Затихло все в Українській Околиці в останній тиждень перед Великоднем. Після сплеску Вербної неділі розпочалася внутрішня робота: очищення і покута, пом’якшення суджень, поміркованість в оцінках, щедрість у подаяннях, милість у відносинах...

Знаємо і віримо, що Ісус Христос воскресне знову, проте не забуваємо, ЩО перетерпів Він у дні великої зради найближчих і натовпу; як страждав на Хресті, як помер у муках чоловіком, як воскрес нашим Богом!
Всі дні тижня цього називаються Великими, бо передували смерті і вселенській радості Воскресіння нашого Спасителя.

Середа перед Великоднем у парафії св. Володимира і Ольги знаменна цікавою традицією: після Служби увечері у храмі звучить духовна музика. Сподіваємося, що прикра перерва у таких концертах більш не повториться (рівно 5 років тому відбувся останній концерт, і ось у рік 45-річчя парафії така музика зазвучала знову!)
Вечірня Літургія завжди не така, як зранку. Не так велелюдно, урочисто, не так світсько, проте молитвенніше, таємничіше, ближче. Мале Єлеєосвячення є особливим, бо священики о. крилошанин Олег Кривокульський, о. Ігор Кошик, о. Роман Артимович служили посередині храму. Вівтарний Мирослав Турянський допомагав. Перед срібним хрестом у мисці на столику – пшениця, Євангеліє і єлей для помазання. Сьогодні молимося за здоров’я, тому і читання Апостола про фізичні недуги і Євангелія – про душевні – вмотивовує вести чистий спосіб життя, молитися і просити Господа за потребами нашими і самим бути милостивим до світу. Як правдиве заклинання звучить молитва під час помазання єлеєм:
«Отче святий, лікарю душ і тілес, Ти послав єдинородного Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, що зціляє всяку недугу і рятує від смерти, зціли помазанням цим раба Твого від тілесної і душевної немочі, якою він одержимий і оживи його благодаттю Христа Твого, молитвами пресвятої Богородиці і всіх святих Твоїх!»
Страсні пісні пронизують енергетику прихожан; півсфера храму сповнена силою Господа, що легко вирішить всі наші проблеми, стишить болі, забере страхи, оздоровить і подарує радість!
По Єлеєпомазанню почався концерт духовної музики композитора Йозефа Гайдна. У виконанні «Northwest Chicago Symphony Str Quartet» прозвучали «Сім Останніх Слів Христа». Христина Косач, як ведуча концерту, з-за пульту промовляла ті Божественні слова, а за кожним звучала частина концерту.
Три скрипки й віолончель стелили ложе для зболілого Христа; Він прощав усім за свої муки, страшився, як чоловік, смерті; приймав її, як Син Божий, бо давно знав свій Шлях...
Ми часто не відаємо, що робимо, тому смиренно несімо свої хрести, ще й хрести одне одного. І живлюча милість Його, бо не праведник, а розкаяний розбійник першим увійшов до Раю. Наша надмірна віра у свої сили часом і перекривається сумнівами, що хробаком точить здоров’я, а треба без вагань довірятися Богу.
Яку (не зрозумілу нам!) мужність мала Велика Мати, коли Син на очах ЇЇ віддав Отцеві своє життя! А Вона тільки шепотіла: «Ось я – Господня слугиня! Господня! Нехай діється після слова Твого!» Жертва серед людей – незмінна частка істинної любові заради спасіння душі.
Гіркий трунок зради і байдужості близьких нерідко мусимо випити за добрі діла наші; та пам’ятаймо вино з жовчю, яким втамовувалося Христа у великій передсмертній спразі!
Всі Страсті Христові – це історія розіп’ятої української церкви, вірних слуг її. Нам заповідано бути відважними, навіть готовими на смерть у боротьбі за неї...
Музика великого австрійця підносила дух на незбагненну висоту, на якій страждають, аналізують, розкаюються. Чудові скрипалі квартету у складі Михайла Голіана, Дарії Городецької, Віри Хитрої та віолончеліста Jason Raynovich створили відповідний фон духовної атмосфери у храмі Духа. Уже перші страшні звуки музично-ілюстративного фрагменту зобразили, здавалося б, мертвецьку тишу на тій голій, як лисий череп, Голгофі, забивання цвяхів у святе тіло, стогін, що рвався з грудей, і навернули сльози у присутніх. Бачилася та дика чернь, що кілька днів тому пальмовим гіллям і дорогим одягом встеляла Ісусові дорогу в Єрусалим, а нині з виряченими очима вимагає смерті Цареві нашому! Ніщо не змінилося під сонцем... Якби ж то ще звикнути до того...
Всі сім частин концерту так сприйнялися вірянами, що не один ховався зі слізьми при виході.
Настоятель храму о. Олег щиро подякував музикантам та всім присутнім за працю та спільну молитву.
Затихло все, та відчувається весняний гін соків у природі, нетерпляче наростання виходу душі на радісний виднокрай Великодня.

Фотографії автора