Минулих вихідних у Києві відбувся благодійний бал «Карнавалія». Гості цього заходу мали можливість за один вечір потрапити як мінімум на чотири події: святкування українського Стрітення, Віденський бал, Японський і Бразильський карнавали! Щоправда, не всі запрошені тим шансом скористалися…

Бал відкрили засновники «Карнавалії» – Тетяна та Юрій Логуші. Цього року карнавал, окрім благодійної й розважальної, мав особливу мету – підтримати Петриківський розпис на шляху до списку предметів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.  
Розважальна програма для гостей заходу була справді грандіозною – навіть просто скласти до купи всі її складники – тяжко, і складно собі уявити, скільки зусиль коштувало втілення всіх цих балів в одному залі за одну карнавальну ніч.

	Тетяна та Юрій Логуші

Почну з короткого переліку співочої української частини: академічний фольклорно-хореографічний ансамбль «Славутич» (м. Дніпропетровськ), балет Академічного ансамблю пісні і танцю України Державної прикордонної служби України, Галина Безрук, Артур Боссо, Оксана Вояж, група «Доміно», Ілларія, дует «Анна-Марія», Назар Савко, Ольга Ошитко, Тетяна Ширко, ансамбль «Українські барви».
Вкотре мушу відзначити добрий підбір виконавців – співали й справді дуже гарно. Наші постійні читачі вже знають про молоду зірку Ілларію (послухати її можна на офіційному сайті співачки http://illaria.ua ). Цього разу хотілося б відзначити ще й Назара Савка (сайт співака http://savko.com.ua), Галину Безрук.
Віденську частину «Карнавалії» відкрив директор Австрійського культурного форуму у Києві др. Якуб Форст-Баттаглія.
Перший традиційний бальний танець – полонез під керівництвом народного артиста України, відомого танцмейстера Григорія Чапкіса, у супроводі естрадно-симфонічного оркестру танцював Академічний ансамбль пісні і танцю Державної прикордонної служби України.
Допитливі очі мали чудовий шанс милуватися згаданим ансамблем – під час першої частини в куточку справа обабіч сцени хлопці й дівчата танцювали і позували для фото. І робили це з такою дивовижною грацією, що не замилуватися було неможливо.
Частина гостей балу, котрі мали більш-менш вільний час, мали можливість за місяць до події бодай більш-менш підтягнути «грацію і пластику» під керівництвом майстрів танцю.
Але й під час самого балу Григорій Миколайович встиг провести кілька майстер-класів з вальсу, падеграсу, польки, фокстроту і латиноамериканських танців. Тож кілька сотень гостей мали можливість неабияк покращити свої танцювальні навички.

З іншого боку залу гості мали можливість долучитися до благодійності (і купити на аукціоні), або ж просто подивитися на:
українських ляльок ручної роботи від Ліди Волянської (Київщина – «Галинка і Павло» та Гуцульщина – «Софійка і Василько»);
ексклюзивний чайний сервіз «Петриківка» та скриньку-альбом «Петриківський розпис» від Дніпропетровської області;
карнавальну маску від Марини Лапи, розписану в традиціях Петриківки, оздоблену рожевим пір’ям, яке, за словами авторки, уособлює “рожеву мрію” кожної людини;
композицію King’s Bonsai – унікальне мініатюрне деревце ручної роботи, яке 10 років не потребує догляду;
картини відомих митців (Семенко Олександр «Весна. Сонячний день» – від галереї «Раритет Арт», Маріанна Абрамова «Заморська гостя», Олена Березянська «Толіка мама», Леонід Гопанчук «Переможний бій Віталія Кличка»);
картини від АРТ «Золота палітра» (Олександр Краснопєвцев «Соняхи», «Морський вітер» (дуже гарна картина, хоча, звичайно, й інші не гірші, але ця, на мою скромну думку, була найкращою!); Валерій Орел «Зимова рибалка»; Ангеліна Пан «Танок хризантем»);
картини від МБФ «Здоров’я українського народу» (Марія Полякова «Старий Човен», Яна Холкіна «Карадаг», Олександра Ільяшенко «Посланник», Антон Катайлов «Африканські ритми», Наталя Добрик «Церковні пейзажі»);
ікону Божої Матері «Розчулення», 19 ст. (від Понамарчука Ігоря Тарасовича – почесного громадянина України).
На жаль, з благодійністю в Україні трохи гірше, ніж з танцями, однак про це – трошки пізніше.
Однією з найцікавіших була японська частина вечора.
Її відкрив секретар посольства Японії в Україні Мацудаір Шо – і зробив це українською мовою! (На відміну від однієї зі співачок, котра співала українською, але до залу зверталася російською, сподіваюся, їй за це буде соромно).

