З часу прибуття до Америки не пригадую святкувань парафії на початку осені непогідними: сонячна картинка виникає одразу асоціацією на згадку про дні парафіяльних фестин при церкві св. Володимира і Ольги, найбільшої та найлюднішої на час теперішній. І знайомі з України дивуються, коли прослідковують у моїх матеріалах на сайті нашої газети: що не свято – то багато сонця, світла, віри, тепла! Пощастило і з кліматом, і з рішенням парафіяльної ради 10 років тому – відзначати фестин на території храму, як обжинки по літі, куштувати всіх принад перших осінніх деньочків, переходити у режим свят і коротких світлових і робочих днів.

Настоятель нашого храму отець-крилошанин Олег Кривокульський, голова парафіяльної ради Олег Караван несуть величезну відповідальність за масу справ, пов’язаних із щорічним святкуванням. Добре спрацювала й голова комітету з підготовки фестину – Наталка Коваль, котра з десятьма іншими членами комітету впродовж 9 місяців підготовляла таку велелюдну зустріч парафіян і гостей.
Впевнена, святкування в один день зібрало би люду значно більше в суботу, одразу по обіді, ніж це було 8 вересня. Проанонсований початок на 1 годину виглядав так. Музика лунала на всю Українську Околицю. Розіпнуті шатри, столи довгі і круглі, барні високі і для великих компаній, стільці, достатня кількість біотуалетів при виході з площі народного гуляння, бочки для сміття, велика сцена, апаратура – все готове, як у доброго господаря, до зустрічі гостей. А ті не особливо поспішають, повагом збираються, гуртуються в компанії, при вході купивши квиток-браслет за приємною ціною (у інших місцях – значно вищі!), прямують найперше обдивитися намети з їжею, сувенірами, заповнити талончики на лотерею парафіяльну (грошові суми різного значення), анкети на лотерею від Каси «Самопоміч» (два великих сучасних телевізори), лотерею від СУМу з Палатайн (чудовий автомобіль міні-купер!): майбутній власник і не знає, яка приємність на нього чекає!
Оскільки головним спонсором свята, так уже повелося, стала «Самопоміч» – Кредитна Спілка для українців – то і столик з їхньою атрибутикою стоїть найпершим на перекритій для проїзду вулиці Superior. Тут можна стати членом цієї абсолютно помічної спілки, заповнити анкету на лотерею, покрутити барабан і вже щось таки виграти, а також – отримати консультації від працівників customer service та бухгалтерії, знову ж таки, без жодних проблем. Інтернет – команда Yelp та Аеросвіт (два квитки до України) є золотими спонсорами свята. У списку бронзових учасників спонсорства є і MB Financial Bank, який теж бере на себе часто фінансову відповідальність за проведення різних заходів.

 
Культурний Осередок має велетенські запаси їжі на такі свята, і череваті прямокутні каструлі з підігрівом забезпечать український смак ідеально: ковбаски з квашеною капусткою, картопелька, голубці (куди ж без них!), налиснички, а про вареники, від яких тільки ворог може відмовитися, уже й не кажу! Менеджер Ігор Драганчук оглядає і здійснює порядок у всьому, господар Іван Галюлько вже задбав на всіх і вся, кухарі та працівники – Оксана, Зоя, Марійка – розуміють конкурентність торгу, адже таких наметів наставлено багато!
Український ресторан «Шоколад» – мобільний у своїх правилах, тому жодного свята не обходиться без якісної та смачної їжі і десертів, приготованих працівниками Галини Федус.
Польські кухарі з «Dumpling house» смажили свіжі деруни, адже кому смакує  вчорашній гумовий дерун, коли можна гаряченьким поласувати?! Вони займають завжди маркетингово вигідну позицію з правого боку входу на концертну площу.
Торг все жвавішає. Тут і медово-пилково-прополісно-пергова крамничка з ароматною продукцією; громадське незалежне радіо пропонує чудовий розсип української художньої літератури для дітей і дорослих; «Відія-портал» на сайті і наживо відкрив продаж квитків на конкурс «Міс Діаспора» на 27 жовтня; іграшки, вишиті сорочки, всякий дріб, яким переповнені крамнички і в Україні на святах, дають можливість закрити питання ностальгії за тернопільським, львівським чи франківським… Не тільки український бізнес працює на парафіяльному святі: поляки, латиноамериканці, американці користуються нагодою у такому чудовому місці, недалеко від downtown, заробити щось та й відпочити серед гостинного люду.
Музика не вщухала, допоки ведучі свята – Степан Ворожбит (українською мовою) і Діана Вруська (англійською) – не розпочали, власне, концерт. Публіка була вельми малочисленна на той момент: весь народ був на підході і у торзі. Та час і програма зобов’язують. Тому мистецька школа «Барвінок» розпочала виступ «Віденським вальсом» у виконанні Володимира Собка і Вікторії Яцик (кер. Юлія Стасюк). І Веселу «Самбу» подарувало нам трійко дівчаток з тої же школи. Відтак, ведучі оголосили про виступ Василя Петрованчука, сопілкаря, який без супроводу цимбалів, які би надали звучанню сопілки більш карпатської стрімнини, подарував нам низку знайомих українських і молдавських мелодій.

