Тільки так, коротко і містко сверлило у свідомості, коли маленький крочок Нового року ступив за часову межу календарного числення... Настав 2013 рік. Невідомі ще його сходинки, непротоптані стежинки, а рік 2012 – такий освоєний, домашній, весь вивчений до хвилиночки... Не хочеться з ним розлучатися. Невідомість манить і лякає, прожите ще не відпускає: дякуємо тобі, роче, за Божу ласку існування, за любов і добро, достаток і здолані труднощі! Будь милостивим, новий роче, до люду земного на всіх континентах, в усіх землях, а найпаче – в Україні!

Хоча українці нині живуть... важко знайти місце, де вони не живуть. Тому з Новим роком вас, любі співвітчизники! Хай щастить; хай молиться і мелеться, сіється і жнеться, народжується і багатіє арійський мирний народ – орії, що не захоплюють зброєю, а запрацьовують мозолем, полонять піснею, люблять так, як, здається, ніхто і не вміє...
Це вже тепер, після зустрічі Нового року, коли стихло буйство емоцій, можна згадати, як відбувалося свято у найбільшій парафії українського Чикаго – святих Володимира і Ольги.
Все починалося традиційно: парафіяльна рада та дирекція Осередку склали плани заходу, меню, охорони, оздоблення залу. Оскільки місць проведення свят все більшає, людям стає зручніше вибирати. Хто живе в Українській Околиці, є парафіянином храму св. Володимира і Ольги, не перший рік святкує в Осередку, знайшов рекламу в газеті «Час і Події», у флайєрах, що розкладені були кожної неділі грудня на столах в аудиторії, прийшов знову до найкращого і найошатнішого залу з усіх існуючих при наших церквах. Менеджери Осередку – Олена Шкробут та Ігор Драганчук – довели вкотре позаконкурсність осередку культури найбільшої в світі парафії. Квитки продавалися добре, і за декілька днів до свята стало зрозуміло, що продаж слід завершувати, аби дати можливість комфортно відсвяткувати тим, хто вже їх викупив. А це біля 350 осіб!
Найбільша роль музики на такому святкуванні. Визнаймо, шановні, як би чудово не була продумана програма, як смачно і багато не були приготовані страви, без заводної музики важко уявити веселу забаву. А коли музиканти – разом із ведучим – переберуть свій набуток та вибудують подачу по висхідній та дадуть крещендо на час, коли стрілки зійдуться на 12!!! Людина відчує той вибух адреналіну у крові, омиється радістю, віддасть ту енергію навколо, і світ зміниться на краще! З Новим роком!
Гурт «Мрія» (Михайло Демберецький – керівник і баяніст, Роман Панько – саксофоніст, Тарас Демберецький – клавіші) збагатив свій репертуар мелодіями багатьох народів світу. Було враховано навіть, що гості будуть абсолютно з різним музичним досвідом, тому кожний би мав бути щасливим. Музиканти також декорували зал величезною кількістю лампових гірлянд по периметру, зальних колонах, видовій стіні. Дзеркальна куля під дорогим проектором мала дати отой ефект магічності новорічної казки, переливів місячного світла на морозному сніжкові... Ялинка не лякала розмірами, стояла собі лівіше від сцени – вся така юна і різнокольорова – на знак, що треба веселитися! Зал Культурного Центру завжди до урочистостей так виглядає, що не соромно і Президента прийняти, тому білизна накрохмалених скатертин, серветок, прозорість тонкого скла, повна сервіровка столів тільки побагатшали від сріблястих широких бантів, що обгортали крісла. Пригадую мої перші враження по приїзді до Америки від Осередку культури в Околиці. Широко відчинені двері входу (в Україні їх може бути декілька, відкриті завжди одні і вузенькі!), квадрат великого приміщення для культурних дійств громади (у маленькому Івано-Франківську немає поняття ГРОМАДА серед людей, немає і приміщення для різноманітних розваг, окрім спеціальних, як театр, філармонія і т. д.), тільки льняні серветки на столах (вдома обов’язковими мають бути і паперові, які, власне, і виконують свою пряму функцію, а полотняні – для збереження сервіровки), чисті туалети з повним набором всіх потрібних речей (про це взагалі говорити не будемо, бо... немає поки що про що...). А кухня? Жінки в білому, з акуратно зібраним під сіточку волоссям; довгі, широкі столи, місце для приготування, холодильники – все сяє чистотою!

