Ще минулої п’ятниці, 22 березня, прес-служба Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) повідомила, що її глава, Президент ПАРЄ Жан-Клод Міньйон, відвідає Україну з офіційним візитом 26-28 березня. Оприлюднила прес-служба і програму візиту високого гостя, в якій передбачалося, що у вівторок, 26 березня, пан Міньйон має зустрітися з Президентом Віктором Януковичем, Прем’єр-міністром Миколою Азаровим та міністром закордонних справ Леонідом Кожарою.
Настало 26 березня, літак із паном Міньйоном на борту приземлився у Борисполі, але з Банкової надійшла інформація, що зустріч Президента ПАРЄ з Президентом України перенесена на 27 березня. Перенесена без оголошення причин. Отож дарма літак пана Президента ПАРЄ поспішав долати снігову заметіль над Європою і стрімко мчав до Києва, щоб встигнути на зустріч з очільником української держави.
Але ж на 27 березня у пана Міньйона також був запланований щільний графік зустрічей, зокрема, з Головою Верховної Ради України Володимиром Рибаком, лідерами парламентських фракцій та головами ключових комітетів Верховної Ради України.
Як тут бути? На коли саме перенесено зустріч двох Президентів? Про це на момент написання цього матеріалу було невідомо.
Що має робити пан Міньон сьогодні, коли без його відома та згоди було зламано попередньо узгоджений з українською стороною графік роботи? Йти до ресторану? Ловити когось із українських чиновників, щоб заповнити паузу, яка зненацька виникла у його робочому графіку?
Варто зазначити, що Президент ПАРЄ Жан-Клод Міньйон і так летів до України стривоженим, бо мав залагодити незрозумілі йому накладки, що зненацька виникли у роботі його підлеглих з Україною. Адже йому доповіли, що Київ вдруге поспіль фактично відмовляється прийняти моніторингову місію ПАРЄ, яка мала прибути до Києва на початку березня.
Ця комісія у складі двох співдоповідачок ПАРЄ з українського питання – Майліс Репс і Марієтти Пурбе-Лундін – повинна була промоніторити стан справ в Україні, яка перебуває під спостереженням ПАРЄ як «проблемна» країна, у якій не зовсім послідовно виконується (чи то послідовно не виконується) низка важливих зобов’язань, які Україна взяла на себе відповідно до «Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи».
Візит співдоповідачок українська сторона перенесла на місяць, але підтвердження новому терміну їхнього візиту так і не надає, що особливо дратує та обурює ПАРЄ, яка вже встигла оголосити про цей новий термін візиту.
Одна зі співдоповідачок ПАРЄ по Україні, а саме Майліс Репс, навела аргументацію наших чиновників. Згідно з їхніми словами, це сталося «у зв’язку з тим, що вони 4-5 квітня будуть зайняті з іншими офіційними гостями».
Звучить, звичайно, дуже «ввічливо» і «чемно», у повній відповідності до безцеремонного протоколу, який собі почали дозволяти деякі вітчизняні високопосадовці.
А чого там церемонитися з якоюсь Парламентською асамблеєю Ради Європи? Що вона собою являє? Подумаєш, стоїть на сторожі європейських цінностей і відстежує, наскільки поведінка так званих «проблемних» країн відповідає європейським правовим стандартам і моралі!
Якщо шеф сказав, що Юля і Юра повинні сидіти, то ми їх і закрили. Ось тобі і вся мораль разом із правовими стандартами. І не пхайте свого носа у наші справи!
Ось так чи приблизно так міг би відповісти настирним європейським моніторщикам наш питомий чиновник, якого хвилюють не думка Європи, а те, що «Папа скаже».
Оскільки українське питання мають обговорювати на сесії ПАРЄ у квітні цього року, то спроби відтягнути під різними приводами моніторингові візити європейців в Україну виглядають, як недолугі спроби сховатися від цього самого моніторингу.
Якщо сховатися вдасться, то співдоповідачки ПАРЄ свою доповідь на квітневу сесію ПАРЄ приготувати не зможуть, а це означає, що повномасштабного обговорення стану справ в Україні вдасться уникнути, а з ним – і нової порції гострої критики на адресу влади України. Тоді й виправляти щось не буде особливої потреби.
Іноземні експерти констатують, що ПАРЄ сьогодні перебуває стосовно України у певній розгубленості. З одного боку, на думку експерта Лорена Вінатьє, «Україна поставила Європейський Союз перед дилемою: чи продовжувати їй вибудовувати тісніші відносини з Києвом, попри те, що Юлія Тимошенко все ще перебуває у в’язниці, а команда й прибічники президента Януковича непохитно практикують вибіркове правосуддя, а отже, неповагу до прав людини. З іншого боку, існує ризик того, що Україна може податися в бік Росії й приєднатися до Митного союзу… Європа не знає, чи слід їй відмовитися підписувати Угоду про асоціацію в ім’я своїх європейських цінностей, а чи може їй варто дати шанс Україні змінитися зсередини, спочатку приблизивши її до себе».
Після візиту пана Міньйона 28 березня в Україну прибуде спостережна місія від Європарламенту в складі Пета Кокса та Александра Кваснєвського, і це, на думку європейців, свідчення того, що стосовно України об’єднана Європа намагається діяти якомога наполегливіше, переконливіше. Як зізнається пан Вінатьє, «донині ЄС ніде не зміг довести визначної ефективності свого політичного тиску. Єдина зброя, яку має Євросоюз у своєму розпорядженні, – це зброя цінностей, це модель європейських стандартів».
Не хотів би я засмучувати делікатного французького експерта, але пан Вінатьє, а з ними пан Міньойон разом із доповідачками ПАРЄ, ризикують потрапити у класичну пастку, коли їх будуть, за висловом регіонала Чечетова «розводити, як котят».
Послухають наші очільники про правові стандарти, європейські цінності, високу мораль, неприпустимість вибіркового правосуддя, покивають головами, зронять, що Росія таки дуже вже хоче бачити Україну в Митному союзі і пропонує за це неймовірні преференції та знижки. І перелякані такою перспективою європарламентарі знову побояться жорстко тиснути на українську владу, твердо вимагати дотримання зобов’язань перед ЄС.
І потроху покотиться далі поламаний віз українсько-євроатлантичних стосунків, коли вітчизняна влада буде робити, що хотіти, а ввічливі європейці будуть щось там собі делікатно мимрити.
Ех, не розуміють пан Міньон зі соратниками, що наші можновладці прийшли до влади загартованими у таких кримінальних нальотах, «розборках» та рейдерських атаках, на них від цього такі «бронежилети» байдужості до цінностей, така егоїстична мотивація корисливих інтересів та прагнення утримати владу за будь-яку ціну, що розмова євросоюзівців про необхідність керувати Україною на основі європейських цінностей здасться нашим «донам» дитячим розмазуванням манної каші по столу.
Європейські гості наївно говорять, що ці візити – ледь не остання спроба протестувати Київ на готовність стати на платформу європейських цінностей.
Даремно витрачаєте пальне і час, панове. Допоки ви щось там пробуєте тестувати, вас уже давно протестувала нинішня влада України, зрозуміла вашу неготовність до сильних жорстких кроків, справжнього дієвого тиску, тому і відверто «тримає за лохів», бавиться з вами, як кіт із мишами.
Колись настане час, коли нова українська влада стане таки на шлях засвоєння європейських стандартів і цінностей. Тоді й діалог із паном Міньйоном та іншими буде шанобливою розмовою рівних у взаємоповазі політиків. Але то ще не скоро буде…

Віктор Рибаченко,
шеф-редактор «Час і Події»