Відсутність людей пояснювалася ще й поєдинком нашого улюбленця, чемпіона світу, боксера Віталія Кличка та німецького боксера сирійського походження Мануеля Чарра. З причин переносу на 8 годину вечора перегляду бою по телевізору (HBO мав викуплені права на показ у запису на цю годину) не сталося так, як про це було заявлено у рекламі. Тому уболівальники шукали клуби, де могли б насолодитися улюбленим видовищем. Та ведучий Степан Ворожбит з усією експресією коментатора боксу оголосив про результат, отримавши у магічний спосіб інформацію у хвилину закінчення боксу зі щасливою перемогою славного українця!!!
Сестри Мальгівські – Наталя і Уляна – давно були готові співати та перед самим виступом потаємно зникли! Музична пауза дозволила кожному докупити щось до дружнього обіду, випити пластмасову високу склянку пива, відлучитися у нагальній потребі. Детективи від культури знайшли живих і неушкоджених сестер! Не пригадую року, щоби вихідці з карпатської Надвірної, гарні дівчата модельного типу, завжди у нових сценічних костюмах, не брали би участь у таких святах. Окрім добре знайомих пісень, готують щоразу щось і новеньке.
При оголошенні ведучими виступу «Громовиці – 11» народу враз побільшало, хоча задіяним був молодший склад танцювального ансамблю. Чудова підготовка, яскраві та різноманітні костюми, дивовижний темп – риси колективу (керівники Роксана Дикий-Пилипчак та її дочка Дануся). Спортсмени і артисти повинні бути готовими до всіляких несподіванок, неприємних – так само! Витримка, непохитність виховуються і у цьому колективі: по двох хвилинах виступу раптово вимкнувся звук! Та коротка мануальна команда керівника і – танцюристи на вихідній позиції. Так що пощастило насолодитися танцювальною композицією «Привіт» півтора рази!
Адріана Попович подає надії стати справжнім майстром сцени. Як солістка, вона виконала відомі українські пісні «Мамина сорочка», «Червона рута», «Ніченькою темною», «Річка». Та найкраще сприйняли глядачі її ритмічну пісню «Кохати». У дівчині живе пристрасний темперамент; це виказується у таких піснях та соло в «Громовиці», де шалені обертання навколо себе створюють враження крутіння дзиґи!

