У першому кварталі цього року на фондовому ринку на Волл Стріт почалася ейфорія, яка в березні набрала особливого шуму, привертаючи до себе увагу всього фінансового світу.

Все почалося 1-го березня. Того дня Індекс Dow Jones-а підвищився на 35,17 пункта і зупинився на позначці 14089,66. Ніби нормальна подія, адже він постійно то підвищується, то знижується. Однак цього разу він звертав на себе увагу тим, що наблизився до рівня, на якому востаннє був 5 жовтня 2007 року. Вже від довшого часу гендлярі акціями на Волл Стріт нетерпляче очікували, коли цей Індекс нарешті сягне своєї попередньої «могутності». Пізніше поясню, чому поставив слово «могутності» в лапках.
Довго не довелося чекати – неминуча подія відбулася на два дні (робочі) пізніше, 5-го березня. Того дня Індекс стрибнув вгору аж на 125,95 пункта, сягаючи позначки 14253,77 і після трьох днів абсолютного зростання переконливо переступив рекордну межу п’ятирічної давнини. Встановлення якогось рекорду, звичайно, супроводжується своєрідним психологічним піднесенням, що часом стає поштовхом до нових рекордів. Так було і цього разу.
Ніхто не мав сумніву, що швидше чи пізніше, Індекс Dow Jones-а сягне рівня, на якому був неповних 6 років тому, ще до початку фінансової кризи та Великої Рецесії, спричиненої тією ж фінансовою кризою. Однак ніхто не сподівався, що, починаючи з 1-го березня, Індекс започаткує «щось» неочікуване, що трапляється дуже рідко. Тим «щось» був десятиденний безперервний ріст Dow Jones Індекс-а. Така подія востаннє мала місце в листопаді 1996 року, тобто, 12 років тому. Такі події відбуваються дуже рідко. Тому цей ланцюг десятиденного зростання Індексу був більшою сенсацією, ніж досягнення попереднього високого рівня в 2007 році. Саме ця подія спричинила неабияку ейфорію на Волл Стріт. У фінансових рубриках різних газет та на фінансових новинках по телебаченню з кожним днем ця подія, в міру того, як вона розвивалася, набирала щораз більшого резонансу.
Десятиденний всеохопний ріст Індексу закінчився 15 березня – того дня Індекс зазнав заниження на 25,03 пункта. Дехто дивувався, чому це сталося саме 15 березня, зваживши на те, що на день раніше було зафіксовано найнижчу кількість звільнень з роботи та зголошень на одержання виплат з безробіття у 2013 році – тільки 332 тисячі.
Ейфорія на Волл Стріт 15 березня не закінчилася. Після десятиденного тотального росту Індексу, до кінця березня було ще 5 днів, коли він підвищувався, і 5 днів, що падав. Останнім днем торгівлі акціями в березні був четвер, 28 числа. Того дня був встановлений ще один рекорд, котрий належав іншому Індексові – S&P 500, який того дня зріс на 6,34 пункта, сягаючи позначки 1569,19, перевищуючи на 4,04 пункта свій попередній рівень, встановлений 9 жовтня 2007 року.
Врешті, звернімо увагу на ще одну обставину. Впродовж трьох місяців, що становили перший квартал 2013 року, Індекси Nasdaq, Dow Jones-а та S&P 500 зросли кожний на більше, ніж 11, 10 та 9 відсотків відповідно. На початку року були прогнози, що візьме цілий 2013 рік для осягнення таких потужних результатів. Тому не назвеш цей період інакше, як періодом великої ейфорії. Дещо подібний, але не зовсім, був період на Волл Стріт у 2007 році, до початку фінансової кризи, якому тодішній президент Ради Федеральних Резервів пан Ґрінспан дав назву «financial exuberance» (фінансова розгнузданість).
