Нещодавно посол України в США Олександр Моцик завітав із робочим візитом до Чикаго і знайшов час для ексклюзивного інтерв’ю для нашого видання. Питань назбиралося багато, але, зважаючи на щільний графік перебування, обговорити вдалося лише кілька з них. Тим не менше, пан посол пообіцяв і далі тісно співпрацювати з нашим виданням. Ми пропонуємо нашим читачам надсилати питання, які зможемо поставити уповноваженому представнику уряду України в США.

Пане Олександре, сьогодні імідж України в світі є не найкращим. Можу припустити, що вам, як дипломату з великим стажем, доводиться докладати зусиль для того, щоб візити Президента України відбувалися більш-менш належним чином.
Почну з того, що я працюю на дипломатичній службі понад 30 років. Я завжди намагався представляти свою країну з гідністю, професійно – і на посаді Посла України в Туреччині, в Польщі, а тепер – у Сполучених Штатах. Повірте, Україна – це така країна, репрезентувати яку і радісно, і достойно. Це велика європейська країна з освіченим народом, з великими традиціями в сфері культури, освіти, з гарною мовою, з великими важливими справами. Як ми любимо говорити: «Україна – це молода держава, але давній народ». Ми – спадкоємці Київської Русі, найбільш могутньої, найбільшої за територією держави Середньовіччя, країни, яка була в той час лідером у галузі культури, мистецтва, і належала до християнської Європи. Тому сьогодні дякуємо долі за те, що ми маємо незалежну державу, якій ще тільки 21 рік. Якщо проаналізувати – багато зроблено, передусім, ми відбулися як держава. Я маю абсолютну переконаність у тому, що ніщо нам не завадить будувати процвітаючу, демократичну, європейську державу. Тому мені й приємно представляти таку країну.
Погоджуся з вами, що 21 рік для держави – ніби й небагато. Але при теперішній динаміці розвитку світового суспільства – чимало. Коли вам, приміром, було складніше працювати – послом у Польщі чи Туреччині у 90-х роках чи в США – на другому десяткові нового тисячоліття?
Знаєте, я в Туреччині працював в 90-х роках, з 1997 до 2001. Працювати було приємно: Туреччина є нашим близьким сусідом, дуже важливим економічним партнером, щороку близько 400 тисяч українців відпочивають у Туреччині. Наші країни мають дуже гарні відносини, і я радий, що вони продовжують розвиватися і сьогодні.
Польща – це інший випадок. Але Польща – ще важливіша для України, ніж Туреччина. Це той безпосередній сусід, з яким ми ділимо історію впродовж багатьох сторіч. Були в цій історії різні сторінки – добрі і трагічні. Але зараз у нас відносини перфектні.
Польща – наш провідник в Європу…
Польща є нашим адвокатом у Європейському Союзі. Польща розуміє, наскільки важливо для самої Європи, перш за все, щоб Україна була її складовою в юридичному сенсі, в сенсі членства в Європейському Союзі. Повірте, без України європейський проект не можна вважати завершеним. Тому ми сподіваємося і віримо в те, що буде підписана угода про асоціацію і зону вільної торгівлі, яку буде ратифіковано. І Україна з часом прокладе свою дорогу до Європейського Союзу.
Нещодавно в гостях у громади був Президент СКУ – Євген Чолій. Він сказав, що до травня є вирішальний період часу для підписання цієї угоди. Він також закликав громаду звертатися до політиків із вимогою – прискорити виконання умов Європи, щоб таке підписання взагалі відбулося у листопаді. Що ви, як офіційний представник уряду, який підозрюють у затягуванні даного процесу, можете сказати з цього приводу?
Передусім, я хочу подякувати пану Євгенові Чолію, з яким я мав нагоду зустрітися тиждень тому в Вашингтоні. Він зокрема і СКУ загалом зробили велику справу, оголосивши про підтримку європейської інтеграції України і практично працюючи з керівництвом Європейського Союзу і чільниками американської влади у цьому контексті. Справді, момент вирішальний, і для нас дуже важливою є підтримка світового українства. Ми маємо до травня, як ви і сказали, зробити певні кроки. Над цим уряд працює. Я оптимістично дивлюся на ситуацію і думаю, що ми будемо рухатися далі по шляху вирішення необхідних питань для підписання і ратифікації угоди.
Але як ви прокоментуєте заяву президента Януковича про заплановану найближчим часом зустріч керівників чотирьох держав – України, Росії, Білорусі та Казахстану. Що це – попередження про укладення нового територіального союзу?
Ви знаєте, Україна повинна співпрацювати з усіма. Росія – наш безпосередній сусід і, звичайно, ми зацікавлені у добросусідських відносинах, особливо, щоб ці відносини розвивалися на рівноправних умовах, з урахуванням взаємних інтересів. Ми маємо спільне бачення цих відносин. Візьміть до уваги також, що Росія – це третина нашої зовнішньої торгівлі, друга третина – це Європейський Союз, а третя – весь інший світ. Тому ми зобов’язані мати дружні відносини з Росією, добросусідські стосунки з якою є запорукою нашої успішної інтеграції в ЄС. Ніхто не захоче мати в Європейському Союзі країну, яка буде конфліктувати зі своїми сусідами.
