького університету якраз і випускає посібники — наприклад, з богословських аспектів релігійної свободи і прав людини. В них представлено позиції католиків, православних, протестантів, юдеїв і мусульман. Від того, що я був упорядником цієї книжки, я не став меншим католиком. Але мені страшенно цікаво було пізнати думки інших. Бо істина — вона мінлива, має різні грані. І я можу визнати, що в позиції і православних, і протестантів є частка тієї істини, яку я намагаюся пізнати через свою католицьку перспективу.»
Останнім часом для світової масової літератури характерні спроби «ревізії» древніх релігійних легенд – візьмімо хоча б твори Дена Брауна. Рух в цей бік спостерігається навіть у лоні Церкви. Так, для прикладу, минулого року Папа Бенедикт XVI підтвердив чутки, котрі снували вже багато століть, і у своїй книзі визнав, що Ісус Христос народився раніше визнаної церквою дати.
Все це говорить про одне: пошуки істини – не така вже й легка, але дуже потрібна справа. Звісно, роман «Час Ліліт» зовсім не претендує на істину – однак змушує задуматися. І, до того ж, має справді цікавий сюжет.
Для контрасту ми додали невеличкий твір Наталки Доляк  - ще однієї “коронованої” авторки, відомої за новелою “Гастарбайтерки або Берлінський джайв”. В оповіданні з претензійною назвою “Трафарети затяжного андеграунду” все говорить про вибір. Точніше, Вибір. Деколи – свідомий, деколи – вимушений. Ну і – про пошуки свого місця в житті. Це оповідання – теж надано авторкою ексклюзивно для нашого часопису.
Для тих, кого стомлять філософсько-життєві роздуми – нарис нашої постійної авторки з Нью-Йорка Ліди Корсун про видатного діяча української  пісенної культури Олеся Харченка.
Цей літературний номер дуже незвичний. Тому не відмовляйте собі у задоволенні в цьому переконатися.
Цікавого Вам читання!

Марина Олійник,  Світлана Іванишин-Угрина