Минулі вихідні були фактично переповнені подіями. На тільки вся Україна, а й весь світ спостерігав за трьома речами: як Київ борсається в снігу, як Кіпр борсається в боргах, і як Росія реагує на смерть Березовського та короткий допит Абрамовича…

Всі ці три події мають до України безпосередній стосунок.
Почнімо зі снігу.
У п’ятницю ввечері Київ завалило снігом. Керівництво держави того не бачило – Віктор Янукович був у Польщі на футболі, там само, за деякими даними, був і керівник КМДА Олександр Попов – хоч він і бив себе кулаком у груди та клявся, що всі три дні бігав по Києву, дивився на сніг.
До неділі стихія наробила біди – з вечора п’ятниці по всьому місту стояли нерухомі пам’ятники анатомічним особливостям розміщення рук української влади – трамваї та тролейбуси. Автомобілі в дворах будинків так позамітало, що було видно тільки верхівки джипів – та й то не всюди. Проїхати більшістю вулиць було фактично неможливо. В ту ж таки п’ятницю міська влада вирішила підготуватися до снігопаду у доволі оригінальний спосіб – заборонила пускати в місто вантажівки. Будь-які вантажівки. Суботу столиця зустріла без хліба і молока – хліб у магазинах з’явився тільки у вівторок, а молока і у вівторок не було. Зате під Києвом люди по 10 – 15 годин стояли у 80-кілометрових корках.
Попри все, були в тому й позитивні моменти. Люди знову – вперше з 2004 року – згадали, що «разом нас багато». Масштаби взаємодопомоги вражали – десятки людей цілком безкоштовно допомагали колегам по нещастю махати лопатами і викопуватися з-під «білих мух». При тому, що подекуди добровольцям навіть доводилося відбиватися від працівників МНС, котрі вимагали від водіїв по 100 гривень за кожну звільнену зі снігового полону машину. Через соцмережі поширювалися телефони добровольців з автоклубів, котрі спеціально безкоштовно їздили зі своїми джипами по місту, витягуючи зі снігу «жигулі» і «запорожці». Кав’ярні і ресторани добровільно безкоштовно відпоювали кавою і чаєм тих, хто надовго застряг у корках. Навіть працівники ДАІ – і ті відчайдушно допомагали водіям витягувати машини зі снігу!

	Бабця Шапокляк колись мріяла, щоб на першій шпальті про неї писали всі газети. Українська влада цієї мети досягнула – київський сніг прирівняли до подій на Кіпрі…

Слово-неологізм «вхурделило» стало мегапопулярним навіть серед вкрай російськомовного населення.
Ще один позитивний момент – Київ раптово став «гірськолижним курортом», і фотографія Андріївського спуску у незвичному амплуа обійшла провідні ЗМІ світу.
Але не менш популярною стала і фотографія ідеально вичищеної дороги на Кончу-Заспу, так само, як і фото ідеально вичищеного подвір’я навпроти Дому з химерами.
Жорстока іронія долі полягає в тому, що коли весь цей сніг розтане, то першими змиє якраз котеджі чиновників з Кончі-Заспи… А якщо при цьому не витримають ще й дамби Бортничівської станції аерації, котру останнім часом постійно недофінансовують, то елітні котеджі не просто змиє, а змиє фекаліями… Як то кажуть, за що боролися – так вам і треба.
Українські ЗМІ почали було лаяти київську владу – от, мовляв, мер Сум ще за кілька днів перед наступом циклону таки вибив у Держказначействі гроші на те, щоб підготуватися до стихії, а київські чиновники посоромилися… Аж тут виявилося, що Держказначейство у п’ятницю виплатило на ліквідацію наслідків снігопадів у Києві шість мільйонів гривень (!). Виявляється, чиновники гребли гроші лопатами. Зрозуміло, що на сніг з такими сумами просто часу не лишалося – 6 мільйонів «освоїти» треба…
І якось мимоволі самі по собі думки линуть до Кіпру. Прискорюють їхній рух в тому напрямку ще й інші новини – наприклад, про нові трамваї. Генпрокуратура випадково виявила, що “Київпастранс” закупив трамвайні вагони за ціною на 11,1 мільйона гривень вищою за середню. А відомство Табачника закупило підручники, котрі дорожчі за книги з позолотою – майже 50 доларів за один підручник. І Генпрокуратура на то навіть не звернула уваги. Однозначно в повітрі літає запах острівної держави…
Але навіть наші олігархи починають відчувати, що тут пахне смаленим.
