1. Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 р. по листопад 1933 р.) За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн. осіб.
2. Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня.
3. Голод 1932-33 рр. був штучним, оскільки того року в Україні був поганий врожай, а влада СРСР різко підвищила плани заготівлі хліба. За невиконання плану конфісковували продукти.
4. Йосиф Сталін вважав, що «...національна проблема в Україні, в самій своїй суті, це селянська проблема». (Газета «Пролетарська правда» від 22 січня 1930 р.).
5. Середня тривалість життя українців 1933 р. становила 7,3 року в чоловіків і 10,9 – у жінок.
6. 23 січня 1933 р. Директивою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР українським селянам заборонили покидати місця проживання.
7. У 1988 році Конгрес США офіційно визнав Голодомор 1932-33 рр. актом геноциду проти українського народу.
8. У листопаді 1989 р. у висновках Міжнародної комісії з розслідування голоду 1932-33 рр. в Україні Голодомор кваліфікували як геноцид проти українського народу.
9. 7 листопада 2003 р. ухвалили Спільну заяву делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. В ній вперше в історії Організації Голодомор визнали трагедією, спричиненою діями тоталітарного режиму радянської влади.
10. 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-33 рр. актом геноциду проти українського народу, свідомо організованим сталінським режимом.

У Нью-Йорку відбувся марш вшанування жертв Голодомору
17 листопада у Манхеттені відбувся марш пам’яті, присвячений вшануванню 80-ї річниці Голодомору 1932-33 років.
Близько двох тисяч людей прийшли вшанувати пам’ять невинно убієнних українців. Урочистий молебень супроводжував спів неперевершеного хору «Думка» (музичний керівник та диригент Василь Гречинський). Після панахиди до всіх присутніх звернулася президент Українського Конгресового Комітету – Тамара Гало-Олексій, сенатор від штату Нью-Йорк – Чарльз Шумер, посол України в Сполучених Штатах – Олександр Моцик. Були прочитані лист до української громади мера міста Нью-Йорка Майкла Блумберга та офіційне звернення Білого дому з нагоди вшанування 80-ї річниці Голодомору.
Найбільш зворушливою була промова пані Тамари... Вона наголосила, що світ і досі не знає всієї правди про цей страшний злочин проти українського народу, коли 10 мільйонів українців було знищено голодом. Місією Українського Конгресового Комітету було і залишається донесення правди про Голодомор до всього світу. Ця місія має бути місією кожного з нас, хто вважає себе українцем...
На закінчення Предстоятель Української Православної Церкви в Америці – Архієпископ Антоній – благословив усіх присутніх та закликав ніколи не забувати про трагедію Голодомору в ім’я майбутнього наших дітей. Під спів хору «Думка» до катедри було внесено жмуток колосків пшениці як символ Голодомору Українського народу.
За словами учасників ходи, у пам’ятній акції взяла участь велика кількість людей, зокрема, багато молоді. Марш простягнувся на більш, ніж 5 кварталів Нью-Йорка.
За словами організаторів, марш відбувається з метою поширення інформації про Голодомор в американському суспільстві.
А в неділю, 18 листопада, у Соборі Нотр-Дам у Парижі, відбулася традиційна поминальна Літургія за жертвами Голодомору, в якій взяв участь єпископ УГКЦ о. Борис Гудзяк.

У Львові накрили «стіл голоду»
зі стравами часів Голодомору
20 листопада у центрі Львова, на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку, відбулася акція, присвячена річниці пам’яті жертв Голодомору 1932-33 р.р. На площі накрили «стіл голоду», на якому було 4 страви, якими харчувалися у часи Голодомору.
Кожен охочий міг скуштувати хлібці з каштанів та насіння кропу, жолуді з корою дуба, які подрібнювалися і вимішувалися у воді з невеликою кількістю борошна, кору дуба з льоном, до якої додавали запарену ромашку, маленьку жменьку кукурудзяної крупи та кропив’яний корж.
«Кропив’яний коржик на смак як тирса. Насіння кропу, звичайно, додає смаку, але каштан гіркий, і я не уявляю, як це можна їсти. Важко уявити, що люди якийсь період жили на таких харчах. Цю акцію ми зробили для того, щоб нагадати людям про цю трагедію, яку ми називаємо геноцидом. Варто про це пам’ятати, бо це також складова нашої ідентичності. Якщо ми почнемо забувати про це або ставитися лише як до офіціозу, то втратимо частину себе, бо тоді ці люди загинули і вони можуть жити тільки у нашій пам’яті», – розповіла громадська активістка Ольга Сало.
Ініціатором заходу виступив Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні у м. Львові.