На хмарині сидів Ангел і славив Бога. Він грав на арфі та співав:

Бог є любов,

Піклується про тебе,

Дарує знов

Тобі Він сонце й небо...

Повз хмаринку пролітав теплий весняний Вітерець. Він дуже поспішав, тому не міг дослухати пісню до кінця, але перші два слова дуже запали йому в серце. "Бідні, бідні люди! Вони завжди сумні, змучені й заклопотані. Мабуть вони не знають, що є Господь, Який щодня дбає про них. Обов'язково слід сказати людям, що Бог є," - подумав Вітер.

Того дня, пролітаючи вулицями міста, він кожному перехожому шепотів на вухо цю добру звістку.

- Бог є!

- Ну то й що? Яка різниця? - стомлено відмахнулася пані, яка дуже поспішала.

- Як "то й що?"! Адже Він любить вас і піклується!.. - не вгавав Вітер, але жіночка його вже не чула.

- Бог є! - промовив легкокрилий благовісник до молодика з цигаркою на автобусній зупинці.

- Відчепись! - і парубчина вилаявся, сідаючи в автобус.

Вулицею йшов зажурений чоловік, який болісно роздумував про щось.

- Бог є! - спробував потішити його Вітер.

- Нема, нема твого Бога! Де Він був, коли гинула моя родина? Чому на світі стільки зла? Геть!

Засмучений Вітер сів на лавці в парку та заплакав:

- Господи, чому все так виходить? Я ж хотів утішити людей, а вони навіть слухати про Тебе не хочуть! Що мені робити?

І, ніби у відповідь, долинула до нього пісня Ангела, що сидів на хмарині:

Бог наш Отець,

І в найтемнішій ночі

До всіх сердець

Постукати Він хоче.

Вітер хутенько витер сльози й подумав: "Спробую ще раз!"

- Бог є! - прошепотів сивій бабусі, що сиділа поряд.

- Я знаю, - всміхнулася старенька, - Він завжди піклується про мене.

- Бог є! - промовив Вітер до школярки, яка стрибала в "класи".

- Ага, це ж Він допоміг мені написати диктант на "відмінно"! - похвалилася мала.

- Бог є! - сказав літун до сумноокого задуманого пана, що йшов парком.

- Дякую, тепер я знаю, де шукати підтримки. Істинно, Бог може й найглибше горе перетворити на радість.

Натхнений успіхом, Вітерець полетів благовістити далі: "Господи, який я щасливий, коли люди усміхаються!"

Наступного ранку він знову пролітав повз хмарину, на якій сидів Ангел і славив Бога:

"Христос воскрес!" -

Лунає всюди!

Творця чудес

Прославте, люди!

- Овва! Сьогодні Великдень! - зрадів Вітер. - Яку чудову новину я можу повідомити кожному серцю!

І він полетів, наспівуючи й собі:

Христос воскрес!

Радіймо нині!

Хай до Небес

Хваління лине!

Великоднє

Сонце сяє у ясній блакиті,

Теплим променем цілує світ увесь.

І серця для радості відкриті:

Знайте, люди, що Христос Воскрес!

Горобці цвірінькають надворі -

То вони співають Богу честь!

Позабудьте сумніви і горе,

Бо Христос Воістину Воскрес!

***

Привіт, горобчику! Ти знаєш -

Христос воскрес?!

Ця звістка райдужно лунає

Аж до небес!

Привіт, кульбабко! Знаєш ти -

Смерть переміг Ісус?!

Немає влади в темноти,

Я Богові молюсь!

О сонечку, привіт, привіт!

Зі мною порадій!

Любов'ю викупив наш світ

Господь, Спаситель мій!

Співають небо і земля,

Луна хвала над світом,

Бо кожне серце промовля:

Воскрес наш Викупитель!

***

Сонце зійшло і морок щез,

Ранок у чистих росах...

"Нині, сьогодні Христос воскрес!" -

Лине хвала стоголоса.

Господа славить квітом рясним

Жовта мала кульбабка

І соловейко співом ясним,

І у ставочку жабка.

Радо співаймо серцем усім:

Бог наш дарує спасіння,

В небі для нас приготовано дім!..

