Український Національний Музей у Чикаго святкує своє 60-річчя. 1952 рік був знаковим для української діаспори, бо зібрав у свідомий інтелектуальний гурт кілька подвижників і патріотів, які справу музею прирівнювали до справи всього їхнього життя.

Золотими літерами вписані в музейний літопис імена тих, котрі стояли біля його витоків. Серед них: д-р М. Сіменович (1885 – †1967), пр. Ю. Каменецький (1892 – †1973), пр. О. Ганкевич (1906 – †1969) та п. О. Городиський. Через спогади, протоколи, канцелярські книги, реєстри вичитуємо історію, записану чітким каліграфічним почерком. За 60 років багато людей є пов’язані між собою особливим словом – музейник. Причастити спраглих і підтримати їх у найважчі роки перебування на еміграції був покликаний д-р Мирослав Сіменович. Він приїхав до Чикаго у 1906 році. Народжений на Буковині в родині священика, усе своє свідоме життя присвятив українській справі. Промовистими є його слова, подані у річному звіті музею за 1955 – 1956 роки. В них закладено візію президента щодо майбутнього музею: «Коли дивитись на політичне і громадське життя українців Чикаго з перспективи років, то доводиться жалкувати, що наш Архів з Бібліотекою не постали, бодай, 50 літ тому. Ми би мали тепер зібраний докладний матеріал про життя і буття наших поселенців у цьому, другому щодо величини, місті Америки. Вірю, що якраз наш Архів-Музей стане поштовхом до написання історії релігійного, культурного та господарського життя українців міста Чикаго».
Хронологія музею – це документальна стежка у широкий світ.
У1953 році було створено кураторію Архіву-Музею, до складу якої увійшли Ю. Каменецький – голова, О. Кочан – заступник, О. Ганкевич – архівар і бібліотекар, М. Баран – скарбник, О. Городиський – писар, а також – вільні члени – А. Кочан та д-р М. Терлецький. Протягом року ці добродії провели титанічну роботу, стукаючи у двері усіх громадських та церковних організацій, заохочуючи до співпраці фінансові установи. Громадськість відгукнулася і серед перших меценатів, які передали музеєві пам’ятки друкованого слова, мистецтва, української старовини, були подружжя А. і О. Кочан з Джолієт (містечко в штаті Ілліной) та Михайло Баран, який зберіг рідкісні видання української преси та книжок, як зі «старого краю», так і з часів першої еміграції до Америки.
18 вересня 1954 року в домі Українського Народного Союзу, що розташовувався за адресою 841-845 N. Western av., відбулися перші загальні збори музею. Присутніми були 65 громадян. На зборах було прийнято статут та встановлено, що річний членський внесок від громадянства становитиме $6 (у 2012 році – $25). Новій управі доручено знайти відповідне приміщення під музей, оскільки зібрані експонати зберігалися на приватних квартирах, в гаражі, згодом перенеслися до комори пластової домівки. Загальні збори одноголосно вибрали управу музею до якої увійшли д-р М. Сіменович – голова та члени А. Кочан, інж. І. Семянчук та д-р М. Бараболяк. До дирекції музею увійшли Ю. Каменецький – голова, заступники О. Кочан та д-р Терлецький, О. Ганкевич – архівар, М. Баран – скарбник, О. Городиський – писар, В. Децик – кустош музею. В. Данилишин – бібліотекар, також вільний член – Д. Шумей. До контрольної комісії увійшли В. Тимцюрак, А. Артемович та п. Михальцевич.
Восени 1955 року музей придбав триповерховий будинок за адресою: 2453 W. Chicago av. 26 жовтня 1958 року, з метою створення центру українського музейництва в Чикаго, відбулося об’єднання з українським музеєм міста Онтаріо (штат Каліфорнія). Кожен рік приносив музеєві досвід, допомагав ставати на професійну дорогу, дякуючи вмілому керівництву. В історії музею були смуги піднесення, не обходилося й без падінь, особливо у роки економічної кризи в країні. На вдячній пам’яті музейників президенти, без яких годі уявити історичне обличчя музею, як і переоцінити їхній внесок у виховання своїх послідовників. Це д-р Мирослав Сіменович (1954 – 1967), д-р Ілля Мула (1967 – 1970), д-р Роман Верес (1970 – 1980), мгр. Емеліян Басюк (1980 – 1988), д-р Юрій Грицеляк (1988 – 2000), теперішній президент – п. Ярослав Ганкевич (від 2000 року).
У 1992 році, святкуючи 40-у річницю діяльності, музей придбав просторіший будинок на розі вулиць Oakley та Superior. Його світлі кімнати, після проведених ремонтних робіт за проектом архітектора Михайла Маршала у грудні 1994 року, перетворилися в експозиційні залі. Губернатор Ілліною – Джорж Раєн – завдяки старанням сенатора Володимира Дудича у 1999 році призначив урядовий ґрант – один мільйон доларів – на розбудову музею. За проектом архітектора Йосифа Мицика добудовано нове приміщення.