Нещодавно ми писали, що під Кіпр заклали «дефолтну бомбу» – і от вона вибухнула. Кіпр з переляку спробував було вдатися до експерименту, схожого на витвір працівників Нацбанку, котрі хтіли здерти по 15% з кожного, хто хоче обміняти валюту. Кіпр хтів взяти 10% з кожного, хто хоче зняти депозит.
І тут раптом щось засвербіло в російських чиновників. В українських теж, мабуть, свербіло, але ніц вдіяти не могли – не той розмах. А от російські виступили єдиним фронтом на порятунок своїх грошей. Росія запропонувала острову допомогу. Зокрема, від імені «Газпрому». Мовляв, ви нам корисні копалини, а ми вам – наші гроші. Кіпр відмовився: навіщо віддавати корисні копалини за те, що можна взяти просто так? Тісна дружба з росіянами явно вплинула на хід думки кіпрської влади.
Після палких перемовин то з росіянами, то з керівництвом ЄС, Кіпр таки отримав необхідний кредит від європейців. Але – кіпріоти «здали» один банк. З його вкладників знімають податок 30 – 40%. Не 10 відсотків – 40! Як і можна було здогадатися, саме в цьому банку лежало найбільше російських грошей…
На довершення цієї халепи, росіян «здав» їхній прем’єр Дмитро Медведєв.
«У нас велика кількість відкритих публічних структур працює через Кіпр, у них зараз заблоковано гроші з незрозумілих причин, тому що джерело цих грошей очевидне, ці гроші скрізь пред’явлені. Це державні структури» – спочатку заявив Медведєв.
І на наступний день на нараді з віце-прем’єрами глава уряду РФ закінчив думку:
“Поговорімо про те, що відбувається навколо Кіпру. Там, по-моєму, продовжують грабувати награбоване, тому потрібно зрозуміти, у що вся ця історія, так би мовити, перетвориться і які будуть наслідки для міжнародної фінансово-валютної системи, і для наших інтересів теж”.
Цікавий, все ж таки, у росіян прем’єр. А головне – відвертий!
За дивним збігом, саме в ті дні, коли йшли палкі торги навколо Кіпру, сталася ще одна подія, котра змусила світ озирнутися на Росію.
У Лондоні знайшли мертвим у своєму маєтку російського олігарха, котрий свого часу привів до влади Володимира Путіна – Бориса Березовського.
Під Березовського – як і під його гроші – в Росії «копали» давно і активно. І останнім часом – дуже активно. У грудні 2012 року в Росії показали фільм про олігарха – в якому звинуватили Березовського у як мінімум 5 замовних вбивствах. Російська прокуратура швиденько кинулася перевіряти факти, наведені у фільмі, і, як і слід було очікувати, всі факти майже довела. Згадали й про Україну – звинуватили олігарха у спробі підірвати Віктора Ющенка у 2005 році (цікаво, що б на це сказав сам Віктор Андрійович?). «Пришили» олігарху навіть вбивство Олександра Литвиненка. І то при тому, що, за дивним збігом, незадовго до показу того фільму в Британії з’явилися чіткі докази причетності Кремля до вбивства Литвиненка…
І тут на тобі – в суботу Березовського знайшли мертвим у ванній. І посипалися версії. Спочатку основних було дві – або самогубство, або інфаркт. Знайшлася купа друзів, котрі підтверджували, що останнім часом він був у похмурому настрої, навіть лікувався від клінічної депресії. Кажуть, сніг ту депресію неабияк посилює… А у Британії він теж саме йшов – майже такий, як і у Києві, але в них влада активніше працювала – тому наслідки були не такі помітні…
Знайшлася купа документів, що фінансові справи Березовського – особливо після суду з Романом Абрамовичем – були дуже невтішні. От, мовляв, серце і не витримало!
(Цікава деталь: буквально за тиждень до смерті Березовського у Франції з води виловили тіло скандально відомого адвоката Olivier Metzner, що представляв Абрамовича. Мецнер брався за справи найвідоміших негідників. Трейдер Жером Кервьєль що вчинив найбільше в історії Європи шахрайство, видурив мільярди євро з банку Societe Generale, з допомогою Мецнера отримав лише 3 роки в’язниці. Інтереси Абрамовича адвокат захищав, коли французька поліція зацікавилася, за які гроші росіянин придав нерухомість на Лазурному узбережжі. Між іншим, подібні проблеми «світили» і Березовському – наприкінці січня 2013 року французи зацікавилися і його нерухомістю в тій самій місцевості. Тож і йому би теж згодився пан Мецнер. А той раптом на 63-му році життя взяв – і втопився.)
