Вибори до Верховної Ради України-2012 закінчено тим, що Центральна виборча комісія оголосила підсумки і опублікувала їх у вівторок, 13 листопада, в парламентській газеті «Голос України». Ми неодноразово давали в нашому часопису цифри попередніх результатів, і читач, в цілому, орієнтується в темі. Проте сьогодні маємо підстави – подати офіційно встановлені та оприлюднені остаточні підсумки перегонів.

Крім того, ознайомимо читачів зі заявами та діями політиків обох таборів напередодні того дня, коли новообрана депутатська «хвиля» увіллється в парламентські коридори та залу засідань.

Цифри парламентської диспозиції
Отже, згідно зі законом, за партійними списками до парламенту обрано рівно половина парламенту – 225 народних депутатів. Найбільшу частку – 72 депутатських мандати – отримала Партія регіонів, ВО «Батьківщина» – 62, партія Віталія Кличка «УДАР» – 34, Комуністична партія України – 32, ВО «Свобода» – 25 мандатів.
В одномандатних або так званих мажоритарних округах обрано 220 депутатів, на 5 депутатів менше, ніж мало би бути – згідно зі законом – адже в п’яти округах підсумки виборів так і не встановили, попри усю боротьбу навколо цього.
З 220-ти депутатів-мажоритарників було обрано: від Партії регіонів – 113, від ВО «Батьківщина» – 39, від ВО «Свобода» – 12, від партії «УДАР» – 6, від балогівської партії «Єдиний центр» – 3, від Народної партії Литвина – 2, по одному – від партії «Союз» і Радикальної партії Олега Ляшка.
43 депутати-самовисуванці, що також пройшли до Ради, не мають партійного «окрасу» і наразі вважаються політично незалежними, хоча полювання на них із боку партії влади – щоб переманити до себе – уже почалося.

	Три опозиційні богатирі

Таким чином, без п’яти депутатських «багнетів», разом за партійними списками та в одномандатних округах до Ради обрано 445 народних депутатів. Якою ж вимальовується політична диспозиція майбутнього депутатського корпусу? Хто зі самовисуванців посилить владу, а хто – опозицію? Скільки у підсумку депутатів буде під проводом трьох опозиційних лідерів у їхньому поході проти Януковича та його команди?
У парламентських лавах Партії регіонів разом є 185 депутатів. Поставленого Януковичем завдання – отримати одразу не менше, ніж 225 мандатів, щоб одноосібно – силами самої Партії регіонів – сформувати парламентську більшість, регіонали виконати не змогли.
Щоб ілюструвати причини занизького для ПР результату, процитуємо представників одеської «Батьківщини»: «Всі попередні виборчі кампанії, починаючи з 2004 року, Партія регіонів і її кандидати в Одеській області отримували підтримку більшості громадян. Так, на парламентських виборах у 2007 році ПР набрала тут 52,22% і 526179 голосів. У 2010-му на президентських виборах результати кандидата від ПР стали ще вищими – 74,14% і 868533 голосів. Порівняймо це з результатами, отриманими в 2012, завдяки багатьом махінаціям. Зараз за ПР проголосувало всього 363 210 осіб! Тобто, минуло два роки, і понад 500 тисяч виборців – більшість симпатиків ПР – відмовилося від підтримки «регіональних» структур Януковича».
Однак, 185 мандатів ПР є також немалою цифрою і дає підстави регіоналам сподіватися, що не менше, ніж 40-50 мандатів вони ще можуть добрати, заручившись підтримкою як самовисуванців, так і представників малих партій.
Про своїх постійних партнерів-комуністів регіонали наразі помовчують. Кажуть, що Янукович жорстко поставив своїм партійцям завдання – сформувати більшість будь-якою ціною, але поки що без Компартії.

