Приїхали наші родичі в Америку. На постійне проживання. Виграли в американську лотерею Green Card.

Одразу ввімкнулася пам’ять про наш власний приїзд, про жахливу втрату нервів через брак допомоги збоку, незнання мови, напруження від здобування освіти, комплекси у засвоєнні системи проживання, проплат, спілкування... А ще – слова землячки, франківчанки, яка відмовила у допомозі, мовляв, сама мусиш набити всі ґулі на чолі, які колись і ми набили... дякую! Вік пам’ятатиму!

Не хочу, щоби мої родичі з розбитим фейсом ходили, тому необхідну допомогу вони отримають – це точно! Сподіваюся, колись самі іншим допоможуть: добро теж бумерангом, трапляється, летить...
Розгубленість неофітів зрозуміла: світ Америки різниться навіть від європейського, в якому українці встигли побувати, почути, пожити. А українським буттям сьогодні взагалі не доводиться хвалитися: яма несвободи, страху, в’язке занурення в обмежену рутинну систему координат вражає навіть мене, ту, яка їздить в Україну щороку і живе українським дуже тісно. Спілкування з вітчизняними журналістами, театральними діячами, викладацьким, вчительським, лікарським контингентом дає право на невтішний результат спільного аналізу всіх течій ріки життя в Україні, які стрімко летять у глибоку прірву! Залишаю точний економічний та політичний аналіз фахівцям; самій доводиться насолоджуватися тільки людьми від культури та мистецтва, туризму та поодинокими діогенами, що вміють не втратити здоровий глузд у дикій ситуації і залишатися дитинно чистими і спокійними у своєму маленькому світі.
Розумію, яка навала інформації різного плану входить у свідомість новоприбулих, тому радію, коли можемо допомогти на перших порах з житлом, роботою, школою, магазинами, культурними і фінансовими установами. Українська Околиця відкрилася перед нашими рідними чотирма прекрасними храмами, Культурним Осередком, єдиною українською фінансовою Кредитною Спілкою «Самопоміч», магазинами, де звучить рідна мова і працюють, здебільшого, українки. Так і почалося ознайомлення з реаліями українського Чикаго.
Насамперед, дорога пролягла через Кредитівку. Як при вході, так і у бесіді, наші родичі відчули (пізніше ділилися!) приємне ставлення до себе, доброзичливе співчуття в усіх очікуваних проблемах. Маленька екскурсія показала, де і як обслуговують касири, де повинен залишатися до виклику клієнт, чим займається бухгалтерія, як без проблем можна вирішити нотаріальні питання, для чого існують скриньки схову у спеціальному залі, як (з часом!) можна оформити кредитні картки, купити автівку, житло і т. д. Місце відпочинку та оголошень про культурні події в громаді, ціла низка фотографій хворих дітей з України, які потребують нашої фінансової допомоги, ксерокс для клієнтів – все вразило нашу родину.

Вони почувалися ніяково після зверхнього ставлення в офіційних установах на Батьківщині, хамського – в магазинах, рекетирського – на дорогах.
Недільна Служба Божа у храмі святих Володимира і Ольги була прекрасною, незважаючи на невелику кількість вірян (відпустки, поїздки в Україну – літо!). Золото свічок, відблиск їхній на різьбленому іконостасі, квіти, чудове звучання хору приголомшило наших рідних величчю простоти і справжності! А далі – традиційна кава і солодке в церковній залі, коли за столом зібралися знайомі і друзі, коли відчулася цікавість до способів виживання ВДОМА, бо ж треба розуміти – вся людська природа там працює на знаходження таких, звідти і тренованість, адаптованість до проблем.
Недільна спека кликала в охолоджені приміщення, до водного простору, тому логічним було покататися приозерною автострадою, обсервувати і фотографувати неповторні міські та навколишні краєвиди, помилуватися чистою і задерикуватою мічиганською хвилею, білизною сотень яхт та яскравих водних мотоциклів, подивуватися авіарекламному полотнищу у височині, відзначити спортивну активність населення нашого міста.
Так, чекає на всіх новоприбулих туга за домом і рідними, велика і важка праця, поступове облаштування, проте вони отримають навзаєм свободу, вибір, можливості безхабарного професійного росту, розкриття широких душевних обріїв.
Бажаємо усім співвітчизникам на всіх широтах світу пізнати його і привнести своє національне у загальну скарбницю Добра та Любові.

Фото автора