Як відомо, 18 вересня розпочалася 67-а сесія Генеральної асамблеї ООН, яку 24 – 26 вересня відвідував президент України – Віктор Янукович – у складі делегації, очолюваної міністром закордонних справ України Костянтином Грищенком.

Візит пройшов на фоні прийняття 22 вересня американським Сенатом резонансної резолюції, яка закликала Держдепартамент США та ОБСЄ – «чинити спільний багатосторонній дипломатичний тиск на президента Януковича з тим, щоб він звільнив Юлію Тимошенко, а також – заборонити видачу віз тим, хто несе відповідальність за її ув’язнення». Один із співавторів резолюції – сенатор Річард Дурбін – сказав: «Ця резолюція рішуче і однозначно звернена до уряду України. Екс-прем’єр Тимошенко має бути негайно звільнена».

Аргументи для відставки

Українці метрополії Нью-Йорка, які вболівають за долю України, її народу, використали приїзд президента в ООН, щоб послати Вікторові Федоровичу не віртуальний, а живий, у весь голос месседж. Для цього вони зібралися біля будинку Представництва України в ООН, що на 51-й вулиці в Манхеттені Нью-Йорка, маючи на увазі, що працівники представництва негайно передадуть президентові вимоги українців діаспори. Месседжі (вимоги) присутніх висловлені в плакатах та лозунгах (див. фото). Основна вимога: «Януковича – у відставку!» Підстава для такої вимоги ініційована не тут. Це лише підтримка вимоги народу материкової України. Понад два роки господарювання Партії регіонів, її почесного голови і одночасно президента – Віктора Януковича – стовідсотково довели народу та світовій спільноті, що чинна влада – антинародна, антиукраїнська, антиконституційна. Україна доведена до крайньої точки занепаду у всіх галузях та напрямках. Стає страшно: це країна, де немає жодного стимулу вчитися, бо свідоцтва та дипломи купляють. Країна, де у вузах ректор купує голоси студентів-виборців та примушує їх приводити по десять родичів, які повинні проголосувати за нього. Це – Петро Мельник – нинішній ректор Податкової академії в м. Ірпінь на Київщині. Страшно, бо за вказівками зверху Податкова служба продовжує під корінь нищити малий і середній бізнес, нищиться середній клас, бо олігархічній Сім’ї не потрібні мислячі люди, бо чорноробами – рабами – легше керувати. Раби не вийдуть на Податковий майдан. Щойно тижневик «NOVAгазета», 2012, № 38 опублікував відкритий лист – «Звернення українських селян до американської влади», який підписали понад тисячу працівників і орендодавців «Агрофірми Корнацьких», що на Миколаївщині, де приводять приклади такого нищення бізнесу податківцями та державними чиновниками через рекет. Юлія Тимошенко з-за ґрат пише «Звернення до парламентів та лідерів демократичних країн» і просить рятувати Україну від тиранії. Страшно, бо... прикладів – мільйон! Країна уже волає «SOS» на увесь всесвіт...
Президент, що перебрав на себе максимум повноважень, керує країною авторитарно і – за оцінкою аналітиків – уже став диктатором. У його особистих планах – надовго. До 2020 року. А в народу – інші плани, тому що Віктор Янукович не забезпечує дотримання Конституції (не хоче, не вміє, не може). Навпаки, підтримує її порушення (захоплення додаткових повноважень шляхом конституційного перевороту, закон про мови, наступи на незалежні медіа, керовані суди і т. д.).

