Під завершення літнього сезону вже тридцятий раз поспіль українці, що проживають в центральному районі славного вітряного міста Чикаго, в районі, якому офіційно присвоєно назву «Українське Село», збираються щорічно на майдані просторого парку Smith, щоб тут зустрітися з друзями, поспілкуватися, розповісти одне одному про своє життя, домашні справи, і під сонячним небом насолодитися теплими днями літа, котрі невдовзі поступляться золотій осені, що є, мабуть, найкращою порою року в Чикаго. Та й не тільки мешканці Українського Села сюди приходять. Приїжджають українці з усіх закутків міста, з близьких та далеких передмість. Злітаються всі, ніби бджоли на до вулика. А приводом для такого масштабного злету є небуденна подія – «УКРАЇНСЬКІ ДНІ»!

Після багатьох робочих днів у різних галузях нашої щоденної зайнятості людям хочеться на мить забути буденщину, глибше відчути себе українцями, уявити, ніби вони приїхали до рідного села чи міста України, де мають змогу зустрічатися зі своїми рідними, знайомими, порозмовляти рідною мовою, відчути домашнє тепло. Далеко за межами рідної Батьківщини кожен українець стає близьким, неначе братом. Такі відчуття на «Українських Днях» помножуються, бо це дні, впродовж яких постійно лунають українські пісні, музика, відбуваються виступи танцювальних груп малят та дорослих, які чарують присутніх народними танцями, відбуваються футбольні змагання, різні ігри, діточки їздять на конях тощо. Все це, взяте разом – «УКРАЇНСЬКІ ДНІ».
Численними відвідувачами Українських Днів є також неукраїнці. Одні приходять, щоб придивитися до українців, інші – по знайомству. Зрештою, це тішить організаторів «Українських Днів», адже метою є не тільки дати нагоду нашим людям провести два дні в «українській атмосфері», а також познайомити американців з нашою культурою – піснею, танцями, музикою. Та ще й з українською кухнею. Впродовж Українських Днів є нагода відпочити на свіжому повітрі, посмакувати українськими стравами – варениками, голубцями, дерунами, шашликами, ковбаскою, налисниками, запозиченими в американців піцою та іншими смаколиками. Є також нагода відвідати крамниці, що розташовані під шатрами, в яких можна придбати вишивані речі, літературу, художні картини, відеозаписи та багато інших мистецьких виробів.
«Українські Дні» – це Сорочинський ярмарок, на якому я ніколи не був і не знаю, чи роблю правильне порівняння. Тільки хочу сказати, що на Українських Днях є все, лише бракує українського пива.
«Українські Дні» – це масштабний захід. Тепер він відбувається впродовж двох днів і щодня приваблює понад п’ять тисяч відвідувачів, особливо, вечірніми годинами. Як було загадано на початку, цього року – він – ювілейний, тридцятий за порядком.
На початку фестиваль був не таким, як сьогодні. Відбувався скромно, на дійство приходило ледве кількасот людей. Та й відбувався лише один день – в неділю. Назву мав – «Фестин». Його організатором завжди був УККА і щорічно створювався окремий робочий комітет, завданням якого було підготувати розважальну програму і забезпечити проведення фестину. Здебільшого, люди працювали добровільно, виконуючи різні обов’язки впродовж всього дня. Запрошували оплачуваного поліцейського, завданням якого було бути присутнім на площі й хвалити українську кухню. На перших фестинах виконавцями у розважальній частині були місцеві самодіяльні танцювальні гуртки й хори. Згодом, для урізноманітнення, запрошували солістів з інших міст Америки, яким оплачувалася подорож.
Наприкінці 80-х років минулого сторіччя Фестин набув великої популярності і став багатолюдною, літньою, українською, розважальною імпрезою. Його почали відвідувати тисячі людей. У зв’язку з цим було ухвалено рішення збільшити його до двох днів і за моєю пропозицією запроваджено нову назву – «Українські Дні». Сталося це тоді, коли головою ділового комітету був мій добрий друг, уже покійний – Микола Яременко. Я тоді займався рекламою та складанням розважальної програми. На той час Фестин, як і згодом «Українські Дні», відбувався завжди протягом другого тижня вересня.
