Час i Подii

1 – 30 березня 2013 р.

Музейна весна розпочинається виставкою української художниці Наталки Валенюк із Канади. Відкриття відбудеться у п’ятницю, 1 березня, о 7-й годині вечора.
Ретроспективна виставка «Сад прихованих мрій» увібрала все найкраще, створене художницею на еміграції. Потреба поділитися весняними мріями зі своїми, близькими за духом краянами, надихнула Наталку на виставку у Чикаго. Український Національний Музей пов’язує співпрацю зі Спілкою українських митців Канади, до якої належить художниця разом із своїм братом, скульптором Олегом Лесюком. Кілька років тому групова виставка українських митців Канади з успіхом пройшла у музеї. І ось вдруге тут презентують міжнародний мистецький проект за участю молодої мисткині, яка вже встигла заявити про себе у мистецькому світі Північної Америки. Минулого року у галереї КУМФ в Торонто відбулася велика персональна виставка Наталки Валенюк. Її роботи також експонувалися в картинних галереях, музеях в Україні, Росії, Італії, Канаді, США.


	Схід сонця

Наталка Валенюк народилася у Львові в родині відомого скульптора Любомира Лесюка. Батькова майстерня була завжди відкритою, там промайнули найкращі дитячі та юнацькі роки. Ні для кого не було несподіваним те, що від творчого порогу цієї своєрідної «лабораторії» почнеться дорога у власний мистецький світ. З відзнакою закінчила декоративно-прикладне училище імені І. Труша та Львівську академію мистецтв. Серед учителів з особливою пошаною згадує Володимира Костирка, Оксану Риботицьку, Романа Безпалківа, Юрія Лесюка, Ігоря Боднара.
У 1985 році відбулася перша виставка, згодом її роботи номіновано преміями і відзначено мистецькими критиками. Кандидат мистецтвознавства, професор Львівської академії мистецтв – Ростислав Шмагало – назвав Наталку Валенюк «мисткинею-універсалом», котра мислить «символами землі і космосу на глибоко традиційній основі». Художниця багато років присвятила педагогічній роботі. Викладала малювання та прикладне мистецтво у Львові – у дитячому фольклорному гурті «Леліточки», у дитячій фольклорній студії «Джерельце»; навчала дітей фітодизайну, а згодом працювала заступником директора у Дитячій школі народних мистецтв. У художньому відділі школи викладала рисунок, живопис, композицію, ткацтво, розпис на тканині, розпис на склі, лінорит, іконопис, писанкарство, витинанки, а у відділі фітодизайну - рисунок, живопис, композицію, фітодизайн.
У Торонто Наталка Валенюк веде курси мистецтва для дітей і дорослих в Інституті св. Володимира, Українському Національному Об’єднанні та приватно.
Універсальність її творчості підкреслюється досконалим володінням такими техніками, як пастель, батик, гобелен. З однаковим вмінням художниця зображує рослини, птахів, створює декоративні та сюжетні композиції. Самобутність Наталки Валенюк – у неповторному баченні і трактуванні світу. Її твори – «Цвіт папороті», «Травневий дощ», «Подих весни», «Весна прийшла», «Берегиня», «Схід сонця» – крім тонкого ліризму, сповнені магією барв.
Непросте сьогодення виткано, здебільшого, з проблем, і тільки сильна натура вміє дивитися на світ очима квітів. Емоційні диво-китиці Наталка складає з улюблених кольорів променистих соняшників, оксамитових чорнобривців, смерекових розмаїв. Досконале плетиво яблуневих гілок природно вписує у фактуру тканини, ностальгічно нанизуючи замилування білопінним цвітінням садів в Україні.
Наталчин живопис нитками зацікавлює змістом, інколи – натуралістичним, або навпаки – символічним. Писанкові стародавні знаки, перенесені на батики та гобелени, чітко вивіреною колірною гамою довершують твір, перед яким зупиняєшся, вслухаючись у великодні передзвони. Культура кольору, світла, графічний спосіб мислення пробуджують бажання експериментувати, її квіти немов зіткані з її думок.
Опинившись у новому соціокультурному середовищі, художниця продовжила освіту в канадському Інституті рослинного дизайну. Тут спрацював такий феномен культури, як генетичне споріднення зі світобаченням Катерини Білокур, Марії Приймаченко, Івана Сколоздри. Її поетичні композиції сприймаються як музичні камерні мініатюри. Теми, підказані сучасною дійсністю, Наталка вирішує за допомогою метафоричної символіки. Вона є ткалею, а ця професія асоціюється з богинями, котрі ткали канву Життя. Майстриня продовжує українську народну традицію в декоративному мистецтві, ділячись із нами квітами з бабиного городу і яблуками з дідового саду. За тим садом – джерело нашого роду. Символічна мова Наталки – щира і привітна, як сама весна. Щоби зустрітися з весною, побувати у «саду потаємних мрій», приєднатися до втаємниченості творення, завітайте на виставку Наталки Валенюк до Українського Національного Музею 1 березня, привітайте українську художницю з Торонто.