Але ж президент, що теж всім відомо, це лиш один з багатьох тисяч державних чиновників, яким народ доручив певні функції і за це зі своїх кишень оплачує його працю. Правда, президент – той чиновник, який згодився взяти на себе найбільшу відповідальність, за що народ платить йому найвищу в Україні заробітну плату та забезпечує законний мінімум умов праці (охорона, зв’язок, авто, літак). Все чесно. Але люди не домовлялися, обираючи президента, що за їхній рахунок (адже олігархи, які власне і є при владі, майже не платять податки, тримаючи свої прибутки в офшорах) чиновник найвищого рангу буде так безсоромно зловживати державним бюджетом, забезпечуючи своє особисте розкішне життя (13 резиденцій, зокрема, Межигір’я площею 140 га, мисливські угіддя Сухолуччя для царського полювання площею 37 га, чотири резиденції в Криму, які безперервно модернізуються, «Синьогора» – в Прикарпатті, мережа гелікоптерних майданчиків, власні аеропорти, найдорожчі у світі гелікоптери та літаки, а ось уже і частина Українського дому обладнується в стилі ретро (а-ля Версаль) для відпочинку під час відвідин дому главою держави. У все це вкладено сотні і сотні мільйонів кров’ю та потом зароблених народних грошей, з економії на пільгах, крадіжок зі студентських стипендій. Люди обґрунтовано називають такий спосіб життя королівським, царським, стилем індійського махараджі або французького короля Людовика.
Його правління та спосіб життя – це сповідування кредо: «Держава – це я». Ось чому хтось із учасників акції приніс портрет президента у королівській короні (таке собі імпресіоністське бачення реальності). Забігаючи наперед: наприкінці акції молодь потоптала цей портрет з короною на шматки. Як влучно висловилися колеги із тижневика «NOVAгазета», «Зробили з портретом те, що Янукович зробив з Україною» за ці роки свого авторитарного правління. Нещасна, пошматована, зболена наша країна!
І якби уявити неймовірне: не маємо жодної зауваги щодо політичної та державної діяльності чинного президента, і він не тримає своїх опонентів у тюрмах, а співпрацює з ними, то лиш цього факту його потворного, хворобливого, патологічного гедонізму достатньо, щоб вимагати – звільнити своє робоче місце для іншої, більш скромної, совісної людини, якій знайоме поняття честі, яка дбатиме не про себе, а про тих 80% українців , що живуть нижче від прожиткового рівня. А награбоване для себе через суд передати в державне (народне) користування. Бути супербагатим главою країни – одної з найбідніших у світі, де сотні шкіл не забезпечені навіть теплим туалетом, і діти взимку бігають в туалет надвір, як у післявоєнні роки – антиморально. Кожна сумлінна людина мала б сама зробити відповідний висновок. Але ми живемо в жахливий час, коли у нинішньої владної верхівки та її оточення сумління спить, а мораль зневажена, потоптана. Ось чому учасники мітингу протесту прийшли з плакатами: «Януковича – у відставку!» «Янукович повинен сидіти в тюрмі, а не стояти на трибуні ООН!», «Геть тиранію Януковича!», «Повернути демократію Україні», «Свободу українським засобам масової інформації» та ін.

Черговий проект для хоромів президента. У вересні Кабмін виділив 290 млн. гривень, щоб перетворити київський Український Дім на «Дім Януковича». У 2013 р це буде ще одна “резиденція” з власними апартаментами для відпочинку, залами для прийнять, конференц-залом	Нинішній палац Януковича («Хонка») для проживання, в якому є власна каплиця зі золотим іконостасом, лицарським залом, кінотеатром. Межигір’я

Куточок палацу Януковича на воді (дебаркадера) в Межигір’ї, який коштує   платівникам податку 75 млн. гривень.

Ні – диктаторському режимові Віктора Януковича

	Аскольд Лозинський			Валентин Лабунський

Мітинг протесту відкрив громадсько-політичний діяч, голова СКУДО – Аскольд Лозинський. Він сказав, що це вже вчетверте протягом цього року ми виходимо зі своїми вимогами до уряду та президента України. Нагадав, що американський Сенат щойно прийняв резолюцію з рекомендаціями очільникам України – звільнити Ю. Тимошенко та намір застосувати у США візовий режим до тих осіб, що причетні до її ув’язнення.
Увесь світ визнав жахливі порушення демократії в Україні, тому «ми висловлюємо, – сказав А. Лозинський, – одну вимогу: «Януковича – у відставку!» Це гасло україно- та англомовне «Yanukovych must go» присутні скандували протягом акції багато разів.
Проводив акцію заступник голови ООЧСУ – Юрій Симчик.
Першою слово взяла Надя Длябога від імені багатотисячної світової організації Спілки Української Молоді. «СУМ, – сказала вона, – занепокоєний різким згортанням демократичних засад в країні та підтримує резолюцію американського Сенату». І безпосереднє звернення до президента: «Репрезентуючи інтереси української молоді по всьому світу, звертаємось до президента України Віктора Януковича – бути гарантом інтересів не бандитсько-олігархічного бізнесу, а молоді, яка шукає способи реалізації своїх талантів у себе на Батьківщині. Дайте молодим українцям шанс – бути корисними, а не примушуйте їх до еміграції. Дбайте про розвиток української мови та культури! Будьте Президентом усієї України, а не лише південно-східного регіону! Будьте українцем, а не малоросом!»

