Чи знаєте ви українську ніч?

О, ви не знаєте української ночі...

             Микола Гоголь

 

Злодій двічі замірявся на одну і ту ж машину!

«Бережись автомобіля»

Зимові свята - то така пора року, коли гроші тануть самі по собі, швидше, ніж сніг під сіллю комунальників. Відтак нема нічого дивного, що в цю пору активізуються українські злодії. Ви собі не уявляєте, які в Україні трапляються відчайдушні злодії...

Ні, я не про тих злодіїв, котрих всі знають. Про них - трошки пізніше.

А спочатку - про тих, яких згадують хіба кількома рядочками в місцевих новинах, а даремно - вони, знову ж таки, демонструють на собі чітку тенденцію...

Один з них «засвітився» днями у Криму, і то «засвітився» у буквальному сенсі тих слів...

Почалося все з того, що у центрі славного міста Керч серед білого дня щезло світло в центрі. Оперативно-виїзна бригада РЕС вирушила на трансформаторну підстанцію в районі колишнього м'ясокомбінату, і застала вражаючу картину. Відкриті двері, валізка з інструментами, і жінка, котра героїчними зусиллями відтягує від трансформатора злодія-невдаху. Дядько (за даними бригади, на вигляд мисливцю за цінними металами було 40 - 45 років) отримав від бездушної залізяки ні багато, ні мало - 6 тисяч вольт. Хто б думав, що трансформатори можуть захищатися! Тим не менш, дядько мабуть народився в сорочці (і гумових рукавицях) - бо після такого удару залишися живий, щоправда, не без допомоги медиків.

Як пишуть кримські ЗМІ, за попередньою версією енергетиків, чоловік зняв замок, проник в РП колишнього м'ясокомбінату з метою розкрадання кольорових металів, оскільки в приміщенні була виявлена сумка з інструментами.

І от що цікаво - за останній час це вже третій випадок спроби розкрадання на цій підстанції. Два попередніх закінчилися смертельними результатами: один чоловік загинув на місці, інший помер через декілька годин після удару струмом.

Тяжко собі уявити, яка ж то кепська біда погнала дядька на ту справу. Якщо йшов з цілою сумкою інструментів - то вже мабуть мав уявлення, що є такі закони фізики, які дозволяють трансформатору дати відсіч злодіям. Крім того, мав би чути про долю своїх попередників - і таки ж пішов!

Не бракує в Україні й злодіїв - мисливців за дротами. Тими, що під напругою над дорогою, і називаються «лінії електропередач». Не один злодій, бажаючи покращити своє матеріальне становище з допомогою дротів, згорів заживо прямо на стовпі. Природній відбір? Перевірка на знання фізики за методом Дарвіна?

Тільки в Криму, за найоптимістичнішими даними, щорічно з ліній електропередач крадуть кілометри (!!!) дроту. Скільки злодіїв при цьому «згорають на робочому місці» в прямому сенсі тих слів - важко сказати. Навряд чи хто їх відслідковує... А в РЕС не дуже охоче розказують, скільки злодіїв погоріло на стовпах...

Є й цікавіші злодії, зі ще більш оригінальним підходом до свого діла. От, для прикладу, на Луганщині якось хлопець за ніч вкрав 5 люків з каналізаційних колодязів. Чавунних люків! Кожен нелегкий «трофей» він прив'язував до велосипеда, віз в лісочок за містом. Там розбивав чавунні люки і перетворював їх на металевий лом. Потім відвозив шматки в пункти прийому металу. Заробив... 210 грн. (приблизно 25 доларів).

