«Європа народилася в паломництві,
а християнство є її рідною мовою».
Гете

З давніх-давен існує в нашого народу побожний звичай – відбувати прощі до Святих місць. Вірні долають великі відстані, щоб поклонитися чесним мощам Cвятих, Божих угодників, помолитися серед монастирської тиші, прикластися до чудотворної ікони, зачерпнути цілющої водиці з джерела. Паломництво і прощі є життєво необхідними на шляху духовного збагачення віруючої людини, недарма вони існують у традиції всіх світових релігій. Паломництво є невід’ємною частиною кожного віровчення. Є в людині така велика рушійна сила, що змушує її зрушити з місця і прямувати туди, де скороминуча буденність схиляється перед очевидною Вічністю, де до цієї вічності можна доторкнутися серцем і прикластися до неї устами. Подорож до освячених місць символізує шлях людини до Господа.
Ще в ІV сторіччі перші християни, здійснюючи подорож до Гробу Господнього в Єрусалимі, приносили на згадку пальмові гілки. Від цього і пішла назва паломництва (від лат. Palma – пальма) – це подорож віруючих до Святих місць, зумовлена тим, що в таких місцях наша молитва є більш дієвою, щирішою, і часто люди оздоровлюються завдяки своїй великій вірі. Проща – це мандрівка до Святих місць, які мають здатність очищати людину, це подорож невідомими шляхами, задля наповнення душ Святим Духом, коли душа готова до сприйняття Істини. Проща – це не екскурсія, а велика і щира спільна молитва, великий свідомий шлях фізичних і духовних зусиль, де максимально разом працюють серце і розум. Бути паломником – це не тільки велике щастя, але й велика духовна праця на грані віри і відчаю, на краю надії і сил для подолання самого себе.
Проща допомагає нам внутрішньо очиститися, отримати бажану ласку від Бога. Ми щораз більше переконуємось, що всі ми є паломниками на цій землі, «бо постійного місця не маємо, а шукаємо майбутнього» (пос. Євр. 13.14), тобто, шукаємо Господа і мріємо про Царство Господнє.
Таким чином, кожна проща стає частиною єдиної мандрівки до дому Отця Небесного. Українці Чикаго постійно беруть участь у прощах до Святих місць, і, в результаті, багато прочан відчули духовне і тілесне оздоровлення. Кожного року ми їздимо в монастир св. Йосафата в Глен Ков (Нью-Йорк), в монастир сестер Василіанок св. Мокрини (Пенсільванія), в Пітсбург (Пенсільванія) до каплиці, де зібрані Мощі Святих з усього світу, а також – на Святу Гору в Вісконсин, де в монастирі чекає на нас ікона Божої Матері, яку понад 50 років тому привезли з рідної України. Кожного року на початку жовтня парафія св. о. Миколая організовує прощу на Святу Гору.
Цього року, 7-го жовтня, велика кількість прочан пройшли Хресною Дорогою, що на Святій Горі, були присутніми на Службі Божій і відспівали Молебень до Матінки Божої. Неможливо передати відчуття кожного прочанина, але я певна, що душа кожного наповнилася особливими відчуттями присутності Святого Духа, збагатилася і очистилася від гріхів душа і оздоровилось тіло.
Всі люди повернулися задоволеними, збагаченими духовно і продовжують поїздки на прощі.
Минулої п’ятниці від Храму св. Володимира і Ольги вірні їздили на прощу в Пітсбург, і це вже не перша поїздка в це Святе місце, де зібрано більше, ніж 5000 мощей Святих з усього світу. Люди постійно прагнуть молитов і поїздок на прощі, що є дуже відрадним.
Пропоную вашій увазі декілька відгуків про прощу на Святу Гору.

– Стефанія Яворська:
Прочани їдуть на Святу Гору
Їх зустрічають гори, як Карпати,
Щоб вшанувати Матінку Святу
І благодаті Божої дістати.
Ліси в осінні шати одяглись
І завмирає в подиху природа.
Стрімким потоком люди розтяглись,
Була прекрасна сонячна погода.
Душа радіє за усіх прочан,
Що слухали чудову  Літургію
І Божа Благодать витала там,
Бо прославляли Матінку Марію.
Сюди любов принесли й молитви,
Намірення душі й надії чисті...
Свята Тереза у каплиці там,
Як наречена в золотім намисті.
Листочки падали легким дощем,
І сонечко з небес нам усміхалось.
Дорогу Хресну з молитвами йшли,
Страждань Ісуса всі серця торкались.
І на Молебень стали разом всі,
Пісні прослави до небес сягали...
Окрилені й намолені в душі,
В Чикаго ми щасливі повертались.
Складаю дяку Господу за все.
Отцям, прочанам і усій громаді.
І благодатним скупані дощем –
Знов на Святій Горі ми бути раді.

Стефанія Яворська також висловлює подяку організаторам прощі, отцям – Богданові Налиснику з церкви св. о. Миколая, і Василеві Савчину з Мілвок, усім працівникам офісу парафії св. о. Миколая за велику працю – друкування пісень і молитов, а Кредитівці «Самопоміч» – за парасольки.

– Наталя Легка:
«Проща… Скільки милосердний Бог подарував мені щасливих хвилин, щоб прославити Його. Згадуючи минуле і думаючи про майбутнє, ми несвідомо відкидаємо можливість зустрітися з Богом вже і зараз. Бог є в кожній хвилі нашого життя. Він так любить нас, що хоче за будь-яких обставин приходити до нас і постійно бути з нами. Тому приймаємо кожне місце – Службу Божу, нічні Чування, молитви матерів – як найкращі можливості Божої дії в нас. Проща завжди проходить саме в тому місці, де Бог нас хоче врятувати. Велика подяка організаторам прощі від всіх нас, прочан, особливо священикам парафії св. о. Миколая»
Особлива подяка організаторам прощі від усіх учасників груп Материнської молитви і нічних Чувань.

Щиро запрошуємо людей – приходити на Материнську молитву до Храму св. Володимира і Ольги кожної неділі о 7 год. ранку і о 1 год. пополудні, а до інших церков – в неділю, згідно з повідомленнями.
На нічні Чування – кожної першої п’ятниці місяця о 8 год. вечора в Пейлос Парк, до Церкви Різдва Пречистої Діви Марії.
На 2000 молитов до Богородиці – кожної третьої суботи місяця в церкву св. о. Миколая (впродовж дня).

Особлива подяка нашій Кредитівці «Самопоміч» – за велику особливу увагу до наших церков, за підтримку української громади і її духовності.

Фотографії  Ольги  Пшеничняк