	Юрій Симчик			Надя Длябога

Від імені УККА – організації, що об’єднує понад мільйон членів українського походження – слово має Адріян Длябога. Він наголосив, що з 1991 року члени УККА беруть участь в якості міжнародних спостерігачів у парламентських та президентських виборах в Україні. Братимуть участь і у виборах 28 жовтня ц. р. Він висловив занепокоєння з приводу порушень, які уже сьогодні мають місце з вини провладних адміністрацій усіх рівнів, а також – з боку кандидатів від Партії регіонів, навів їх приклади: махінації на виборчих округах, дублювання прізвищ кандидатів, залякування виборців,тощо. Андріян звертається до уряду України та президента з вимогою – забезпечити дотримання стандартів Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо вільних і справедливих виборів, які точно відображають волю виборців.
Від імені «Нової української хвилі» емоційну промову виголосив головний редактор українського тижневика «NOVAгазета» – Валентин Лабунський. Під час виступу він не спускав очей з вікон будівлі представництва, висловив надію, що нас там почують через шпарки вікон та передадуть, кому треба, що є у світі сила, яка повстане проти тоталітаризму, яким влада накрила Україну.
«Україна перетворена у зону на чолі з Віктором Януковичем, де потоптано найсвятіше: мову, віру, надію на майбутнє... Соромно жити в країні, де править диктатор. Сьогодні він захопив всі найголовніші ділянки влади і поставив там найближчих друзів своєї Сім’ї. Наприклад, сором, що Міністерство оборони очолює колишній громадянин Росії, безграмотна, не фахова людина, бо ж знаю його особисто. Нам треба все зробити, щоб Державний департамент США визначив список українських чиновників, кому буде заборонено в’їзд до США», – сказав він. Редактор звернувся також до тих байдужих земляків, що проживають тут і ще не прокинулися, до тих, хто вважає, що Україна без них має впоратися зі своїм лихом. Закликав разом зробити все, навіть неможливе, щоб у серці Європи не постала диктаторська Україна, докласти максимум зусиль, щоб ліквідувати цей режим.
Своє ставлення до ситуації, свої власні почуття та сподівання висловив Юрій Симчик: «Вітаю людей, які беруть на себе відповідальність – допомогти мільйонам українців, які очікують сьогодні іншого життя.
Україні потрібний новий демократичний український президент, який вболіватиме за долю своєї держави, свого народу.
Ми досягнемо того, щоб Україна пишалася своїм президентом і своєю державою. Я вірю, що режим Януковича закінчиться. Я вірю, що кожен, хто сьогодні чинить наругу над Україною, над українцями, сидячи у владних кабінетах чи то Адміністрації президента, чи то уряду, чи то Верховної Ради, відповідатиме за свої дії – не тільки перед Богом, а й перед незалежним і справедливим судом! Слава Україні!»
У завершальному слові Аскольд Лозинський закликав усіх громадян України, які мають право голосувати, – взяти участь у жовтневих парламентських виборах. А українців – громадян США, хто має найменшу можливість, поїхати в Україну в якості міжнародних спостерігачів, щоб не допустити фальсифікацій, які вже сьогодні активно та всесторонньо готує українська влада.

