Не так давно вперше у нашому часописі з’явився матеріал на тему, яка й досі має суперечливе сприйняття в українському соціумі. Насамперед – від перекрученої чи недостатньої інформації. Йдеться про Першу Українську дивізію «Галичина». Один із небагатьох учасників подій під Бродами, В’ячеслав Партикевич, мешканець затишної маленької квартирки у Bloomingdale, поблизу Чикаго, впродовж довгих декількох зустрічей зумів перевернути й моє таке-сяке знання про ті часи і їхнє відображення у підручнику історії. Згадайте ту статтю «Ми йшли з посвятою!»

Тому я зі задоволенням прийняла запрошення на театралізований концерт, присвячений 70-річчю створення Першої Української дивізії «Галичина» та Дню Героїв. Відбулася ця подія у моєму Івано-Франківську, з ініціативи, знову ж таки, учасника боїв під Бродами, голови Івано-Франківської станиці Галицького Братства Першої Української дивізії «Галичина», активного, незважаючи на поважний вік, громадянина та ясномислячого чоловіка, Михайла Івановича Мулика. Забігаючи у кінець розповіді, скажу, що йшли назустріч панові Мулику всі: рекламники, художники, спонсори.
Філармонія в Івано-Франківську завжди була оксамитовою за моїм сприйняттям: затишна, європейського вигляду, змістовна за режисурою свят, концертів, презентацій, вистав. А цьогорічна добудова надала і сучасної нотки до інтер’єру, хоча було дотримано первинного стилю.
Зал заповнився вщерть. Мас-медіа були представлені досить масово. Гримерки та кімнати для артистів, що чекають свого виходу, барвували народними костюмами, рухом учнівської та студентської молоді, чепурінням молодичок у гуцульських та стилізованих під народний костюм сукнях.
Вигляд молодої пари ведучих – Христини Кобильчук та Романа Харандюка – викликав думку: ось де справжній український генофонд... Поетичними рядками, виголошеними з великим пафосом, вони наповнили зал хвилюючим настроєм минулого, що волає про справедливе ставлення до вибору людей, які керувалися думками про волю для України, захист її від усіх загарбників, коли вступали до лав дивізії. Адже там можна було здобути такий військовий вишкіл, якого не могла дати жодна армія тодішнього часу. І досвід, набутий під командою фахівців, можна було використати у подальшому, формуючи власні державні військові сили.

Ансамбль «Квiти ромену»

Приємне враження залишив по собі народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Черемош» Центрального народного дому (кер. Богдан Парумба). Якби не було оголошено статус гурту, подумала би, що співають професіонали, настільки вишколені співаки! Зал тепло сприйняв артистів, додавши їм впевненості. Сам пан Мулик написав сценарій вистави «Пам’ять серця», в уривку з якої було показано прийняття рішення – створити українську дивізію в німецькій армії. Непросто це було зробити, оскільки був острах підпасти під чужинську вимогу знівелюватися як українське формування. Та очільники руху за свободу прийняли єдино правильне рішення на той час: назвали свою дивізію іменем батьківщини, західної частини України, де не було Великого голоду, де завжди був присутній європейський дух, а тому думка індивідуума була цінною. Вона мала незалежний фрагмент у творенні нової історії, на відміну від східних областей, де, здебільшого, колективізм вжився у свідомість і згладжував її до сірості, гасив творчі та національні рухи.
Серед учасників історичного зібрання на сцені були члени організації, що мали різний вік, висловлювалися відповідно до нього та вміли підкорятися команді й старшим. Навіть недостатнє звучання (мікрофони стояли задалеко від столу, за яким сиділи учасники вистави), не перешкодило зрозуміти, що текст був писаний учасником подій.
Ведучі закликали присутніх вшанувати хвилиною мовчання під різке метрономне цокання пам’ять усіх Героїв України, які своїми смертями дали основу на життя нинішнім українцям...
Молодіжний хор «Осанна»під орудою Любові Терлецької тихою молитвою до Творця та запаленими свічками в руках залишив наш настрій у течії шаноби, тихости, обережного дотику до подарованого НАМ.
«Марш дивізії «Галичина» у виконанні «Черемошу» та виступ голови Галицького Братства Першої Української дивізії «Галичина» Михайла Мулика повернули присутніх у стан свята. Пан Мулик, стоячи на порозі 93-річчя, вражав чітким мисленням, доброю пам’яттю, гумором. Організувавши свято, знайшов можливості відзначити всіх помічників, спонсорів, артистів, а особливо – головного режисера-постановника – Наталю Тихонову, яка істинно з козацьким темпераментом була у багатьох місцях одночасно і все владнувала, ніби граючись!

	Ансамбль «Смерiчка»

Присутній на святі народний депутат Верховної Ради України Руслан Марцинків є внуком уже покійного нині учасника дивізії «Галичина», тому з гордістю говорив і про діда, і про виборене на засіданні Ради право вперше за 21 рік Незалежності вшанувати ім’я національного провідника Євгена Коновальця гімном «Ще не вмерла Україна» 23 травня цього року! Депутат пообіцяв допомогти видати чергову книжку ветерана Української дивізії Михайла Мулика.
Майстриня оперного співу Леся Мельник з відчуттям атмосфери виконала пісню «Герої України», була нагороджена щедрими оплесками, чудовими квітами! Пані Леся є великою патріоткою свого краю та керівником жіночого вокального ансамблю «Смерічка» при Центральному народному Домі вже багато років. І цього разу учасниці гурту подарували гостям пісню «Моя Україна».
Обласна філармонія має багато талановитих виконавців та колективів. Струнний ансамбль «Quattro Corde» – один із них. Керівник ансамблю Анжела Приходько є лауреатом численних міжнародних музичних конкурсів. Виконано було композицію «На полонині» (автор І. Фіцалович).
Діти також активно брали участь у концерті. Це і зразковий художній ансамбль народного танцю «Радість» міського центру дитячої та юнацької творчості з танцем «Український святковий», і ансамбль естрадно-спортивного танцю «Нове покоління» з цікавою композицією «Будьте щасливі, будьте вродливі!» А юна співачка Інна Шешурак комфортно почувала себе з «Колисковою Україні» на сцені, де виросла сила талантів Прикарпаття!
Дуже жіночно називається вокальний ансамбль «Квіти ромена» Народного дому «Просвіта», і так само виглядають дівчата на сцені. Вони виконали пісні «Червона кров», яку написав січовий стрілець та «Заспівав у лузі соловей», де бійці йдуть у бій під червоно-чорною фаною...
Завершальним акордом став виступ муніципальної капели бандуристів ЦНД із творами «Повстань, Україно, духом вознесись», «Там за липою – яворина», «Україні слава».
А далі – вітання, нагородження грамотами, добрі побажання на довге життя та успіхи – авторові свята, Михайлові Мулику, режисерам та учасникам концерту, вдячному глядачеві.
Я перейнялася живими настроями публіки, самого пана Мулика, «поварилася» у реальних турботах земляків. Захотілося істинного добра їм: щоби держава дбала про таких могутніх духом та забутих бюджетом будівничих нашої культури та духовності, щоби була можливість не тільки прикрашатися вишиттям, а гонорово відчувати себе істинним краянином! Творіть, наші рідні; ми, закордонні українці, з вами – на віче і на сцені, у слові й пісні!

Михайло Мулик		Солiстка Леся Мельник

Народний депутатРуслан Марцинкiв	Iнночка Шиширак – «Колискова Украiнi»

Солiстка Леся Мельник	Спiває «Осанна»

Струнний ансамбль «Quattro Corde»		Чоловiчий ансамбль «Черемош»

Цiкавi обличчя...

Уривок з вистави «Пам’ять серця»

Фото автора