 
Щось сільське й просте, доступне й розслабляюче маємо, коли на сцену виходять троїсті музики «Хлопці в капелюхах» у складі Романа Панька, Андрія Іванціва, Михайла Стрієшина. Уява малює весілля в Україні: та ж музика, аромати кухонь, малі діти під ногами, хмари гостей!
Не знаю, як ви, шановні, а я вся підбираюся внутрішньо, коли чую професійний спів. Можна не запам’ятати слів його пісень, та загальне уявлення про виступи Романа Сидорука склалося ще на концерті молодих Яремчуків декілька років тому. Він тоді виступав на розігріві та, якщо і поступався у сценічній поведінці гостям, проте силою і красою голосу був значно кращим! Тому і хочеться підтримати тих, чиї здібності – чогось варті, хто не створює рекламою чи фінансово посередність, а виховує справжність…
«Чарівний Глечик» із солісткою Катериною Кравчук-Назаркевич за кілька останніх років задбав свою прихильницьку аудиторію. Весела танцювальна музика, широкі народні голоси вивели до танцю перед сценою як дорослих, так і дітей. Лунали і «Чарівна скрипка», «Водограй», «Ой, чорна я си чорна!»
Неділя зібрала значно більше людей навколо церкви одразу по Службі. Тому духовий оркестр «Беркут» під керуванням Богдана Скавінського майже годину бадьорив публіку справді чоловічим виконанням творів як чисто класичних авторських, так і українських народних, ритмічних, веселих – скажімо – «Перелаз-перелаз» та «Гуцульського вальсу».
Чарівна Мар’яна Балаш-Сташко – молода співачка з Івано-Франківщини – виконала декілька ліричних пісень власного написання: «А зорі падали», «Мій край», «Зима». Утворивши коло з діток, яких запросила на сцену, співала з ними, заохочуючи глядачів до оплесків.

Приємно бачити найстаріших парафіян на святі: сивеньких чоловіків і жінок, котрі своєю ціложиттєвою волонтерською працею на благо парафії мають стати прикладом для сьогоднішніх членів парафіяльної громади. А зараз вони насолоджуються своїми компаніями, шанобливо перемовляються, охоче фотографуються. У розмові з Олегом Караваном довідалася, що у час їхньої молодості люди робили позички у «Самопомочі», щоби побудувати таке сильне церковне господарство на новій, уже американській землі. Тому кожний повинен розуміти, що віддати з прибутку десятину на церкву – не порожня декларація!
На сцені – господарі фестивалю – отці храму св. Володимира і Ольги: о. крилошанин Олег Кривокульський, о. Ігор Кошик, о. Степан Костюк, о. Роман Артимович, гість з Парми (штат Огайо) о. Михайло Дроздовський, котрий після спільної молитви усіх присутніх, яку провадив о. Олег, мав слово-привітання до чиказької громади.
Школа «Барвінок» делегувала на недільну сцену Тетяну і Ніколаса Дідиків. Хлопчик впевнено почувався і з мамою, і сам чудово давав собі раду у «Вишеньці-черешеньці». Пані Тетяна була дуже переконливою у пісні «Лише в нас, на Україні!»
Галина Назаркевич виконала декілька ліричних пісень, закріплюючи враження про себе як про нову вокалістку чиказької громадської сцени.
Група «Блискавиця» школи балету і народного танцю (кер. Роксана Дикий-Пилипчак, Марта Козицька, Марко Міскевич) представила нові обличчя показала та костюми різних етнічних груп України у традиційних мелодіях нашої Батьківщини. Маленькі танцюристи роблять серйозні заявки на високий рівень у подальших показах.
Навіть і не впевнена, чи потрібні мікрофони Степанові й Ярославу Ворожбитам, коли вони співають дуетом, настільки сильно звучать хлопці! Степан і програму вів так само позитивно: підбадьорював артистів, заохочував публіку до танцю, рекомендував бажаючим купити пивка для охолодження та чогось смачненького для зігріву!
Велике враження на меломанів справив саксофон-альт Станіслава Маника з Івано-Франківська. Інтелігентна поведінка молодого хлопця, вишукане привітання, чудова зовнішність і, найголовніше, прекрасне виконання. Станіславе, будь нашим гостем частіше!

