95 років – це дата напівювілейна. Саме стільки виповнилося з дня вікопомного бою під Крутами. Як цей день згадують у незалежній Україні – залежить від загального стану українського патріотизму влади, опозиції, громадськості і широкого загалу.
Був час, коли цей день залишався невідомим більшості населення України і відзначала його лише невелика група інтелігенції та дисидентів всередині країни. Зате давно і постійно пам’ятали та відзначали цей день в українській діаспорі.
Потім почали і в Україні говорити про цей бій, описувати його перебіг і трагічне завершення. За часів підйому Народного Руху України на Аскольдовій могилі вперше встановили хрест у пам’ять про загиблих, за часів Президента Ющенка створили пам’ятник у Крутах.
Як глава держави, Віктор Ющенко щороку особисто був присутнім у Крутах, прагнув зробити цей день пам’ятним, віз за собою численний почот міністрів, депутатів, громадськості.
Але пішов з посади Ющенко, і тема Крут різко затихла. Нова влада на чолі з Януковичем, що заявила підкреслено дружні стосунки з Росією, не хотіла зачіпати дражливі для Росії сторінки історії.
Що ж на сьогодні? Стосунки команди Януковича з Росією уже зовсім не такі безхмарні, тому нинішня українська влада вже не переймається жодними побоюваннями. Але і справжнього історичного українського духу у більшості з них нема. Ось і вироджуються роковини бою під Крутами у чергову формальну церемонію, яких багато проводиться тепер в Україні.
Приходять строго одягнені високопосадовці, несуть у руках квіти та вінки з урядових теплиць, перев’язані жовто-блакитними стрічками, говорять чергові фрази, а то й мовчать. Відбувши церемонію, повертаються, сідають у свої лімузини, і кортеж відбуває назад – туди, де у високих кабінетах часто-густо творяться антиукраїнські оборудки, які геть протилежні за духом тим українським пам’ятним датам, на яких ці високопосадовці тільки-но відбули свій черговий номер.
Це ж саме стосується не тільки провладних, але і багатьох опозиційних діячів.
А що цього року?
Перед поїздкою до Давосу Президент Янукович підписав сухе і лаконічне Звернення до Українського народу у День пам’яті Героїв Крут. Текст його настільки невеликий, що можу навести його повністю: «Любі співвітчизники! 95 років тому відбувся бій під Крутами. Цей подвиг української молоді назавжди викарбувався золотими літерами на сторінках нашої історії. Самопожертва в ім’я Вітчизни військових курсантів, студентів, гімназистів є прикладом патріотизму та любові до рідної землі. Схилімо ж сьогодні голови у скорботі за тими, хто віддав життя за незалежність України, за свій народ.
Віктор Янукович».
Схиляти голови від імені влади прийшли Прем’єр М. Азаров – етнічний росіянин, та Голова Верховної Ради України В. Рибак – так би мовити, «етнічний донецький». Зрозуміло, що тема, подібна крутянській, їм є чужою, бо все їхнє попереднє життя та виховання було про радянським, а потім, в умовах незалежності, також специфічним, далеко не проукраїнським.
Може тому на їхніх сайтах сьогодні текстів звернення до народу з приводу Дня Крут немає. Вони просто розподілили ролі: «шеф» підписав текст і поїхав до Давосу, а вони обидна мовчки поклали два букети троянд. Робота не тяжка. Та й говорити нічого не треба, бо не дуже й хочеться.
Поклавши розкішні букети червоних троянд, обидва очільники на хвилину нагнули голови, трохи постояли, а потім пішли до своїх машин. Щільне кільце охорони не дозволило іншим громадянам бути присутнім на цьому дійстві.
Інформація про їхню участь у церемонії з’явилася на сайтах Кабміну та ВР, як під копірку: «Прем’єр-міністр України – Микола Азаров – взяв участь в урочистій церемонії покладання квітів до пам’ятного знака Героям Крут у Києві» і «29 січня Голова Верховної Ради України – Володимир Рибак – взяв участь у церемонії покладання квітів з нагоди Дня пам’яті Героїв Крут». Більше ні слова. Жодної цитати. Жодного особистого ставлення обох. Дійсно, а що там говорити?
