Продовження, поч. у № 41 – 44

Від редакції:
Павлу Лазаренку фатально не щастить. Не встиг він 1-го листопада вийти з в’язниці (о 4-й ранку, замість 8-ї, старанно уникаючи журналістів), як потрапив туди знов. Цього разу – у зв'язку з невизначеністю свого статусу в США. Очікується, що екс-прем'єр залишиться в ізоляторі в місті Аделанто доти, доки американська влада не прийме рішення про його легалізацію або депортацію. Ну а ми продовжуємо розповідь про його поневіряння.  

Павла Лазаренка після втечі 1999 року до США перетворили на головне опудало української політики. Насправді ж він, будучи чиновником, мав тісні стосунки з Леонідом Кучмою.
...Отже, станом на літо 2003 року Павло Лазаренко провів в американських тюрмах чотири з половиною роки – і минуло тільки кілька тижнів, як його перевели під домашній арешт в емігрантському районі Сан-Франциско.
Того літа 2003 року до України прибув десант з Америки, який складався з прокурора Марти Берш, спецагента ФБР Брайана Ерла, а також – адвокатів Павла Лазаренка. Вони приїхали з метою опитування українських свідків –ключовими свідками у справі були і Юлія Тимошенко та її чоловік – Олександр.
На їхньому допиті наполягала американська прокуратура, оскільки майже третина пунктів обвинувачення стосувалася відносин Тимошенків з Лазаренком. Зокрема, саме за підписом Олександра Тимошенка здійснювалися платежі з кіпрського офшора Somolli Enterprises на компанії Петра Кириченка, які той ідентифікував на допитах у ФБР як виплату частки доходів Лазаренку зі спільного бізнесу з Тимошенко.
Для проходження процедури взяття свідчень подружжя Тимошенків було викликано до Генеральної прокуратури. Американській групі допомагав слідчий Олег Українець. За його словами, запрошення їм було передано через охоронців: Олександрові – на восьму годину ранку 23 червня, а Юлії – на 24 червня 2003 року.
Але зранку, 23 червня, замість Олександра Тимошенка в прокуратуру приїхала Юлія Тимошенко – на той час народний депутат від опозиційного БЮТ. Вона привезла письмову заяву свого чоловіка та повідомила, що він не має наміру приходити – на той момент Олександр Тимошенко був у бігах.
Наступного ранку, коли мала бути допитана сама Юлія Тимошенко, вона знову прибула до прокуратури зі своїм адвокатом, майбутнім депутатом – Віктором Швецем.
Вона привезла письмову заяву. Тимошенко не просто оголосила Павла Лазаренка жертвою політичних переслідувань. Вона знайшла оригінальне пояснення, чому Лазаренко перевів через банки в Швейцарії, на Багамах, в США та на Антигуа сотні мільйонів доларів. Виявляється, за версією Тимошенко, це була схованка Лазаренка для участі у виборах президента з метою усунення диктатури Кучми.
Юлія Тимошенко повідомила, що не має наміру свідчити американцям, посилаючись на 63 статтю Конституції, яка звільняє особу від відповідальності за відмову давати свідчення проти себе.
Опозиціонерка передала письмову заяву з цього приводу. На відміну від іншого компаньйона Лазаренка Петра Кириченка, який оголосив себе жертвою вимагань з боку екс-прем’єра, Тимошенко була дуже лояльною до Лазаренка. Текст заяви Тимошенко американській юстиції оприлюднюється вперше:
«Шановні представники Міністерства юстиції США та інші учасники процесу!
Американська юстиція зіштовхнулася зі складним завданням. Ви, будучи високо розвинутою демократією, маєте намір зрозуміти та справедливо винести вирок про конфліктну політичну справу в Україні, якою керує кримінальний диктатор.
Це завдання є не лише дуже складним, але і небезпечним. Ціною помилки будуть не лише зруйновані життя певних політиків, але і суттєві зміни в політичному балансі України.
Коли Павло Лазаренко був арештований, він був лідером опозиційної партії та мав змогу перемогти Леоніда Кучму на виборах президента.
Враховуючи безжальність політичних репресій, Лазаренко таємно готувався до цих виборів, не маючи достатнього досвіду конспіративної роботи в країні з тоталітарним режимом.
Леонід Кучма викрив його фінансові та організаційні активи протягом підготовки до виборів президента. І він був миттєво знищений шляхом вмілого використання підпорядкованих (Кучмі) силових структур, які систематично дезінформували міжнародні правові інституції.