Сценічна Івано-Франківщина у Чикаго має ще одного співака таємничої та романтичної вдачі, у котрого закохана значна жіноча частина громади. Це – Орест Коцький. Він виступає небагато, проте оксамитовий  баритон чарує тембром та мужністю.
Сестри Мальгівські декілька разів виходили на публіку цього разу, даруючи своїм прихильникам пісні з великого доробку. Ритми танцювальної музики зняли хмари дитячого дробу, що досі окупували весь майданчик перед сценою! Діти мають у нашій парафії особливий статус – любові й недоторканості. У храмі існує окрема кімната для маленьких, звідки чудово видно і чути Літургію, ніхто не шикає на діток, котрі не завжди розуміють, як себе треба поводити на людях. А тут, на фестині, для дітей було «надуто» ціле містечко для ігор та безтравмових стрибків.
Зерняткові ніде було впасти під вечір у концертному наметі! Святковий гул розмов, вигуків, сміху, музики густо заповнював простір. Та «Ірчик зі Львова» виявилася тією чарівною паличкою, що враз стишила все. Співачка у етнічно-стилізованому вбранні виконала  відомі «Рідна мати моя», «Несе Галя воду»та в’язанку пісень, що наспівувала бабуся у дитинстві; без зайвого кокетства співала разом з глядачами, встановила контакт з аудиторією, кількості якої позаздрила би будь-яка сцена! І, що цікаво, попрощавшись, пішла через «зал», що дало змогу потиснути руки, що тягнулися з вітаннями звідусіль.
Радість і сум у житті – не друзі, проте змінити можуть одна одну миттєво... Цими днями на 65-му році життя помер Ярослав Степаняк, багаторічний господарник при парафії святих Володимира і Ольги, від чіпкого погляду якого не міг сховатися жодний ґандж у такому великому господарстві. За проханням ведучого, хвилиною мовчання вся площа вшанувала його пам’ять...
Настав час, коли ведучі запросили на сцену членів управи Кредитівки «Самопоміч» на чолі з виконавчим директором Б. Ватралем: М. Коса, О. Фединяк, О. Каравана, І. Огаренка, Б. Вруського, В. Войтихіва та настоятеля храму св. Володимира і Ольги – о. крилошанина Олега Кривокульського. «Самопоміч» знову подарувала чек на $5000 на потреби парафії і закінчила розіграш лотереї, якій перешкодила злива на фестивалі «Українські Дні». Поталанило Миронові Скрупському та Лідії Сікорі, які виграли чудові сучасні телевізори!
Парафіяльну лотерею проводив отець Ігор Кошик і голова фестинового комітету – Наталка Коваль. Всього було 10 грошових виграшів, найбільший становив $2,500. Також розігрувалася вишивка, подарована місцевою рукодільницею Теофілією Куликівською. Маленькі дітки активно допомагали отцеві Ігорю та Наталці: крутили барабан лотереї та витягали «льоси».
Будучи при справі, я спостерегла, як без жодних оголошень у повітрі загусло чекання чогось феєричного, традиційно вірного, абсолютно приналежного парафіяльному фестину – виступові «Громовиці» старшого складу. Ця молодь приблизно двадцятирічного віку: дорослих високих й сильних парубків та маленьких і гарних, як порцелянові фігурки, дівчат! Скільки б не були на сцені ці артисти, душа не може насититися тим згустком енергії, краси, сили, що накриває публіку шалом емоцій! Долоні болять від биття, свист, гук – така віддача глядача. Немає рівних нашій «Громовиці», ансамблеві, яким впродовж років керує Роксана Дикий-Пилипчак. У неділю, коли ведучі після виступу викликали її, маленьку гарну рухливу пані на сцену, вона розчулено сказала, що всі роки її головними принципами до виховання молоді були ЦЕРКВА, ШКОЛА, ТРАДИЦІЇ.
У суботу від 8-ї вечора під шатром – диск-жокеї Mike Valentine&Tima Fei бавили клубну молодь, а ті, хто любить традиційні танці, зібралися погуляти в Осередку під музику ансамблю «Мрія» Михайла Демберецького. Недільний післяконцертний вечір завершився танцями на площі біля сцени. А грав музичний гурт «Карпатські зорі». Хвилями перекочувалася танцювальна площа; вечір чудово обрамляв прохолодою та задоволенням парафіян і гостей. Та відомо: скільки б не гуляли, а додому – час...
Дякуємо нашій парафіяльній управі за гарне свято і будемо чекати наступних фестин!

Фото автора