Спомини, враження, побажання
Спогад, з яким мене хотілось би поділитися з читачами, бере свiй початок в серединi минулого столiття. В той час я працював в редакцiї газети "Львiвський залiзничник" i доре запам'ятав той лiтнiй пекучий день , коли мене запросив до свого кабiнету редактор газети Вiталiй Васильович Чорнойван i звернувся до мене з таким запитанням:
- Скажiть менi, будь ласка, чи ви захоплюєтеся українською народною музикою?
- Я вважаю себе її вболiвальником, бiльше того граю на мандолiнi , а от спiвати не вмiю, Бог не нагородив мене таким талантом.
- Це цiкаво, не знав, що граєте на такому рiдкому зараз iнструментi. Тодi цiлком доречно вам взятися за виконання музичного завдання, яке ,як зараз самi зрозумiєте, нiчого спiльного iз залiзницею не має. Вам належиться поїхати до Чернiвцiв i розшукати там молоду спiвачку Софiю Ротару, яка нещодавно вiдзначилася на обласному конкурсi народної пiснi. Одночасно поцiкавтесь може вона, або хтось з її родичiв, має вiдношення до сталевої магiстралi?
Наступного дня я вже був в столицi Буковини i шукав домашню адресу невiдомоїменi спiвачки. Допомогли в обласному вiддiлi культури, там менi розповiли як дiстатися до Софiї Ротару, у якої я повинен був взяти iнтерв'ю.
Переступивши порiг хати, в якiй мешкала переможець оласного конкурсу, мене зустрiла старша жiнка i запитала хто я i якi мої потреби. Почувши, що я журналiст, вона запросила мене до кiннати i гукнула: "Софiйко, швидко йди сюди ,до тебе приїхав газетяр зi Львова".
За кiлька хвилин знадвору прибiгла молода дiвчина i , подавши менi правицю, соромливо сказала: "Якщо ви до мене, то мене звати Софiя".
Наша розмова була невимушеною, жвавою , моя спiвбесiдниця охоче вiдповiдала на мої запитання, якi стосувалися її творчого шляху.
- В нашiй великiй i дружнiй родинi, - призналась вона,-всi спiвають i це покликання передалося менi. Молдавськi народнi пiснi я вже могла виконувати навiть коли ще до школи не ходила. А потiм у моєму репертуарi з'явилися українськi спiваночки. Разом iз своїми сестрами брала участь у художнiй самодiяльностi, там же здобула звичку не боятися сцени.
Софiя не тiльки розповiдала про себе, про свої плани на майбутнє, але i виконала кiлька улюблених нею пiсень.
Коли настала хвилина прощання, то зайшла та ж жiнка, яка мене першою зустрiла, i запросила до столу, при цьому зауважила:
- Хочу сказати вам, що нацiональною стравою молдаван є мамалига, рiвно, як борщ в українцiв. I тому кожен наш гiсть, як прийнято в нашому народi, повинен спробувати її. Одже, бажаю вам смачного.
Мамалига виявилася дiйсно дуже смачною i вона стала приємним доповненням до знайомства з майбутньою примадонною українськоi естради, якою зараз вважаєтся Софiя Михайлiвна Ротару.
Повернувшись до Львова я з великою охотою взявся до роботи над матерiалом, який був присвячений талановитiй спiвачцi.
Увесь минулий час я незмiнно слiдкував за творчими здобутками Софiї Ротару. Про неї менi багато розповiдав Володимир Iвасюк, з яким я зустрiчався, коли вiн вчився у Львовi. Молодий композитор сказав, що з великим бажанням працює над пiснями, призначеними для виконання Софiєю. Вiн був високої думки про талант цiєї спiвачки, яка, на думку Iвасюка, найкраще вiд усiх виконує його пiснi. Пiд час гастролей в Америцi Ротару виконає пiсню "Я- твоє крило", написану львiвським поетом Романом Кудликом i покладену на музику Володимиром Iвасюком. Роман кiлька рокiв працював у газетi "Львiвський залiзничник".