Для організаторів «Українських Днів» завжди найбільшою тривогою було питання про те, якою буде погода на день запланованого дійства. За 30 років бувало всілякого. Пригадую випадок, коли дощі повністю зірвали проведення свята. Жменька людей, що не встигли покинути парк, добре змокла. Люди ходили по полю в болоті, а жінки пізніше розповідали, що взуття було знищено – мусили його викинути. Що вже казати про втрати продавців харчів.
Майже щороку я писав про «Українські Дні» в пресі. Переглядаю один зі своїх дописів до газети «Свобода» від 8 жовтня 1999 року про фестиваль, який відбувся 11 та 12 вересня того року. Допис закінчувався фразою: «Все почалося чудово, а закінчилося дощем» (в неділю). Були сподівання, що того року «Українські Дні» стануть одними з найкращих. У розважальній програмі були заплановані виступи: скрипаля з України – Василя Попадюка та солістки – Лесі Грабової. Іншими учасниками були ансамбль «Джерело» під керівництвом І. Хитрого зі солоспівом Василя Матвієва. Музичний гурт з України «Галичани» – керівник Леся Коник та різні місцеві танцювальні колективи. Тоді не всі могли виступити в неділю, а ті, що виступали – солісти і скрипаль – виконували свої номери під парасолею, яку тримала над їхніми головами ведуча Марійка Чичула. Дивилися концерт лише ті, що могли поміститися під великим шатром, а інші – покинули парк і поїхали додому. Майже не сходив зі сцени сопілкар Василь Петрованчук, котрий розважав і потішав схованих під шатром глядачів грою на сопілці.
Починаючи з 2002 року, відділ УККА, який раніше влаштовував відзначення річниці проголошення української державної Незалежності 24 серпня 1991 року окремою імпрезою, ухвалив рішення святкувати цю подію в рамках «Українських Днів». Дату «Українських Днів» перенесли на серпень; того року вперше і все відбулося 24 та 25 серпня. Ця традиція продовжується по сьогоднішній день. Час на відзначення річниці призначено на 1:30 по обіді і триває до двох годин. Під час святкової програми, крім українських доповідачів, виступають з вітальними заявами представники різних рівнів американського уряду, зачитуються прокламації від мера міста та губернатора штату Іллінойс.
У минулому з визначних українських доповідачів виступав на святі Міністр внутрішніх справ України при уряді В. Ющенка – Юрій Луценко. Два роки тому – автор роману «Чорний ворон» – Василь Шкляр та багато визначних особистостей.
У книжечці-програмці «Українських Днів» від 2002 року писав тодішній голова відділу УККА Орест Бараник так: «Цьогорічні «Українські Дні» – особливі, бо рівночасно урочисто відзначаємо одинадцяту річницю проголошення САМОСТІЙНОСТІ УКРАЇНИ і відновлення її ДЕЖАВНОСТІ, що сталося 24 серпня 1991 року. Наша радість волі, на жаль, оповита журбою, з огляду на політику чинного уряду нашої української держави, що збуджує в нас почуття тривоги про подальшу долю нашої далекої, а так близької серцю Батьківщини».
Сьогодні можемо повторити те саме, кажучи, що тривога не зникла, бо становище не змінилося, а може й погіршилося. І сьогодні на чолі українського уряду перебувають особи, які донедавна заперечували сталінський геноцид українського народу, знущаються над українською мовою з метою витіснення її з ужитку, переписують на свій лад нашу історію, витісняючи з неї згадки про наші державницькі змагання і, врешті, не дбають про духовний та економічний добробут українського народу.