Але одного разу, коли збиралися президенти разом – ми отримали СНД…
Зустрічі керівників, як і співпраця з іншими країнами – це цілком нормально. Ми тісно співпрацюємо з Казахстаном і Білоруссю. Це ті ринки, куди ми можемо експортувати нашу високотехнологічну продукцію, наприклад продукцію машинобудування, яку можна експортувати не в усі країни. Тому я можу сказати: наш вектор зрозумілий – інтеграція в Європейський Союз, з іншого боку, ми зацікавлені у співпраці з Росією, іншими країнами.
Пане Олександре, ви загадали СКУ, і я хотіла би дізнатися, як ваше відомство співпрацює з українськими державницькими організаціями в діаспорі?
Звичайно, що існують питання, з яких українська громада має власну позицію стосовно деяких аспектів розвитку України. Але поза тим ми маємо дуже гарну, конструктивну, позитивну співпрацю. У нас немає закритих тем, ми всі теми обговорюємо. Я, користуючись нагодою, хочу висловити вдячність українській громаді за підтримку України і за важливий внесок у розвиток українсько-американського співробітництва, яке є на сьогодні на дуже високому рівні. У Вашингтоні я часто спілкуюся з паном Михайлом Савківим, практично на щотижневій основі обговорюємо питання пам’ятника жертвам Голодомору. Вже є місце для пам’ятника, обране представниками української діаспори разом із представниками уряду України, і затверджене Конгресом США. Погоджено проект Лариси Курилас, залишилося його формально затвердити. Погодження забрало багато часу, треба було пройти багато комісій. Наступний етап – власне будівництво пам’ятника, яке ми маємо завершити до жовтня цього року.
А де ця ділянка?
У Вашингтоні, неподалік від Конгресу і дуже близько до Union Station, у дуже людному місці, тож багато людей зможуть ознайомитися з цим трагічним періодом нашої історії.
Пане посол, ви часто згадуєте економічні зв’язки. Не можу не зачепити питання входження великих корпорацій на територію України, зокрема, у галузі видобувної промисловості, для прикладу, Shell, Exxon Mobile. Що би ви могли сказати щодо експансії таких гравців на територію України?
По-перше, радий, що самі конкурси, тендери пройшли транспарентно, справедливо. Не було жодних скарг. Навпаки, всі учасники, які не виграли – заявили про найвищий рівень прозорості тендерів, проведених за світовими стандартами. По-друге, як послові України в США, мені надзвичайно приємно, що один із тендерів на розробку сланцевого газу виграла американська компанія Shevron, яка має відповідні технології, це один із найвідоміших брендів; і буде розробляти сланцевий газ у Західній Україні, на ділянці Олеська. Другу ділянку виграла данська Shell. Також важливо, що в Україну приходить американська компанія Exxon Mobile, яка буде займатися розробкою нафти і газу на чорноморському шельфі України. Це важливо, бо в Україну приходять іноземні інвестиції, найвищі світові технології. Участь американських інвесторів у розробці енергетичних ресурсів в Україні є додатковим елементом нашої енергетичної безпеки.
Чи можна сказати, що в цьому є й заслуга також і українських дипломатичних служб, адже часто подібні угоди обговорюють на неформальному рівні особистих знайомств?
Над такими угодами працювали не один день. Працювали над ними всі, хто мав повноваження на це. Передусім, звичайно, це уряд України, але Міністерство закордонних справ також долучалося до переговорів, і ми раді, що на сьогодні маємо такі результати.
Пане Олександре, важко не помітити пожвавлення роботи українських Вашингтона і Чикаго за вашої каденції. Згадаймо і організований візит голови Київської адміністрації Олександра Попова до Чикаго на різні ділові зустрічі і перейменування вулиці на честь Києва в нашій околиці, де ви були особисто присутні. Пожвавилася співпраця з комітетом міст-побратимів Чикаго-Київ…
Мій підхід такий – «під лежачий камінь вода не тече», і ми – Україна – повинні бути першими зацікавлені в тому, щоб мати системні, розгалужені відносини зі Сполученими Штатами Америки, які є одними з гарантів нашої незалежності і територіальної цілісності – відповідно до Будапештського меморандуму. Ми високо цінуємо позицію США, ми є надійним партнером в сфері ядерного роззброєння. Як ви знаєте, Україна свого часу відмовилася від третього за потужністю ядерного потенціалу в світі, який сумарно на той час був більшим, ніж ядерні потенціали Франції, Великобританії і Китаю, разом взяті. Тим самим ми зробили величезний внесок у світову безпеку і стабільність в обмін на гарантії. Вважаю, що світ нам вдячний сьогодні і буде вдячний у майбутньому. Я думаю, що не всі ще зрозуміли, який величний крок зробила Україна.