Ще цікавіший злодій відзначився на Львівщині, щоправда, 2 роки тому. Під снігом і дощем він взимку (!) за місяць викопав із землі 600 метрів телефонного кабелю. Озброївшись сокирою та лопатою, він рив траншею, тягнув звідти телефонний кабель та здавав на металобрухт. Трудився майже щоночі... Дядьку пощастило - телефонний кабель теж міг би добряче вдарити струмом, і відбити охоту до подібних речей назавжди. Проте на невтомного трудівника хтось наскаржився в міліцію, правоохоронці пішли в засідку і піймали злодія «на гарячому» живим і неушкодженим. Злодій трапився балакучий, тож світ мав змогу дізнатися, заради чого дядько пішов на такий ризик. Виявилося, що він посварився з дружиною, яка постійно дорікала малою зарплатою, й вирішив трохи пожити у родичів. Заліз у борги, і не знав, як із ними розплатитись. А тут така знахідка - резервний кабель "Укртелекому", який проклали ще за радянських часів. Пішов копати...

Ще більшою працелюбністю відзначилися злодії на Харківщині. Вирили з землі 13 км (!) труб каналізації виправної колонії. І, що цікаво, так добре все зробили, що офіційно - ніхто нічого не помітив. Видно, що люди жодної брудної роботи не бояться... Втім, з каналізаційними трубами простіше - вони хоч і смердять, зате струмом не вдарять...

А тепер підсумуймо ці факти.

В країні існує доволі чималий прошарок людей доволі терплячих, з фантазією, котрі не бояться найважчої і найризикованішої роботи, готові трудитися день і ніч за копійки фактично. Однак чомусь ці люди не бачать для себе іншої перспективи, окрім як вкрасти якщо не деталі з трансформатора, то хоча б дріт зі стовпів. І при цьому готові йти на вірну смерть фактично за копійки!

А якщо ще порахувати тих, хто краще обізнаний із законами фізики, і менш здатний до ризику? Боюся, обсяги дрібних крадіжок виростуть до небес.

Тяжко сказати, що б могло зарадити в такій ситуації. З одного боку - явно помітно, що така людина не впевнена в собі, і та штука, яку психологи називають «механізм психічного захисту» змушує їх непомітно для них самих перекидати цю невпевненість в собі, невіру у власні сили - на весь світ довкола. От, мовляв, це не я такий невпевнений, це такий світ кепський, що в ньому немає інших шансів заробити на хліб, окрім як вкрасти щось. Хоча б і запчастини з трансформатора...

І от що цікаво: запропонуй таким людям заробити гроші чесною працею - не допоможе. Як мінімум третина знайде привід, щоб відмовитися. Хоча б тому, що впевнені, що все одно ніц не вийде, підлі закони світу (у їхньому баченні) не дадуть заробити чесним трудом. І ця впевненість в прикрій недолугості світу їм явно дорожча, ніж життя. Бо в трансформатор полізти - запросто, а от чесна праця - вже щось не те. Така от боротьба законів фізики із законами психології. Явно Дарвін чогось не врахував, коли писав про природній відбір...

Просто підвищувати впевненість таких людей в собі - теж не допоможе. При владі в Україні перебуває якраз когорта людей з тим самим ганджем, але з високою впевненістю в собі - і деякою відсутністю совісті. І що цікаво - що ті, що інші, обидві когорти намагаються сперечатися із законами природи. Тільки якщо злодії, котрі лізуть на стовпи і трансформатори, намагаються сперечатися із законами фізики, то злодії, котрі залізають на шаблі соціальної драбини, сперечаються з набагато очевиднішими законами.

І один з тих законів звучить коротко і страшно: все таємне рано чи пізно стане явним. Здавалося б, той закон експериментально довели нещодавно лідери (тепер вже колишні) близькосхідних держав, та й європейська керівництво то останнім часом демонструє дедалі частіше.

А от не вірять українські злодії вищої когорти, що той закон працює.

Поки одні злодії тяжко працюють і риють з землі укртелекомівський провід, інші, не особливо переймаючись наслідками, тягнуть собі до кишені цілий «Укртелеком».

Офіційна інформація: телекомунікаційну компанію "Укртелеком" продали компанії UA TelecomInvest Limited (Кіпр). Остання компанія, що цікаво, була зареєстрована у жовтні 2012 року. А у тому ж році "Укртелекомом" цікавився Ринат Ахметов, однак в останній момент виявилося, що український олігарх не готовий заплатити за компанію стільки грошей, скільки за неї хоче держава... Грошей забракло. Цікава історія. Особливої пікантності їй додає суто кіпрський колорит, а точніше - те, що зараз діється на теренах братньої кіпрської держави.