Наведу тiльки двi строфи з вiрша Кудлика, який зараз є головним редактором Львiвського лiтературного журналу "Дзвiн":
Зiрки на снiгу, зiрки на снiгу,
Веселi зiрки новорiчного свята.
Зiрки на снiгу, зiрки на снiгу,
I ми у Карпатах, у синiх Карпатах.
Я - твоє крило,
Ти - моє крило -
Щастя бiльшого не треба
Полетим в нiч
В неповторну нiч
I крилами торкнемось неба.
Йшли роки. Молода спiвачка полонила слухачiв. Я був радий, коли довiдався про те, що Ротару присвоєно звання заслуженої артистки Украiни, а потiм i народної. Її концертнi подорожi давно вийшли за межi України, з її мистецтвом знайомилися любителi музики ближнього i далекого зарубiжжя.
Напевно не всi читачi знають, що Софiя Ротару знялася в двох новорiчних телевистава "Снiгова королева" та "Весiлля Фiгаро", в яких глядачi побачили її в розквiтi творчих сил i жiночої привабливостi.
Софiя Михайлiвна, хоч i зiрка, та у нiч перед першим знiмальним днем не спала, хвилювалася надзвичайно.Та на знiмальному майданчику зустрiла Фiлiппа Кiркорова i вiн її заспокоїв. У деяких сценах її партнером був 9-рiчний онук Анатолiй. Свого часу спiвачка виконала головну роль у художньому фiльмi "Душа"
В минулому роцi Софiя Михайлівна повинна була гастролювати по мiстах Америки, зокрема її концерт був передбачений у Чикаґо. Пам'ятяю що ще задовго до її приїзду всi квитки були розкупленi. Однак запланований концерт не вiдбувся з дуже поважноїпричини: серйозно захворiв чоловiк i вона не могла залишити його у важкий для нього час. На жаль, лiкарi не змогли йому допомогти i вiн помер.
Смерть коханого чоловiка, з яким прожила багато рокiв, тяжко переживала Софiя Михайлiвна, вона навiть збиралася залишити сцену i бiльше не виступати.
- Однак мiй син i невiстка,- згадує спiвачка, - наполягали на тому, щоб я повернулася до своєї роботи, це саме радили i мої добрi знайомi, якi пiдтримами мене у смутну годину для нашої сiм'ї.
Я поступово погоджувалася з цими побажаннями i почала готувати альбом , у який вiйшли кращi українськi пiснi у моєму виконаннi.
Ще слiд було би згадати подiю, яка для моєї родини має велике значення. Йдеться про одну з київських вулиць, на якiй я прожила iз своїм чоловiком вiсiм рокiв. Тепер ця вулиця за рiшенням мiськоїРади названа iменем мого чоловiка народного артиста України Анатолiя Євдокименка.
Панi Софiя тепло по-материнськi вiдгукується про своїх дiтей. Її син Руслан взяв активну участь у пiдготовцi програми, з якою артистка приїздить до Чикаго. У нього, як встановили спецiалiсти, абсолютний музичний слух, прекрасно складає репертуар концерту, який може зацiкавити слухачiв. Руслан за професiєю дизайнер, має власний офiс, користується великим авторитетом у численних замовникiв.
Софiя Михайлiвна з вдячнiстю вiдзначає багатограннiсть таланту свого сина, зокрема його активиу участь в будiвництвi родинного будинку в Ялтi та у спорудженнi сiмейного дому у Києвi. До речi, в Америку разом з актрисою приїде Руслан, невiстка та внук Анатолiй.
А тепер хочу звернутися до читаачiв часопису. Вельмишановнi друзi! Ви маєте надзвичайну нагоду зустрiтися з Великою актрисою сучасностi, якою по-праву гордиться Україна. Веду мову про Софiю Михайлiвну Ротару, примадонну естради, яка завтра завiтає в наше мiсто. Вiдкладiть всi свої справи i разом з родиною вiдтправтесь на концерт, вiд якого ви одержете незабутнi враження.
Отож, до зустрiчi на виступi зiрки першої величини Софii Ротару.