Гра у політичні шахи за законами наперсточників

Цьому є певні підстави, але про них пізніше.
Фракція ВО «Батьківщина» має разом 101 мандат, «УДАР» – 40, ВО «Свобода» – 37. Спільно ці три опозиційні фракції матимуть 178 мандатів. Саме тому так чутливо лідери опозиції реагують на те, що у їхніх представників на декількох округах фактично вкрали перемогу. Яценюк підкреслив – якби не це, то кількісно фракції влади і опозиції у майбутній Верховній Раді зрівнялися б.
КПУ має у майбутній франції тільки своїх «голих» списочників у кількості 32 мандати, бо на жодному мажоритарному окрузі представникам Компартії виграти не вдалося.
Компартійці у кулуарах жаліються на підступність влади, яка, мовляв, обіцяла сприяти у декількох округах висуванцям від КПУ, але, побачивши успіхи КПУ, почала «валити» компартійних мажоритарників. Тому до Ради не увійшла ціла група відомих багаторічних депутатів від КПУ, що тільки оздоровить там атмосферу. Бо у «прольоті» опинилися такі відомі своїми антиукраїнськими заявами регіонали, як одесит Є. Царьков, харківчанка А. Александровська та деякі інші.
Малі партії не роблять погоди і мають свої поодинокі сім «багнетів»: у партії «Єдиний центр» їх 3 (Віктор Балога та 2 його брати), у Народної партії – 2, у партії «Союз» – 1, у Радикальної партії О. Ляшка – 1 (власне, сам О. Ляшко, який пройшов у мажоритарному окрузі на Чернігівщині).
До Ради пройшли ще 43 самовисуванці – 43 політичних «наречених на виданні». Хто з цієї півсотні до кого прихилиться, а хто займе незалежну (хоча б зовні), позицію – до Нового року дізнаємось.
Ще раз нагадаю, що у п’яти одномандатних округах ЦВК визнала неможливим – встановити результати виборів, а Верховна Рада рекомендувала ЦВК – призначити повторні вибори в цих округах. Йдеться про округи № № 94 (Обухів, Київська область), 132 (Первомайськ, Миколаївська область), 194 і 197 (Черкаська область), 223 (Київ, Шевченківський район).
Опозиція стверджує, що ці підсумки встановити можна за протоколами дільничних комісій із «мокрими» печатками, які складалися у ніч після виборів і є в наявності, просто ЦВК і влада цього не хочуть зробити.
Отже, влада починає зараз свою другу шахову партію – переманювання до лав фракції ПР потенційних «тушок», а – заодно – обговорення умов коаліційної співпраці з тими партнерами, які на це все-таки можуть погодитися. І тут мова йде про колосальні суми та високі посади у державі.
Найближчим часом довідаємось – чи наважився хто сісти за одну дошку з гравцями-регіоналами? Адже, коли проти тебе грають у шахи за законами наперсточників, то на виграш не чекай.