Ми також є надійним партнером США в плані миротворчих операцій. Україна, не будучи членом НАТО та ЄС, бере участь практично в усіх миротворчих операціях під егідою НАТО, ЄС і ООН. Ми також підтримуємо США у боротьбі з міжнародним тероризмом, міжнародним піратством, кіберзлочинами, торгівлею людьми, незаконною торгівлею наркотиками, організованою злочинністю та іншими викликами 21 сторіччя.
Для нас Америка є важливою в контексті розвитку економічної співпраці, торговельних відносин та інвестиційної діяльності. Ми зацікавлені в американських інвестиціях не тільки в енергетичній сфері, але й в інших – наприклад, у сільському господарстві.
Яким ви бачите місце Чикаго у такому контексті?
Чикаго є побратимом Києва, й історія цього побратимства є добрим прикладом встановлення і розвитку побратимства між іншими містами. Чикаго є одним із найбільших економічних, індустріальних і культурних центрів в США і одним із урбанізованих конгломератів. І, крім того, що важливо – це є другий дім для дуже великої української громади, яка тут мешкає і нараховує понад 50 тисяч осіб, яка робить активний внесок у розбудову україно-американських відносин. При мерії Чикаго і мерії Києва працюють комітети побратимства. Йдеться про обмін досвідом у багатьох галузях – бізнесу, освіти, культури тощо. Тут побував голова Київської адміністрації Олександр Попов. Сподіваємося, що мер Чикаго Рам Емануель колись зробить візит і до Києва.
Думаю, для вас не є таємницею те, що діаспора ретельно відслідковує те, що відбувається в Україні. Коли ви говорите про процвітання нашої країни, про розвиток держави, це звучить дещо дисонансово з реаліями, адже ми всі в курсі «пакращення», яке відбувається. Ви є офіційним представником уряду – як ви долаєте існуючу конфронтацію з українською діаспорою в питанні української політики?
Я би не сказав, що є конфронтація з діаспорою. В української діаспори є своє бачення цілої низки процесів. Але я думаю, що ми всі зацікавлені в сильній Україні, тобто, наша мета в цьому збігається, і ми можемо співпрацювати. Ще раз повторюю – в нас немає закритих тем.
Що стосується загалом ситуації в Україні, погляньмо на неї в розрізі. Ми є незалежними 21 рік. Треба оцінювати те, який маємо прогрес за ці роки.
Про який прогрес можна говорити, якщо читаємо історію в соцмережах про бабусю, яка купує одну картоплину, бо не має грошей на більше (і скільки таких бабусь, приречених на голод!) і поряд з цим – знущальна для пересічного громадянина розкіш можновладців! Ми не можемо говорити про Київську Русь, маючи таку ситуацію. І люди в діаспорі мають не інше бачення справ, а реальне бачення. Чи прислухаєтеся ви до того, про що говорять у діаспорі?
Я, звичайно, в курсі справ, це мій обов’язок, знаю, чим живе діаспора. Я постійно спілкуюся з представниками української діаспори. Подивімося на те, що цей уряд зробив чимало для реформування законодавства. Вперше були прийняті такі важливі документи, як Бюджетний Кодекс, Податковий Кодекс, Митний Кодекс, Закон про розподіл продукції, який попередні уряди, на жаль, не приймали, і ми втратили багато часу. Також згадаймо Закон про доступ до публічної інформації, Закон про неурядові організації – важливі законодавчі акти! Це все можна було зробити раніше, але, на жаль, через певні обставини, через конфлікти між Президентом і Прем’єром, які ви добре пам’ятаєте, цього не було зроблено! Ця влада зробила багато позитивних речей, і ті реформи, які були заявлені – здійснюються. Не можна сказати, що все відбувається перфектно. Але ми, загалом, маємо прогрес, просуваємося вперед.
Тоді загадаймо й інший закон – «Про засади державної мовної політики», що викликав цілу хвилю протестів, зокрема, і тут, у Чикаго. Це зробила ця влада, не попередня. Поряд із тим, ми добре знаємо про катастрофічну ситуацію в комунальній інфраструктурі, в медичній галузі, освітній – список можна продовжувати.
Щодо мовного закону, то, наскільки я знаю з преси, зараз працює робоча група, яка готує зміни до закону. Але будьмо об’єктивними. Якби вчора все було ідеально, а сьогодні було все те, про що ви кажете – то це одна ситуація. Але були проблеми вчора, були, ще складніші, позавчора. Сьогодні дещо вдалося зробити, дещо вдалося поправити, і ситуація буде покращуватися. Але за одну ніч таку величезну країну змінити не можна.
Дякуємо, пане посол, за розмову!