День сьогодні такий незвичайний!

Сонце встало, умите в росі.
І лунає дзвоник закличний,
Щоб зібрались на свято усі.

Час летить і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, але всім неодмінно світитиме далеким вогником, сповитим солодким, стискаючим серце, спогадом про дитинство і юність. Юність захоплює дружбою, мріями, сподіваннями, першим коханням, але все коли-небудь закінчується. Закінчується і шкільна юність, а цей суботній день – 1 червня 2013 року – проводить межу між дитинством і самостійним життям.
І знову сонячного літнього дня школа Українознавства при катедральному соборі святого князя Володимира проводжає у широкий світ своїх випускників – десятикласників. Усе пройшло, проминуло 10 чудових шкільних років. Шкільне життя, як дерево, з якого кожної осені осипається листя. Так і наші випускники, які кожного року, мов ті птахи, відлітають із нашої школи у доросле життя.

Дзвенить сріблясто в тиші урочистій
Дзвінок дитинства, юності пора
І сяє в небі сонце променисте,
А навкруги – весела дітвора.

Свято останнього дзвоника, вже за усталеною традицією, було відкрито спільною молитвою всіх присутніх у залі під проводом отця Івана Лимара. І ось під мелодію пісні «Більше ми не повернемось у 10 клас» до святково прикрашеної зали, з легким щемом у серці, з піднятими головами, увійшли випускники услід за класним керівником – Вікторією Мельничук. Традиційно право відкриття урочистостей та привітання надали найшанованішій людині, котра добре знала випускників, до думки якої вони завжди прислухалися – директорові школи Українознавства – добродійці Лілії Лимар. Лунає гімн України, вносять прапор України – свято розпочалося!
Щасливі і схвильовані випускники школи Українознавства приймають перші вітання і напутні слова від отця Івана Лимара: «Любі наші випускники! Ви прощаєтесь із початковою школою і робите наступний крок до ще дорослішого життя. Бажаю кожному з вас впевнено йти життєвою дорогою і завжди досягати поставленої мети. Не забувайте своїх перших старших друзів-наставників – учителів, які віддали вам частинку свого серця. Нехай вам і надалі щастить на добрих учителів, гарних друзів. Нехай вас Господь благословляє на світлу путь, на добрії діла!»
Матерям завжди важко відривати свою дитину від себе, тремтить голос від переживання, але напутнє слово несе найбільше благословення:

Благословляємо вас, діти, в добрий час,
Хай щастя і достаток будуть у вас.
Прийміть хліб і сіль на рушнику від нас,
Сміливо по землі ідіть стежками!

Батьки дарують випускникам хліб на вишитому рушникові і танцюють зі своїми дітьми вальс. Звучить «Пісня про рушник». І знову прощання, знову щирі слова вдячності лунають із вуст випускників, присвячені всім учителям:

Сьогодні день останній, день прощання,
Тож, пробачте нас за наші ці бажання,
І квіти, що тримаємо в руці,
Прийміть від нас від щирої душі.
Дякуємо, любі вчителі!

Випускники дарують учителям квіти. А ще, за гарною традицією дарувати щось на згадку про себе, випускники подарували мікрофони для школи Українознавства.
Ось уже перед сценою стоять наймолодші – дошкільнята, які прощалися з дитячим садком, та першокласники, які не дали сумувати. Вони ніжними голосочками привітали випускників та пригостили їх кашею:

Щоб на стежку нову сісти,
Треба пуд солі з’їсти.
А до солі – горщик каші,
Любі випускники наші.
Кашу ми вам наварили,
Посолили, поперчили.
Хочемо, щоб скуштували
І нашу кашу пам’ятали.

Також про наших любих випускників не забула і Кредитна Спілка «Самопоміч». За традицією, на закінчення школи випускники школи Українознавства отримали грошові сертифікати від щедрої Кредитівки «Самопоміч», яка також подарувала щедрий дарунок і для потреб школи.
На прощання директор Лілія Лимар вручила випускникам свідоцтва «Про успішне закінчення школи Українознавства», а також нагородила учнів грамотами про успішність і подарувала всім дітям футболки з емблемою церкви святого князя Володимира (у придбанні яких сприяла Кредитна Спілка «Самопоміч»).
Невже свято закінчується? Непомітно спливли роки навчання у рідній школі. Право подати останній дзвоник надали випускнику Богданові Данилюку і першокласниці Юлії Салгаловій.

Ну, от і все, лінійка урочиста
Скінчиться зараз, і останній раз
Дзвінкова пісня, радісна і чиста,
До глибини душі стривожить вас.

Пролунав востаннє шкільний дзвоник, свято закінчилось. У добру і щасливу путь, любі випускники 2013 року! Вітайте нове життя!
Статтю підготувала вчитель школи Українознавства при Катедральному Соборі св. кн. Володимира Оксана Тарнавчик-Дяків