Заяви про «обнулення» обнулено
Читачі пам’ятають, що тиждень тому опозиція заявила про можливість «обнулення» своїх виборчих списків. Йшлося про те, щоб або не входити їм до Верховної Ради, або увійти і одразу скласти мандати. Цю ідею на своїй сторінці у Фейсбуці подав Анатолій Гриценко, і лідери опозиції її спочатку підхопили – причому, усі троє – Яценюк, Кличко та Тягнибок. Заяви про обнулення залунали з трибуни мітингу під ЦВК, зарясніли у численних інтерв’ю лідерів та представників опозиції. Запахло легкою істерією, замішаною на густому піарі, і тільки окремі тверезі голови закликали – подумати і не квапитися з подібними заявами, тим більше, діями.
Через тиждень пристрасті трохи втихомирилися. По-перше, перетворити постійний мітинг під ЦВК на щось подібне до Майдану-2 не вдалося – люди у масі своїй під ЦВК не пішли, там перебували – лише в кращому випадку – від півтисячі до 2-3 тисяч осіб.
По-друге, навіть первинний юридичний аналіз показав, що правових механізмів для обнулення вкрай мало, і вони нечітко прописані. Дехто заявив, що таких механізмів взагалі нема. Тому тон опозиціонерів останніми днями трохи понизився, в їхніх заявах побільшало прагматичності та відповідальності.
Так, проти фальсифікацій результатів виборів потрібно боротися. Але опозиція сумарно отримала майже половину голосів у Раді і має можливість виконувати свої передвиборчі обіцянки, готувати потрібні Україні законопроекти і використовувати парламентську трибуну для відстоювання інтересів своїх виборців та пропаганди своїх поглядів.
Відмовся опозиція від цього, склади зараз мандати – і влада, не моргнувши оком, зуміє обійтися без них. Врешті-решт, може статися така ситуація, що парламент заблокує сам себе, і в країні залишиться тільки один, легітимно обраний всенародним голосуванням, вищий орган влади – Президент України. І прізвище цього Президента добре відоме, і манера дій його також не залишає сумнівів – за саморозпущеною Радою тужити він не буде, а буде надалі діяти з розв’язаними руками.
Тому в інтересах країни і виборців, щоб опозиція приймала депутатську присягу, боролася за комітети, підкомітети, віце-спікерство і навіть спікерське крісло.
Так, вона буде у меншості, але вона буде – і це є важливою передумовою нормальної діяльності Верховної Ради України. Та й у стінах парламенту готувати військо до походу за головною булавою країни на президентських виборах-2015 буде простіше.
Тому лідери опозиції оголосили про припинення постійного цілодобового мітингу під стінами ЦВК та припинення розмов щодо обнулення списків. Натомість, вони виступили зі спільною заявою, яку не підписав ображений Анатолій Гриценко, котрий наполягав на іншому плані дій.