	Маска від Марини Лапи

Під час «японського вечора» майстриня каліграфії Культурного центру «Сан» Миюки Цудзуки на великому полотні вона відтворила словосполучення «Птах щастя» японською.
Японські дівчата виконали японський фестивальний танок «Бон-Одорі», а японські хлопці показали кендо бій на дерев’яних мечах – джедаї з фільмів Лукаса, якби то бачили, захлинулися б від заздрощів.
(Кілька слів про це мистецтво. Найголовніші ідеї кендо закладено у слові «меч». Перша ідея полягає в тому, що людина, озброєна мечем, не має права на помилку і не має можливості виправити її. Відповідно, як у поєдинку, так і повсякденному житті, до всього слід ставитися серйозно. Друга ідея зводиться до того, що однакових ситуацій не буває: до кожного противника, бою, справи слід підходити з оновленим духом і запалом. Як на мене, надзвичайно цінні для України ідеї на даному етапі розвитку).
Окрім того, гості вечора мали можливість долучитися до вивчення японського танцю на інтенсивному майстер-класі під час третьої частини маскараду.
Для тих, хто дочекався закінчення японської частини, почався Бразильський карнавал від Амадора Лопеса та його танцювального колективу “Румберос”.
Крім того, весь цей час на балі працювали стенди та майстер-класи, де можна було купити книги «Коронації слова», навчитися малювати петриківським розписом, писати ієрогліфи, робити паперових журавликів, накладати професійний макіяж з візажистами від «Dior», і, зрештою, купити білетика лотереї, і щось цікаве виграти.
Як бачите, захід був цікавий, і єдине, що мало би засмучувати – те, що одній людині було доволі важко оббігати всі ці заходи, на все подивитися, натанцюватися, подивитися на маски інших – і свою показати.
Але ж так не буває, щоб зовсім все було добре – і, зрештою, це теж не зле : )
У Володимира Висоцького є жартівлива пісенька про бал-карнавал: головний герой під час свята не втримався, вдягнув «маску алкоголіка», і в результаті провів весь  вечір в загорожі з бегемотами…
Так от.
Один зі спонсорів балу пригощав всіх гостей безкоштовним пивом.
Ну а серед гостей, зрозуміло, були одіозні персони, котрі й без балу чи не весь час ходять в «масках клоуна»…
І як ви думаєте, серед всієї тієї цікавої програми – на що найбільше звертали увагу мої колеги, котрі писали про бал? Правильно, на «халявне» пиво, від якого всього пару кроків до пошуку «бегемотів»… І на одіозних персон.
Для «жовтих» видань – то природно. А от для більш серйозних…
Так, зрозуміло, і що еліта українська викликає багато запитань, і що готовність брати участь в благодійних аукціонах в цієї еліти наразі не дуже розвинена…
Але ж – шановні колеги, не буває так, щоб навички, котрі в народу відбивали століттями, так от взяли і самі по собі розпустилися фактично миттєво. Готовність до благодійності (як і смак до гарного вбрання, до речі) в суспільстві не з’являється на пустому місці, її потрібно виховувати десятиліттями… А для того, щоб її виховати, потрібно підтримувати тих, хто справді робить свою справу – а не доводити з величезною впертістю, що, мовляв, от знову в нас – країни, народу, еліти – нічого не вийшло. Все вийде – але не зразу. Як казали східні мудреці, дорога за тисячу миль починається з одного кроку…

Майстер-клас з Петриківського розпису

	Картина «Морський вітер»

Відвідувач, мабуть,  «пробує на зуб» King’s Bonsai	Григорій Чапкіс «командує парадом»

Фото Марини Олійник, Юрія Атаманюка та прес-служби "Карнавалії"