Мабуть, ніхто не має сумніву, що таке драматичне зростання цін на фондових ринках щедро винагородило чимало інвесторів, які збили собі немалий капітал. Скористали, в загальному ті, хто мав капітал, хто займався інвестиціями, хто мав відвагу брати ризик. Також скористали й ті, хто працює і вкладає свої заощадження на рахунки 401-К. Не приніс користі цей драматичний ріст цін на фондовому ринку тим, котрі покинули інвестування після фінансової кризи, зазнавши тоді великих втрат, і зі страху не повернулися до інвестування в «equity». Не скористали і ті, котрі зберігають свої заощадження в державних бондах, у термінових депозитах, чи прямо на ощадничих рахунках у банках, одержуючи мізерний відсоток від своїх вкладів. Згадую ці речі тут дуже побіжно, бо вони не є темою цього допису. Додам тут тільки те, що колись, не ризикуючи торгівлею на фінансових ринках, можна було вкладати гроші в CD і одержати гарний прибуток у формі дивідендів. Сьогодні наші заощадження в банках дають нам мізерні прибутки. Ми, радше, «допомагаємо» нашими вкладами банкам вийти з фінансової кризи, яку вони самі і спричинили.
На початку я згадав, що всі очікували дня, коли фондовий ринок нарешті дійде до своєї передкризової «могутності», якою пишався перед тим. Він її, ніби, осягнув, в березні, про що йшла мова тут. Але коли звернути увагу на те, як твердять фахівці, що, внаслідок інфляції, номінальна вартість долара занизилась на 13 відсотків, то ледве чи можна говорити про те, що сьогоднішня сумарна вартість фондового ринку має ту вартість, яку мала колись. Тому не дивуймося, коли дехто говорить, що сьогодні Америка не така, якою була колись. Є в цьому твердженні чимало правди, бо сьогоднішній долар не купить того, що купував вчорашній.
У нас є гарна приповідка: «Збанок носить воду до часу». Одного дня відірветься вушко, або відпаде дно, й він – до нічого. Ця приказка пригадалася мені першого квітневого тижня, коли почали з’являтися перші повідомлення про те, як, під економічним оглядом, закінчився перший квартал 2013 року, а, зокрема, його третій місяць – березень. Не були ті повідомлення веселими. Після їх оголошення прийшло отверезіння, відчуття приголомшення, а замість ейфорії на Волл Стріт – з більшим наголосом і притиском почали крутитися міркування про те, що фондовий ринок перебуває напередодні «поправки» (correction). Це може статися вже наступного понеділка, який започаткує повідомлення про прибутки великих корпорацій та компаній. Частково все залежатиме від того, якими ті прибутки будуть. Першою корпорацією, що повідомлятиме в понеділок про свої прибутки, буде ALCOA. Вона може розчарувати, бо алюмінієва індустрія мала останнім часом чимало клопотів.
На закінчення цього репортажу пригляньмося до деяких економічних показників, що були опубліковані протягом першого тижня квітня місяця.
1-го квітня був опублікований Інститутом Управління Поставок – ІSM індекс, котрий звітував про рівень закупів у березні на використання у всіх галузях економічної діяльності. Було сподівання, що він буде на рівні 54,0, а тим часом він сягнув рівня 51,3. (Число 50 становить переломну межу – вище, ніж 50, свідчить про те, що економіка розвивається і зростає, а нижче –призупиняє розвиток). Висновок наступний: економіка в березні місяці скоротила свої оберти на 2,7 пункта, а це означає що її активність йшла на спад.
3-квітня був опублікований дещо вужчий показник ІSM, котрий стосується тільки галузі послуг і виключає виробничий сектор економіки. І знову були передбачення, що він буде на рівні 55, 8 пункта, а тим часом він сягнув тільки позначки 54,4. Один і другий показники Інституту Управління Поставок дуже важливі. Вони свідчать про те, в якому напрямку розвивалася економічна активність «вчора», і чого можна очікувати «завтра».