А потім в будинку Березовського – біля його тіла знайшли «нічійний» шалик. Кажуть, з емблемою футбольного клубу. Чи не «Челсі» часом? Офіційна експертиза подумала і написала вердикт: повішення (hanging). При чому поліція запевняє, що зробив це Березовський сам. Цікаво так вийшло – спочатку повісився, потім зняв шарф з шиї і поклав подалі?
За дивним збігом, у понеділок пішли чутки, що ФБР заарештувало Романа Абрамовича. Ринок акцій відреагував бурхливим хилитанням. Відразу після цього з’явилися чутки, що олігарха відпустили. Адвокат Березовського підтвердив чутки, мовляв йому з достеменних джерел відомо, що Абрамовича «викликали на розмову», можливо, про відмивання грошей. Однак і в Абрамовича, і в ФБР цей факт заперечують.
Тим часом Росія вже заявила, що претендує на гроші Березовського…
Здавалося б, що до того Україні?
Березовський був хоч і злодієм, однак – розумним злодієм. Він був талановитим математиком, і його статки демонструють, що мізки в дядька працювали неабияк – просто не в той бік. Хто знає, що б вони винайшли, якби не «лихі 90-ті»? Але до України він має зовсім інший стосунок.
Майже всі знають, що у 2004 році він вклав чималі гроші у Помаранчеву революцію. Чому він це робив – складно сказати. Можливо, тому, що хотів «насолити» Путіну. А може просто десь в душі романтичні струни математика прокинулися – ті самі, через які він посилав пляшку дорогого коньяку і 10 тисяч фунтів на день народження активному борцю з «грабіжницьким капіталізмом» та «ідеологічному противнику» Едуарду Лімонову. Хто знає… Так, ми тоді, на Майдані, стояли не за гроші – стояли за нашу державу. Але навіть на те, щоб люди вийшли на добровільні протести, потрібні гроші. Хоча б на те, щоб годувати і захищати вождів, друкувати листівки і помаранчеві стрічки. І особливо гостро це помітно зараз – коли нема ні грошей, ні вождів, ні помаранчевих стрічок – а так би згодилися…
Після Помаранчевої революції Ющенко відмовився впускати Березовського до України. Хто б міг подумати, що пройде ще кілька років – і Ющенко відмовиться і від помаранчевих стрічок, і від людей, котрі разом з ним стояли на Майдані…
І от що цікаво – чи часом не побоювався якийсь неназваний хтось, що в Березовського знову прокинуться «романтичні нотки» стосовно України?
Навряд чи ми про то дізнаємося…
Наразі ж при думці про смерть Березовського чомусь згадується інша історія.
Був у МІ-6 такий співробітник – Гаррет Уільямс. Займався відстежуванням потоків фінансів з Росії до Європи – і відстежуванням відмивання згаданих фінансів. У 2010 році його раптом спіткала своєрідна «клінічна депресія» – його оголене тіло знайшли у ванній. Точніше: тіло, обгорнуте поліетиленом, було знайдене в закритій на замок-блискавку спортивній сумці. Причину смерті встановити не вдалося – на тілі не знайдено слідів насильства, в крові не було залишків підозрілих речовин, а з квартири нічого не щезло. Через рік неназваний екс-співробітник КДБ, що жив у тому ж районі, заявив, що в день смерті Уільямса і кілька разів до того бачив біля будинку померлого машину з номерами російського посольства. Як екс-співробітник КБД, анонім на ті номери мав стійку алергію…
Тим не менш, у 2012 році британське правосуддя постановило: Гаррет Уільямс помер своєю смертю.
Теж, мабуть, мав «клінічну депресію». Уявіть собі розмах хвороби. Зайшов у ванну кімнату, роздягнувся, закутався в поліетилен, переплутав ванну з сумкою, заліз у сумку, застібнув блискавку зовні. А потім збагнув безглуздість ситуації – і помер від шоку…
В порівнянні з цими справами самозадушення Березовського з подальшим відкладанням вбік шалика здається невинною забавкою…
Власне, до чого я веду. Українські можновладці, котрі зараз так активно заграють з Росією – чи не думають вони, що їхнім російським колегам в якийсь момент сподобаються їхні статки, і вони собі вирішать «пограбувати награбоване»? Може краще просто вже зараз взятися за розум? Щоб потім не діагностували часом постфактум клінічну депресію…