Лише після того, коли високопосадовці від’їхали, народ зітхнув із полегшенням і зміг також покласти свої набагато більш скромні букети до пам’ятного хреста з козацького каменю, на якому висічені слова з Євангелія: «Найбільша любов – життя покласти за друзів».
Після можновладців до Аскольдової могили прийшли і опозиціонери – голова фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк, голова Політради Об’єднаної опозиції «Батьківщина» Олександр Турчинов, народні депутати та представники Об’єднаної опозиції.
Вони поклали квіти до Кам’яного хреста Меморіалу пам’яті Героїв Крут. Після цього відбулася панахида за Героями Крут, яку очолили ієрархи і духовенство Української православної церкви Київського патріархату та Української греко-католицької церкви.
«Сьогодні ми вшановуємо не просто жертв, а героїв, які своєю кров’ю, звитягою і боротьбою прокладали шлях до української незалежності, – наголосив Арсеній Яценюк. – Ми віддаємо шану і повагу тим людям, які боролися за українську незалежність, тим, хто її виборов. Українська незалежність і українська держава – це здобуток, окроплений кров’ю мільйонів українців. Ця боротьба дала можливість, щоб сьогодні Україна була незалежною державою, рухалася вперед, до Європейського союзу, а не до Митного союзу, який, на превеликий жаль, також має частину більшовицької історії», – підкреслив він.
Голова Політради Об’єднаної опозиції «Батьківщина» – Олександр Турчинов – наголосив: «Як і тоді, багато років тому, комуно-олігархічна влада становить загрозу нашій країні. Згадуючи Героїв Крут, ми повинні сказати «ні» комуно-олігархічній владі в Україні. Україна – європейська, демократична держава. Такою вона буде, і нею будуть пишатися наші нащадки».
Цього ж дня було оприлюднено Звернення Юлії Тимошенко до Дня Героїв Крут. Ув’язнена опозиціонерка, проміж іншого, сказала: «95 років тому кілька сотень юних захисників Української Народної Республіки зробили самовіддану спробу зупинити армію більшовицьких загарбників, що йшла на Київ. Більшість із них героїчно загинули заради того, щоби через десятиріччя по тому постала Українська незалежна держава.
Сьогодні, уже в XXI сторіччі, нащадки цих же більшовиків – дещо модернізовані й перефарбовані – знову наступають на столицю і всю нашу державу. Наче внутрішні окупанти знищують політичних опонентів, громадських активістів, звужують простір свободи, зупиняють європейський курс України. Державна машина працює для однієї мети – забезпечити своє довічне правління…
Події 1918 і 2013 років схожі між собою тим, що перед нами знову лежить питання збереження української незалежності, майбутнього наших дітей і внуків і нашого місця серед цивілізованих держав. Але я знаю, що все не безнадійно, як їм хотілося б. Оскільки вас неможливо приручити і переконати в тому, що чорне – це біле, неправда – це «істина», корупція у органах влади – це «економічна стабільність», а відсутність елементарних свобод і прав – це «збереження правопорядку».
Я знаю, що щирі, патріотично налаштовані українці з європейськими переконаннями – найбільший страх для режиму…
У День пам’яті Героїв Крут я закликаю суспільство прокинутися!
Я звертаюсь до вас: організовуйтесь, дійте спільно. Творіть у Києві, в містах і селах власні малі та великі, колективні та індивідуальні Крути проти мафіозного режиму…
Я знаю, що українці найбільше цінують свободу і правду, люблять Україну і не дадуть нікому її знищити!
Слава Україні!
Ваша Юлія Тимошенко»
Додам, що київська «Свобода» провела марш на честь Героїв Крут, а патріотична молодь провела ще декілька акцій.
На завершення підкреслю: пам’ятаймо про Крути та інші трагічні і складні моменти становлення незалежної Української держави. І не обмежуймося черговими формальними фразами та церемоніями.

Віктор Рибаченко,
Шеф-редактор «Час і Події»