Заява опозиції
Щоб рішення увійти у Раду не виглядало, як якась капітуляція, під час акції 12 листопада 2012 року, в Києві, біля Центральної виборчої комісії, Всеукраїнське об’єднання «Свобода», ВО «Батьківщина» та партія «УДАР» ухвалили заяву про спільні дії опозиційних сил, у якій дали свої оцінки результатам виборів, діям влади і ЦВК, виклали своє бачення ситуації та дещо сказали про свої найближчі плани: «Ми, опозиційні політичні партії, – ВО «Батьківщина, ВО «Свобода», партія «УДАР», заявляємо, що результати парламентських виборів 28 жовтня засвідчили – українська влада втратила довіру українських громадян. Опозиційні політичні сили здобули переконливу перемогу над партією влади. Ми висловлюємо глибоку вдячність Українському народові за таку підтримку.
Додам від себе, що наведені вище цифри, все-таки, є річ об’єктивна і говорять вони про перемогу Партії регіонів над усіма іншими партіями. Принаймні, офіційно саме ці цифри увійдуть в усі довідники з історії виборів до Верховної Ради України.
Але, з урахуванням масових фальсифікацій, підкупу та адміністративного тиску, украдених у опозиції голосів та мандатів, сумарна кількість депутатських мандатів трьох опозиційних партій справді може вважатися перемогою опозиції, нехай і умовною.
Цитую далі: «Українська опозиція здобула цю перевагу всупереч намаганням режиму Януковича – спотворити волевиявлення громадян, численним порушенням під час виборчого процесу: політичним репресіям, тиску з боку влади на опозиційних кандидатів та їхньому незаконному кримінальному переслідуванню, нерівному доступу до засобів масової інформації, масовому підкупу виборців та членів виборчих комісій, перешкоджанню роботі спостерігачів та іншим брутальним порушенням закону. Лідери української опозиції – Юлія Тимошенко та Юрій Луценко – за особистою вказівкою Януковича були кинуті за ґрати, що значно спотворило результати виборів.
Без перебільшення дикою, нецивілізованою, яка не відповідає жодним стандартам, була поведінка партії влади та її висуванців під час проведення виборів в одномандатних виборчих округах. Підкуп, зловживання бюджетними коштами, насильство, залякування, використання спецпідрозділів правоохоронних органів та бандитських угруповань у боротьбі з мирними громадянами, які намагалися відстояти свій політичний вибір, фальшування виборчої документації – ось найбільш прикметні риси виборів в одномандатних виборчих округах. Влада кинула всі зусилля на те, щоб одержати перевагу в парламенті за рахунок депутатів-«мажоритарників».
Додам іще: якби вибори відбувалися лише за партійними списками, ПР мала б 72 своїх мандати проти 128-ми мандатів трьох опозиційних партій (62+34+32) і, таким чином, опозиція отримала б парламентську більшість – навіть 32 мандати Компартії регіоналів не врятували б.
Тепер суспільству більш зрозуміло, чому влада наполягла на змінах виборчого законодавства і поверненню мажоритарки, бо влада уміє вигравати мажоритарку – 113 мажоритарників від ПР проти 57-ми мажоритарників від опозиції свідчать про це дуже яскраво.
Продовжую цитувати заяву: «Масові порушення на парламентських виборах знайшли відображення в оцінках вітчизняних та міжнародних спостерігачів, що, на жаль, ще більше погіршило репутацію нашої держави у світі. Міжнародне демократичне співтовариство, зокрема спостерігачі від ОБСЄ та ПАРЄ, були вимушені вкотре констатувати регрес України на шляху демократії, нечесність та непрозорість виборів у нашій державі.
Відповідальність за порушення політичних прав та свобод українців на парламентських виборах опозиція і все українське суспільство покладає особисто на Віктора Януковича.
Враховуючи викладене, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та політична партія «УДАР Віталія Кличка» заявляють:
1. Парламентські вибори 28 жовтня 2012 року не відповідали міжнародним стандартам, зокрема, стандартам ОБСЄ та ПАРЄ, були недемократичними, нечесним та непрозорими. Оголошені підсумки виборів не відображають реального волевиявлення українців ні щодо кандидатів у депутати за списками політичних партій, ні щодо кандидатів в одномандатних округах.
2. Центральна виборча комісія усунулася від контролю за виборчим процесом та, всупереч вимогам Конституції України і законів України, не забезпечила встановлення реальних результатів виборів.
Центральна виборча комісія ухвалила нелегітимне рішення щодо неможливості встановлення результатів виборів у 94-му, 132-му, 194-му, 197-му та 223-му одномандатних виборчих округах. А в 11-му та 14-му виборчих округах оголосила переможцями провладних кандидатів замість справжніх переможців виборів – кандидатів від опозиції, які одержали мандат народної довіри від виборців. Ми доведемо це в Європейському суді з прав людини.
Опозиція вимагає від Центральної виборчої комісії – реалізувати її законні повноваження та встановити дійсні результати виборів у тих виборчих округах, де оригінали протоколів засвідчили перемогу опозиційних кандидатів. В іншому випадку опозиція висловить недовіру членам ЦВК, які самоусунулися від виконання своїх конституційних обов’язків, і вимагатиме зміни складу комісії. Ми ще раз наголошуємо, що не визнаємо результати виборів, допоки останній з опозиційних кандидатів, перемогу якого було вкрадено, не стане народним обранцем.
1. Виборчий процес вкотре засвідчив відсутність в Україні незалежного справедливого суду та повну підконтрольність судової гілки влади Януковичу та його адміністрації. Опозиція зробить все, що від неї залежить, для позбавлення суддівських мантій та притягнення до відповідальності суддів, що виносили завідомо неправосудні рішення. Одним із головних пріоритетів у законотворчій діяльності української опозиції стане побудова справедливої судової системи, яка унеможливить використання судів для легітимізації порушень прав і свобод громадян з боку влади.
2. Під час виборів влада використовувала силові спецпідрозділи правоохоронних органів для впливу на діяльність виборчих комісій, що є абсолютно неприпустимим та вкрай небезпечним прецедентом. Ми вимагаємо притягнення до відповідальності керівників правоохоронних органів, які видавали завідомо злочинні накази про використання сили щодо мирних людей та втручання правоохоронців у виборчий процес.
За тиск на виборчі комісії та підкуп їхніх членів повинні понести кримінальну відповідальність також і організатори фальсифікацій, які обіймають державні посади чи були кандидатами в депутати від влади, разом із членами виборчих комісій, які фальшували виборчу документацію та спотворювали волевиявлення українців.
1. Опозиція висловлює вдячність міжнародним спостерігачам та всій міжнародній спільноті, які пильно спостерігали за парламентськими виборами в Україні. Українська опозиція є єдиною у прагненні до євроінтеграції України. Ми бачимо майбутнє України в єдиній сім’ї європейських народів та прагнемо встановити в Україні європейські цінності та стандарти, зокрема, і в питаннях прозорих та демократичних виборчих процедур. Україна та українці – це не одне й теж, що українська влада. Враховуючи українські реалії, вважаємо, що дієвим засобом для цього мають стати персональні санкції щодо осіб, причетних до фальсифікації виборів, та запровадження політичних репресій проти опозицій, порушення прав та свобод громадян.
Ми дякуємо мільйонам українців за підтримку та мужність при відстоюванні свого вибору: кожному виборцю, який проголосував за опозицію та проти режиму; кожному чесному членові виборчої комісії, спостерігачеві, журналістові, активістам громадських організацій; кожному, хто вийшов до своєї виборчої комісії чи до ЦВК в дні встановлення результатів виборів, щоби не дозволити вкрасти свій голос. Переконані: за вами – майбутнє України.
Опозиційні сили зроблять все для того, щоби виправдати очікування українського суспільства. Передусім, ми спрямуємо свої зусилля на:
• забезпечення виключно особистого голосування народних депутатів;
• ухвалення закону про імпічмент Президента;
• ухвалення виборчого кодексу, що передбачатиме проведення парламентських виборів за пропорційною виборчою системою з відкритими списками;
• відставку уряду Азарова, міністра внутрішніх справ, керівників правоохоронних структур;
• відставку генерального прокурора;
• звільнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших політичних в’язнів;
• спільне внесення пакету законопроектів щодо боротьби з корупцією та відновлення політичних та соціально-економічних прав і свобод українців, які грубо порушує влада.
Переконані: ці парламентські вибори є важливим етапом на шляху до повалення злочинного режиму Януковича. Вони нададуть українському суспільству впевненості у власних можливостях – впливати на владу і змінювати її.
Ми залишаємо за собою право на адекватні дії, усі конституційні методи й засоби парламентської та позапарламентської боротьби, включно з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України VII скликання, проведенням дострокових парламентських та президентських виборів».
Документ підписали лідер ВО «Свобода» – Олег Тягнибок, Голова Ради об’єднаної опозиції ВО «Батьківщина» – Арсеній Яценюк та очільник партії «УДАР» – Віталій Кличко.