Славмо Христа воскресіння!

Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої нема.

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

Змалювала дрібно квіти,

Вісім хрестиків малих,

І дрібнюсінько ялинку

Й поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала, -

Зіпсувала п"ять яєць, -

Та як шосте закінчила,

Тато мовив: „Молодець!"

Я ту писанку для себе,

Для зразочка залишу,

А для мами і тата

Дві ще кращі напишу.

Тішиться маленька паска,

Тішуся і я, -

Що несу її святити,

Що вона моя.

Завела нас веснянка у коло,

Красне сонце веде всіх за руки.

І квітки, наче струни, навколо

Таємничі розхлюпують звуки.

І земля - ніби писанка світла -

Кольорова, весела сьогодні.

В церкві люди - святкові й привітні.

Воскресаєм у дні Великодні.

Що за день чудовий воскресіння,

Сповнений любові і надій?

За чиїмось мудрим повелінням

Світ довкола враз помолодів.

Прямо в хату ллється сонця повінь,

Вже давно такої не було.

А душа стає моя раптово,

Наче біле лебедя крило.

Хоче в небо визволення ради

Із пітьми, що застує мені...

Воскресіння - то велика радість,

Благодать Господня навесні.

Писанки

В.Таран

В хаті на осонні

Сяду на ослоні.

Сяду я скраєчку -

Розпишу яєчко.

Нумо, пензлик, потанцюй,

Гарно писанку малюй.

Буде небо і земля,

І ставочок, і поля.

Сильний і міцний дубок,

А на ньому - яструбок.

Буде в мене писанка

Про Вкраїну пісенька.

Свято Пасхи недалечко,

Люди звичай бережуть,-

Розмальовують яєчка,

Пишні пасочки печуть.

Святкування йде віками,-

Це такі чудові дні:

В гості йти, під рушниками

Страви нести запашні.

Доброзичливо, з любов"ю

Мати щирі почуття,

Людям зичити здоров"я

І щасливого життя.

Святість-це чарівне слово,

Тільки треба так зуміть,

Щоб життя своє святково

У труді й добрі прожить.

Ввечері матуся нас чарує -

Писанки на виставку малює.

Віск черпає

Писачком із блюдця,

Її очі лагідно сміються.

Її очі

Світяться у ласці.

Квітоньки на писанці

Зірчасті,

А на другій -

Півники та бджоли,

Ми таких не бачили ніколи.

А на третій

Олені і сарни,

На четвертій -

Рушничок прегарний...

Дивиться

І тішиться матуся:

Я у неї малювати вчуся.

Що за дивнії яєчка

Наша курочка знесла!

Намальоване гніздечко

Ще й пташиночка мала,

Навкруги - барвисті квіти,

Жовті, сині гілочки....

Чи здогадуєтесь, діти,

Що це? Певно - писанки!

Їх не курочка знесла,

Їх матуся принесла,

Ми гуртом розмалювали

Для святкового стола:

Сяють наші писанки, -

Як весняні квіточки!

Радісний надходить день,

Дзвонять дзвони: дзень - дзелень,

Понад міста, понад села

Лине вісточка весела.

Ясне сонце над селом,

Наче писанка, зійшло -

Вибігайте з хати, діти!

Як сьогодні не радіти?

Вийдем-вийдем на горбок,

Заспіваєм гагілок,

Що весна вже воскресла,

Нам Великдень принесла.

Стали діти у кільце.

В кожного в руках яйце.

Марті випало на славу

Розпочати цю забаву,

Дуже милу, престару

Великодню гру.

Ходить дівчина кільцем

І постукує яйцем...

Що не стукне - трісь і трісь, -

Яйця тріскають чиїсь...

Мартине - ціле, тверде, -

Марта рада далі йде...

Стук-стук-стук...

І раптом - хрусь!

Гру продовжує Петрусь.

Стукнув всього

Разів три

І так само вийшов з гри.

За Петром пішов Максим,

Декілька дівчат за ним...

В Олі писанка ціла,

Оля в грі перемогла!

А тепер, відомо всім,

Всі за стіл до Олі в дім

Їсти яйця, все що є...

Просить цей, що виграє.