На Луганщині ажіотаж із приводу прийдешнього Апокаліпсису збільшується з кожним днем. В останній тиждень листопада мешканці низки невеликих шахтарських міст і селищ – Родакове, Зимогір’я і близьких сіл – масово скуповують сірники, свічки, кілограмами беруть сіль, гречку і рис. Люди серйозно готуються до кінця світу. Про це розповіли продавці магазинів у цих населених пунктах.

– Відбувається щось неймовірне! Люди просто втрачають глузд. Чутки зіграли злий жарт: перестали купувати пиво, шоколад, навіть хліб не беруть! А купують предмети найпершої необхідності, – розповіла Олена, продавець одного з місцевих магазинів.
За словами продавців, у інших населених пунктах області рівні продажів за багатьма групами товарів різко скоротилися. Навіть обсяги алкоголю, який завжди користувався особливим попитом, знизилися. Торгові представники, що працюють у галузі поширення алкогольної продукції, скаржаться, що плани не виконуються.
Своїми думками з приводу чуток про кінець світу з читачами РІСУ поділився протоієрей Олександр Авдюгін із шахтарського міста Ровеньки. Він є настоятелем храму-каплиці св. прав. Іоакима і Анни, збудованого в пам’ять загиблих шахтарів.
– Апокаліптичні настрої у нашому підмісячному світі аж ніяк не рідкість. Але такого ажіотажу, як у цьому році, не спостерігалося навіть при переході з XX сторіччя у XXI, коли «пророцтв» і пророкувань, здавалося б, було на порядок більше.
Причина, на мій погляд, одна – катастрофічне падіння моральної складової в людині, що завжди призводило до сплеску відвертого язичництва. Відступ людей від образу людського далеко не новина. Про це ще старозавітні книги Біблії розповідають, як і показують (Содом і Гоморра), як такі падіння закінчуються.
Насадження відвертого гедонізму і плебейського епікурейства (вже пробачте за іноземні словеса), заміна духовності душевністю, повний розлад між зовнішнім і внутрішнім станом людини, коли говориться одне, думається друге, а робиться третє, і є причиною виникнення сьогоднішніх страхів. Та й інакше бути не може, якщо Бога залишено осторонь, а на вершину кута поставлено язичницький світогляд стародавніх майя або вигадане журналістами «пророкування» так званого тибетського шамана.
Сьогоднішніми страхами про кінець світу ми порушуємо першу заповідь Божу: «Я є Господь Бог твій, і немає інших богів, крім Мене». Господь чітко сказав: «Про день той і годину не знає ніхто: ані Ангели небесні, а ні Син, – лише Сам Отець» (Мт. 24:36), тому всі дати й терміни і є поганством, тобто, відкиданням Бога.
Але ж є пророкування майя...
Що ж стосується календаря майя, то апокаліпсис 2012 – це несусвітність не тільки з точки зору християнства, але й майяології як науки. Дійсно, один із календарів, який був у майя, закінчується у 2012 році. Але таких календарів були сотні! Один закінчився у XVII сторіччі, інший – у ХХ сторіччі, третій – у 2012, а десятки інших закінчаться тільки через 300-400 років. Та й пророцтв про кінець світу в 2012 році у майя не існувало. Якщо у вас на стіні, у квартирі або офісі закінчується черговий календар, ви йдете і купуєте новий, а не скуповуєте рис зі сірниками і свічками.
Якщо ми визначаємо себе християнами, то для нас набагато важливіше не календар майя, а вірш з Одкровення Іоанна Богослова: «І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, – то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми» (Одкр. 20:12).
Утім, і визначення себе «християнином» сьогодні дуже часто лицемірне. Якщо велика частина французів заявляє, що вони католики, і одночасно не вірять в існування Христа, а наш Президент посилено ставить свічки в будь-якому православному храмі, тут же, тією ж рукою, якою накладав на собі хрест, підписує Закон про поголовний реєстр та біометричні паспорти, то не дивні розмови про апокаліпсис.
А як йдуть справи в гірняцькому місті Ровеньки?
– В останні дні нас буквально атакують ЗМІ щодо прийдешнього 21 грудня. Не виняток і моя парафія. От тільки не парафіяни запитують і бояться, а ті запитують, хто визначив, що у них Бог «у душі», хто в Церкві і у вірі бачать лише засіб для душевної рівноваги і морального комфорту. Парафіяни ж у день нинішній готуються до зустрічі Різдва Христового і постять з молитвою, а не займаються дурницями. Закінчити б хотілося абсолютно вірним записом мого доброго приятеля в Livejournal: «І настав грудень 2012... І з’явився в небі астероїд. І став він падати на Землю. І запанувала на Землі паніка: настає Кінець Світу за календарем майя. І впав астероїд на кам’яний календар майя. І був пил. І була ударна хвиля. А коли пил розсіявся, на місці зруйнованого календаря стояв новий календар, до 32118 року. І поруч лежав інший камінь, менший. І був на ньому напис: «Наступний календар буде надіслано на планету точно в день закінчення старого календаря. Спасибі за використання наших кам’яних календарів!»

Довідка
Протоієрей Олександр Авдюгін – сучасний церковний письменник, один із найпопулярніших блогерів. Він народився в Ростові-на-Дону в 1954 році. Закінчив школу, служив у Радянській Армії, працював на телезаводі і в шахті. У 1989-90 роках працював у видавничому відділі Свято-Введенської Оптинської пустелі. Рукопокладений на священика у 1990 році, закінчив Київську духовну семінарію та Академію. Магістр богослов’я. Настоятель храму-каплиці св. прав. Іоакима і Анни в м. Ровеньки, Луганської області, збудованого в пам’ять загиблих шахтарів. Член єпархіальної ради.

Автор: Діана Стешенко
Джерело: risu.org.ua