У 2013 році людство нарешті дізнається, що таке справжня криза: всі три стовпи світової економіки – США, ЄС і Китай – впадуть під купою надрукованих ними грошей.

Незабаром на США налетить ще один ураган, на цей раз – фінансовий.
Здавалося б, криза позаду. Центральні банки залили її потоками ліквідності під час нескінченних раундів «кількісного пом’якшення». Але все не так просто.
Як глобальне потепління перетворило ураган «Сенді» в монстра, так і монетарні маніпуляції центральних банків перетворять світову рецесію у глобальний обвал.
Відомий у США блогер, який спеціалізується на фінансах, Чарльз Х’ю Сміт впевнений, що в найближчі роки криза знову повернеться в світову економіку. Сміт – незалежний «лівий» автор, противник банків і корпорацій та антиглобаліст, його блог – oftwominds.com – щотижня відвідують понад 200 тисяч осіб.
Ідеї, які висловлює Сміт, тривалий час залишалися поза мейнстрімом економічної думки, але зараз стають все більш популярними навіть у економістів цілком офіційних і авторитетних організацій.
Економісти МВФ, наприклад, нещодавно опублікували доповідь, цілком співзвучну з ідеями Сміта. Вони пропонують поставити під повний контроль держави банківський сектор, щоб побороти кризи і циклічні спади в економіці.

Центробанки заклали бомбу під світову економіку

У своїх міркуваннях Сміт виходить з тези, що посткризова монетарна політика центральних банків не допомогла вилікувати економіку, а тільки замаскувала симптоми хвороби.
Чотири роки тому центробанки вибрали політику «розширюй і втілюй»: вона збагатила політиків і «фінансових аристократів». Здавалося б, світ зміг вибратися з кризи без особливих втрат – за все і скрізь заплатила держава.
Уряд США за чотири роки позичив $6 трлн., ФРС надрукував $2 трлн. готівки, а ще $16 трлн. витратив на допомогу банкам і фінансовому сектору. Це підтримало систему, яка була створена до кризи 2008 року. Ті, хто був багатий, зберегли свої гроші – корабель все ще на плаву.
Цунамі взятих у позику і надрукованих грошей дало надію і тим, хто не знає, як розплатитися за боргами. Однак, доходи простих американців знизилися на 8%. Той, хто був бідним, став біднішим, а той, хто був багатим, – багатшим.
Можна тішити себе тим, що так було завжди. Однак цього разу, схоже, така втіха не дуже підходить до ситуації. На світові ринки чекає небачений шторм, який зруйнує хиткі основи несправедливої фінансової системи.

Шторм на всіх фронтах
Сміт пояснює, чому економічні моделі трьох центрів світової економіки не можуть працювати, як раніше. Саме вони і будуть зруйновані, незважаючи на всі гроші.
1. Єврозона влаштована так, що її криза неминуча – вона приречена.
Сама європейська політична і соціальна модель неправильна: держава обіцяла громадянам соціальний захист і високі пенсії, але виконати ці обіцянки не може. Держава опиняється в замкнутому колі.
Їй доводиться підвищувати податки, щоб виконати обіцянки, тому приватний бізнес розоряється, і доходи держави знову падають. При цьому кількість літніх громадян зростає, а робоча сила скорочується – підтримувати цей корабель на плаву стає все складніше.
Сьогодні ми бачимо, як модель «держави загального благоденства» губить бізнес, змушує компанії йти в тінь, призводить до зростання безробіття.
Сподіватися на сильну Німеччину, яка витягне з кризи Європу, не варто. Як Китай і Японія, Німеччина – країна-експортер, повністю залежна від покупців своїх товарів із країн PIIGS. Криза у цих країнах призведе до кризи в Німеччині, ознаки спаду в економіці країни вже видно.
Один із способів вибратися з цієї ями – роздрібнити єврозону на країни-експортери – Німеччину, Нідерланди та Францію – і країни-імпортери – PIIGS. З’являться дві валюти, що допоможе частково вирішити структурні проблеми.

