Ухвалений Верховною Радою минулого скликання довгоочікуваний «Закон про порти» нічого доброго українським докерам не віщує. Адже фактично він розв’язав руки олігархам, які тепер на законних підставах мають право «прихватизувати» гавані й поживитися ласими об’єктами державної власності. Дещо насторожив докерів нещодавній заклик Віктора Януковича – якнайшвидше приватизувати порти, – про що він заявив на засіданні Комітету економічних реформ. Тим часом, на догоду президентові уряд Миколи Азарова вже фактично дав згоду передати у концесію всі вісімнадцять українських портів.
Та на такі цілеспрямовані кроки олігархічно-кланової влади докери тривалий час ніяк не реагували, адже, як і всі ми, вони звикли жити за приказкою: «Допоки грім не вдарить, мужик не перехреститься». Коли ж гриміти і блискати почало вже над їхніми головами, коли, розчищаючи дорогу новим власникам, порти почали штучно доводити до банкрутства, а робітників масово звільняти з роботи, докери схаменулися. Першими усвідомили, що над їхнім портом нависла гільйотина «прихватизації», – іллічівці. На прес-конференції, що відбулася в одеському прес-центрі «Paritet», колишній заступник начальника порту, заступник голови обласної організації партії «УДАР» – Сергій Білюк та лідери незалежних профспілок порту – Анатолій Бойчук і Віктор Степанов – рішуче виступили проти «Закону про порти», який має вступити в силу нинішнього року. Вони наполягають на тому, щоб порт і надалі залишався у власності держави, а не потрапив у приватні руки. Представники з незалежних профспілок Іллічівського морського торговельного порту заявили, що вони готові вивести людей на масові акції протесту і вдарити касками.
На відміну від своїх іллічівських колег, докери Ізмаїла не обмежилися словесними погрозами, а 6 лютого вийшли на масову акцію протесту проти приватизації свого порту та звільнень. Акцію організувала не визнана адміністрацією незалежна профспілка «Захист справедливості». Обурення людей викликала вже друга хвиля звільнень робітників на підставі скорочення штату. Десятки людей цими днями отримали повідомлення, що через два місяці вони будуть звільнені. Серед них і черговий слюсар Сергій Манойлов, родина якого в очікуванні десятої дитини зараз перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі. Незважаючи на те, що адміністрація погрожувала покарати учасників мітингу, а робітників затримували на прохідних, хоч акція відбувалася в обідню перерву, висловити свій рішучий протест зібралося 350 докерів та мешканців міста.
Учасники мітингу тримали плакати з написами «Ні» скороченням!», «Не вбивайте Ізмаїл!», «Хто відповість за розвал порту?» Протестуючі виступили проти передачі Ізмаїльського морського торговельного порту в приватні руки й скорочення персоналу. В одноголосно прийнятій резолюції мітингу, зокрема, зазначено: «Не чекаючи приходу в порти Придунав’я ефективних інвесторів, готових прийняти їх у концесію, чинна влада в особі чиновників Міністерства інфраструктури та його ставлеників на місцях планомірно веде Ізмаїльський порт до банкротства. Протиправні скорочення й звільнення на підприємстві набули масового характеру. Підстав для оптимізму у робітників підприємства практично не залишилося. Порт Ізмаїл катастрофічно розгубив традиційний вантажопотік, у той час, коли сусідні румунські й молдавські продовжують нарощувати обсяги переробки вантажів. Тому настав час рішуче заявити про свою незгоду з тим, що діється».
Далі в резолюції чітко сформульовані вимоги. Від адміністрації порту учасники мітингу вимагали припинити звільнення робітників; від Верховної Ради України – накласти мораторій на запровадження в дію Закону «Про морські порти в Україні» і розробити новий закон, який би виключав можливість передачі портів у концесію як стратегічних державних підприємств; від Кабінету міністрів – замінити керівництво підприємства на тих, хто здатний грамотно організувати виробничі процеси, і поновити на посаді начальника порту Валентина Котельного; від Президента України – взяти ситуацію в Ізмаїльському порту під особистий контроль.
– Якщо до нас не прислухаються, – заявив лідер незалежної профспілки порту Сергій Стинок, – то ми перейдемо до більш масштабних акцій, адже нинішня була лише попереджувальною.
Докери Ізмаїла вірять, що їхній приклад підтримають робітники інших гаваней, адже і вони нині зіштовхуються з подібними проблемами. Уже відомо, що у концесію віддадуть  порти в Одесі, Миколаєві, Іллічівську, Маріуполі, Севастополі, Херсоні, Керчі, Феодосії, Ялті, Бердянську, Білгород-Дністровському, Євпаторії, Скадовську, Рені та інші. Рішення про це буде приймати Міністерство інфраструктури, яке пояснює такі заходи тим, що на відновлення вкрай зношеної інфраструктури гаваней потрібно 25 млрд. гривень інвестицій, а держава таких коштів не має. На думку відомого правозахисника, екс-депутата Верховної Ради Юрія Кармазіна, вся ця затія обернеться тим, що контроль над більшістю портів встановить мільярдер Рінат Ахметов.
Одесити вже готуються до того, що місцеві гавані поділять між собою Рінат Ахметов, син президента Олександр Янукович і Сергій Тарута. Вже нині компанія Ахметова «Портінвест» завершує укладання угоди про купівлю 65 га поблизу порту «Південний», під Одесою. А Одеський припортовий завод-гавань готують під приватизацію Дмитром Фірташем, який готовий викласти за нього 4 мільярди гривень.
Чимало всіляких оборудок стосовно «прихватизації» портів поки що тримаються в секреті, але невдовзі кожна голка, як їй і належить, вилізе з мішка. І тоді всі ми ахнемо від подиву, як Фонд держмайна розтринькує всенародне надбання. Щоб запобігти цьому, ізмаїльські та іллічівські докери пропонують наразі накласти мораторій на надто «сирий» закон про порти і кардинально змінити його. Інвестори мають гарантувати не лише модернізацію й економічний розвиток гаваней, й а забезпечення людей роботою, утримання на належному рівні всієї інфраструктури портових міст. Протестна акція в Ізмаїлі – то лише перша ластівка, що провіщає прихід бурхливої й невпокореної весни.
Сергій Горицвіт, Одеса
Фото зі соціальних мереж