Риси владної команди в Україні відомі всім у світі. Це те, що Україна присутня в чорному списку ФАТФ. Це касетний скандал з розмовами президента, обезголовлення опозиційного журналіста, надзвичайно сильні зв’язки між кримінальними кланами та владою, це зруйновані життя мільйонів українців.
Демократична опозиція мала би взяти владу давно, але опозиція безперервно і безжалісно знищується владними структурами, підпорядкованими кримінальним кланам. Генпрокуратура України ініціювала декілька кримінальних справ проти мене, членів моєї родини та команди, арештувавши нас усіх за брехливими звинуваченнями у викраденні мільярдів, включаючи ті, що пов’язані з прізвищем Лазаренка.
Після кількох років судових розглядів, ці всі справи проти мене, включаючи пов’язані з Лазаренком, були закриті судом за відсутності складу злочину. Всі ми були звільнені з тюрми...
…Сьогодні я – лідер опозиційної партії, та, ризикуючи щодня своїм життям, продовжую війну з кримінальними кланами при владі. Однією зі складових цих кланів є Генпрокуратура України, яка докладає зусиль для використання американської юстиції з метою руйнування української політичної опозиції...
Я вважаю, що це надзвичайно небезпечно – давати щирі свідчення сьогодні, і я скористаюся перевагами, які надає 63 стаття Конституції України.
Я високо ціную правову систему США і прошу зрозуміти мою позицію.
Підписано – Тимошенко Юлія, 24 червня 2003».
У цій заяві, щонайменше, два твердження викликають запитання. По-перше, посилаючись на закриття справ проти неї в судах, Тимошенко щось плутає – остаточно справи були закриті лише після Помаранчевої революції генпрокурором Святославом Піскуном, а всі рішення до того не набули законної сили.
По-друге, твердження про те, що Лазаренко накопичував гроші на Заході з метою використання їх на виборах проти Кучми, також сумнівне. Тому що з цих коштів Лазаренко придбав, наприклад, мобільний оператор «Київстар», Дніпропетровський пивзавод і легендарний маєток Едді Мерфі у сан-франциському передмісті Новато.
Як тільки зараз стало зрозуміло, Тимошенко тоді відмовилася спілкуватися з американським прокурорам, хоча публічно стверджувала протилежне. Так, в інтерв’ю «Українській правді» у березні 2004 року на питання, чи поїде вона до Каліфорнії на суд до Лазаренка, Тимошенко заявила: «Усі свідчення я дала в Україні під час перебування тут американських юристів».
У тому ж інтерв’ю Тимошенко спрогнозувала, що Лазаренко переможе в американському суді: «Якщо б його було за що судити, його б не тримали шість років у в’язниці без суду, без вироку. Думаю, Лазаренко буде виправданий...» Інтуїція її зрадила – через два місяці присяжні визнали Лазаренка винним за всіма пунктами обвинувачень.
Ця відмова Тимошенко давати свідчення зіграла з нею злий жарт – вона не могла в’їхати до США аж до 2006 року, допоки на території американського посольства не відбулася її зустріч із представниками Міністерства юстиції США.
Версію Юлії Тимошенко про те, що проблеми Лазаренка почалися після його спроб стати конкурентом Кучми, підтвердив на допиті американцям і власник банку «Слов’янський» – Борис Фельдман.
У своїх свідченнях Фельдман переповів розмову з прем’єр-міністром Валерієм Пустовойтенком, який на питання, чому було влаштовано атаку на банк «Слов’янський», відповів – тому, що ЄЕСУ працювало через цей банк. Фельдман дослівно процитував діалог із Пустовойтенком – «Той запитав: «Ти сказав, що не займався політикою, але ЄЕСУ робило якісь платежі через твій банк?» Я відповів: «Так, вони платили за певні послуги або отримували гроші за певні послуги або продукцію». Пустовойтенко на це прореагував так: «Вони витрачають всі гроші на політику. І це значить, що ти фінансуєш політику». На що я відповів, що лікар, який займається Лазаренком, не повинен розглядатися як політичний опонент через те, що він лікує політичну опозицію. Бо, за такою логікою, кондуктор у потязі – це той, хто перевозить політичну опозицію».
Ця зустріч була за 18 місяців до арешту Фельдмана. Цікаво, що банкір згадав ще одну розмову, ймовірно, також із Пустовойтенком – де за закриття справи проти нього йому пропонували віддати 10 мільйонів, які належали Тимошенко.