Фото capitalismisover.com

Якщо цього не зробити, Європа потрапить у вирву: падіння, програма допомоги, знову падіння, списання боргів, знову падіння і так – без кінця.
Погіршує ситуацію нерозуміння реальності населенням: для багатих північних країн криза, від якої страждає населення південних держав, є абстрактною.
Якщо ж вони будуть змушені оплатити їхні борги, то криза перекинеться і на них – вона стане реальною. Їм простіше вирішувати абстрактну кризу абстрактними заходами економії, не розуміючи, що це призводить до рецесії у них вдома.
Всі програми допомоги базуються на одному принципі: щось в обмін на нічого. Вони лише посилюють боргову кризу.
Світова модель зростання, заснована на зростанні держборгу, і стрімкий розвиток Китаю, вже не діє. Жити в борг більше не можна, а закони економіки візьмуть своє. Драма єврозони не закінчиться ніколи, тому що до неї призвело нерозуміння економічних реалій.
Європа ніяк не може вибратися зі зачарованого кола.
2. США: слабкий долар – погано, сильний – ще гірше.
Торгівля на світовому ринку виглядає так. З одного боку, долари США – найбільш надійний актив, а з іншого боку – все інше. Якщо в США сильно прискориться інфляція або станеться політична катастрофа, то долар подешевшає, котирування акцій і золота злетять, а нафта зросте до $300 за барель.
Однак, навряд чи долар може «впасти», адже він залишається світовою резервною валютою. Наприклад, якщо ви вклали гроші в доларові депозити під 5%, навіть якщо курс обвалиться на 3%, ви все одно отримаєте якийсь дохід.
Китай володіє казначейськими облігаціями США на трильйон доларів. Він може хвилюватися, що за цими паперами знижується прибутковість, але при цьому не варто забувати, що вони ростуть у ціні.
У майбутньому долар може зміцнити і зростання видобутку нафти, адже в цьому випадку США перетворяться з імпортера на країну-експортера. Тоді долар буде зміцнюватися, і знадобиться запровадити якесь обмеження, наприклад, повернутися до золотого стандарту. Крім того, США може наростити експорт товарів та іншої сировини.

Ще одна причина зміцнення долара – в розвороті потоків капіталу. Вони десять років йшли зі США до Китаю, тепер Китай страждає від відтоку капіталу, який знову повертається в США.
Конкуренції долару як валюті–притулку немає. Японська ієна втрачає довіру інвесторів, адже і в Японії може вибухнути боргова криза.
Долар також зміцнює економіка США. Американські компанії володіють широкою мережею активів за кордоном. А на долари можна купити все, що завгодно: від нафти до футболки, саме це визначає цінність валюти сьогодні.
Долар помітно зміцниться найближчим часом. Це пов’язано з проблемами єврозони і світовою рецесією. Зовнішній дефіцит США пов’язаний з функцією долара як світової резервної валюти. Країні доводиться збільшувати власний дефіцит, щоб забезпечити світ ліквідністю.
Фундаментальні чинники змушують долар рости. Як тільки світова торгівля піде на спад, а долари перестануть бути потрібними, то і баланс США почне виправлятися.
Через міцний долар доходи корпорацій на закордонних ринках почнуть скорочуватися. Погані звітності та збільшення схильності до ризику призведуть до падіння американських ринків.
3. На Китай чекає криза
Китай показав світові, що таке справжнє економічне чудо: за 50 років країна стала промисловим гігантом. Однак потенціал його розвитку вичерпаний. Через спад у США і Європі експортна машина Китаю дає збій, інвестиції падають, а внутрішні дисбаланси і бульбашки ростуть.
У США і Китаю досить багато спільного. Наприклад, обидві економіки – це химерна суміш соціалізму і капіталізму. Уряд США соціалізував деякі сфери, наприклад, іпотеку, а уряд Китаю, навпаки, перевів деякі сфери життя на ринкові рейки.
Проте в Китаї, як і в США, інтереси еліт протилежні до інтересів народу. Ця крихка система заснована на зростанні нерівності. Найбагатші отримують всі плоди економічного зростання, а бідні стають щораз біднішими.
Ідея про те, що китайська економіка відокремиться від економіки Європи і США, виявилася неспроможною. Ця ідея заснована на химерному припущенні: країну врятує внутрішній попит, домогосподарства, які не споживали, і чия роль в економіці була обмежена, раптом почнуть більше витрачати.
Однак, це неможливо. Китайці не можуть більше витрачати, їм потрібно заощаджувати. Влада не надає їм соціального захисту, пенсій, страховки, а банки пропонують негативні ставки. Китайцям, щоб захистити свою старість, доводиться спекулювати на ринку нерухомості.
Економіка повністю залежить від припливу інвестицій, а банки, які активно вкладали в розвиток, робили це на позикові кошти. Ризики їхнього дефолту зростають у геометричній прогресії.
Економіка Китаю – це корумпований капіталізм, від якого виграє тільки національна еліта. Те ж саме і в США.
Центральний уряд не контролює місцева влада. На місцеві уряди тисне подвійний мандат: зростання будь-якою ціною і збереження соціальної стабільності. Еліти експлуатують Китай, але зовсім не хочуть у ньому жити – вони поступово залишають країну.
При цьому Китай перебуває на межі природної катастрофи через амбітні інфраструктурні проекти і неймовірного рівня забруднення навколишнього середовища в найбільш промислово розвинених районах на сході країни.
Ці три чинники поставили світову економіку на межу руйнування. Колапс станеться скоро: все почнеться в 2013 році, а до 2016 року досягне апогею.
Світ – на межі нової кризи.

Джерело: http://www.epravda.com.ua/