Уже восьмий рік поспіль Українська Громадська Організація (УГО) «Помаранчева Хвиля» (ПХ) організовує Свято Героїв у Чикаго. Цього року дійство відбулося 9 червня. Відрізнялося воно від попередніх тим, що мало загальногромадський характер, бо відбувалося за співпраці громадських організацій – Іллінойського відділу УККА, Чиказького осередку Всеукраїнського Об’єднання «Свобода» та парафії катедрального Собору св. отця Миколая, як про це інформувала реклама.

Цьогорічне Свято Героїв відрізнялося від попередніх ще й тим, що складалося з двох частин – урочистої ходи та концертної частини в школі св. отця Миколая. Саме урочиста хода проводилася вперше. В ній були презентовані військові формації українського вояцтва різних історичних періодів. На конях їхали славні козаки, маршував загін Української Повстанської Армії в уніформі повстанців та озброєний крісами на плечах із національними прапорами, і, врешті, українсько-американські ветерани з американським національним прапором. У врочистій ході брав участь оркестр та співоча група, молодіжні організації СУМ-у та Пласту, різні громадські організації зі своїми організаційними прапорами, та багато людей, які з радістю долучалися до урочистої ходи. В ході брало участь духовенство – отці, які будуть названі пізніше та о. Микола Бурядник із парафії св. Йосифа, що розташована поза містом Чикаго. Ходу супроводжували поліцейські авто, які зупиняли вуличний рух на головних вулицях, щоб гарантувати безпеку учасникам ходи. (Порівняйте поведінку американської поліції і української міліції під час демонстрації «Вставай, Україно»).
Урочиста хода почалася від собору св. Володимира й Ольги. Пройшла вулицею Оклей, перетяла Чикаго Авеню, вулицю Райс і зупинилася перед катедральним собором св. отця Миколая. Тут о. Михайло Мельник провів молитву, в якій згадував загально українських героїв. Відтак, хода продовжувалася на відстані чотирьох кварталів, аж до катедрального собору Української Православної церкви св. князя Володимира, по дорозі учасники ходи співали пісні під звуки оркестру, вплітаючи поміж піснями скандування патріотичних гасел. Хода зупинилася перед катедральним собором св. князя Володимира. Тут учасників ходи зустрів о. настоятель Іван Лимар, який звернувся до присутніх із патріотичним словом про героїв, після якого хор заспівав «Христос Воскрес». Після цієї зупинки святковий похід вулицею Левіт повернувся назад і дійшов до аудиторії школи св. отця Миколая, по дорозі знову лунали пісні і виголошувалися патріотичні гасла. Хода проходила в районі міста, що має назву «Українське село». В цьому районі мешкають українці, тут розміщені різні українські підприємства, три українські церкви і Дім молитви. Було б корисним, якщо б організатори святкового заходу підказали церквам підняти американський та український прапори, щоб того дня надати околиці святкової атмосфери.
Дійшовши до школи св. отця Миколая, де проходила святкова частина, перед вхідними дверима учасників врочистої ходи зустріли представники українсько-американських ветеранів та парох катедрального собору св. отця Миколая – ректор о. Богдан Налисник, який звернувся з коротким словом до присутніх. Після цього член Ради УГО «Помаранчева Хвиля», виступаючи в ранзі старшини УПА – Юрій Сорока – привітав учасників ходи і запросив усіх заходити до зали і взяти участь у другій частині свята – святковому концерті. А між тим, у шкільній аудиторії вже зібралось кілька десятків людей.
Святковий концерт започаткував вступним словом д-р Юрій Мельник і був його ведучим. Дійство почалося презентацією національних прапорів – американського і українського, що здійснили українсько-американські ветерани, і виконанням національних гімнів. Відтак, був переданий привіт Героям України, який виконав грою на трубі молодий юнак, пластун-учасник Адріян Петриків. Після цього ведучий д-р Мельник, підкресливши, що ми зібралися відзначати наших героїв, попросив присутніх вшанувати хвилиною мовчання колишнього голову УГО ПХ Ярослава Загайського, який точно рік тому, готуючись тоді до відкриття Свята Героїв, буквально кілька хвилин перед тим помер від серцевого нападу – інфаркту.
Офіційне відкриття свята започаткував чинний голова УГО ПХ Андрій Петриків, який подякував людям за присутність, а організаторам – за вкладену працю у підготовку та проведення свята. Він, зокрема, подякував нашим спонсорам за щедру підтримку, а, зокрема, Українській-Американській Кредитній Спілці – «Самопоміч», Фундації «Спадщина», MB Financial банку та працівникам Українського незалежного радіо.
Відтак, був запрошений до слова консул України в Чикаго Андрій Праведник. Він сказав, що Свято Героїв – це ланцюг перемог українського народу, і побажав усім благополуччя. Після нього було надане слово голові Іллінойського відділу УККА – д-ру Олесеві Стрільчуку, який відзначив, що УККА завжди підтримував ідею святкування Свята Героїв, бо це означало вшановувати тих, що віддали своє життя за кращу долю свого народу. Від чиказького осередку ВО «Свобода» виступила Наталія Ярова. Вона сказала, що українську історію творили великі люди, а ми – їхні нащадки. Тому ми не сміємо бути байдужими; мусимо бути активними і продовжувати змагатися за краще майбутнє нашого народу.