Як відомо, у Кіпру криза - ми вже нещодавно про це писали. І тамтешня влада була б не проти отримати від ЄС фінансову допомогу. Але дотошні й ощадливі німці (за рахунок яких, переважно, і здійснюються так допомоги) вперлися рогами, й ніяк не хочуть давати грошей, якщо Кіпр не дозволить їм провести аудит банківської системи. Бо чомусь впертим німцям здається, що Кіпр допомагає відмивати гроші...

Кіпрська влада наразі несміливо заперечує ці підозри, і намагається гордо себе бити кулаком в груди, мовляв, нема в нас ніякого криміналу, і взагалі, що то за втручання у внутрішні справи, щоб одна країна іншу контролювала...

Тим не менш, без допомоги ззовні в березні Кіпру «світить» дефолт. А ми ж то знаємо, куди йдуть українські гроші, і звідки в Україну приходять рясні «інвестиції»... І що буде Кіпр робити з цими грошима і з цими «кіпрськими фірмами», котрі купують стратегічно важливі об'єкти в країнах колишнього СРСР - оце вже цікаве питання...

Не менш цікавий і «внутрішній» бік питання.

Поки дрібні українські злодії, ризикуючи здоров'ям і повною втратою нюху, викопують каналізаційні системи по колоніях, широкомасштабні українські злодії намагаються навіть в Раду пройти «зі своїм унітазом». Українські ЗМІ вже наробили ґвалту, що в парламенті робиться ремонт за незрозуміло чиї кошти - і то дорогий ремонт.

Депутати кажуть, що роблять за свої гроші. А закон вимагає, щоб ремонти в Раді проводилися тільки за рахунок бюджетного фінансування. Але бажання депутатів мати в кабінеті, перепрошую, власний унітаз (в буквальному сенсі тих слів), а не ходити на спільний, намагається сперечатися не тільки з державними законами, а й з законами здорового глузду. Депутати кажуть, що жодних туалетів біля свого місця сидіння не роблять. Журналісти пішли, перефотографували нові плани приміщень - з новими унітазами. Тепер чекають - наважаться депутати легалізувати собі право на персональний унітаз, чи будуть сидіти на нелегалізованих...

Але десь там в глибині душі і в цієї когорти, мабуть, живе підозра, що й на їхньому рівні «трансформатор може дати здачі струмом».

Бо час від часу нерви у титулованих злодіїв таки здають...

То журналісту підслуховуючий пристрій підкладуть, то ще щось. Але ж ми недаремно підкреслили, що громадяни України вирізняються відчайдушністю...

Нещодавно українська Феміда здійснила, якщо можна так сказати, спробу захиститися від законів природи. Посадила на кілька років сумських студентів за графіті із зображенням людини, схожої на президента, з червоною цяткою на чолі. Індуси би сказали щось про третє око, бінду і вакуум в голові, що прагне доступу до вищої мудрості. Але українські судді довго не мудрували і побачили в тому графіті заклик до злочинних дій - з відповідним вироком.

Мовляв, підсудні створювали «непристойний малюнок, яким викликали у оточуючих негативні асоціації з пораненням чи вбивством людини, тобто діяли з винятковим цинізмом». І жодного слова про те, на кого схожа ця людина.

Найцікавіше те, що після оголошення вироку в Сумах... графіті з «бінду» почали з'являтися, як гриби після дощу. Відчайдушність і бажання засунути пальці в розетку в Україні трапляється не тільки серед злодіїв...

Ну а менш відчайдушні ліниво сидять і чекають 25-го лютого. Мольфар Михайло Нечай, світла йому пам'ять, 25 лютого 2010 року сказав якомусь подорожньому: «Там у вас у Києві якогось пана сьогодні висвятив на царя. Його вб`ють через три роки»...