Юля голодує, але пильнує
Триває голодування Юлії Тимошенко на знак протесту проти фальсифікації виборів. Кажуть, що вона дуже схудла і ослабла. Соратники закликають пані Юлю – припинити голодування і, схоже, вона схиляється до такого рішення.
Змушений констатувати, що цей акт протесту Юлії Тимошенко не викликав помітного резонансу в суспільстві, як і мітинги під ЦВК. І це є характеристикою депресивного політико-психологічного стану суспільства, небажання йти на барикади, розгортати масштабні акції протесту.
Напружене, втомлене суспільство застигло в понурому мовчазному очікуванні – що далі?
Зате Ю. Тимошенко не чекає і навіть у такому ослабленому фізичному стані продовжує працювати. Вона передала через А. Яценюка свої інструкції для опозиції, своєрідний план дій у Верховній Раді: «Це 12 законів, і вона почала з програмних принципів, з якими опозиція йшла на вибори. Цей перелік законів повинен бути насамперед прийнятий у новому парламенті: податкова, пенсійна реформи, мінімальний прожитковий рівень, заробітні плати і робочі місця», – прокоментував А. Яценюк.
Отже, післявиборча ситуація примушує і владу, і опозицію – не тільки обмінюватися заявами, але й готувати дії, які повинні дати кожній із протиборчих сил перевагу у дебюті діяльності Верховної Ради нового скликання.