Ось кажуть, що з моменту перемоги Януковича усі регіонали гордо розправили плечі і почуваються дуже «крутими». Якщо ж вони до того ще й посадовці чи депутати будь-якого рівня – то не чіпай і навіть не підходь. Бо то ж члени панівної партії – Партії регіонів, а не хто-небудь!

Брехня! Наклеп на чесних і бідолашних біло-блакитних партійців! Заздрість опозиціонерів!
Судіть самі.
За інформацією «Журналу Житомира», 9 лютого цього року у житомирському пабі з чисто українською назвою «Шульц» гуляли хлопці. Добре гуляли, бо до півночі уже розпалилися, аж шкварчало. Молода, дика енергія вимагала якогось виходу, вибуху приблизно так, як розпечена лава рветься з жерла вулкану.
Потрібен був тільки привід, зачіпка, яка б зіграла роль спускового гачка.
І ця зачіпка знайшлася.
О другій годині ночі якийсь невідомий молодий чоловік почав гарячково шукати власника чи хоча б директора цього пабу. Шукати довго не довелося.
Шеф спокійно собі сидів, почуваючи себе дуже впевнено, позірно контролюючи ситуацію. Заведений, мов пружина, молодик підскочив до нього і в лоб заявив, звертаючись до незнайомого йому і старшого чоловіка по-хамськи на «ти»: «Ти своїм джипом подряпав мій Ягуар».
Спантеличений таким звертанням і претензіями шеф усі звинувачення відкинув і запропонував молодикові вийти до машин, щоб пересвідчитися – що там за подряпина?
Огледівши її в оточенні сп’янілих гультіпак, які утворили добровільне журі, шеф скривився і скептично заявив: «Та це ж стара подряпина, як я міг її сьогодні зробити?»
Краще б він цього не говорив.
Розпалений добрячими дозами алкоголю, молодик закричав: «Ах, так?! Тоді отримай!!!» – і кинувся на шефа бару з кулаками. До молодика миттєво приєдналися його п’яні друзяки, і всі гуртом почали гамселити бідолаху. Той спробував сховатися у своєму пабі.
Вскочив у приміщення, встиг закритися, але нападники висадили скляні двері, догнали його і продовжили мордувати. Летіли бризки крові з розбитого обличчя, розліталися уламки скла, в друзки розбивалися пивні келихи та меблі. Побоїще розгорілося не на жарт.
Хтось із персоналу встиг викликати міліцію, і черговий наряд приїхав. Але доблесні правоохоронці чомусь тупцювали на місці і бійку не розбороняли.
«Допоможіть!» – волав перетворений на відбивну шеф, – я тут директор!» Дійсно, нещасною жертвою озвірілих молодиків був не хто інший, як директор не тільки пабу, але й міського комунального підприємства «Інспекція з благоустрою міста Житомир», такий собі Юрій Самборський.
– «Чого стоїте, допоможіть, я депутат міськради від Партії регіонів», – репетував змордований чоловік. Тільки-но міліціонери рушили йому на допомогу, але нападник грізно заревів: «А я «хазяїн» усього Житомира, всі ринки – мої!» – і перелякані менти остовпіли на місці.
«Господарем» Житомира виявився син одного з депутатів міськради. Посада батька, начебто, невелика, і така ж, як і побитого Самборського. Але шалені гроші, які приносять ринки, інший подібний напівкримінальний в умовах України бізнес роблять ось таких-от молодиків не тільки володарями найдорожчих автівок, не тільки гуляками, які розкидають у нічних пиятиках пачки гривень, але й породжують комплекс нахабної самовпевненості у власній недоторканості.
Так само кілька років тому (і я про це писав у нашій газеті) луганський молодик і син депутата – Рома Ландик – на очах усього ресторану волочив за волосся дівчину і молотив її ногами, і тільки викладене в Ютубі відео цього звірячого побиття допомогло якось закликати до порядку нахабного молодика – хоча у підсумку той таки викрутився.
Побитий Юрій Самборський з діагнозом струс мозку нині перебуває в лікарні. У міліції кажуть, що реакція від них все ж таки була, ця хуліганська подія була, начебто, зареєстрована та внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 125 (завдання легких тілесних ушкоджень). Триває з’ясування всіх обставин події.
Знаючи слабкість наших правоохоронців до грошових одиниць, не виключаю, що у підсумку не тільки виправдають молодика, а ще й жертву побиття – депутата та директора Самборського визнають винним у цій бійці.
І членство Партії регіонів не врятує, бо партійний шеф побитого, керівник житомирських регіоналів, наступного дня невпевнено щось промимрив журналістам – на кшталт того, що не готовий дати коментар цієї звірячої події.
Звичайно, я не захищаю побитого, тим більше як регіонала – бо вони бувають ще й не такими – той же Рома Ландик теж був депутатом-регіоналом.
Я просто запитую – якщо вже директор міського комунального підприємства та депутат міськради від правлячої партії не може себе захистити від знавіснілого торгаша, то що вже казати простим громадянам?! Яка міліція кинеться людині на допомогу, коли ще якийсь «господар» життя буде кричати правоохоронцям – «Куди?! Назад! Я тут господар!»
Цікаво, що, коментуючи цю подію на Інтернет-форумах, громадяни говорили про різне.
Так, користувач під ніком KharkivIgor2_ написав: «Можна уявити рівень ненависті простих людей, якщо вже доходить до побиття блакитних навіть у пивбарах!
На що користувач sev, очевидно, з Житомира, обурився: «Який же це «паб»? Звичайна пивнушка». На це ще один педант Zasowcin134 уточнив: «Пивний заклад, а українською – генделик, а то «паб…»
Подумавши, KharkivIgor2 додав і свою інтерпретацію бездіяльності міліції: «Вже й менти ненавидять ПРдунів, навіть не захотіли втручатися в бійку!»
Резюмуючи дискусію, користувач gene зробив політкоректний висновок: «Політикою тут і не пахне, опівночі в генделику (або пабі) мало тверезого люду, звичайна п’яна бійка, як би хто не ставився до червоних, блакитних чи інших мастей, бити в морди – не аргумент, це кримінально каране діяння, бити в морду хоч депутату, хоч виборцеві закон забороняє, мене ніхто не дорікне в прихильності до ПР, але в даному випадку необхідно дотримати верховенство закону».
От і я про це – необхідно верховенство закону, а ним в сучасній Україні і не пахне. І цей трагікомічний випадок – привселюдне хуліганське побиття депутата-регіонала у власному барі п’яними молодиками – це підтверджує, як і десятки та сотні подібних випадків по всій Україні, які залишаються невідомими, бо б’ють – і нещадно – простих людей.
Мордобої від новітніх грошовитих «господарів» життя тривають. Хто ж їм (і коли?), нарешті, затопить у мордяку, але з допомогою не кулака, а закону?

Віктор Рибаченко,
Шеф-редактор «Час і Події»