Організаторами «Українських Днів», як я вже зазначав, від самих початків завжди був відділ УККА в Іллінойсі, чинним головою якого зараз є вже третій рік поспіль д-р Олесь Стрільчук. Він відкрив святкову програму цьогорічних «Українських Днів», відзначаючи, що вони ювілейні – тридцяті за порядком. Дійство почалося внесенням національних прапорів – американського та українського – ветеранами під командою полковника Читербока, а національні гімни виконав духовий оркестр під керівництвом Богдана Скавінського. Перед трибуною в своїх одностроях стояли представники відділів молодіжних організацій зі своїми прапорами та громадських організацій ОЖ ОЧСУ і ООЧСУ. На трибуні займала місця президія, члени якої репрезентували українські чиказькі громадські організації, численне духовенство наших церков, також були присутні представники різних рівнів уряду міста Чикаго та штату Іллінойс.
Святкове дійство на відзначення 22-ї річниці відновлення (проголошення) державної Незалежності України почалося з молитви, яку провів протопресвітер Української Православної Церкви св. Андрія КП – о. Полярний, пані Марія Коркач-Грочко відрекомендувала присутнім членів президії, які представляли українські громадські організації, а д-р Юліан Куляс – американських гостей, запрошуючи їх до вітального слова. Виступив також Генеральний консул України в Чикаго – пан Андрій Праведник.
На цьогорічних «Українських Днях» і на святкування 22-ї річниці державної Незалежності України був особливий гість з України, якого представила присутнім д-р Марта Фаріон, а ним був наш непереможний чемпіон зі стрибків з жердиною – Сергій Бубка, володар світових та олімпійських рекордів, депутат Верховної Ради теперішнього скликання.
Представляючи шанованого гостя, пані Фаріон поінформувала присутніх, що наш славетний спортсмен походить з роду Івана Огієнка – автора українського правопису української мови в 20-х роках минулого сторіччя, а згодом – Митрополита Української Православної Церкви в Канаді. Представлення чемпіона Сергія Бубки присутні зустріли гучними оплесками. Гість промовляв до присутніх чистою українською мовою (було б добре, щоб його колеги у ВР говорили українською). Він був радий бачити багато молоді, котру закликав займатися фізкультурою, щоб молоді люди розвивали здорове тіло, в якому плекали здоровий дух.
Він заявив, що сьогодні український народ від часу його державної незалежності пишається сотнею спортсменів світової слави, які приносять Україні честь.
На згадку відвідин української громади в Чикаго шанованому гостеві пані Фаріон передала від УККА вишивану сорочку. Було б мило почути, що одного разу наш славний атлет одягнув цю сорочку і прийшов у ній до Верховної Ради України. Пригадаймо, що п. Бубка є Президентом Національного олімпійського комітету і кандидатом на посаду Президента МОКу. Ми від щирого серця бажаємо нашому співвітчизникові здобути в цих змаганнях перемогу!
На цьогорічних урочистостях святкове слово англійською мовою виголосила пластунка Меланія Семенюк, а українською – сумівець Марко Крутяк. Молоді промовці влучно підхопили ті речі, якими ми повинні займатися на місцях нашого поселення, щоб розвиватися тут, бути активними членами української спільноти, мати особисті здобутки та допомагати нашій Батьківщині, підтримуючи з нею зв’язок.
На завершення дійства о. архімандрит Іван Кротець з парафії Української Греко-Католицької Церкви св. Володимира та Ольги провів молитву й побажав всім приємного і веселого дня.
Веселим він і був, бо решта дня були заповнені номерами розважальної програми.
Ведучими в цій частині «Українських Днів» були: Світлана Іванишин-Угрина, редактор газети «Час і Події», та Мар’ян Шкред – викладач історії України в суботній школі українознавства. Нелегкою була праця ведучих. Виконавців розважальної програми було дуже багато. Треба було щось про них розповісти і в гарному «упакуванні» представити присутнім. На щастя – дощу не було. Був сонячний день, тільки... надто спекотний. Температура сягала 89 градусів за Фаренгейтом.
Гарно, що багато представників американського уряду приходять на Українські Дні. Не подаючи ширшої аргументації, скажу, що може було б корисно, якби один чи двоє з американських гостей виступали зі словом, а інших – тільки представити глядачам, сказати дещо про них, привітати їх оплесками. Це заощадило б багато часу як в дощову, так і спекотну погоду. Такі зауваження я також чув від інших і тому згадую їх тут.