Чому так детально описую передсвяття? Тому що читають нашу газету «Час і Події» на сайті chasipodii.net в Україні, а від літа починаючи, український журнал «Бористен» регулярно друкує і з нетерпінням чекає моїх матеріалів про життя української діаспори в Чикаго. З приємністю також надаємо можливість нашій парафії розмістити статті, що стосуються життя навколо церкви святих Володимира і Ольги, у «Церковному віснику».
А ось вечір 31 грудня, все ще 2012 року. Оскільки сьогодні я ще й ведуча програми, хвилююся, яка публіка прийде, який варіант програми доведеться застосувати? Уже перші гості розвіяли мої страхи в дим! Публіка сходилася знайома, пишно вбрана, з посмішками, з вітаннями. Часу проводів Старого року було цілих три години; за столами, на загал, зібралися компаніями, тому ніхто команди «починати» й не чекав. Тим паче, стояло вже багато закусок та пляшки з алкоголем на різний смак і звички. Також всю ніч Іван Шалева працював за баром із величезним вибором напоїв.
Веселий гомін розлігся по залу. Люди активно і доброзичливо приймали матеріали до майбутніх ігор та конкурсів, були ініціативними одне поперед одного! Інтуїція підказувала: все буде – супер! На збір все ще звучала електронна музика. Місць за столами майже не залишилося, коли музиканти у повному складі і ведуча зайняли сцену. Ми знаємо традиції: перш за все, отець-крилошанин Олег Кривокульський помолився разом із нами за рік новий, за мир у світі, здоров’я, любов і достаток в родинах. А далі – понеслося! Ще до зустрічі Нового року було багато часу, а народ веселився, як востаннє! Танці, ігри, конкурси, замовлення для близьких та рідних чергувалися безперервно!
До дітей в Америці особливе ставлення. На всіх святах продумуються елементи програми для них, місце для особливого меню. Осередок накрив стіл для діток у садочку «Дзвіночок», поруч з основним залом. І допоки не настала пізня година, коли очки обважніють, запрошую їх до конкурсів, ігор. Батьки не оминають виступи своїх дітей, фіксуючи на камери, всі присутні тішаться вдалими виступами, оплесками підтримують тих, хто програв. Двоє іменинників виявилося у новорічну ніч: галичанка Марія Юзкевич та Олександр Мартинюк зі Золочева. За пані Марію подбали друзі і знайомі за столом, щоби уродини не пройшли непоміченими, тому після вітання ведучої весь зал аплодував і танцював під пісню «День народження». А Олександра ми і так знаємо як баяніста доброго, то і просити не довелося для себе і для нас розтягнути міхи!!!
А вже за якихось п’ять хвилин до 12-ї всіх охопила справжня лихоманка. Капелюхи, жіночі шпильки, свистки, дудки – всі шумові і костюмні набутки з чарівного ящика з-під столів було витягнуто вмить! Які ми діти, шановні, що не кажіть і як не робіть серйозну міну! І у цьому – принади новорічної ночі, коли відраховуєш секунди року СТАРОГО, стається оте диво – уже і НОВИЙ настав! Дзвіночки відомої «Jingle Bells», яка вже третє сторіччя не набридає людові мчати кінно (в уяві, на жаль!) снігами полів у відкритих санях! З шампанським, довжелезною змією-стрічкою полетів танцюючий люд по залу та його закутках! Обійми, поцілунки, вітання й побажання...
Музиканти безперервно працювали всю ніч, а гості так відгукувалися на музику, що уявляю, як вставалося на ноги 1 січня!!!
Азарту додала лотерея, у якій пощастило чотирьом учасникам. Було виграно дорогі шампанське і віскі.
Може, острах кінця світу 21 грудня підказав людям – живи і радій, допоки живий, може, планети вилаштувалися в особливий стрій, але можу сказати: давно так не веселилися в українській діаспорі!
А це – лише початок. Кутю і всі 12 страв можна покуштувати у колі родини та друзів 18 січня тут таки, в Осередку, на святвечір. А ще, з 1968 року парафія святих Володимира і Ольги кожного Різдва робить безкоштовну гостину для парафіян та прихожан у Культурному Центрі. Запрошуємо! Прокрутиться різдвяний калейдоскоп швидко, та не журіться: на святкування  Дня святого Валентина ми знову зустрінемося з Вами, наші добрі друзі!
Щасливого 2013 року всім, шановні, здоров’я, любові, праці і заробітку, всіх земних гараздів!