Мобілізувати активність та зусилля всім

Прикро, що на мітингу протесту могло бути значно більше людей, які були готові долучитися до волевиявлення громади. Як виявилося пізніше, до багатьох бажаючих взяти участь не дійшла вчасно інформація про проведення заходу. Жаль, що організатори – поряд з електронними листами та оголошенням лише в одній газеті – не використали інші організаційні можливості. Підказують люди, що дуже ефективною є давно випробувана форма «листівок-оголошень», які можна було б роздавати кожному на виході в церквах після недільної служби Божої. Інформація поширювалась би в геометричній прогресії. Навіть в Українській околиці не всі наші установи отримали відповідні оголошення. З урахуванням територіальної розпорошеності «наших» на дуже великій території метрополії, можливо варто створювати окремі групи відповідальних за рекламу в окремих конкретних районах Нью-Йорка та Нью-Джерсі. Окрім пасивної форми інформації (Інтернет, преса) все ж найдієвішим залишається живе слово, власні переконання носія інформації, того, хто говоритиме з людьми – окремими чи з групами осіб.
Але окрім цих організаційних недопрацювань, об’єктивно основний наш громадський біль – традиційна «хата скраю»: «обійдуться без мене», «все одно нічого не допоможе». Байдужість, як в Україні, так і тут – найстрашніший руйнівний чинник духовності, ідейності, активності. Це ж так зрозуміло: найменші зусилля, участь кожного – це сприяння рухові, а інертність – застоєві, болоту. Капля камінь точить! Давайте, шановні земляки, відгукнемося на заклики: взаємопереконання, участь «плече до плеча», голосування всіх, хто має право. Адже Україна в небезпеці, як ніколи. Батьківщині потрібна допомога, волевиявлення, активна громадянська позиція закордонних українців. Боротьба продовжується...

Постскриптум: To Whom It May Concern – До тих, кого це стосується

Наостанок вважаю необхідним оприлюднити інформаційну «качку», яку невідомі особи спробували розповсюдити до дня проведення акції. Для того, щоб попередити в майбутньому подібні спроби.
На електронну адресу однієї журналістки з України, що також брала участь в цій акції, прийшов «цікавий» текст з адреси [email protected]. Це звернення до українців діаспори. Підписи напевно вигадані: «Василь Остапенко, Петро Сурмик. Громадська ініціатива «Зупиніть УККА!» Дуже дивно, що така « громадська» ініціатива з’явилася за 2-3 дні до акції протесту.
Панове, які так підписалися, звинувачують організаторів акції, зокрема, УККА та ООЧСу в тому, що це, мовляв, «... обидві бандерівські структури, які очолюють корумповані псевдопатріоти, шахраї та брехуни». «На вас очікує мішанина гасел та виключно бандерівських пісень під бездарне бренькання діаспорного гітариста». Жовчна, ярмаркова стилістика авторів, як видно з цих цитат, видає з головою їхні провокаційні наміри.
До речі, Стефан Качурак – професійний музикант, він акомпанував у дуеті з 16-річним Максимом Лозинським, заспівувала молодь (див. фото), виконувалися і сучасні патріотичні пісні «Прокинься, моя Україно», «Пробудись» та інші.
Якщо це послання – вислід приватної образи авторів (бо ж чомусь згадана історія виборів правління директорів в одній із Кредитівок), то така особиста помста – неетична і компрометує всю Четверту хвилю. Критикувати УККА можна і треба, але відкрито: можна дати інтерв’ю для преси, виступити на трибуні їхнього з’їзду, що саме відбуватиметься наприкінці вересня в Йонкерсі і т. д. І ще: авторам не подобається, як відбуваються заходи? Можна ж організувати самим краще, показати, як варто і тоді мати право приписати всі «заслуги» собі.
Найбільше насторожує обізнаність авторів, що робиться в ці дні у ЦВК, Міністерстві юстиції та Міністерстві закордонних справ України, куди, за інформацією авторів, «надійшло уже 500 звернень, щоб не допустити представників УККА бути міжнародними спостерігачами на виборах». Яким чином, панове-автори, ви так добре знаєте, що робиться в найвищих державних інституціях? Це ж бо викликає підозру, що ваша «громадська ініціатива» може бути провладним проектом. А пересилка тексту журналістці, що пов’язана з медіа Києва, – невдалий розрахунок розповсюдити текст саме там.
Вважаю, що обидві здогадки – чиясь особиста помста або ж провладна контрпропаганда – мають бути оприлюднені. Щоб не виникало бажання чинити так у майбутньому. Зупиніться, панове! Виходьте на публіку.

Фото автора та Інтернет-видань