 Після коротких виступів представників громадських організацій був запрошений до виступу Сумівський хор осередку імені Миколи Павлушкова, який працює під керівництвом сумівця Володимира Поповича. Хор виконав бадьору пісню «Не забудем», муз. В. Поповича, «Не спи, моя рідна земля», муз. Фоменка, соло – Адріана Попович, і на кінець – монтаж стрілецьких та повстанських пісень в аранжуванні В. Поповича. Як можна було сподіватися, присутні нагородили спів хору бурхливими оплесками, даючи йому відчути, що вважають його за найкращий у Чикаго.

Наступним номером програми був виступ співака і композитора Віктора Морозова, який є не менш улюбленим виконавцем української пісні, зокрема, для емігрантів нової хвилі. Адже цей співак був натхненником для львівської молоді й інших, які в серцях приховували бунт проти радянської окупаційної влади до часу проголошення Незалежності України, і який скрито могли виявляти тоді тільки піснею, товариськими зустрічами, плекаючи надію, що колись прийде кінець гнилій радянщині. Згадуваний раніше Ярослав Загайський був близьким приятелем Віктора, тому співак присвятив свій виступ річниці відходу Ярослава у вічність. Він виконав кілька повстанських та легкого жанру пісень, а на закінчення – пісню «Файдулі». Він вже раніше виконував цю пісню на Святі Героїв в Чикаго. Повоєнна еміграція і тоді, і тепер сприймала пісню негативно, бо в ній – вульгарні вислови та нецензурні слова. Думка і колись, і тепер переважала, що така пісня, яку співають «Львівські батяри», не підходить для Свята Героїв. На захист співака треба відзначити, що частина присутніх, невелика, рясно аплодувала співакові під час її виконання, а навіть підспівувала з ним…
Перед виступом головного промовця була надана можність виступити підпільній зв’язковій кінця 40-х років – Марії Вастків, єдиній, що проживає в Чикаго, яка брала активну участь на рідних землях у рамках партизанської війни проти поновної окупації більшовиками Західних земель України. Вона прочитала вірш про повстанців.
Головним промовцем був д-р Аскольд Лозинський, який вже в друге виступає в Чикаго на Святі Героїв. Цього разу свій виступ доповідач розпочав розповіддю про ґенезу свята, а, відтак, говорив про деяких героїв. З його глибоко-аналітичної доповіді слід підкреслити те, що багато визначних постатей українського народу згинуло від рук наших ворогів, які не тільки не були покарані, але були возвеличені тими, хто їх підставляв на такі ганебні акти під надуманим підтекстом помсти. Тому нам треба це розуміти і вміти аргументувати нашу позицію стосовно несправедливих нам закидів, використовуючи історичні факти, говорив доповідач. Доповіді п. Лозинського люди довго аплодували, вставши з місць.
Свято мало чудове завершення. Його довершила Анна Лукач, виголошуючи глибокозмістовний короткий вірш, який закінчувався словами: «Україна житиме вічно, Україна ніколи не вмре». Після цього присутні встали і проспівали наш національний гімн.
Беручи до уваги, що в Чикаго проживає так багато українців, зокрема, людей нової хвилі, то хотілося б, щоб участь у святі була більш активною і численною. Я не помічав у залі тих, котрі недавно зустрічалися з «наказним» адміністратором Києва Олександром Поповим, маючи з ним теплу зустріч, а тим самим даючи привід чинному Президентові Януковичу стверджувати, що українська діаспора в Америці вітає його обранців і підтримує тісні зв’язки з його владою. Також молодь, яка вітала О. Попова хлібом і сіллю, могла прийти і привітати Віктора Морозова – правдивого українського патріота.
Українські громадські організації, які цього року вперше спільно організували Свято Героїв, повинні були більше попрацювати, щоб присутність на святі була численнішою. Настав час для активізації громади, ініціативного єднання на базі поступок; прийшов час проповідувати і втілювати співпрацю. Час лікувати поширену між нами хворобу, яка має назву «моя хата скраю».
Хтось може скаже, що не слід писати про такі речі у звіті про Свято героїв. Але також може хтось сказати, що не можна промовчувати таку дійсність.