Родина Кучми ігнорує допити

Відмова Юлії Тимошенко давати свідчення американцям виглядала ще більш-менш пристойно на фоні тотального ігнорування, влаштованого американським прокурорам в Україні з боку тодішньої правлячої еліти.
У клопотаннях адвокатів Лазаренка про допит високопосадових свідків прозоро читалася їхня стратегія захисту: вся українська верхівка добре знала про діяльність Лазаренка в інтересах своїх гаманців та закривала на це очі, тому що отримувала від нього частку хабарів. І це влаштовувало всіх, включно з президентом Кучмою, аж допоки не стало очевидним занадто стрімке збагачення Лазаренка, який отримував шанс – посунути Кучму на президентських виборах 1999 року.
Власне, подаючи клопотання про допит vip-свідків, захист Лазаренка сподівався, що в Україні хоча би частково діють цивілізовані правила, за якими не можна просто проігнорувати виклик до суду або на допит. Але, протягом перебування американців влітку та восени 2003 року, до них не прийшов ніхто з високопосадовців, затверджених суддею Дженкінсом свідками у справі.
Наприклад, президент Леонід Кучма, який був залучений як свідок захисту, в листі до Департаменту юстиції США заявив, що не даватиме свідчення у справі Лазаренка.
Захист каліфорнійського в’язня наполягав на допиті тодішнього президента, стверджуючи, що він знав про бізнес Лазаренка за часів роботи в уряді, а також особисто схвалював переділ газового ринку.
«Леонід Кучма має дати пояснення щодо наради в січні 1996 року, де був присутній він, прем’єр-міністр Марчук, перший віце-прем’єр Лазаренко і радник президента – Волков, протягом якої президент Кучма схвалив реструктуризацію ринку газових поставок. Також Кучма має свідчити щодо його обізнаності про бізнес-діяльність Лазаренка та їхніх розмов на цю тему протягом 1995-96 років», – ідеться в клопотанні адвокатів про допит Кучми.
Крім того, американські адвокати наполягали на допиті доньки президента – Олени Франчук – щодо стосунків батька з Лазаренком – та повну толерантність Кучми до Лазаренка та його корупції, аж поки не проступили президентські амбіції останнього.
«Пані Франчук була присутня протягом 75 розмов між Кучмою та Лазаренком щодо бізнес-діяльності Лазаренка. Це має показати, що Лазаренко не приховував цю активність. Пані Франчук має свідчити про те, що Лазаренко особисто дарував дорогі подарунки їй, а також – її батькам, включно з годинником Franck Muller за 42 тисяч доларів 19 серпня 1997 року (після відставки Лазаренка з посади прем’єр-міністра – УП)», – обґрунтовували адвокати допит Франчук.
Так само вони наполягали на допиті Ігоря Франчука – першого зятя Леоніда Кучми: «Ігор Франчук має дати свідчення про те, як Кучма наказав передати три військові судна приватній компанії Франчука для демонтажу та продажу на запчастини або металобрухт».
Але ні Олена Франчук, ні Ігор Франчук взагалі не відповіли на клопотання про допит.

За що Марчук отримав 7 мільйонів?

Так само не дав свідчення американцям і Євген Марчук – у момент виклику на допит він був міністром оборони.
Співбесіда з Марчуком була призначена на 1 жовтня 2003 року. Запрошення йому надіслали за 8 днів до того, а 30 вересня Марчук відповів, що перебуватиме в цей день за межами України – і взагалі, що графік міністра складається на два місяці наперед. «Це дуже складно – знайти час для заходів, які не планувалися заздалегідь», – ідеться в листі Марчука.
Свідчення Марчука були би надзвичайно цікавими, бо права рука Лазаренка – Петро Кириченко – повідомив ФБР, що Лазаренко заплатив Марчуку 7 мільйонів доларів за включення Тимошенко в газову торгівлю.
Про це йдеться у заяві Кириченка Федеральному бюро розслідувань 17 травня 2000 року: «Лазаренко перевів 7 мільйонів доларів Марчуку за право включити Тимошенко в газову торгівлю. Гроші були перераховані з рахунку Bainfield на рахунок Марчука в Union Bank of Switzerland».
Крім того, спільник Лазаренка згадує ще такого собі «помічника Марчука в Швейцарії – Кучаренка», який був залучений у цю історію з переведенням 7 мільйонів доларів.
Про перерахунок коштів Марчуку Петро Кириченко також пригадав під час допиту прокурором Мартою Берш під присягою, коли йому пред’явили платіжні документи.
– «Ви бачите серію перерахувань на організацію, яка називається HTIT. Ви пам’ятаєте цю транзакцію?
– Так. За словами Лазаренка, це були гроші для Марчука.
– Ким був Марчук?
– На той час він був прем’єр-міністром України.
– Лазаренко казав, навіщо він переводив гроші Марчуку?
– Ні».
Про те, що Марчук сприяв її просуванню на газовий ринок, свідчила і сама Тимошенко на допиті в Генпрокуратурі від 8 червня 2001 року. Це згадується у клопотанні адвокатів Лазаренка з вимогою до судді – допитати Марчука: «Тимошенко повідомила українським прокурорам, що вона особисто отримала від Пустовойтенка лист у 1994 році за підписом Марчука, адресованого Газпрому, яким вітається участь «Корпорації Український Бензин» у дистрибуції російського газу».
Адвокати Лазаренка пригадали також, що Марчук повинен розповісти про свої переговори у листопаді 1995 в Москві з прем’єр-міністром Чорномирдіним щодо пропозицій постачання газу в Україну в 1996 році. «На зустрічі обговорювався перелік компаній, які були запропоновані українською делегацією для діяльності на українському ринку в 1996 році: ЄЕСУ, Інтергаз, Ітера».

Матеріал підготовано за сприяння
данського проекту журналістських розслідувань I-SCOOP.

(Далі буде)

Автор: Сергій Лещенко
Джерело: УП