Навколо музею в усі часи гуртувалися відомі діячі діаспори, які зберегли безцінні реліквії та заклали в його основу сутність та значимість – це прагнення поділитися духовним надбанням та традиціями з майбутніми поколіннями. У музеї зберігається майже 100 тисяч одиниць пам’яток архівних матеріалів з історії та культури України, унікальних реліквій славного минулого українського народу – від козацької доби до новітньої, котрі розповідають про національно-визвольні змагання та шлях до незалежності. Бібліотека нараховує понад 25.000 одиниць.
Для відвідувачів відкриті зали з відділами декоративно-прикладного та народного мистецтва, старовинних ікон, історії козацтва та визвольних змагань, пам’яті жертв геноциду 1932 – 1933 років в Україні, нумізматики, філателії, боністики, кімнати американського сенатора В. Дудича та історії українських-американських ветеранів. У музеї формується новий підхід до роботи, який включає інтерактивні експозиції, активну співпрацю зі засобами масової інформації, громадськими організаціями, різноманітними фундаціями, сучасну рекламну діяльність, активне впровадження в систему Інтернет інформації про виставки, окремі музейні пам’ятки.
Прийдешній день схрещений із візією його засновників. Вони вірили, що до музею у Чикаго приходитимуть люди. І ми з гордістю констатуємо, що понад шість тисяч відвідувачів щорічно бувають у музеї: відомі діячі культури, політики, Патріархи і духовні особи, студенти, учні середніх шкіл, американські туристи і гості міста. Записи у книзі відгуків від гостей з України, Польщі, Англії, Аргентини, Росії, Австралії, Франції, Німеччини, Бразилії, Румунії, Канади, Болгарії. Про активне життя музею постійно подає на своїх шпальтах газета «Час і Події», будучи – разом з іншими газетами, радіопрограмами, Інтернет-порталами Івана Грицака та «Відії» Наталії Фігель – медійними інформаторами музею.

Основною залишається фінансова база щодо утримання цієї важливої культурної інституції. Тому найголовнішим завданням громади є виховання у своєму середовищі меценатів-музейників. Сьогодні ми хочемо подякувати усім, для кого справа українського музейництва є важливою, та кожному зокрема, хто був присутнім на ювілейній гостині, яка відбулася в Українському Культурному осередку у неділю, 30 вересня. Сюди зійшлися найкращі люди нашої громади, щоби разом відсвяткувати день народження свого Музею. З цієї нагоди принесли щедрі гостинці. Серед них – Фундація «Спадщина» 1 Федерального щадничого банку «Певність» з датком $ 30,000, який передав член дирекції фундації Тарас Дрозд, Фундація «Самопоміч» Українсько-Американської Кредитівки «Самопоміч» із датком $10,000, який передав президент Кредитівки – пан Богдан Ватраль. Немало було у цьому році і тисячників, тобто, добродіїв, які пожертвували $ 1,000, долучилися до благодійності і окремі організації. Так, Банк МБ передав даток у сумі $ 3,000, а Товариство українських інженерів – $1,500.
Як то кажуть: громадою по нитці – музеєві на нову вишиванку. Усім добродіям і організаціям буде надіслано листовно подяку. Головним промовцем бенкету був професор УКУ, Заслужений журналіст України, історик та архівар музею – Данило Яневський. Він підкреслив те, наскільки важливими для історії України є скарби музею-архіву. З привітальним словом виступив президент музею Ярослав Ганкевич, вели програму д-р. Юрій Грицеляк та Лідія Ткачук. Під час бенкету було показано документальний фільм «Музейними стежками», режисерський монтаж Наталії Фігель, члена управи УНМ, журналіста медіапорталу «Відія». Віртуозною грою на саксофоні та флейті розважав гостей музикант Андрій Чуйко.
Гості мали нагоду оглянути ювілейну фотовиставку, яку було розгорнено у Культурному Осередку. Сьогодні музей є володарем двох скарбів: перший – це фонди, а другий – люди, які їх зберігають і які примножують багатство музею. Почесними грамотами за віддану працю нагороджені музейники: п. Орест Городиський, д-р Юрій Подлуський, п. Мирослава Баторфальви та п. Ореста Яремович.
Термін «музей» у його сучасному розумінні – це храм мистецтва та науки. Ми, сьогоднішні музейні слуги, прагнемо осягнути і донести наступним поколінням еміграції дієве знання про нашу культуру, набуте попередниками. Комітет 60-річчя очолили члени дирекції музею д-р Юрій Грицеляк та Лідія Ткачук. Під їхнім керівництвом успішно працювала музейна команда у складі Анни Чичули, Марії Климчак, Софії Федащин, Наталії Фігель, Марії Ганкевич, Оленки Матвіїшин, Зоряни Бирн, Ірини Бойкевич, Вікторії Кавки, д-ра Діяни Іваник, Марти Козбур, Настасії Марусик, Лідії Матвіїшин, Марії Федащин, Олександра Хрипливого. Приклад нашої праці в царині музейництва наочно засвідчує виняткове подвижництво та допомагає усвідомленню тому, що Музей – це наш спільний, український дім.