Щочетверга Міністерство праці подає інформацію про кількість звільнень з роботи за тиждень, що минув, і про зголошення на одержання виплат із безробіття. 4-го квітня було повідомлення про тиждень, який закінчився 29 березня. Інформація була дещо шокуючою. Передбачалося, що втратять роботу 347 тисяч робітників, а тим часом кількість звільнень досягла 385 тисяч, тобто, на 38 тисяч більше. Дехто вважає, що протягом останнього тижня березня робочий тиждень був неповним, оскільки деякі підприємства не працювали, бо була Велика П’ятниця, перед святкуванням Великодня, і що звільнень могло бути більше. Інші вважають, що могло бути навпаки. Тут треба брати до уваги джерело, звідки йдуть такі міркування.
Першої середи кожного місяця (цього разу це було 3 квітня) приватна установа ADP (Automatic Data Processing) публікує рапорт про кількість нових робочих місць, наданих економікою протягом місячного періоду, що проминув, в даному випадку – в березні. Передбачалося, що кількість місць буде близько 200 тисяч, а тим часом вона ледве сягнула 158 тисяч. Через два дні був опублікований Міністерством праці офіційний показник про кількість створених нових робочих місць. Були передбачення, що їх кількість сягне 200 тисяч. Після оприлюднення ADP показника деякі економісти почали занижувати свої передбачення і зупинилися між 150 і 175 тисячами.
До речі, показник Міністерства праці тримають у великому секреті, і його офіційно оголошують о 8:30 зранку за Нью-йоркським часом. Коли його оголосили, він був відром холодної води на голови економістів та різних експертів. Під час трансляції фінансових новин по телебаченню кореспондентам на кілька секунд відібрало мову, бо, почувши таке повідомлення, не знали що казати. Всі були приголомшені, коли почули, що в місяці березні економіка створила лише 88 тисяч робочих місць. Країні треба створювати близько 125 – 150 тисяч нових робочих місць, щоб тільки забезпечити тих, хто досягає робочого віку і вступає до лав робочої верстви суспільства.
Рівночасно тоді було оголошено, що рівень безробіття знизився зі 7,7 до 7,6 %. Це також дивувало. Як це так, що рівень безробіття знизився тоді, коли економіка не створює бажаної кількості робочих місць. Економісти пояснюють таку ситуацію тим, що уряд має свій метод комплектування рапорту, а ще більше погоджуються в тому, що велика кількість працездатних осіб просто перестала шукати роботу. Відомо, що таких осіб Міністерство праці не включає до списку безробітних.
Можна було сподіватися, що після таких показників за місяць березень ейфорія на фондовому ринку закінчиться, і, заразом, не можна сподіватися, що на «економічному фронті настане приголомшення». Фондовий ринок у п’ятницю зазнав поразки, однак не надто значної. Більшої поразки він зазнав на два дні раніше, коли був опублікований ADP рапорт. Індекс Dow Jones-а ще продовжує перебувати на рекордній території, але S&P 500 втратив цю вагу.
Wall Street Journal в суботньому номері, 6 квітня, з приводу кількості створених робочих місць помістив статтю під заголовком: «Stocks rattled by Ugly Jobs Report», що у вільному перекладі українською мовою звучить: «Паскудний (гидкий, бридкий) рапорт про створення робочих місць приголомшив Фондовий ринок».
Важко передбачити, як поведе себе фінансовий ринок у понеділок, 8 квітня, і впродовж наступних днів. Можна бути певним, що різні коментатори і економічні оглядачі будуть продовжувати говорити, що американська економіка є в подальшому процесі розвитку, однак цей розвиток дещо сповільнився у зв’язку з проблемами в Європі, Китаю, Японії, Північній Кореї. Може, воно й так, але такі твердження ми чуємо впродовж кількох місяців, а то й років. Може, такі оцінки використовуються для того, щоб Рада Федеральних Резервів продовжувала дотеперішню монетарну політику, відому як «easy money». Таку фінансову політику любить найбільше не хто інший, як Волл Стріт. А про неї дехто каже, що це – повітряна кулька, і одного дня вона лусне, і з неї дихне інфляцією.