rss
04/26/2024
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Плюнути в борщ

Якщо ви вирішили зайняти політичну позицію, то для цього є чимало способів. Серед них є й надто оригінальні. Один із них недавно продемонструвала працівниця харчоблоку Верховної Ради України, молода подавальниця Юлія. Ви буде сміятися, але її прізвище тематичне і відповідає специфіці професії – Борщенко.

Так ось, Юлія Борщенко на замовлення народного депутата України – Валентина Матвєєва – принесла йому першу страву. Кажуть, що це був суп. А жаль, краще було б, щоб пані Борщенко принесла йому борщ, тоді страва повністю відповідала б її прізвищу.
Він нахилився до страви і помітив, що у поданому йому супі плаває якась чужорідна субстанція. Придивившись, пан Матвєєв оторопів. Субстанція при ретельному вивченні виявилася … чим би ви думали? – Плювком. Так-так, як це не фантастично звучить, але неодноразово перевірена (як і всі працівники парламенту) офіціантка Юлія принесла високодостойному панові депутату ось таку от неймовірно «приправлену» страву.
Можна уявити, як (вибачте за неестетичність) смачно харкнула у той суп Юлія Борщенко, якщо той плювок було помічено і викрито. Адже простий плювок мав би безслідно розчинитися у супові, бо слина є прозорою, тому й непримітною.
Щоб читачі краще уявили собі реакцію пана Матвєєва, коротко повідомлю, хто є ху.
Пан Матвєєв, до вашого відома, є депутатом непростим, не пересічним. Колишній працівник ЦК Компартії України часів В. Щербицького і СРСР, нині Валентин Матвєєв продовжує бути компартійним чиновником вищого рівня. Він є членом Президії Компартії України, депутатом Верховної Ради України чотирьох скликань, заступником голови фракції Компартії у ВР, обраний і тепер до складу Ради наступного, сьомого скликання, за партійним списком КПУ.
Під час моєї роботи у Верховній Раді України 10 років тому я мав нагоду щоденно бачити Валентина Григоровича Матвєєва і добре знаю, яким гоноровим паном він несе себе крізь людей, як зневажливо дивиться на тих, хто нижчий, ніж він, за посадою і соціальним положенням, зокрема, на працівників апарату Верховної Ради та іншу депутатську «обслугу». До складу цієї «обслуги» належала також і смілива «партизанка» Юлія Борщенко. Не знаю, наскільки допекла їй зверхність саме цього чиновного пана депутата, але те, що вона якраз у його суп харкнула, вибачте, від усієї зболеної душі, можна зрозуміти.
Уявіть собі, який страшенний скандал підняв пан компартійний депутат, і які громи та блискавки впали на голову офіціантки Юлі. Її було звільнено з ініціативи керівництва, проте на пані Юлію це подіяло, як червона ганчірка.
Замість того, щоб сумно похилити голову і покаятися, вона розсерджено заявила, що зовсім не шкодує про скоєне. Більше того, не побоялася зізнатися, що плювала в їжу депутатам не один раз за всі чотири роки, протягом яких працювала у їдальні Верховної Ради.

  Title
 

 Спійманий парламентськими папараці В. Матвєєв у парламентській залі під час пленарного засідання замість законопроектів вивчає… еротику

Зарплата офіціанток там зовсім невелика для столиці України – усього 3200 гривень. Так що ж тримало Юлію Борщенко на цій невдячній посаді увесь цей час?
Пояснення пані Юлії є вельми оригінальними і тягнуть уже не на побутове хуліганство, а на якийсь передвиборчий самопіар: «Все, що мотивувало мене працювати там довгих чотири роки – це можливість помститися депутатам за те, що вони роблять з країною і народом. І якщо хтось думає, що я шкодую про свої вчинки, він глибоко помиляється – це моя політична позиція!» Чим вона гірша, ніж інші? Щоб показати свою політичну позицію, а заодно й викликати резонанс та пропіаритися, один політик бере вила, другий їздить на бронетранспортері, третій кидає у спікера пляшкою, а Юлія ось плює в страви депутатам.
Балотуючись до Верховної Ради, кандидати у депутати замовляють дороговартісні соціологічні дослідження, щоб дізнатись, як до них ставиться народ. А у випадку пані Юлії Борщенко депутати можуть зекономити, бо всю соціологію, усі рейтинги довіри замінив один єдиний, зате смачний плювок.
У ньому, як у дзеркалі, відобразилося ставлення простого народу до тих, кого вони бачать щодня на обідах, вечерях та інших «перекусах», чують їхні розмови, спостерігають за їхнім ставленням до «обслуги», оцінюють вартість їхніх краваток, костюмів, взуття, портфелів, авторучок, годинників – вартість, яка часом перевищує річну зарплату усіх – разом взятих – працівників парламентського харчоблоку.
Справедливості заради треба сказати, що не всі депутати є такими, кому хочеться плюнути у суп. Є серед них і ввічливі, скромні, доброзичливі, до кого офіціантки, бармени, водії автобази ВР, охоронці та інші працівники численного апарату Верховної Ради ставляться зі симпатією та повагою. Скільки таких приємних – сказати можуть тільки Юля, її подруги та колеги з обслуговування діяльності депутатського корпусу.
Будемо сподіватися, що серед новообраних депутатів таких скромних та симпатичних прибуло. Але звільнена з роботи Юля Борщенко уже не буде їх «тестувати».
Чи прийме хтось з її подруг-офіціанток цю «естафету помсти» – сказати не беруся. Але те, що чимало депутатів будуть тепер ретельно вивчати подані їм страви – так це точно.
Принаймні, немає сумнівів, що це робитиме постраждалий від «народної помсти» пан компартійний депутат В. Матвєєв.
Та і я відтепер, коли доведеться там поїсти (а доводиться частенько), також, про всяк випадок, буду придивлятися – чи не потрапить, часом, до такої простої людини, як я, щось таке, що адресоване якомусь високоповажному, але негідному депутатові?
Що хочеться сказати ще? Комуністи впродовж року апелювали у своїй рекламі до народу, висунувши на цьогорічних парламентських виборах гасло: «Повернути країну народові». А народ в особі Юлії Борщенко не зрозумів благородних поривань компартійців, які у минулі роки були вірними союзниками регіоналів, разом із ними утворювали парламентську більшість, приймали Харківські угоди, Закон про мову та інші подібні закони, а тепер ось раптом захотіли відібрану за їхньою допомогою країну повернути тому народові, у якого її відібрали. І народ в особі Юлії Борщенко на цей цинізм і брехню зреагував – можливо, й не наосліп, а адресно?

Віктор Рибаченко,
шеф-редактор «Час і Події»
29 липня 2012 р.

Осіння мозаїка України-2012

Справа техніки. Як програмісти виграли вибори для Обами

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers